Постанова

від 19.07.2013 по справі 922/1538/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 922/1538/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача - Трембач А.П. (довіреність б/н від 01.07.2013 р.)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. № 2005 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.13 р. у справі № 922/1538/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав", м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8", м. Харків

2) Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 66004,22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" та Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення з 2-го відповідача 56417,03 грн. основного боргу, 5099,39 грн. інфляційних витрат та стягнення солідарного з 1-го та 2-го відповідачів три відсотки річних у сумі 4487,80 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року (суддя Попович І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 56417,03 грн. основного боргу, 5099,39 грн. інфляційних витрат та 1720,26 грн. судового збору. Також стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" три відсотки річних в сумі 4478,54 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2-й відповідач, Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування викладених вимог 2-й відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про передачу позивачем пакету товаросупровідних документів після поставки продукції, зокрема, виставлених на оплату рахунків-фактур. Крім того, вказує на те, що додані позивачем до матеріалів справи рахунки на оплату продукції, які датовані 2010 роком, не можуть бути належними доказами, оскільки в графі "Покупець" позивачем вказано неіснуюче на той момент підприємство, а саме ПАТ "Енергомашспецсталь", в той час, як рішення про зміну найменування підприємства на публічне акціонерне товариство було прийнято ВАТ "Енергомашспецсталь" на загальних зборах лише 21.04.2013 року. Таким чином, 2-й відповідач вважає, що оскільки позивач не виконав свого обов'язку з передачі разом з продукцією всіх документів зазначених в п. 6.1 договору, а саме рахунків-фактур, в зв'язку з чим не наступив строк оплати за поставлену продукцію.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з наведеними 2-м відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що поставлена протягом дії договору продукція була прийнята 2-м відповідачем без жодних зауважень щодо кількості та якості, вимоги щодо ненадання документів 2-м відповідачем не пред'являлись.

1-й відповідач, ТОВ "Ціль-8", відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 15.07.2013 р. від 1-го відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Ціль-8".

2-й відповідач, "Енергомашспецсталь", в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибуття представника ПАТ "Енергомашспецсталь" в призначене судове засідання.

Колегія суддів залишає клопотання 2-го відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції. До того ж, 2-й відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни 2-м відповідачем також не представлено.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 10 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргпрім твердосплав" (Постачальником) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь") (Покупцем) укладено договір поставки №15/1506.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник зобов'язується продати покупцю продукцію, а покупець в свою чергу зобов'язаний відповідно до умов даного договору оплачувати та приймати замовлену продукцію в строки передбачені договором.

Пунктом 1.3. визначено, що найменування, асортимент, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки і умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціна на продукцію вказується в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

Розділом п'ятим договору визначено умови поставки та транспортування, зокрема згідно пунктів 5.1., 5.2. строки і умови поставки товару вказуються у специфікаціях. Постачальник являється вантажовідправником. Датою поставки товару вважається дата його вручення покупцю з додатком пакету документів, визначених в п.6.1. договору.

Згідно п.9.3. договору умови оплати вказуються у доданих специфікаціях до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікацій №4 від 05.01.2010 року, №12 від 15.02.2010 року, №23 від 30.03.2010 року та №30 від 02.08.2010 року до договору № 15/1506 від 10.12.2009 року вартість товару склала 56417,03 грн.

Згідно умов оплати продукції, вказаних в специфікаціях, оплата продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 30-ти календарних днів після отримання продукції та документів, зазначених в п. 6.1 договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки № 15/1506 від 10.12.2009 року позивач поставив другому відповідачу товар на суму 56417,03 грн., що підтверджується видатковими накладними №218 від 17.06.2010 року на суму 2085,54 грн., №320 від 27.08.2010 року на суму 2085,54 грн., №395 від 15.10.2010 року 4171,08 грн., №112 від 08.04.2010 року на суму 9964,19 грн., №219 від 17.06.2010 року на суму 7440,0 грн., №300 від 10.08.2010 року на суму 30670,68 грн., останній товар отримав на підставі довіреностей, які видані ВАТ "Енергомашспецсталь" своїм представникам на отримання товару, які додані позивачем до матеріалів справи, проте свої зобов'язання щодо оплати товару не здійснив, внаслідок чого заборгованість другого відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 56 417,03 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання 2-м відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленої продукції або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з 2-го відповідача заборгованості у розмірі 56 417,03 грн. за отриману ним продукцію.

