Ухвала

від 29.03.2017 по справі 820/3833/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/60680/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013

у справі № 820/3833/13-а Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРТІ

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

за участю Прокуратура Червонозаводського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 06.11.2008 № 0001652330/0 і від 01.12.2008 № 0001652330/1 у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1180382,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 590191,00 грн.; від 06.11.2008 № 0001642330/0, від 01.12.2008 № 0001642330/1 у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1475477,75 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1066531,2 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ від 06.11.2008 № 0001652330/0 і від 01.12.2008 № 0001652330/1 у частині донарахуння податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1180382,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 590191,00 грн.; від 06.11.2008 № 0001642330/0 та від 01.12.2008 № 0001642330/1 у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1475477,75 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1066531,2 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивача податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в обсязі оскаржуваних сум, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.10.2008 № 4310/233/25185087, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст.11 Закону Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 5901912,00 грн. за І, ІІ квартали 2008 року за господарськими операціями з придбання у ПП Регіонагропромінвест товару (гумо-технічних виробів для сільськогосподарської техніки), у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за вказані податкові періоди на 1481973,00 грн. Крім того, за висновками ДПІ, позивачем порушено норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення податкового кредиту за січень - червень 2008 року на загальну суму 1180382,00 грн. за господарськими операціями з придбання товару у ПП Регіонагропромінвест . Цей висновок обґрунтований посиланням на відсутність у ПП Регіонагропромінвест реальної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару з огляду на відсутність основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, а також відсутності доказів транспортування вказаного товару від продавця до покупця.

За результатами перевірки та адміністративного узгодження визначених сум податкових зобов'язань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.11.2008 № 0001652330/0 та від 01.12.2008 № 0001652330/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1817259,00 грн.( у т.ч. 1211506,00 грн. - основний платіж, 605753,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), оскаржується позивачем у частині визначення податкового зобов'язання у сумі 1180382,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 590191,00 грн.; від 06.11.2008 № 0001642330/0, від 01.12.2008 № 0001642330/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2549855,00 грн.( у т.ч. 1481973,00 грн. - основний платіж, 1067882,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), оскаржується позивачем у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1475477,75 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1066531,2 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП Регіонагропромінвест товару (гумо-технічних виробів для сільськогосподарської техніки) за договорами купівлі-продажу: від 03.01.2008 № 03/01-2Н та від 04.01.2008 № 04/01-1Р, від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, позивач сплатив вартість товару та на підставі цих документів сформував валові витрати та податкових кредит відповідних податкових періодів.

У подальшому позивач реалізовував вказаний товар ряду покупців, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, довіреностями.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність операцій із поставки позивачу від ПП Регіонагропромінвест товару, з огляду на недостатність у цього постачальника основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, необхідних для здійснення поставки, відсутність доказів транспортування товару.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних платіжних доручень, доказів оприбуткування та подальшої реалізації придбаного у ПП Регіонагропромінвест товару, із врахуванням обставин наявності у позивача власного транспорту та за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ ТД Мірчел товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат і податкового кредиту . Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко