Постанова

від 04.07.2013 по справі 5023/4747/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 5023/4747/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на ухвалу у справі господарського суду Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року №5023/4747/12 Харківської області

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонторг" провизнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі №5023/4747/12 (Суддя - Усатий В.О.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діонторг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року (колегія суддів: Камишева Л.М.; Бородіна Л.І.; Лакіза В.В.) апеляційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі № 5023/4747/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року касаційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі №5023/4747/12 скасовано.

Справу №5023/4747/12 господарського суду Харківської області передано до Харківського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року (Колегія суддів - Фоміна В.О, Кравкць Т.В., Крестьянінов О.О.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі №5023/4747/12.

Не погодившись з ухвалою апеляційного господарського суду Західна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з проханням її скасувати та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 43, ГПК України, ст. ст. 23, 25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

У своїй постанові від 28.02.2013 року Вищий господарський суд звернув увагу на те, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Оскільки, з'ясування вказаних обставин має вирішальне значення для встановлення обґрунтованості порушення справи про банкрутство та подальшого здійснення провадження у справі, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку про те, що суд другої інстанції, в порушення ст. 43, 101, 103 ГПК України, на наведені обставини уваги не звернув, не встановив чи було перевірено судом першої інстанції обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство.

Приписи ст. 111 12 ГПК України визначають обов'язковість виконання вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, в порушення наведеної норми, апеляційний господарський суд замість того щоб дослідити підставність порушення даного провадження у справі про банкрутство ТОВ "Діонторг", про що було зазначено у постанові суду касаційної інстанції, припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу, чим також порушив приписи ч. 1 ст. 91 ГПК України.

Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, суд другої інстанції виходив з того, що у справі про банкрутство відсутнього боржника (в порядку ст. 52 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника. Також, в силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

На думку колегії суддів другої інстанції, Західна МПДІ не набула процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство та, відповідно, не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки неправомірними, з огляду на наступне.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Крім наведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на приписи ст. 210 ГК України (в редакції чинній на момент звернення податкового органу із апеляційною скаргою у листопаді 2012 року), в якій зокрема зазначено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, застосувавши приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд у оскаржуваній ухвалі припустився порушень ст. 43 ГПК України, оскільки не розглянув вимог апеляційної скарги.

В силу наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року у справі №5023/4747/12 та направлення справи на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року у справі №5023/4747/12 скасувати.

Справу №5023/4747/12 передати до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

С.В. Куровський