Рішення

від 01.07.2013 по справі 307/1584/13-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1584/13-ц

Провадження № 2/307/1011/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

адвокатів ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньоапшанської сільської ради, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Нижньоапшанської сільської ради, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення органу місцевого самоврядування. Протокольною ухвалою суду ОСОБА_2 було залучено до участі у справі в якості відповідача. Позивач посилається на те, що рішенням Нижньоапшанської (Дібровської) сільської ради № 7 від 12.02.1992 року йому надано в довічне користування земельну ділянку площею 0.15 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, яку він використовує до сьогоднішнього дня. Весною 2013 року йому стало відомо, що рішенням сесії Нижньоапшанської сільської ради № 7 від 14.03.2012 року ОСОБА_2 вирішено надати дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку площею по 0.29 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2. Рішенням сільської ради № 22 від 18.10.2012 року затверджено протокол узгоджувальної комісії стосовно меж між земельними ділянками за АДРЕСА_1. Вказані рішення винесені з порушенням діючого законодавства та підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0.25 га. Крім того ст.ст. 141, 142 ЗК України визначено випадки припинення права користування або права власності на земельну ділянку. Жодного з цих випадків сільською радою встановлено не було. Земельна ділянка у нього не вилучалася, письмової згоди на вилучення її він не надавав, рішення про вилучення земельної ділянки в судовому порядку не приймалося, як і не приймалося рішення сільської ради про вилучення земельної ділянки. Межі земельних ділянок, він як користувач сусідньої земельної ділянки, не погоджував і в протоколі погоджувальної комісії його підпису також немає. Таким чином вказані рішення Нижньоапшанської сільської ради не відповідають діючому законодавству та підлягають скасуванню. Просить суд скасувати рішення Нижньоапшанської сільської ради № 7 від 14.03.2012 р. про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку площею 0.29 га. та рішення Нижньоапшанської сільської ради № 22 від 14.10.2012 р. про затвердження протоколу узгоджувальної комісії. В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд скасувати свідоцтво про право власності № 749 від 31.10.2012 р. серії САЕ № 647729 на житловий будинок АДРЕСА_2, видане Нижньоапшанською сільською радою на ім'я ОСОБА_2, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.04.2013 р. індексний № 2834993, серії САЕ № 789112 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 1, площею 0.2487 га., розташовану по АДРЕСА_2 (кадастровий № 2124482400:04:004:0019), видане на ім'я ОСОБА_2

Представник Нижньоапшанської сільської ради у судове засідання не з'явився і не повідомив суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому до задоволення не підлягають. Рішенням 11-ої сесії 6-го скликання Нижньоапшанської сільської ради від 14.03.2012 р. № 7 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку площею 0.2487 га., розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а рішенням 16-ої сесії 6-го скликання Нижньоапшанської сільської ради від 26.12.2012р. № 8 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0.2487 га., розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.04.2013 р. ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0.2487 га., розташована по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку зареєстровано у державному реєстрі речових прав, що стверджується витягом № 2846142 від 24.04.2013 р. Крім цього, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 749 від 31.10.2012 р. ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_2, який розміщений на земельній ділянці площею 0.2487 га за вказаною адресою. Доводи позивача про порушення його права на спірну земельну ділянку не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи. Жодних документів, які б підтверджували факт виникнення у позивача права власності чи права користування на землю у розумінні вимог ст. 22, 23 ЗК України 1990 р. та ст. 125, 126 ЗК України 2001 р. не надано і такі документи відсутні. Доводи позивача про наявність рішення Нижньоапшанської сільської ради від 12.02.1992 р. про виділення йому земельної ділянки не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначене рішення не є допустимим засобом доказування у розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України стосовно виникнення у позивача права власності чи права користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Яка-небудь земельна ділянка у натурі (на місцевості) позивачу не відводилася, її межі не встановлювалися, документ на право власності чи право користування земельною ділянкою позивачу не видавався. Таким чином, позивач не набув у встановленому законодавством порядку права власності чи користування на землю, а тому рішенням 11-ої сесії 6-го скликання Нижньоапшанської сільської ради від 14.03.2012 р. № 7 жодні земельні, майнові чи інші права позивача не порушуються. Тому його звернення до суду з даним позовом є безпідставним, оскільки позивач не є особою, права чи інтереси якої порушені. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Нижньоапшанської сільської ради від 14.03.2012 р. № 7 та рішення Нижньоапшанської сільської ради № 22 від 18.10.2012 р. відмовити.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За правилами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Статтею 60 цього ж Кодексу передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду виписку з рішення № 7 IX сесії Дібровської сільської ради народних депутатів 21-го скликання від 15.02.1992 року, з якого вбачається, що йому виділено у пожиттєве спадкове володіння земельну ділянку площею 0.15 га. та передано її в приватну власність для індивідуального будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, рішення XV сесії VI Нижньоапшанської сільської ради № 22 від 18.10.2012 р. про затвердження протоколу узгоджувальної комісії Нижньоапшанської сільської ради від 15.10.2012 року, стосовно меж між земельними ділянками по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1) та по АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_2), виписку з рішення 11 сесії 6 скликання № 7 від 14.03.2012 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0.29 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2, викопіювання із планово-картографічних матеріалів Нижньоапшанської сільської ради та протокол узгоджувальної комісії затверджений Нижньоапшанським сільським головою від 15.10.2012 року щодо погодження меж між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В судовому засіданні також встановлено, що згідно виписки з рішення 11 сесії 6 скликання Нижньоапшанської сільської ради № 7 від 14.03.2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку площею 0.2487 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_2. Рішенням 16 сесії 6 скликання сільської ради № 8 від 26.12.2012 року йому затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність та надано у власність земельну ділянку площею 0.2487 га. в АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування житлового будинку. З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.04.2013р. вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0.2487 га. в АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний № 2846142 від 24.04.2013 року за ним зареєстровано право власності на цю земельну ділянку. Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 749 від 31.10.2012 року стверджено, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності у цілій частці житловий будинок АДРЕСА_2. З акту обстеження земельної ділянки від 11.06.2013 року вбачається, що земельна ділянка площею 0.2487 га., розташована по АДРЕСА_2, перебуває у користуванні ОСОБА_2 з 1993-го року.

У відповідності до ст. 12 ЗК України у редакції, що діяла на час прийняття оспорюваних рішень сільської ради, до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, відповідно до цього кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок, відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів та інше. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 126 цього ж Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ч.ч. 2, 3 п. «г» ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю та захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 року, який введено в дію з 15.03.1991 року, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Отже, оцінивши всі надані сторонами докази суд вважає, що позивач у відповідності до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України своє право власності чи право постійного користування на спірну земельну ділянку не довів та не подав доказів на підтвердження такого права, а саме не надав державний акт на право власності чи право постійного користування землею, а також акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та доказів того, що земельна ділянка неправомірно, з порушенням діючого законодавства, була у нього вилучена та передана ОСОБА_2, а оспорюванні рішення сільської ради були прийняті з порушенням закону. Тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 22 ЗК УРСР 1990 р., ст.ст. 12, 116, 125, 126, 152, 155 ЗК України суд,

Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.