Постанова

від 02.07.2013 по справі 5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Градової О.Г.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

прокурор: Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення №015521 від 06.03.13р. - старший прокурор відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

представник позивача: Кравець Олександр Миколайович, довіреність №220/945/д від 11.12.12р. - Міністерство оборони України;

представник відповідача: Молчанов Антон Олександрович, довіреність б/н від 25.06.13р. - ТОВ "Ренесанс Херсонес";

представник відповідача: Жеребєв Сергій Вікторович, довіреність №1 від 01.07.13р. - ДП "Севастопольський радіотехнічний завод "Контакт";

представник відповідача: Цибрік Ігор Миколайович (повноваження перевірені), виписка з ЄДР АБ 640440 від 27.12.12р., керівник, Державне підприємство "Севастопольський радіотехнічний завод "Контакт";

представник третьої особи: Бєлоусов Віктор Сергійович, довіреність №2 від 03.01.13р. - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим;

представник третьої особи: не з'явився - Головне управління юстиції в місті Севастополі

третя особа: не з'явився - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Водяхіна Ольга Олександрівна;

розглянувши апеляційну скаргу військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 12 травня 2011 року у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011

за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес"

Державного підприємства "Севастопольський радіотехнічний завод "Контакт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління юстиції в місті Севастополі

приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Водяхіної Ольги Олександрівни

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський радіотехнічний завод "Контакт", укладеного 04.07.2008 між державою Україна та відповідачем, з зобов'язанням сторін повернути все отримане в натурі відповідно до вказаного договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.12.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт".

Ухвалою суду від 23.01.2009р. Регіональне Агентство з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі було залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також змінено процесуальний статус Державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Заявою від 07.02.2009р. №3/357 позивач змінив підстави позову (том 2 арк.с.114-117).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.02.2009р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено (том 3 арк.с. 20-31).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2009р. апеляційне подання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України було залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 23.02.2009р. у справі № 5020-1/064 -без змін (том 3 арк.с.69-82).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2009р. касаційне подання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 23.02.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. у справі №5020-1/064 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (том 3 арк.с. 110-113).

Ухвалою Верховного Суду України від 05.11.2009р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2009р. (том 3 арк.с.220).

Ухвалою суду від 01.04.2010р. через неузгодженість тексту постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2009р. у справі №5020-1/064, розгляд справи відкладене, справу надіслано до Вищого господарського суду України для вирішення питання щодо усунення неузгодженості (том 4 арк.с.103-104).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.07.2010р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено (том 7 арк.с.3-12).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2010р. апеляційна скарга заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України була залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 26.07.2010р. у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110 - без змін (том 7 арк.с.47-65).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. касаційна скарга заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України була задоволена частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 26.07.2010р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2010р. у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110 -скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (том 7 арк.с.104-109).

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на необхідність з'ясування обставин справи, щодо майна яке підлягало продажу за планом санації, вартості цього майна, вирішити питання щодо залучення до участі у справі Фонду державного майна України та врахувати, при розгляді справи, вимоги Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що входять до сфери управління Міністерства оборони України".

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.02.2011р. справа прийнята до провадження суддею Харченком І.А., залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна в Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, на стороні відповідача приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Водяхіну Ольгу Олександрівну (том 7 арк.с.111-113).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 травня 2011 року у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011 (суддя Харченко І. А.) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зокрема виходив із того, що за спірним договором було відчужене майно, яке не має ознак цілісного або єдиного майнового комплексу, а відтак на нього не розповсюджується правовий режим майна Збройних сил України, оскільки воно немає встановлених законодавцем класифікуючих ознак такого майна, а саме закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України на праві оперативного управління.

Також, суд відхилив доводи прокурора щодо порушення при укладенні спірного договору статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", з тих підстав, що ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" не включено до переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України та встановлений Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Не погодившись з рішенням суду, військовий прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у справі.

Апеляційна скарга, зокрема мотивована тим, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину 3 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та норми Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що входять до сфери управління Міністерства оборони України", оскільки ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" входить до сфери управління МО України, а відтак продаж майна державного підприємства в процедурі санації повинен відбуватися шляхом корпоратизації цього підприємства з подальшим продажем частини акцій, але не більше 49 відсотків.

У відзиві на апеляційну скаргу від 04.07.2011р. відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність оспорюваного рішення, оскільки в даному випадку застосування до спірних правовідносин наведених вище правових норм, є неможливим, з огляду на те, що предметом спірного договору є індивідуально - визначене майно, будівлі і споруди, а не цілісний майновий комплекс державного підприємства. Крім того, відповідач зазначає, що майно ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" було державною власністю і відповідно до законодавства не відносилося до майна збройних сил України, у зв'язку з чим положення Закону України "Про приватизацію державного майна", які встановлюють заборону на приватизацію майна збройних сил України, також не можуть бути застосовані при вирішенні спору у справі.

Міністерство оборони України та Фонд майна АР Крим у своїх поясненнях підтримують апеляційну скаргу та наполягаються на її задоволенні, з огляду на те, що продане за спірним договором майна є цілісним майновим комплексом державного підприємства, яке входить до сфери управління МО України, а відтак на нього розповсюджуються положення Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що входять до сфери управління Міністерства оборони України" (а. с. 115, 140, том 11).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 червня 2011 року апеляційну скаргу військового прокурора Військово-Морських Сил України прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Фенько Т. П., судді Проценко О. І., Ткаченко М. І.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 липня 2011 року, в зв'язку з хворобою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2011 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Воронцову Н. В. замінено у складі колегії на суддю Сікорську Н. І.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011 року, в зв'язку з відпусткою судді Фенько Т. та Ткаченко М. І., здійснено їх заміну у складі колегії суддів на суддю Євдокімова І. В. і суддю Дмитрієва В. Є. відповідно.

Головуючим суддею у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/11-195/2011 призначено суддю Сікорську Н. І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011 року у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/11-195/2011 призначено судову будівельно - технічну експертизу та провадження по справі зупинено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2011 року провадження у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/11-195/2011 поновлено та справа призначена до розгляду на 09.11.2011р. о 12 год. 30 хв.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2011 року по справі призначено комплексну судову будівельно - технічну експертизу і економічну експертизу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2013 року провадження у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/11-195/2011 поновлено та справа призначена до розгляду.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.12р., в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, суддю Дмитрієва В. Є. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року у справі призначено комплексну судову будівельно - технічну та економічну експертизу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2012 року провадження у справі поновлено та справа призначена до розгляду.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2012 року, в зв'язку з хворобою, суддю Воронцову Н. В. замінено у складі колегії суддів на суддю Проценко О. І.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2012 року. в зв'язку з хворобою, суддю Сікорську Н. І. замінено у складі колегії суддів на суддю Балюкову К. Г.

Головуючим суддею у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/11-195/2011 призначено суддю Проценко О. І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року було задоволено клопотання відповідача про призначення судової експертизи, призначено у справі комплексну економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного Інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, зупинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

12.06.2013 року до Севастопольського апеляційного господарського суду від експертної установи надійшла справа №5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011 та висновок судової економічної експертизи від 23 травня 2013 року.

В зв'язку з чим, ухвалою суду від 18 червня 2013 року, з урахуванням ухвали від 19.06.2013р., провадження у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011 було поновлено та справа призначена до розгляду на 02.07.2013р. о 14 год. 30 хв.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В.

Головуючим суддею у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011 призначено суддю Воронцову Н. В.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року, в зв'язку з відпусткою судді Євдокімова І. В. та відпусткою судді Балюкової К. Г., здійснено їх заміну у складі колегії суддів на суддю Градову О. Г. та суддю Сікорську Н. І. відповідно.

В судовому засіданні, 02 липня 2013 року, прокурор та представник позивача наполягали на задоволенні апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення, за мотивами викладеними у відзиві на скаргу (а. с. 79, том 11).

Представник відповідача - ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" представив суду письмові заперечення на висновок судової експертизи та пояснення по справі, в яких просить скасувати оспорюване рішення, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі пояснив, що спірний договір не відповідає плану санації та укладений з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 18.06.2013р.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи, судова колегія вирішила замінити третю особу Регіональне агентство з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на належну - Головне управління юстиції в місті Севастополі та залучити до участі у справі в якості іншого відповідача - ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", про що були винесені ухвали суду.

Крім того, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб, враховуючи що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04 липня 2008 року між державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого на підставі ухвали господарського суду міста Севастополя від 17 грудня 2007 року у справі №20-5/236 діяв керуючий санацією державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" Старков Олександр Вікторович (продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом (арк.с. 8-9 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець передає у власність покупцеві наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, що складаються з будівлі адміністративного корпусу літ. „А" з прибудовою літ. „а", тамбуром літ. „а1", тамбуром літ. „а2" загальною площею 1802,1 кв.м, навісом літ. „а3", навісом літ. „а4" та ґанком; будівлі виробничого корпусу літ. „А1" з прибудовою літ. „а6", прибудовою літ „а8" загальною площею 5088,3 кв.м, навісом літ. „а5", навісом літ. „а7, навісом літ. „а9", навісом літ. „а10"; майстерні літ. „Б" з тамбуром літ. „б", прибудовою літ „б1", тамбуром літ. „б2" загальною площею 658,1кв.м та двома ґанками; столярної ділянки літ „В" з тамбуром літ. „в", прибудовою літ. „в1", прибудовою літ. „в2" загальною площею 197,5 кв.м та ґанком; компресорної насосної літ. „Г" з двома антресолями, підвалом під літ „Г" загальною площею 279,0 кв.м та ґанком; клубу літ. „Д" загальною площею 222,3 кв.м з ґанком; гаражу літ. „Е" з прибудовою літ. „е" загальною площею 409,6 кв.м); гаражу літ. „Е" загальною площею 73,1 кв.м; складу ПММ літ. „Ж" загальною площею 30,9 кв.м з входом до підвалу, навісом літ. „ж", навісом літ. „ж1"; складу ПММ літ. „З" з тамбуром літ. „з" загальною площею 29,5 кв.м; складу ДОК літ. „И" загальною площею 324,7 кв.м; акумуляторної літ. „К" загальною площею 24,3 кв.м; складу балонів літ. „Л" загальною площею 28,1 кв.м з ґанком; теплопункту літ. „М" з прибудовою літ. „м", прибудовою літ. „м1" загальною площею 110,0 кв.м; захисної споруди літ. „Н" з тамбуром літ. „н", тамбуром літ. „н1" загальною площею 291,4 кв.м; огорож №№ 1-3; воріт №№4, 5, 7; підпірної стіни №№ 6,8; пожежного резервуара № 9; мостіння І, II, що розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Катерна, № 34 „Б" на земельній ділянці загальною площею 2,7045 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 005760, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 30 грудня 2001 року.

Згідно з пунктом 1.2 договору підставою для відчуження майна є протокол №4 засідання конкурсної комісії щодо продажу нерухомого майна державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" від 01 липня 2008 року, затверджений керуючим санацією цього підприємства.

Відповідно до пункту 2.3 договору вартість об'єкту становить 17490000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача об'єкту здійснюється продавцем покупцю протягом одного дня з моменту повної оплати ним грошових коштів шляхом підписання сторонами акту приймання -передачі.

Вказаний договір купівлі - продажу 04 липня 2008 року посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1139 та внесено до Державного реєстру правочинів під № 3002719 (арк.с. 49 том 2).

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Херсонес" вартість майна за договором купівлі -продажу від 04 липня 2008 року сплачена повністю (арк.с. 93-110 том 1).

Заступник військового прокурора Військово -Морських Сил Збройних Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просить визнати недійсним договір купівлі -продажу нерухомого майна державного підприємства Міністерства оборони України „Севастопольський радіотехнічний завод „Контакт", з тих підстав, що при продажі спірного майна необхідно було застосовувати частину 3 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" та Закону України „Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України", оскільки державне підприємство „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт" входить до сфери управління Міністерства оборони України. А також посилається на частину другу статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна", норма якої відсилає до частини третю цієї ж статті, яка, в свою чергу, містить положення про майно державних підприємств Міністерства оборони України. Також, як твердить військовий прокурор, посилання на план санації державного підприємства „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт" як на правову підставу продажу спірного майна є необґрунтованими, з огляду на те, що в ході судового розгляду справи встановлено внутрішню суперечність зазначеного плану санації.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено вище, продаж майна за договором від 04 липня 2008р., що підлягає продажу за конкурсом, здійснений у процедурі санації боржника - державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" відбувався у межах провадження у справі №20-5/236 про банкрутство цього підприємства.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23 квітня 2008р. у справі №20-5/236, що набрала законної сили, затверджено план санації державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" (арк.с. 10-11 том 2).

Як вбачається з плану санації державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", він 16 квітня 2008 року, узгоджений Міністром оборони України та 12 березня 2008 року Державним департаментом з питань банкрутства, а також схвалений комітетом кредиторів (протокол №4 від 12 березня 2008 року ) (арк.с. 125-181 том 1).

Затвердженим планом санації державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" передбачена реалізація активів боржника, зокрема, нерухомого майна, проданого за договором купівлі-продажу від 04 липня 2008 року. При цьому така реалізація передбачалась декількома лотами шляхом проведення конкурсу із залученням Агентства з питань банкрутства (арк.с. 175-176 том 3).

Таким чином, факт погодження Міністром оборони України плану санації Державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", який передбачав продаж активів (майна), є доказом згоди уповноваженого органу на продаж цього майна.

На виконання плану санації Регіональним агентством з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі було утворено конкурсну комісію з продажу нерухомого майна Державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", а також розроблено та затверджено Положення про проведення конкурсу.

01 липня 2008 року відбувся конкурс з продажу нерухомого майна державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", на якому відповідно до протоколу конкурсної комісії №4 було визначено переможця конкурсу - товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес", з яким 04 липня 2008 року й було укладено спірний договір (арк.с. 60-62 том 2).

Таким чином, відчуження майна за спірним договором відбулося на підставі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Процедура продажу майна неплатоспроможного боржника має певні відмінності порівняно із процедурою приватизації майна державного підприємства. У першому випадку продаж майна здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою відновлення платоспроможності боржника, у другому - відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших актів з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (стаття 1 Закону).

Так, відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинній на момент проведення конкурсу) передбачала, що з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовується ухвалою господарського суду.

Продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Отже, з огляду на наведені правові норми, з метою відновлення платоспроможності боржника, в процедурі санації державного підприємства можливий продаж тільки частини його майна.

Відтак, в предмет доказування у даній справі входить встановлення обставин щодо правового статуту майна проданого за спірним договором, а саме його склад, кількість та характеристики, в залежності від чого з'ясувати питання чи є воно єдиним (цілісним) майновим комплексом чи частиною майна боржника.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

За змістом положень абзацу 2 частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 27.04.2007 №997-У), єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 №997-У абзац другий частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" викладено в новій редакції. Згідно з цими змінами поняття "єдиний (цілісний) майновий комплекс" замінено на "єдиний майновий комплекс". Окрім цього, введено таку ознаку єдиного майнового комплексу як включення до його складу усіх видів майна, призначених для його діяльності, що визначені Цивільним кодексом України.

Пунктом 3 Національного стандарту N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N1440 від 10 вересня 2003 року, передбачено, що цілісний майновий комплекс - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації в тому числі казенних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2001 за №463/5654, цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

З огляду на те, що за спірним договором відчуження земельної ділянки, інвентарю, сировини, продукції, прав вимоги, боргів, а також права на торговельну марку або інше позначення не здійснювалося, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що за договором купівлі - продажу нерухомого майна від 04 липня 2008 року було відчужене майно, яке не має встановлених законодавством ознак цілісного або єдиного майнового комплексу.

Крім того, з ціллю з'ясування обставин справи чи є нерухоме майно продане за спірним договором єдиним (цілісним) майновим комплексом, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. у справі було призначено комплексну судову будівельно - технічну та економічну експертизу (а. с. 136, том 12).

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи від 18.04.2012р. №1143, нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: будівлі адміністративного корпусу літ. „А" з прибудовою літ. „а", тамбуром літ. „а1", тамбуром літ. „а2" (загальною площею 1 802,1 (одна тисяча вісімсот два цілих одна десята) кв. м), навісом літ. „а3", навісом літ. „а4" та ґанком; будівлі виробничого корпусу літ. „А1" з прибудовою літ. „а6", прибудовою літ „а8" (загальною площею 5 088,3 (п'ять тисяч вісімдесят вісім цілих три десятих) кв. м), навісом літ. „а5", навісом літ. „а7, навісом літ. „а9", навісом літ. „а10"; майстерні літ. „Б" з тамбуром літ. „б", прибудовою літ „61", тамбуром літ. „62" (загальною площею 658,1 (шістсот п'ятдесят вісім цілих одна десята) кв. м та двома ґанками; столярну ділянку літ „В" з тамбуром літ. „в", прибудовою літ, „в1", прибудовою літ. „в2" (загальною площею 197,5 (сто дев'яносто сім цілих п'ять десятих) кв. м, та ґанком; компресорної насосної літ. „Г" з двома антресолями, підвалом під літ „Г" (загальною площею 279,0 (двісті сімдесят дев'ять) кв. м та ґанком; клубу літ. „Д" (загальною площею 222,3 (двісті двадцять два цілих три десятих) кв. м) з ґанком; гаражу літ. „Е" з прибудовою літ. „є" (загальною площею 409,6 кв. м); гаражу літ. „Е" (загальною площею 73,1 кв. м); складу ПММ літ. „Ж" (заг. площею 30,9 кв. м) з входом до підвалу, навісом літ. „ж", навісом літ. „ж1"; складу ПММ літ. „З" з тамбуром літ. „з" (загальною площею 29,5 кв. м); складу ДОК літ. „И" (заг. площею 324,7 кв. м); акумуляторної літ. „К" (заг. площею 24,3 кв. м); складу балонів літ. „Л" (заг. площею 28,1 кв. м) з ґанком; теплопункта літ. „М" з прибудовою літ. „м", прибудовою літ. „мі" (заг. площею 110,0 кв. м); захисної споруди літ. „Н" з тамбуром літ. „н", з тамбуром літ. „н1" (загальною площею 291,4 кв. м); огорож №№1-3; воріт №№4, 5, 7; підпірної стіни №№6,8; пожежного резервуара №9; мостіння І, II, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, номер 34 „Б" (тридцять чотири „Б"), відчужені за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1139 від 04.07.2008р. - не є цілісним майновим комплексом, а є частиною будівель та споруд цілісного майнового комплексу ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт".

Також, вказано, що зазначені об'єкти нерухомості, вказані в договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008р. можуть експлуатуватися незалежно один від одного (а. с. 20, том 12).

Разом з тим, судова колегія також погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що на майно, яке було відчужено відповідно до договору купівлі-продажу від 04 липня 2008 року не розповсюджується правовий режим майна Збройних Сил України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Відповідно до пунктів 2, 6 та 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919, відчуження військового майна, зокрема, цілісних майнових комплексів та нерухомого майна. здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з Мінекономіки України, шляхом реалізації на аукціонах.

Таким чином, Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відносно військового майна законодавцем встановлені спеціальні кваліфікуючі ознаки такого майна, а саме - закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління .

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 та підпункту 4.2 пункту 4 Статуту державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", затвердженого Міністром оборони України 27 жовтня 2006 року та зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 23 квітня 2007 року (номер запису 10771230000004135), державне підприємство „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт" засноване на державній власності є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, яке є органом управління майном. Майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання . Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України (арк.с. 75-92 том 1).

Згідно з частинами першої, другої та п'ятої статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частинами першою та другою статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 Господарського кодексу України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Частиною четвертою статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, умови і гарантії її організації та державної підтримки визначає Закон України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України"

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно зі статтею 4 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України постановою від 03.05.2000р. №749 затверджено Порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах.

Пунктами 2 та 3 вказаного Порядку передбачено, що реєстрації підлягають військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності (далі - реєстр). Реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, що затверджується Міноборони.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що для військових частин, закладів, установ та організації Збройних Сил законодавством встановлено інший правовий режим регулювання їх діяльності, ніж для державних підприємств, що знаходяться в сфері управління Міністерства оборони України, зокрема, інший вид речового права для закріплення державного майна; інший порядок реєстрації для здійснення господарської діяльності; інша мета здійснення такої діяльності; інший порядок взаємин із органом уповноваженим управляти майном, у тому числі в сфері фінансування їх діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" не передбачено включення до структури Збройних Сил України державних підприємств, що знаходяться у сфері управління Міністерства оборони України.

На підставі наведенного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що майно державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" не може бути віднесено до військового, оскільки воно не має встановлених законодавцем кваліфікуючих ознак такого майна, а саме - закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Викладені обставини свідчать про те, що укладення договору купівлі - продажу від 04 липня 2008 року не суперечить положенням статей 1, 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пунктів 2 і 6 та абзацу 2 пункту 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1919.