Також, зважаючи на те, що 2-й відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з 2-го відповідача інфляційних в розмірі 5099,39 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2009 р. між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір поруки, за яким перший відповідач зобов'язався у разі порушення другим відповідачем умов договору № 15/1506 самостійно виконати зазначений обов'язок 2-го відповідача перед позивачем, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.1-3 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач свої зобов'язання щодо умов договору виконав належним чином, а 2-й відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з 1-го та 2-го відповідачів 3% річних.

В той же час, здійснивши перерахунок 3% річних в розмірі 4487,80 грн., які позивач заявив до стягнення з 1-го та 2-го відповідачів солідарно, місцевий господарський визнав, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4478,54 грн. В іншій частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з 1-ого та 2-го відповідачів 3% річних на суму 9,26 грн. в задоволенні позову судом відмовлено, як безпідставно заявлених.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Звертаючись до господарського суду з апеляційною скаргою, ПАТ "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ заборгованість не визнає, вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не наступив, оскільки позивач не виконав свого обов'язку за договором з передачі разом з продукцією всіх документів зазначених в п. 6.1 договору, а саме рахунків-фактур.

Однак, колегія суддів вважає наведені заявником апеляційної скарги доводи стосовно відсутності підстав для оплати поставленої позивачем продукції безпідставними та зазначає наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 15/1506 від 10.12.2009 р.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 15/1506 від 10.12.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 56417,03 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін, а також копіями довіреностей, які видані ПАТ "Енергомашспецсталь" своїм уповноваженим представникам на отримання товару.

За умовами п. 6.1 договору в обов'язки постачальника окрім поставки продукції входить також передача оригіналів наступних документів:

- рахунки;

- сертифікат якості - для продукції вітчизняного виробництва, для імпортної продукції - паспорт або інструкцію по використанню;

- накладні;

- податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем неодноразово передавались та направлялись відповідні товаросупровідні документи на адресу саме ВАТ "Енергомашспецсталь", що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.09.2010 року та від 15.04.2011р. на підтвердження повторного надсилання відповідачеві оригіналів товаросупровідних документів по договору № 15/1506 від 10.12.2009 р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором № 15/1506 від 10.12.2009 р. та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

При цьому пунктами 6.2, 6.3 договору визначено, що якщо на момент передачі продукції які-небудь з документів будуть відсутні, вони повинні бути надані позивачем на протязі двох календарних днів після передачі продукції. У випадку не надання документів у строк вказаний в п. 6.2 договору, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочки пеню в розмірі 0,1 вартості товару, поставленого без відповідних документів.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, ПАТ "Енергомашспецсталь" не встановлював строку для передання документів, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в п. 6.1 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманої продукції ПАТ "Енергомашспецсталь" в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Посилання 2-го відповідача на те, що додані позивачем до матеріалів справи рахунки на оплату продукції, які датовані 2010 роком, не можуть бути належними доказами, оскільки в графі "Покупець" позивачем вказано неіснуюче на той момент підприємство, а саме ПАТ "Енергомашспецсталь", в той час, як рішення про зміну найменування підприємства на Публічне акціонерне товариство було прийнято ВАТ "Енергомашспецсталь" на загальних зборах лише 21.04.2013 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані рахунки були виставлені позивачем в межах договору № 15/506 від 10.12.2009 р. та, як підтверджено матеріалами справи, направлені на адресу 2-го відповідача разом з видатковими та податковими накладними.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання 2-м відповідачем продукції за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, довіреностями, тому у ПАТ "Енергомашспецсталь" в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість 2-го відповідача, ПАТ "Енергомашспецсталь", підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості 2-го відповідача перед позивачем за договором в розмірі 56417,03 грн.

Таким чином, твердження 2-го відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені 2-м відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року по справі № 922/1538/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року по справі № 922/1538/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.