Постанова

від 04.07.2013 по справі 922/055/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 922/055/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Третьякова Н.Ю., дор. від 15.10.2012 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_2, дор. від 20.02.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1324Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 25 березня 2013 року по справі №922/055/13-г

за позовом Об'єднання (товариство) співвласників багатоквартирного будинку «Московський-2», м. Харків

до 1. Адміністрації Московського району Харківської міської ради, м. Харків;

2. Харківської міської ради, м. Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фізична особа ОСОБА_3, м. Харків

про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 березня 2013 року по справі №922/055/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Аюпова Р.М., суддя Лаврова Л.С.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясуванням обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачі та третя особа вважають рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності вказаних представників за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, позивачем не було обґрунтовано необхідність призначення по справі будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим клопотання позивача про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстраційного посвідчення від 15.01.2002 р. на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» посвідчено, що 6 секція (квартири № 60-95), 7 секція (квартири № 24-59) житлового будинку літ. «А-9», по АДРЕСА_1 зареєстровано за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Московський-2» на праві користування на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.11.1999 р. № 1478, акт Державної приймальної комісії від 29.12.2000 р., рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.12.2000 р. № 1902, акта приймання-передачі від 09.04.2001 р. (т. 1, а.с. 19).

На підставі рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 року про видачу свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу № ХІ, ХІІ, ХІV, ХVІ, ХVІІ, ХХ, ХV, ХІХ в літ. «А-9», загальною площею 391,6 м 2 по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 набула права власності на визначені приміщення (т. 1, а.с. 43).

Як зазначає позивач, нежитлові приміщення, що були надані 1-м відповідачем у власність ОСОБА_5, відносяться до майна, що складається з неподільного та загального і перебуває у спільній, відповідно - сумісній і частковій власності членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у зв'язку з тим, що в приміщеннях знаходяться комунікації, які необхідні для обслуговування вище розташованих поверхів багатоквартирного житлового будинку, будинкове інженерне обладнання, а тому відповідно до ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не підлягає відчуженню.

У зв'язку з викладеним рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 р. про видачу свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу № ХІ, ХІІ, ХІV, ХVІ, ХVІІ, ХХ, ХV, ХІХ в літ. «А-9», загальною площею 391,6 м 2 по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 порушує права та охоронювані інтереси співвласників багатоквартирного житлового будинку та є підставою для звернення до господарського суду Харківської області позивача з даною позовною заявою.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 р. про видачу свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу № ХІ, ХІІ, ХІV, ХVІ, ХVІІ, ХХ, ХV, ХІХ в ЛІТ. «А-9», загальною площею 391,6 м 2 по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_5 та скасування рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач в апеляційній скарзі, приміщення підвалу № XI, XII, XIV, XVII, XX, XV, XIX, загальною площею 391,6 м 2 в літ. «А-9» по АДРЕСА_1 є допоміжними приміщеннями.

Проте, колегія суддів вважає вказані твердження необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 6.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.

Відповідно до висновку КП «Харківське МіськБТІ» від 02.04.2002 р. № 23-9516 приміщення підвалу № XI, XII, XIV, XVII, XX, XV, XIX, загальною площею 391,6 м 2 в літ. «А-9» по АДРЕСА_1 відносяться до нежитлових, тобто є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до Державних будівельних норм В2.2.-15-2005 «Будівлі та споруди. Житлові будівлі. Основні положення» технічними приміщеннями визнаються приміщення для розташування обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, вентиляційних камер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок.

Позивачем не надано доказів знаходження у спірних нежитлових приміщеннях обладнання, що за своїм призначенням забезпечує експлуатацію будинку.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання позивача щодо виходу Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова при прийнятті рішення від 03.09.2002 р. № 265/23 за межі своєї компетенції.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

На підставі рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова від 03.09.2002 р. № 265/23 ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XIV, XVII, XX, XV, XIX, загальною площею 391,6 м 2 в літ. «А-9» по АДРЕСА_1.

Відповідно до положень чинного законодавства підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Отже, якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Розпорядженням Харківського міського голови від 03.11.1998 р. № 2158 встановлений порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, відповідно до п. 1 якого оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, розташованого у місті Харкові, здійснюється виконавчими комітетами районних у м. Харкові рад щодо об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002р. № 7/5, (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, надалі - Тимчасове положення), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.

Згідно з пунктом 2.1. вказаного Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення органи місцевого самоврядування здійснюють оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 до КП «Харківське МіськБТІ» були надані усі необхідні документи передбачені Тимчасовим положенням, які визнані достатніми та належними для оформлення права власності на спірні приміщення, що підтверджується висновком КП «Харківське МіськБТІ» від 02.04.2002 р. № 23-9516 про можливість видачі на ім'я ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XIV, XVII, XX, XV, XIX, загальною площею 391,6 м 2 в літ. «А-9» по АДРЕСА_1.

Таким чином, під час прийняття вищевказаного рішення Виконавчим комітетом Московської районної ради м. Харкова не були порушені вимоги чинного законодавства України у сфері державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог з огляду на те, що спосіб захисту права, обраний позивачем, а саме, визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 р. про видачу свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу не призведе до відновлення права позивача, яке він вважає порушеним, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову про визнання та скасування акту індивідуальної дії.

Враховуючи, що позовні вимоги про скасування рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 р. є похідними від вимог про визнання недійсним акту індивідуальної дії, в задоволенні яких відмовлено, визначені вимоги також не можуть бути задоволені. Крім того, заяв про зміну чи про доповнення предмету позову позивач не надав, з клопотанням про вихід за межі позовних вимог в порядку п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України до суду не звертався.

З реєстраційного посвідчення від 15.01.2002 р. на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», вбачається, що 6 секція (квартири № 60-95), 7 секція (квартири №24-59) житлового будинку літ. «А-9», по АДРЕСА_1 зареєстровано за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Московський-2» на праві користування на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.11.1999 року № 1478, акту Державної приймальної комісії від 29.12.2000 р., рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.12.2000року № 1902, акту приймання-передачі від 09.04.2001 р..

Наявна в матеріалах справи довідка Об'єднання (товариство) співвласників багатоквартирного будинку «Московський-2» також підтверджує факт відсутності у позивача правоустановчих документів та документів, що підтверджували законність користування позивачем приміщень житлового будинку літ. «А-9», по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 33 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів порушення його прав (неможливість з доступу до інженерних мереж, відмова власника визначеного майна вільного доступу до будинкового інженерного обладнання, тощо.) на час звернення з даним позовом позивач не надав.

Крім того, слід зазначити, що договори купівлі-продажу, укладені між попередніми власниками визначеного об'єкту нерухомості є чинними, у встановленому порядку не визнані недійсними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем був дійсно пропущений строк позовної давності. Позивач звернувся з даним позовом до суду після спливу позовної давності, доказів своєї пізньої обізнаності щодо оскаржуваних рішень він не надав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України) Перебіг (початок) позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Чинним законодавством України не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форм захисту цивільних прав. Тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності.

Отже, станом на момент звернення до суду позивачем сплинув строк позовної давності щодо оскарження та скасування рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 265/23 від 03.09.2002 р. про видачу свідоцтва про право власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

В задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовити.

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 березня 2013 року по справі № 922/055/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.07.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.