Постанова

від 26.06.2013 по справі 826/8552/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року № 826/8552/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС-Фортмастер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС-Фортмастер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0002302260.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій із контрагентами. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки матеріали досудового слідства, які свідчать про здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу від 15.03.2013 № 132 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВС-Фортмастер» (код ЄДРПОУ 34999599) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Дюполь Системс» (код ЄДРПОУ 34413898), ТОВ «Еліре» (код ЄДРПОУ 37265732), ПП «ЕВМ Сервіс» (код ЄДРПОУ 30305092) та ТОВ «Негоціянт» (код ЄДРПОУ 38105955) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. За результатами даної перевірки складено акт від 15.04.2013 № 38/16-30/34999599 (далі - акт № 38/16-30/34999599).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 93 493,00 грн.

На підставі акту перевірки № 38/16-30/34999599 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2013 № 0002302260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 109 231,00 грн., в т.ч. основний платіж - 93 493,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15 738,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «АВС-Фортмастер» з контрагентами ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Негоціянт» у зв'язку із встановленням обставин, що свідчать про відсутність факту реальності здійснення господарської діяльності.

В акті перевірки № 38/16-30/34999599 податковий орган посилався на матеріали перевірки ТОВ «ЕВМ Сервіс», оформлені актом від 23.05.20112 № 1457/22-2/30305092, яким встановлено нікчемність правочинів, укладених від імені даного товариства, а також на матеріали досудового слідства, а саме: протоколи допитів свідків, згідно яких особи, які зареєстровані директорами та засновниками ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» заперечували свою причетність до господарської діяльності зазначених юридичних осіб (а.с. 109-136).

Відповідач встановив, що господарські операції від імені ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Негоціянт» не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Позивач проти наведених доводів заперечував, наполягав на тому, що операції між ТОВ «АВС-Фортмастер» та ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс», ТОВ «Негоціянт» мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, складеними в ході здійснення фінансово-господарської діяльності із зазначеними контрагентами.

В обґрунтування наведених доводів позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

1) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Еліре»:

- Договору поставки №0303/11 від 03.03.2011, Додаткової угоди №1 до Договору поставки №0303/11 від 03.03.2011, Додатку №1 до Додаткової Угоди №1 до Договору поставки №0303/11 від 03.03.2011;

- видаткових накладних № РН-0000054 від 03.03.2011, № РН-0000060 від 14.04.2011 на загальну суму поставки 46000 грн.;

- акту здачі - прийняття робіт(надання послуг) №ОУ-0000029 від 19.05.2011

- податкових накладних № 92 від 19.05.2011, №77 від 14.04.2011, №54 від 03.03.2011 на загальну суму 79 200,00 грн.

2) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Дюполь Системс»:

- видаткових накладних № РН-0000226 від 15.12.2011, № РН-0000243 від 28.12.2011, № РН-0000187 від 29.11.2011 на загальну суму поставки 174 243,43 грн.;

- податкових накладних № 302 від 15.12.2011, № 326 від 28.12.2011, № 252 від 29.11.2011 на загальну суму 174 243,43 грн.

3) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Негоціянт»:

- видаткової накладної № РН-000124 від 29.11.2012 на суму 22 000,00 грн.;

- податкової накладної № 15 від 29.11.2012, де помилково вказана загальна сума з ПДВ 220 000,00 грн., фактично сума за даною податковою накладною складає 22 000,00 грн.

4) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «ЕВМ СЕРВІС»:

- Договору №01/06-11 від 01.06.2011, Додаткової угоди №1 до Договору №01/06-11 від 01.06.2011;

- актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) на загальну суму 449 697,00 грн.;

- податкових накладних на загальну суму 449 697,00 грн.

Також позивач, на вимогу суду надав копії банківських виписок про перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки: ТОВ «Дюполь Системс» - 156 433,20 грн., ТОВ «ЕВМ Сервіс» - 334 065,00 грн., ТОВ «Еліре» - 61 400,00 грн.

Згідно оборотно-сальдових відомостей, наданих позивачем, станом на 22.05.2013 обліковується кредиторська заборгованість ТОВ «АВС-Фортмастер» перед ТОВ «Дюполь Системс» у розмірі 17 810,00 грн., перед ТОВ «Еліре» у розмірі 11 800,00 грн., а також перед ПП «ЕВМ Сервіс» у розмірі 115 652,80 грн.

Доказів здійснення розрахунків з ТОВ «Негоціянт», а також відображення у бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості позивач не надав.

Позивач не надав суду передбачені умовами Договору №0303/11 від 03.03.2011, укладеного з ТОВ «Еліре» заявок (невід'ємна частина договору згідно п. 1.1 Договору), прас-листа (п. 2.1 Договору), рахунків-фактур (п. 2.4), довіреностей, на які є посилання у видаткових накладних, складених ТОВ «Еліре»; доказів придбання фарби, якою мали бути пофарбовані металеві двері, згідно Додаткової угоди № 1, рахунків-фактур (п. 2.2 Додаткової угоди № 1), доказів транспортування та зберігання придбаного товару.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «Дюполь Системс» позивач не надав рахунків-фактур та довіреностей, на які є посилання у видаткових накладних, доказів транспортування та зберігання придбаного товару.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «Негоціянт» позивач не надав довіреності № 122 від 29.11.2012, згідно якої мав бути отриманий товар, доказів транспортування та зберігання придбаного товару.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «ЕВМ Сервіс», із наданих позивачем копій первинних документів неможливо встановити об'єм послуг, що надавались. Так, із наданих копій актів приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що ТОВ «ЕВМ Сервіс» надавало позивачу два види послуг - технічне обслуговування нежитлового приміщення та влаштування металевих дверей. При цьому щоразу вартість послуг була різною. Одиницею вимірювання встановлено гривню, що не дає можливості встановити об'єм наданих послуг та порядок формування їх вартості.

Також, суд встановив, що контрагенти позивача ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» на момент здійснення спірних правочинів знаходились за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26. Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, вказана адреса є адресою масової реєстрації, за якою зареєстровано 489 суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «АВС-Фортмастер» з контрагентами ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Негоціянт» не мали реального характеру та були лише задокументовані сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи те, позивач надав не усі документи, що мали бути складені під час реального здійснення операції з поставки товарів, а також не підтвердження зберігання придбаного товару та використання у господарській діяльності, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 93 493,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Негоціянт».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд, з метою всебічного та повного дослідження обставин справи ухвалою від 07.06.2013 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду витребував у позивача усі первинні документи, по операціям, які стали підставою для формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Крім того, в судовому засіданні 18.06.2013 суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження та зобов'язав сторін надати документи, якими обґрунтовані їхні доводи. Однак, позивач надав тільки копії банківських виписок та оборотно-сальдові відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0002302260 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС-Фортмастер» у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський