Постанова

від 03.07.2013 по справі 24/129

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 24/129

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 у справі № 24/129 господарського суду м. Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" до публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд- 1" простягнення 1 825 577, 05 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаТуз А.І. - - відповідачаНаконечний В.В.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, в якій просило суд стягнути з відповідача 1 825 577,05 грн., з яких: 1 415 878,08 грн. основного боргу, 271 447,21 грн. інфляційних втрат та 138 251, 76 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2012 (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 (у складі головуючого Кондес Л.О., суддів Ропій Л.М., Рябухи В.І.) у справі № 24/129 в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд- 1" не повністю розрахувалось за виконані ним роботи. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у позові, у зв'язку з відсутністю заборгованості.

Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд- 1" не скористалось правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" (субпідрядником; позивачем) та відкритим акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, (генпідрядником; відповідачем) укладено договір субпідряду № 274/сп, відповідно до пункту 1.1. якого субпідрядник прийняв на себе виконання якісно і у встановлені строки комплексу робіт з улаштування зовнішніх інженерних мереж та земляні роботи під житлові будинки на об'єкті "Забудова урочища Гончарі-Кожум`яки (по вул. Гончарній, Воздвиженській, Кожум`яцькій)", а генпідрядник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф. КБ-2в, які обраховуються згідно з ДБН Д1.1-1-2000 (із внесеними змінами та доповненнями) виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів, при умові надходження коштів від замовника. За надані послуги генпідряду субпідрядник щомісячно перераховує кошти на розрахунковий рахунок генпідрядника у розмірі 3, 27 % від вартості виконаних робіт без урахування ПДВ, крім того 20 % ПДВ від суми за послуги генпідряду.

Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних, позивач посилається на те, що відповідач не повністю розрахувався за виконані ним роботи, передбачені договором.

Для встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача за договором № 274/сп від 05.01.2006 ухвалою господарського суду була призначена відповідна судово-економічна експертиза.

З висновку судово-економічної експертизи та матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було сплачено 13 602 370, 21 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем були виконані роботи лише на суму 2 102 210, 26 грн., що підтверджуються первинними документами, а саме доданими до матеріалів справи актами виконаних робіт та довідками про їх вартість.

З урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій дана відповідна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів, а саме: первинній документації, висновку судової експертизи, а також акту звірки взаємних розрахунків.

На підставі викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Стосовно доводів, викладених скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй скарзі скаржник, фактично, просить надати нову оцінку доказам у справі, а також визнати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводам скаржника судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 у справі № 24/129 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова