Постанова

від 03.07.2013 по справі 820/3833/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 липня 2013 р. № 820/3833/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.

при секретарі судового засідання - Чевичалова О.І.,

за участю:

прокурора - Косіченка М.М.,

представника позивача - Персидського В.Ю.,

представника відповідача - Горбатенко Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Основ`янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, за участю Прокуратури Червонозаводського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, Прокуратури Червонозаводського району м. Харкова, в якому, після зміни позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001652330/0 від 06.11.2008 року, № 0001652330/1 від 01.12.2008 року в частині донарахування ПДВ в розмірі 1180382,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції за податком на додану вартість 590191,00 грн., а також скасувати повідомлення-рішення № 0001642330/0 від 06.11.2008 року та № 0001642330/1 від 01.12.2008 року в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1475477,75 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції 1066531,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 06.11.2008 року № 0001652330/0 і від 01.12.2008 року №0001652330/1 у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1180382,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 590191,00 грн.; від 06.11.2008 року № 0001642330/0, від 01.12.2008 року № 0001642330/1 - у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1475477,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1066531,20 грн.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачем 29.12.2009 року направлена касаційна скарга.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задоволено частково, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що заперечуючи проти позову та доводячи правомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ посилалась на відсутність у позивача документів на підтвердження факту перевезення товару від ПП «Регіонагропромінвест». Ці доводи контролюючого органу не були належним чином перевірені в судовому процесі. Також судом касаційної інстанції зазначено, що судами залишено поза увагою доводи ДПІ щодо відсутності у ПП «Регіонагропромінвест» реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу у такій кількості протягом тривалого терміну часу, а в останнього - подальшу її реалізацію з огляду на відсутність у ПП «Регіонагропромінвест» трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із поставкою товару, зокрема, відсутність власних або орендованих приміщень, транспортних засобів для здійснення перевезення такого товару. Наявність цих доказів у справі вимагало від суду більш детальної перевірки доводів ДПІ про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ПП «Регіонагропромінвест», оскільки обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Своєю ухвалою суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу товару (гумотехнічних виробів для сільськогосподарської техніки), витрати на оплату яких позивач відніс до валових витрат у податковому обліку за І, ІІ квартали 2008 року, а суми ПДВ у ціні товару включив до податкового кредиту, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року відкрито провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, за участю Прокуратури Червонозаводського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що посилання ДПІ на нікчемність договорів № 03/01-2Н та № 04\01-1Р від 01.01.08 р., укладених між ТОВ "АРТІ" та ПП „Регіонагропромінвест" є необґрунтованими, оскільки висновок ДПІ про те, що операції носять безтоварний характер, спростовуються первинними бухгалтерськими документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вважає безпідставними, а відтак і прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення - рішення відповідача в частині завищення задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Регіонагропромінвест» в розмірі 1180382,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції за податком на додану вартість 590191,00 грн., а також в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1475477,75 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції 1066531,20 грн. підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування позову зазначив, що висновок акту перевірки № 4310/233/25185087 від 24.10.2008 року, яким встановлені порушення платником податків вимог п. 5.2.1 ст. 5, п. 11.2.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України. Представник позивач також зазначив, що Закон України „Про податок на додану вартість" не ставив формування податкового кредиту платником ПДВ у залежність від податкового обліку інших платників ПДВ, у тому числі від фактичного надання декларацій з ПДВ контрагентами платниками ПДВ.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях та у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що в ході проведеної перевірки ТОВ «АРТІ», встановлена нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП „Регіонагропромінвест" через безтоварність проведених операцій. На думку ДПІ позивачем здійснювалася діяльність за договорами купівлі-продажу з ПП „Регіонагропромінвест" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. У зв'язку з цим відповідач вважає, що ДПІ на законних підставах прийняті рішення про донарахування ТОВ „АРТІ" податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій.

Прокурор підтримав позицію відповідача у справі та просив відмовити ТОВ "АРТІ" у задоволенні позову.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача по справі на його правонаступника - Основ`янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Виходячи з викладеного, суд протокольною ухвалою від 06.06.2013 року замінив відповідача на його правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

03.07.2013 року у судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача по справі на його правонаступника - Основ`янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Протокольною ухвалою, суд, замінив відповідача на його правонаступника - Основ`янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, значиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 25185087, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, правонаступником якої є Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ «АРТІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складений Акт №4310/233/25185087 від 24.10.2008 року, яким встановлено порушення ТОВ «АРТІ» п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.п. 11.2.3 п.11.2 сг.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.1. п.7.2. п.п. 7.4.1 п.7.4. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого відповідачем робиться висновок, що підприємством занижено податок на прибуток у сумі 1481973 грн. та ПДВ у сумі 1211506 грн. ( т. 1 а.с. 16 - 59).

На підставі Акту перевірки 06.11.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001652330/0 про донарахування ТОВ „АРТІ" податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1817259 грн., в тому числі 1211506 грн. - основний платіж, 605753 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №0001642330, яким підприємству позивача донараховано податок на прибуток на суму 2549855 грн., в тому числі 1481973,00 грн. - основний платіж, 1067882,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами оскарження прийнятих повідомлень-рішень в адміністративному порядку скарги ТОВ „АРТІ" були залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001652330/1 та № 0001642330/1 від 01.12.2008 року.

Підставою для прийняття відповідачем оспорюваних рішень став висновок акту перевірки щодо фіктивного характеру договорів № 03/01-2Н від 03.01.2008 р. та № 04\01-1Р від 04.01.2008 р., укладених між ТОВ "АРТІ" та ПП „Регіонагропромінвест", оскільки, на думку податкового органу, останнє не мало належної матеріальної бази для виконання своїх обов'язків за договорами, не мало відповідного штату працівників, які б могли виконувати договори. Крім того, ДПІ зазначає, що відповідно наявних на час проведення перевірки документів не має можливості встановити: вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій (стор. 10 акту перевірки).

За таких обставин, відповідачем робиться висновок про відсутність документів, що підтверджують перевезення товару та його зберігання на складі продавця є доказом того, що товар фактично не передавався, а правочини за цим договором носять безтоварний характер, а тому є нікчемними згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки порушують публічний порядок та направлені на заволодіння майном держави (ст. 228 ЦК України). На думку ДПІ позивачем здійснювалася діяльність за договорами купівлі-продажу з ПП „Регіонагропромінвест" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року встановлено його заниження у 2008 році всього у сумі 1481973,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року у сумі 305000 грн., у ІІ кварталі 2008 року у сумі 1176973 в результаті допущених порушень податкового законодавства (стор. 19 акту перевірки). Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року встановлено його завищення всього у сумі 1211506 грн., у тому числі за: січень 2008 року в сумі 19500 грн., лютий 2008 року - в сумі 217572 грн., за березень 2008 року - в сумі 32856 грн., квітень 2008 року - в сумі 210063 грн., травень 2008 року - в сумі 309170, червень 2008 року - в сумі 422345 грн. (стор. 22 акту перевірки).

В акті перевірки відповідач в обґрунтування висновків вказує, що за результатами опрацювання даних Автоматизованої системи "Податки" та даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", встановлено, що ПП "Регіонагропромінвест" (код ЄДРПОУ 35589626) зареєстровано Управлінням Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ХМР від 12.12.2007 року. Номер реєстрації в РВК -14801020000038855, взято на податковий облік ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 13.12.07 р. за № 21261, як платник ПДВ зареєстрований 28.12.07 року, отримав свідоцтво № 100086210 від 28.12.07 р., має індивідуальний податковий № 355896220330. Вказаним підприємством 21.12.07 р. був відкритий розрахунковий рахунок (українська гривня) у АКІБ „Укрсіббанк" (МФО 351005) № 26008159752200. На час проведення перевірки стан платника - 11 - ліквідовано, але не знято з обліку.

Відповідач зазначає, що за результатами опрацювання матеріалів, отриманих від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (лист № 5606/7/23-209 від 03.10.08 р.) встановлено, що ПП "Регіонагропромінвест" надає звітність в електронному вигляді. Остання звітність надана до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова: декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2008 р., декларація по ПДВ за червень 2008 р. (з прочерками). Стан платника - припинено, але не знято з обліку. Дата скасування реєстрації в РВК: 02.09.2008 р. Номер скасування реєстрації в РВК: 14801170004038855. Причина ліквідації - судове рішення Господарського суду Харківської області (Б-50/97-08 від 21.08.08 року) про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. ПП "Регіонагропромінвест" 18.06.2008 року закрито розрахунковий рахунок (українська гривня) у АКІБ „Укрсіббанк" (МФО 351005) №26008159752200. Актом перевірки місцезнаходження голови ліквідаційної комісії №167/23-304-35589626 від 17.06.2008 року встановлена відсутність голови ліквідаційної комісії за юридичною адресою. Згідно податкової звітності, наданої ПП "Регіонагропромінвест" до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за І квартал 2008 року встановлено, що за 1 квартал 2008 року амортизаційні відрахування відсутні, рядок 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" не заповнювався, додаток К1/1 таблиця 2 "Розрахунок амортизаційних відрахувань" не надавався. Зазначене свідчить про відсутність у ПП „Регіонагропромінвест" власних основних засобів. Залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі груп товарно-матеріальних цінностей (додаток К1/1 таблиця 1 "Розрахунок убутку (приросту) балансової вартості" до декларації) склали станом на 01.01.08 р. - 0 грн., станом на 31.03.08 р. - 451,0 грн. (балансова вартість запасів на складах зберігання).

За висновками перевіряючих, вищезазначене вказує на можливість проведення безтоварних операцій.

Згідно рядку 01 розрахунку комунального податку, наданого ПП "Регіонагропромінвест" до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за 2 квартал 2008 року, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період складає 1 особу. Відповідно відомостей із ЄДР щодо юридичної особи від 02.09.08 року основний вид діяльності ПП «Регіонагропромінвест» -51.21.0. - Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Вищенаведені факти стали підставою для висновку відповідача про те, що фактично згідно податкової звітності у ПП "Регіонагропромінвест" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі-продажу № 03/01-2Н від 03.01.2008 року та №04/01-1Р від 04.01.2008 року, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП "Регіонагропромінвест" створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Регіонагропромінвест» були укладені договори купівлі-продажу: № 03/01-2Н від 03.01.2008 року та № 04/01-1Р від 04.01.2008 року, за умовами яких продавець зобов`язувався поставити покупцю товар (гумотехнічні вироби для сільськогосподарської техніки: ремні, формові РТІ, рукава, стрічку транспортерну, інше), а покупець - сплатити вартість поставленого товару (т. 1 а.с. 80-83). При цьому умовами договорів визначалось, що право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару.

На підставі цих договорів ПП «Регіонагропромінвест» виписало позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач оплатив вказану в них вартість поставок (т. 1 а.с. 137-249; т. 2 а.с. 1- 42). Виписані на адресу позивача податкові накладні відображені підприємством в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 43-59).

Дослідженими у судовому засіданні видатковими накладними ПП „Регіонагропомінвест", складеними на підставі зазначених договорів, встановлено, що товар у визначеній накладними специфікації та кількості був переданий у власність ТОВ „АРТІ", що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками підприємств-контрагентів.

Передача товару також підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виданими позивачу ПП „Регіонагропромінвест" (т. 2 а.с. 60-208).

Розрахунки ТОВ „АРТІ" з ПП „Регіонагропромінвест" проведені у повному обсязі у грошовій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень та реєстром операцій про рух грошових коштів по рахунку ТОВ „АРТІ" наданого АКБ „Імпексбанк" листом від 03.04.2009 року №01/209 (т. 4 а.с. 21-94).

Подальший рух товару придбаного у ПП „Регіонагропромінвест" підтверджується наявними в матеріалах справи звітами ТОВ „АРТІ" по руху товарно-матеріальних цінностей, якими обліковувався оприбуткований товар (т.4 а.с. 107-251; т. 5 а.с. 1-250; т. 6 а.с. 1-179).

Крім того, використання товару у подальшій господарській діяльності ТОВ „АРТІ", а саме: його подальший продаж підтверджується видатковими накладними позивача з підписами уповноважених осіб чисельних суб'єктів господарювання та довіреностями, виданими на їх ім'я, які свідчать про передачу товару у власність цих покупців.

Судовим розглядом встановлено, що для зберігання отриманих товарів підприємством позивача орендовані відповідні приміщення. Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Арті» («Орендатор») укладались договори оренди: № 4 від 02.01.2008 року з ТОВ «Агротехснаб»; № 28/3-08-АР від 27.12.2007 року з Харківським виробничим комбінатом Товариства сприяння обороні України; № 01/03-1 та № 01/03 від 03.01.2008 року з ТОВ «Скада»; № 2 від 03.01.2008 року з ТОВ «Альянс Девелопмент Україна», тощо. (т. 4 а.с. 95-106).

Вказані обставини в своїх сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ПП „Регіонагропромінвест".

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні первинні документи, видані на підставі договорів №03/01-2Н та №04/01-1Р, а саме: видаткові накладні ПП „Регіонагропромінвест", видаткові накладні ТОВ «АРТІ», довіреності, доручення, податкові накладні ПП „Регіонагропромінвест" за своєю формою відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже є такими, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та валових витрат на час виникнення спірних правовідносин регулювались ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін та доповнень).

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 зазначеного закону встановлювалось, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Причому, згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу витрат відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідач вказуючи на незаконність віднесення позивачем до валових витрат за зазначеними договорами купівлі-продажу посилається лише на відсутність у ПП «Регіонагропромінвест» реальної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару з огляду на відсутність основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, а також відсутності доказів транспортування вказаного товару від продавця до покупця.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є результати опрацювання даних Автоматизованої системи «Податки» та даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та лист № 5606/7/23-209 від 03.10.2008 року за результатами опрацювання матеріалів, отриманих від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Разом з тим, в силу приписів статей 207, 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Наданими до матеріалів справи документами підтверджується фактичне виконання укладених договорів.

Оглянувши копії документів, які були складені в межах договорів купівлі-продажу: від 03.01.2008 № 03/01-2Н та від 04.01.2008 № 04/01-1Р, суд відмічає про відсутність правових підстав для висновку, що зазначені в цих документах товари, несумісні з господарською діяльністю ТОВ "АРТІ" згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд зазначає, що Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу).

При вирішенні спору суд також бере до уваги приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами справи підтверджена наявність у взаємовідносинах позивача з ПП «Регіонпромінвест» одночасно двох подій, визначених законодавцем як дата збільшення валових витрат обігу та виробництва - і оприбуткування товару, і списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів. Доказів відсутності документів, що підтверджують ці події відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідачем до суду не подано.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 закону) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 закону) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суд встановив, що на момент укладання договорів купівлі-продажу з ТОВ «Арті», видачі ПП «Регіонпромінвест» податкових накладних, останнє мало цивільну правоздатність юридичної особи.

Таким чином, судом робиться висновок, що на час здійснення операцій обидва учасники укладених договорів були належним чином зареєстровані і як суб'єкти господарювання, і як платники податків, в т.ч. ПДВ. Оскільки єдиною підставою для висновків відповідача щодо недійсності договорів є відсутність документів на перевезення та зберігання товарів у контрагента позивача, що не може бути віднесено до обов'язкових документів, наявність яких відповідно п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є підставою для віднесення відповідних сум витрат до валових витрат.

Зважаючи на вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій купівлі-продажу спростовується наданими до матеріалів справи документами не тільки на придбання товарів, а і їх подальшу реалізацію і ці документи були перевіряючими досліджені при проведенні перевірки і їх наявність не заперечувалася представником відповідача.

Судовим розглядом встановлено, що подальший рух товару, придбаний у ПП „Регіонагропромінвест", підтверджується наявними в матеріалах справи звітами ТОВ „АРТІ" по руху товарно-матеріальних цінностей, якими обліковувався оприбуткований товар. Використання придбаного у ПП „Регіонагропромінвест" товару у подальшій господарській діяльності ТОВ „АРТІ" а саме: його подальший продаж підтверджується видатковими накладними позивача з підписами уповноважених осіб чисельних суб'єктів господарювання та довіреностями виданими на їх ім'я, які свідчать про передачу товару у власність цих покупців.

Як вбачається з матеріалів справи, куплений у ПП „Регіонагропромінвест" товар в подальшому використовувася у господарській діяльності підприємства позивача. Так, ТОВ «Арті» на підставі відповідних довіреностей та видаткових накладних поставляв, зокрема, придбаний у ПП «Регіонагропромінвест» товар іншим суб'єктам господарювання: ПП «Лаконіка», ВЧ-1 ЮЖД, ЗАТ «Підшипник-Сервіс», ПП «Стандарт-Симферополь», ТОВ «Альянс-Агро», ТОВ «Укрпромобладнання», ТОВ «Агро-Запчастини», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Торговий дім «Агропромтехніка», ПП «Тектор», ТОВ «Інтермет», ТОВ «Світ Агро», ТОВ «Агро-Сервіс», КП «Техноресурс», ТОВ «ТК "Автоцентр"», ФО-П ОСОБА_5, ФО-П ОСОБА_6, ТОВ «Данза», та інш. (т. 9 а.с. 1- 251, т. 10 а.с. 1-250, т. 11 а.с. 1-249, т. 12 а.с. 109-251; т. 13 а.с. 1-254, т. 14 а.с. 1-155).

Правила ведення податкового обліку регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема ст. 9 якого передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність та належність перелічених документів до проведених операцій, дотримання при їх оформленні вимог ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідачем ні на час проведення перевірки, ні в подальшому не спростовані.

Як встановлено судом, ТОВ „АРТІ" протягом 2008 року понесло витрати на придбання у ПП „Регіонагропромінвест" продукції на загальну суму 5901911,95 грн., крім того ПДВ у розмірі 1180382,28 грн., отже обґрунтовано включило у відповідних податкових періодах зазначену суму до валових витрат та на законних підставах сформувало податковий кредит з ПДВ на підставі виданих податкових накладних.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлена відсутність відповідних документів, що підтверджують фактичне відвантаження чи отримання товарів.

Суд, між іншим зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем під час розгляду справи надані засвідчені належним чином копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (вантажних автомобілів): фургону-рефрижератору-С (реєстраційний номер АХ 9841 АІ), фургонів малотонажних-В (реєстраційні номери АХ 2396 АХ та АХ 9956 АТ), трудові книжки водіїв транспортних засобів та подорожні листи вантажних автомобілів. (т. 15 а.с. 83-130).

Подорожній лист відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363) - є - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.

Оглянувши приєднані до матеріалів справи копії подорожніх листів, складених ТОВ «Арті», суд погоджується з належністю їх оформлення відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568). Оцінюючи зібрані по справі докази згідно зі ст. 86 КАС України, суд визнає, що вказані обставини не спростовують наявності у позивача валових витрат за господарською операцією з придбання товарів, що здійснені в межах договорів від 03.01.2008р. №03/01-2Н та від 04.01.2008 р. №04/01-1Р.

Також суд зазначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також з'ясовано, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 ЦК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що посилання відповідача на незаконність віднесення до валових витрат витрат на придбання виробів у ПП "Регіонагропромінвест" лише через відсутність товарно-транспортних накладних є необгрунтованими.

Підтвердженням правової позиції позивача та доводів, викладених в позовній заяві, також свідчить висновок експертного економічного дослідження № 8671 від 06.11.2008р. Харківського Науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. (т. 1 а.с. 122-136). Всі витрати, які були здійсненні ТОВ "АРТІ" в рамках взаємовідносин з контрагентами за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку. Податкові накладні, які підтверджують формування податкового кредиту, були видані контрагентами позивача, що є платниками податку на додану вартість та складені відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, висновок податкового органу про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту є цілком безпідставним та не обґрунтованим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.1 ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідач, який за ознаками ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що ці податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а тому підлягать скасуванню.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від №0001652330/0 від 06.11.08 р., № 0001652330/1 від 01.12.08 р., в частині донарахування ПДВ в розмірі 1180382,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції за податком на додану вартість 590191 грн., та №0001642330/0 від 06.11.08 р. та № 0001642330/1 від 01.12.08 р. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1475477,75 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції 1066531,20 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки від 24.10.2008 року №4310/233/25185087 на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає про їх невідповідність вимогам діючого законодавства, внаслідок їх помилкового розуміння.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Основ`янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, за участю Прокуратури Червонозаводського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ`янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001652330/0 від 06.11.2008 року, № 0001652330/1 від 01.12.2008 року, в частині донарахування ТОВ «АРТІ» податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1180382,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 590191 грн., № 0001642330/0 від 06.11.2008 року та №0001642330/1 від 01.12.2008 року в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1475477,75 грн. та штрафної (фінансової) санкції 1066531,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08.07.2013 року.

Суддя Н.А. Полях