Ухвала

від 29.08.2013 по справі 826/8552/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8552/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Фортмастер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Фортмастер" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002302260 від 13.05.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС-Фортмастер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0002302260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач на підставі наказу від 15.03.2013 року № 132 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВС-Фортмастер» (код ЄДРПОУ 34999599) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Дюполь Системс» (код ЄДРПОУ 34413898), ТОВ «Еліре» (код ЄДРПОУ 37265732), ПП «ЕВМ Сервіс» (код ЄДРПОУ 30305092) та ТОВ «Негоціянт» (код ЄДРПОУ 38105955) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами даної перевірки складено акт від 15.04.2013 року № 38/16-30/34999599 (далі - акт № 38/16-30/34999599).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 93 493,00 грн.

На підставі акту перевірки № 38/16-30/34999599 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2013 року № 0002302260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 109 231,00 грн., в т.ч. основний платіж - 93 493,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15 738,00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «АВС-Фортмастер» з контрагентами ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Негоціянт» у зв'язку із встановленням обставин, що свідчать про відсутність факту реальності здійснення господарської діяльності.

В акті перевірки № 38/16-30/34999599 податковий орган посилався на матеріали перевірки ТОВ «ЕВМ Сервіс», оформлені актом від 23.05.2012 року № 1457/22-2/30305092, яким встановлено нікчемність правочинів, укладених від імені уповноважених осіб даного товариства, а також на матеріали досудового слідства, а саме: протоколи допитів свідків, згідно яких особи, які зареєстровані директорами та засновниками ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» заперечували свою причетність до господарської діяльності зазначених юридичних осіб (а.с. 109-136).

Відповідач встановив, що господарські операції від імені ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Негоціянт» не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В обґрунтування правомірності своїх дій позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів:

1) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Еліре»:

- Договору поставки №0303/11 від 03.03.2011 року, Додаткової угоди №1 до Договору поставки №0303/11 від 03.03.2011 року, Додатку №1 до Додаткової Угоди №1 до Договору поставки №0303/11 від 03.03.2011 року;

- видаткових накладних № РН-0000054 від 03.03.2011 року, № РН-0000060 від 14.04.2011 року на загальну суму поставки 46000 грн.;

- акту здачі - прийняття робіт(надання послуг) №ОУ-0000029 від 19.05.2011 року;

- податкових накладних № 92 від 19.05.2011 року, №77 від 14.04.2011 року, №54 від 03.03.2011 року на загальну суму 79 200,00 грн.

2) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Дюполь Системс»:

- видаткових накладних № РН-0000226 від 15.12.2011 року, № РН-0000243 від 28.12.2011 року, № РН-0000187 від 29.11.2011 року на загальну суму поставки 174 243,43 грн.;

- податкових накладних № 302 від 15.12.2011 року, № 326 від 28.12.2011 року, № 252 від 29.11.2011 року на загальну суму 174 243,43 грн.

3) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Негоціянт»:

- видаткової накладної № РН-000124 від 29.11.2012 року на суму 22 000,00 грн.;

- податкової накладної № 15 від 29.11.2012 року, де помилково вказана загальна сума з ПДВ 220 000,00 грн., фактично сума за даною податковою накладною складає 22 000,00 грн.

4) Стосовно взаємовідносин з ТОВ «ЕВМ СЕРВІС»:

- Договору №01/06-11 від 01.06.2011 року, Додаткової угоди №1 до Договору №01/06-11 від 01.06.2011 року;

- актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) на загальну суму 449 697,00 грн.;

- податкових накладних на загальну суму 449 697,00 грн.

Також позивач, на вимогу суду надав копії банківських виписок про перерахування на розрахункові рахунки: ТОВ «Дюполь Системс» - 156 433,20 грн., ТОВ «ЕВМ Сервіс» - 334 065,00 грн., ТОВ «Еліре» - 61 400,00 грн.

Згідно оборотно-сальдових відомостей, наданих позивачем, станом на 22.05.2013 року обліковується кредиторська заборгованість ТОВ «АВС-Фортмастер» перед ТОВ «Дюполь Системс» у розмірі 17 810,00 грн., перед ТОВ «Еліре» у розмірі 11 800,00 грн., а також перед ПП «ЕВМ Сервіс» у розмірі 115 652,80 грн.

Доказів здійснення розрахунків з ТОВ «Негоціянт», а також відображення у бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості позивач не надав.

Позивач не надав в якості доказів передбачені умовами Договору №0303/11 від 03.03.2011 року, укладеного з ТОВ «Еліре» заявок (невід'ємна частина договору згідно п. 1.1 Договору), прайс-листа (п. 2.1 Договору), рахунків-фактур (п. 2.4), довіреностей, на які є посилання у видаткових накладних, складених ТОВ «Еліре»; доказів придбання фарби, якою мали бути пофарбовані металеві двері, згідно Додаткової угоди № 1, рахунків-фактур (п. 2.2 Додаткової угоди № 1), доказів транспортування та зберігання придбаного товару.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «Дюполь Системс» позивач не надав рахунків-фактур та довіреностей, на які є посилання у видаткових накладних, доказів транспортування та зберігання придбаного товару.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «Негоціянт» позивач не надав довіреності № 122 від 29.11.2012 року, згідно якої мав бути отриманий товар, доказів транспортування та зберігання придбаного товару.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «ЕВМ Сервіс», із наданих позивачем копій первинних документів неможливо встановити об'єм послуг, що надавались. Так із наданих копій актів приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що ТОВ «ЕВМ Сервіс» надавало позивачу два види послуг - технічне обслуговування нежитлового приміщення та влаштування металевих дверей. При цьому щоразу вартість послуг була різною. Одиницею вимірювання встановлено гривню, що не дає можливості встановити об'єм наданих послуг та порядок формування їх вартості.

Також, суд першої інстанції встановив, що контрагенти позивача ТОВ «Дюполь Системс», ТОВ «Еліре», ПП «ЕВМ Сервіс» на момент здійснення спірних правочинів знаходились за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, вказана адреса є адресою масової реєстрації, за якою зареєстровано 489 суб'єктів господарювання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі ?здійснення ?господарської операції, установлення спеціальної правосуб'єктності ? учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що позивач, як замовник послуг, не довів всіма належними способами доказування реальності їх надання зазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, тотожного висновку суду першої інстанції, про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є такими, що відповідають дійсності та підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0002302260, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Фортмастер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Фортмастер" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002302260 від 13.05.2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України .

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.