Ухвала

від 02.07.2013 по справі 820/2352/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 820/2352/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2352/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства комплексної безпеки "Стелс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 001672220 та № 0001682220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства комплексної безпеки "Стелс" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби за №0001672220 від 06.12.2012 року та за №0001682220 від 06.12.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс" (61153, м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, буд. в„–34, кв. в„–60 , код ЄДРПОУ 31236203, р/р26005310014601 в ФАБ "Південний" м. Харкова, інші відомості суду не відомі) сплачений судовий збір в розмірі 287,08грн. (двісті вісімдесят сім грн. 08 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, від повідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.3 ст. 198 та пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю агентство комплексної безпеки "Стелс" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.01.2001 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №175365.

ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 312362020349, що підтверджується свідоцтвом №29277048 серії НБ№055987 від 07.02.2001 року.

Згідно довідки АА №739897 Головного управління статистики Харківської області, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність приватних охоронних служб; обслуговування систем безпеки; електромонтажні роботи; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля.

У період з 13.11.2012 року по 19.11.2012 року фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі наказу №1221 від 03.11.2012р. та згідно направлення на перевірку від 13.11.2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин ТОВ "Віп Союз" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" від 26.11.2012 року №3249/2200/31236203, в якому податковим органом встановлені наступні порушення: п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 12458 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість на суму 10833 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 8333,00 грн., вересень 2011 року на суму 2500,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001682220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12458,00грн., та від 06.12.2012 року №0001672220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5416,50грн.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті від 08.06.2012 року №1004/2210/35351175 судження суб'єкта владних повноважень про те, що господарські операції між ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" та ТОВ "Віп Союз" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги вищенаведеного законодавства.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України.

Рішенням ДПС у Харківській області, прийнятим за результатами первинної скарги, від 08.02.2013 року за №604/10/10.2-17 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001672220 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) в розмірі 2708,25грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001682220 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги Державна податкова служба України своїм рішенням від 11.03.2013 року №3989/6/10-2115 залишила податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 06.12.2012 року №0001682220 та від 06.12.2012 року №0001672220 без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що після процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 року №0001672220 та від 06.12.2012 року №0001682220, нові податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС не виносились, суд першої інстанції вірно зазначив, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.12.2012 року №0001672220, яким ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5416,50 грн., в силу п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України не вважається відкликаним.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" (клієнт) та ТОВ "Віп Союз" (виконавець) укладено договір № 08/07 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04.07.2011 року, відповідно до умов якого за дорученням Клієнта, Виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Відповідно до п.1.3. зазначеного договору роботи за цим договором виконуються виконавцем на підставі та у відповідності до завдань-доручень, які надаються Клієнтом Виконавцю на виконання визначеного виду робіт.

Згідно завдання-доручення №1 від 01.08.2011 року Виконавцю ТОВ "Віп Союз" доручено надати наступні інформаційно-консультаційні послуги Клієнту:

- інформаційно-консультаційне обслуговування по даним бухгалтерського обліку і звітності;

- складання на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової, податкової звітності підприємства;

- надання консультацій по раціональному та ефективному використанню матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

- надання консультацій КЛІЄНТУ на предмет відповідності ПСБО №1,2, 3, 4, 6, 7, 9,13,15,16,25,26,29,31;

- вивчення діяльності КЛІЄНТА і перевірка документообігу на відповідність нормам Податкового кодексу України.

За результатами виконання зазначеного договору сторонами складено та підписано акт №ОУ-0000083 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2011р., відповідно до якого Виконавець надав у повному обсязі, а Клієнт отримав послуги, зазначені в завданні-дорученні №1 від 01 серпня 2011р.

Вартість наданих послуг складає всього без ПДВ 12500,00 грн.; ПДВ 2500,00 грн.; вартість наданих послуг з ПДВ 20% складає 15000 грн. 00 коп.

Виконавцем - ТОВ з обмеженою відповідальністю "Віп Союз" було виписано податкову накладну №181 від 31.08.2011р. на суму 15000,00грн., в т.ч. ПДВ 2500,00грн.

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності представник позивача пояснив суду, що інформаційно-консультаційне обслуговування по даним бухгалтерського обліку і звітності здійснювалось шляхом надання усних консультацій за телефоном або електронною поштою по питаннях, які щоденно виникали при веденні бухгалтерського обліку. Складання на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової, податкової звітності підприємства здійснювалось в електронному вигляді, на підтвердження чого представником позивача надано суду податкову декларацію з ПДВ за липень 2011р. з квитанцією, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011р. з квитанцією, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 року (з квитанцією), звіт про суми нарахованої заробітної плати до пенсійного фонду за липень 2011р. з квитанцією, звіт про обсяги реалізованих послуг за липень 2011р., звіт про залишки і використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення за липень 2011р., звіт про наявність вакансій станом на 03.08.2011р., звіт про наявність вакансій станом на 10.08.2011р.

ТОВ "Віп Союз" надано позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0000345 від 31.08.2011р. на оплату послуг з надання інформаційно-консультаційних послуг у розмірі 15000,00грн., у т.ч. ПДВ - 2500,00грн.

В матеріалах справи містяться копії виписки банку та платіжного доручення №365, відповідно до яких ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" 14.09.2011 року перерахував на користь ТОВ "Віп Союз" в рахунок оплати по договору №08/07 від 04.07.2011р. безготівкові кошти у розмірі 15000,00грн., в т.ч. ПДВ - 2500,00грн.

Крім того, 01.07.2011 року між ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" (клієнт) та ТОВ "Віп Союз" (виконавець) укладено договір № 07/07 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого за дорученням Клієнта, Виконавець зобов'язується надати юридичні послуги, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Відповідно до п.1.3. зазначеного договору роботи за цим договором виконуються виконавцем на підставі та у відповідності до завдань-доручень, які надаються Клієнтом Виконавцю на виконання визначеного виду робіт.

Згідно завдання-доручення №1 від 01.08.2011 року Виконавцю ТОВ "Віп Союз" доручено надати юридичні послуги Клієнту, перелік яких визначений у зазначеному завданні-дорученні.

За результатами виконання зазначеного договору сторонами складено та підписано акт №ОУ-0000084 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2011р., відповідно до якого Виконавець надав у повному обсязі, а Клієнт отримав послуги, зазначені в завданні-дорученні №1 від 01 серпня 2011р.

Вартість наданих послуг складає всього без ПДВ 41666,67грн.; ПДВ 8333,33грн.; вартість наданих послуг з ПДВ 20% складає 50000 грн. 00 коп.

Виконавцем - ТОВ з обмеженою відповідальністю "Віп Союз" було виписано податкову накладну №183 від 31.08.2011р. на суму 50 000,00грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн.

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано до матеріалів справи договору між ТОВ АКБ "Стелс" та ТОВ "Стальконструкція" розроблених документів (наказів, актів, розпоряджень та ін..), претензії до ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" за договорами охорони об'єктів з розрахунками заборгованості та пені, позовні заяви до ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", відзиву на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1

ТОВ "Віп Союз" надано позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0000346 від 31.08.2011р. на оплату послуг з надання юридичних послуг у розмірі 50000,00грн., у т.ч. ПДВ - 8333,33грн.

В матеріалах справи містяться копії виписок банку та платіжних доручень №353 на суму 25000,00грн. та № 354 на суму 25000,00грн., відповідно до яких ТОВ агентство комплексної безпеки "Стелс" 12.09.2011 року та 13.09.2011 року відповідно перерахував на користь ТОВ "Віп Союз" в рахунок оплати по договору №07/07 від 01.07.2011р. безготівкові кошти у загальному розмірі 50000,00грн.

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами спірних правочинів первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції, що господарські операції за договором № 08/07 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04.07.2011 року та договором № 07/07 про надання юридичних послуг, укладенимм між позивачем та ТОВ "Віп Союз", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Слід відмітити, що зауваження щодо форми та змісту наданим позивачем первинним документам з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

З приводу посилань ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в обґрунтування висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акт від 29.02.2012 року №1062/23-4/37240791 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віп Союз", у якому зафіксовано відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Віп Союз" за серпень, вересень 2011 року, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету. Платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином.

Отже, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Віп Союз" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Віп Союз" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Віп Союз" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ Агентство комплексної безпеки "Стелс" та ТОВ "Віп Союз" угод, та як наслідок правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат по господарським операціям з придбання послуг у ТОВ "Віп Союз".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 26.11.2012 року №3249/2200/31236203 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 року №0001672220 та № 0001682220 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення - рішення № 0001672220 від 06.12.2012 року та за № 0001682220 від 06.12.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2352/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.