З тих же підстав, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо безпідставності доводів прокурора про невідповідність спірного договору положенням частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює заборону на приватизацію майна Збройних Сил України, оскільки в розумінні Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майном Збройних Сил України є саме військове майно. Враховуючи, що відчужене за спірним договором майно, не є військовим (майном Збройних Сил України), його продаж не суперечить положенням частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Разом з тим, як вже вказувалося вище, відчуження майна за спірним договором відбулося на підставі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, слід зазначити про відсутність конкуренції норм, що регулюють відносини у процедурах приватизації та банкрутства, оскільки відповідно до положень частини третьої статті 214 Господарського кодексу України до державних підприємств можуть бути застосовані процедури як до неплатоспроможного боржника в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Отже, законодавчо встановлено, що до державного підприємства може бути застосована процедура санації й навіть процедура ліквідації, якщо це підприємство не включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Такий перелік встановлено Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Як підставно було встановлено місцевим господарським судом та не спростовано прокурором і позивачем під час розгляду справи, Державне підприємство "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" до зазначеного переліку не включено, а відтак доводи прокурора щодо невідповідності спірного договору статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтям 4, 5, 10 та 12 Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України", є безпідставними.

Відносно процедури приватизації підприємств Збройних Сил України або підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України шляхом корпоратизації та продажу акцій із збереженням у державній власності 51 відсотка акцій, яка встановлена частиною третьою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтями 4, 5, 10 та 12 Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України", колегія суддів зазначає, що вона правомірно не застосована місцевим господарським судом при розгляді справи, оскільки зазначеними нормами встановлено порядок приватизації підприємств, майно яких є єдиним майновим комплексом, але як вже було встановлено, відчужуване за спірним договором купівлі - продажу майно не є єдиним (цілісним) майновим комплексом.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 12.01.2011р. щодо необхідності співставлення майна, яке підлягало реалізації відповідно до плану санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" та майна, що було продане ТОВ "Ренесанс Херсонес" за договором купівлі-продажу від 04.07.2008р., місцевий господарський суд встановив, що згідно з планом санації (арк.с. 125-181 том 3) продажу підлягало нерухоме майно ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", зазначене в таблиці 8. При цьому передбачено реалізацію цього майна декількома окремими лотами, оскільки даний актив є складним та існують умови, які необхідно буде виконати потенціальному "покупцеві".

Встановивши, що перелік майна, наведений в таблиці 8 плану санації (арк.с. 176 том 3) відповідає переліку майна, зазначеного в пункті 1.1 договору від 04 липня 2008 року купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом (арк.с. 8 том 1, а також том 9, 10), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що до складу майна, яке було продане за спірним договором, не увійшли каналізація до АБК інвентарний номер 00095 (рядок 15 табл. 8); мережі водопостачання інвентарний номер 00096 (рядок 16 табл. 8); мережі каналізації інвентарний номер 00097 (рядок 17 табл. 8) та зовнішні мережі зв'язку інвентарний номер 00098 (рядок 18 табл. 8), що є додатковим доказом того, що майно, яке було продане за спірним договором, не є цілісним майновим комплексом.

Крім того, вказані обставини також підтверджується висновком судово - економічної експертизи від 23.05.2013р. призначеної ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р., якою встановлено, що майно боржника, яке підлягало реалізації згідно з процедурою санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" відповідає майну, що було продано ТОВ "Ренесанс Херсонес" за договором купівлі - продажу від 04.07.2008р. Додатково у договір купівлі - продажу від 04.07.2008р. включені споруди: склад ПММ (літ. 3), огорож №№1-3, ворота №№4,5,7, підпірні стінки №№6,8, мощення І, ІІ, які є елементами благоустрою та які згідно з процедурою санації виявлені у інвентаризації БТІ. У договір купівлі - продажу від 04.07.2008р. не включені споруди: каналізація до АБК, мережі водопостачання, мережі каналізації, зовнішні мережі, які були наведені до продажу, однак не були включені до інвентаризації БТІ (а. с. 28, том 15).

Також, експертом встановлено, що майно боржника, яке підлягало реалізації у процедурі санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", яке вказано у плані санації, включає майстерню (літ. Б), столярну ділянку (літ. В), гаражі (літ. Е), клуб (літ. Д), адміністративний корпус (літ. А), виробний корпус (літ. А1), склад ДОК (літ И), склад ГСМ (літ. Ж), компресорну та насосну (літ. Г), теплопункт (літ. М), склад зберігання бетонів (літ. Л), склад тривалого зберігання (літ. Н), акумуляторну (літ. К), пожежну ємність (№9), каналізацію до АБК, мережі водопостачання, мережі каналізації, зовнішні мережі зв'язку.

При цьому, судова колегія не приймає заперечення ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" щодо підписання неповноважними особами ліквідаційного і передатчного балансу, який був прийнятий експертом підчас проведення зазначеної експертизи, оскільки це не свідчить про їх недійсність та не створює підстав для неприйняття висновку судової економічної експертизи, адже при її проведенні експертом досліджувалося і ряд інших документів, які містять відомості щодо майна боржника. Крім того, враховуючи, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 Кримінального кодексу України та у випадку невідповідності певних даних, останній зобов'язаний був вказати на це у своєму висновку. Проте, жодних розбіжностей чи невідповідностей вказаний висновок не містить, як і цього не доведено самим ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт".

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відкриття процедури санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" та затвердження плану санації здійснено господарським судом міста Севастополя у справі №20-5/236, про що винесено відповідні процесуальні документи, які на даний час оскаржені не були та набрали законної сили, а відтак перевірка законності складання і погодження відповідними органами плану санації боржника, у тому числі щодо оцінки майна та формування складу нерухомого майна боржника, оцінка відповідності плану санації нормам законодавства, надавалася судом під час розгляду зазначеної справи.

Разом з тим, судова колегія також не вбачає підстав для застосування ст.ст. 203,215 ЦК України до спірного договору, в зв'язку з наступним.

Згідно ч. 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто якою визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Особливістю укладення договору в процедурі банкрутства державного підприємства є те, що продаж частини майна боржника провадиться на відкритих торгах, в порядку передбаченому законодавством з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 1 статті 20 Закону).

Затвердженим планом санації державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" передбачена реалізація активів боржника, зокрема, нерухомого майна, проданого за договором купівлі-продажу від 04 липня 2008 року. При цьому, така реалізація передбачалась декількома лотами шляхом проведення конкурсу із залученням Агентства з питань банкрутства.

Пунктом 4 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на момент проведення конкурсу з продажу майна боржника) передбачено, що переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі - продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.

Отже, з урахуванням правової процедури реалізації майна боржника в процедурі санації на прилюдних торгах (в даному випадку конкурс), яка полягає в продажі майна боржника, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника конкурсу та особливостей передбачених законодавством щодо проведення торгів (конкурсу), у тому числі складання за результатами їх проведення акту (протоколу), складання такого акту є оформленням договірних відносин купівлі - продажу майна , а відтак є правочном, який може бути визнаватися недійсним в судовому порядку (аналогічна позиція відображена в пункті 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Тобто, у випадку виявлення порушення процедури проведення торгів (конкурсу), протокол про затвердження підсумків конкурсу може бути оскаржений до суду.

В даному випадку вимоги прокурора ґрунтуються тільки на порушенні законодавства при проведенні конкурсу з продажу майна боржника в процедурі санації, однак позов поданий про визнання недійсним договору, який був укладений на його підставі, при тому, що вищевказаний акт (протокол конкурсу) є дійсним на даний час, що свідчить про відсутність порушень при оформленні результатів конкурсу, а відтак слугує додатковою відмовою в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору, з огляду на вказані прокурором в позові порушення.

Відтак, судовою колегією не встановлено невідповідності спірного правочину статті 203 ЦК України, що виключає застосування ст. 215 ЦК України.

При цьому, доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків, викладених у судовому рішенні, що оскаржуються.

Відносно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо незалучення ДП Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" в якості іншого відповідача у справі, судова колегія зазначає, що таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, а відтак не може бути наслідком для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції у справі відповідає встановленим фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, виконані вказівки суду касаційної інстанції викладені в постанові від 12.01.2011р., відтак передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 травня 2011 року у справі №5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Г. Градова

Н.І. Сікорська