Постанова

від 14.08.2013 по справі 5023/4747/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 5023/4747/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О. В. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився;

ініціюючого кредитора - ТОВ «Геоспецсервіс» - Капустюк А.С. за довіреністю від 01.08.2013 року;

боржника - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (вх. № 2278Х/2-7) на постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі № 5023/4747/12,

за заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю «Геоспецсервіс», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діонторг», м. Харків,

про визнання банкрутом у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (№ 2343-ХІІ),-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року (суддя Усатий В.О.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Діонторг» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено ініціюючого кредитора -ТОВ «Геоспецсервіс» ( код 36989191,61002, м. Харків, вул. Гаршина, б.9, офіс 44).

Не погодившись з вказаною постановою суду, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Харківської області про визнання банкрутом ТОВ «Діонторг» від 01.11.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог апелянт послався на те, що при визнанні боржника банкрутом судом першої інстанції не враховано вимоги п. п. 78.1.7 п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України, в якому визначено, що при порушенні провадження у справі про банкрутство платника податків на податковій інспекції лежить обов'язок провести перевірку такого платника.

Західною МДПІ м. Харкова розпочата перевірка ТОВ «Діонторг» на підставі п.п.78.1.7, п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та наказу Західної МДПІ м. Харкова від 12.11.2012 року № 1312 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Діонторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, направлення на перевірку

№ 1372,№ 1370, № 1371 від 12.11.2012 року з 12.11.2012 року, тривалістю 5 робочих днів ТОВ «Діонторг». Згідно вказаних направлень працівники податкової інспекції здійснили вихід на перевірку за місцезнаходженням підприємства - ТОВ «Діонторг»: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 118, кв. 10, але ані підприємства, ані ліквідатора за вказаною адресою не знаходилось, про що було складено акт про відсутність голови ліквідаційної комісії за місцезнаходженням № 1180/22-204/37576797 від 12.11.2012 року, акт про неможливість вручення наказу, пред'явлення направлення та здійснення перевірки.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5023/4747/12 апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення, постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі № 5023/4747/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5023/4747/12 скасовано. Справу № 5023/4747/12 господарського суду Харківської області передано до Харківського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

При цьому, Вищий господарський суд зазначив, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними. Отже внесення до Єдиного державного реєстру запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням. Оскільки з'ясування вказаних обставин має вирішальне значення для встановлення обґрунтованості порушення справи про банкрутство та подальшого здійснення провадження у справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд у даному випадку, переглядаючи постанову про визнання боржника банкрутом, у порушення статей 43,101,103 ГПК України на наведені обставини уваги не звернув, не встановив чи було перевірено судом першої інстанції обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року у справі № 5023/4747/12 з тих підстав, що Західна МДПІ не набула процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство, та, відповідно, не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 року касаційну скаргу Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року у справі № 5023/4747/12 скасовано. Справу передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду. При цьому, Вищим господарським судом України зазначено, що висновок апеляційного суду про те, що Західна МДПІ не набула процесуального статусу учасника провадження у справі є неправомірним, оскільки у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом , мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Приписами статті 210 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення податкового органу із апеляційною скаргою у листопаді 2012 року), в якій зокрема зазначено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Одночасно, Вищий господарський суд зазначив про необхідність з'ясування судом апеляційної інстанції обставин відсутності боржника, оскільки з'ясування вказаних обставин має вирішальне значення для встановлення обґрунтованості порушення справи про банкрутство та подальшого здійснення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Геоспецсервіс» звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом» ТОВ «Діонторг» на тій підставі, що боржник має перед ним безспірну заборгованість у сумі 62 505,00 грн, яка не стягнута у примусовому порядку; окрім того, боржник відсутній за місцезнаходженням.

В обґрунтування безспірності своїх грошових вимог кредитор посилався на те, що 02.04.2012 року між ТОВ «Геоспецсервіс» та ТОВ «Діонторг» укладено договір купівлі - продажу товарів та надання послуг № 02/04-12 від 02.04.2012 року. На виконання умов договору боржнику поставлено товар та надано послуг на суму 62 505,00 грн. 03.05.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до п.1 якої оплата за товар боржником повинна бути здійснена у вексельній формі розрахунку шляхом передачі простого векселю власної емісії на суму 62 505,00 грн кредитору. Згідно акту прийому - передачі векселів від 05.05.2012 року боржник передав кредитору простий вексель серії АА № 185185 на суму 62 505,00 грн. У зв'язку з неоплатою боржником векселю приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А. 13.09.2012 року вчинено протест вказаного простого векселю. 17.09.2012 року кредитор звернувся до Ленінського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції з заявою про примусове виконання виконавчого документу про стягнення з боржника 62505,00 гривень, у зв'язку з чим державним виконавцем 25.09.2012 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування відсутності боржника ініціюючий кредитор посилався на довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.09.2012 р. із відомостями про відсутність боржника за вказаною адресою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2012 року порушено провадження у справі № 5023/4747/12.

Постановою господарського суду Харківської області від 01.11.2012 р., яка оскаржується, боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатора. При винесенні постанови суд першої інстанції виходив з того, що боржник має заборгованість перед кредитором, яка до цього часу не погашена, керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту постанови - Закону про банкрутство) у редакції від 30.06.1999 р. зазначається, що боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

У відповідності до вимог частин 7, 8 ст. 7 Закону заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання ; докази обґрунтованості вимог кредитора.

До заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора; копія неоплаченого розрахункового документу, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, Закон про банкрутство встановлює, що кредитор зобов'язаний викласти в заяві обставини, що підтверджують підтвердження наявності зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання, безспірність грошових вимог, склад вимог, неплатоспроможність боржника та обставини щодо його відсутності, при цьому, не має значення розмір його вимог до боржника та строк виконання зобов'язань.

Матеріалами даної справи підтверджується виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за опротестованим згідно вексельного законодавства України векселем, виданим на підставі договору купівлі - продажу товарів та надання послуг № 02/04-12 від 02.04.2012 р. із додатком до нього від 03.05.2012 р., у сумі 62505,00 грн, яку не стягнуто під час виконавчого провадження за виконавчим документом (виконавчим написом нотаріуса).

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що оригінал векселю на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство знаходився разом з виконавчим написом у матеріалах виконавчої справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що кредитором правомірно наведено та доведено належними та допустимими доказами, а господарським судом правомірно прийнято до уваги обґрунтованість обставин безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника у сумі 62505,00 грн.

При встановленні господарським судом обставин відсутності боржника, а саме, відсутність за місцезнаходженням, суду також при розгляді заяви кредитора слід брати до уваги надані кредитором в обґрунтування ознак відсутності лише належні та допустимі докази. У відповідності до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон про державну реєстрацію) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( далі - ЄДР) - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно статті17 цього Закону до ЄДР вносяться разом з іншою інформацією про юридичну особу: відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч.2), про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням ( ч. 5).

Згідно ст. 1 Закону про державну реєстрацію місцезнаходженням юридичної особи визначається адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 105 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» Верховний Суд України зазначив, що відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка з ЄДР.

У матеріалах справи № 5023/4747/12 знаходиться довідка з ЄДР станом на 28.09.2012 р. (а.с.18, 19), яка свідчить про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Діонторг»: 61093, Харківська обл., місто Харків, Ленінський район, вулиця Полтавський шлях, будинок 18, квартира 10; а також запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2013 р. у даній справі про банкрутство зазначив, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними. Отже внесення до Єдиного державного реєстру запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду бере до уваги посилання на беззаперечність доказу, але з огляду на те, що під час розгляду справи апелянтом не заперечувалися факти відсутності боржника та його керівних органів, не надано доказів у спростування факту відсутності боржника та його керівних органів, доходить до висновку, що у розумінні Закону про державну реєстрацію, враховуючи системний аналіз зазначених норм Закону, запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, тобто вказаною у ЄДР адресою, можливо узяти до уваги як доказ факту відсутності керівних органів боржника, які відповідно до установчих документів особи представляють її, за адресою, що міститься у ЄДР.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство у редакції від 30.06.1999 року господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Враховуючи, що матеріали справи містять заяву ініціюючого кредитора про призначення його ліквідатором банкрута, господарський суд правомірно призначив ТОВ «Геоспецсервіс» ліквідатором у справі № 5023/4747/12 про банкрутство боржника - ТОВ «Діонторг».

Окрім зазначеного, колегія суддів вважає доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції не враховані вимоги п.п. 78.1.7п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, в якій визначено, що при порушенні провадження у справі про визнання банкрутом платника податків на Західну МДПІ м. Харкова лежить обов'язок провести перевірку такого платника, спростовуються матеріалами справи, оскільки із змісту абзацу сьомого резолютивної частини постанови про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у відношенні ТОВ «Діонторг» та штапм на зворотній стороні постанови свідчать про надіслання її копії до Західної МДПІ м. Харкова, а тому суд належним чином та своєчасно забезпечив податковому органу можливість здійснення ним встановлених законодавством повноважень.

Доводи апелянта щодо неможливості проведення перевірки боржника, оскільки за місцезнаходженням ТОВ «Діонторг» ані підприємство, ані ліквідатор не знаходяться, не є обґрунтованими, оскільки у відповідності до абзацу четвертому постанови про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у встановленому ст. 52 Закону про банкрутство порядку ліквідатором призначено ініціюючого кредитора -ТОВ «Геоспецсервіс», із зазначення повної адреси (код 36989191, 61002, м. Харків, вул.. Гаршина, б. 9, офіс 44), тому наслідком такого призначення усі ліквідаційні заходи має зробити саме ця юридична особа, яка діє від імені банкрута та в інтересах банкрута. Жодних доказів звернення податкового органу з метою проведення перевірки банкрута - ТОВ «Діонторг» до ліквідатора банкрута - ТОВ «Геоспецсервіс», до апеляційної скарги не додано, а також відсутні такі докази у матеріалах справи.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не наведено обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови про визнання боржника - ТОВ «Діонторг», банкрутом, та не доведено доводи апеляційної скарги належними доказами у спростування встановлених судом першої інстанції обставин та висновків, тому апеляційна скарга не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладені обставини справи та норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діонторг», банкрутом, введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора у справі № 5023/4747/12, у зв'язку з чим постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 р. у справі № 5023/4747/12 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2012 р. у справі № 5023/4747/12 залишити без змін.

Справу № 5023/4747/12 направити до господарського суду Харківської області для розгляду.

Повний текст постанови складено 12.08.2013 р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя О.В. Шевель

суддя В.С.Хачатрян