Рішення

від 01.07.2013 по справі 910/3245/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3245/13 01.07.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП ТАУН", м.Київ

до: Фізичної особи-підприємця Олійник Володимира Анатолійовича, м.Київ

про: стягнення 205 000,00 грн.

Головуючий суддя Капцова Т.П.

судді Ониськів О.М.

Марченко О.В.

Представники :

від позивача: Лебедєва М.В. - пред. за довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІП ТАУН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Олійник Володимира Анатолійовича про стягнення 205 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено в усній формі Договір №07-10 від 01.07.2010р. (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався з липня 2010р. по липень 2011р. надати інформаційно-технічні послуги з встановлення та обслуговування платіжних терміналів. На виконання умов Договору, позивачем було перераховано відповідачу 205 000,00 грн., проте послуги, обумовлені Договором, відповідачем надані не були, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 205 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.13р. порушено провадження у справі №910/3245/13 та призначено розгляд справи на 18.03.13р.

У судове засідання 18.03.13р. з'явився представник позивача. На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі представником позивача надано оригінали установчих документів юридичної особи для огляду.

Представником позивача вимоги ухвали суду від 22.02.13р. про порушення провадження у справі у повному обсязі не виконано.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

У судовому засіданні 18.03.13р. судом розглянуто подану представником позивача заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на майно боржника, мотивуючи свою заяву тим, що відповідач може вчинити дії щодо відчуження майно, що в подальшому може зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, що подана заява не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не містить посилання на докази, які підтверджують, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких підстав, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.13р. відкладено розгляд справи на 01.04.13р.

У судове засідання 01.04.13р. з'явився представник позивача.

Представником позивача вимоги ухвали суду від 18.03.13р. в частині надання оригіналу витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про включення відповідача до реєстру станом на день винесення даної ухвали суду не виконано.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.13р. відкладено розгляд справи

на 15.04.13р.

У судове засідання 15.04.13р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2013р. призначено колегіальний розгляд справи №910/3245/13.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 року визначено склад суду для розгляду справи №910/3245/13: Капцова Т.П. головуючий суддя, судді: Ониськів О.М., Марченко В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.13р. колегією суддів у складі головуючого судді Капцової Т.П., суддів: Ониськів О.М., Марченко В.О. справу №910/3245/13 прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 27.05.13р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Картавцева Ю.В. - головуючий суддя, судді: Привалов А.І., Марченко О.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. та судді Ониськів О.М. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.13р. справу №910/3245/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. - головуючий суддя, судді: Привалов А.І. Марченко В.О. та призначено розгляд справи на 01.07.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Капцова Т.П.- головуючий судді, судді: Ониськів О.М., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.13р. справу №910/3245/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Капцова Т.П.- головуючий судді, судді: Ониськів О.М., Марченко О.В. та призначено справу до розгляду на 01.07.13р.

У судове засідання 01.07.13р. представник позивача з'явився, надав пояснення по справі та підтримав подану 29.03.13р. (вх.№06-20/9858 від 29.03.13р.) заяву про зміну підстав позову.

В заяві про зміну підстав позову (вх.№06-20/9858 від 29.03.13р.), позивач зазначає, що на підставі усної домовленості позивачем було складено, підписано та направлено відповідачу проект Договору №07-10 від 01.07.2010р. для підписання. На виконання Договору позивачем було перераховано відповідачу авансовий платіж за Договором №07-10 від 01.07.2010р. у розмірі 205 000,00 грн., однак, відповідачем Договір №07-10 від 01.07.2010р. підписано не було, послуги за вказаним договором не надані, у зв'язку з чим, як вказує позивач, відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти позивача у розмірі 205 000,00 грн. Позивач зазначає, що він звертався до відповідача з претензію про повернення перерахованих позивачем грошових коштів у розмірі 205 000,00 грн., яка залишена відповідачем без задоволення, а тому, посилаючись на ст.1212 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 205 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Як вбачається з п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

За таких обставин, з огляду на те, що заява представника позивача про зміну підстав позову подана позивачем до розгляду судом справи по суті, а також враховуючи те, що подана заява відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, вказана заява приймається Господарським судом міста Києва до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться листи суду, якими на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялися ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.02.13р. та ухвали суду від 18.05.13р., від 01.04.13р., від 15.04.13р., та від 27.05.13р., які повернулися на адресу суду з відмітками "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 22.02.13р. та ухвали суду від 18.05.13р., від 01.04.13р., від 15.04.13р., та від 27.05.13р. справи були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

01.07.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 01.07.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, ним було складено та підписано проект Договору №07-10 від 01.07.2010р., який було направлено відповідачу для підписання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №07-10 від 01.07.2010р. позивачем 13.07.2010р. перераховано відповідачу 205 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за послуги згідно Договору №07-10 від 01.07.2010р.» , що підтверджується банківською випискою, засвідченою Печерською філією Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», копію якої долучено до матеріалів справи,

Однак, як зазначає позивач, відповідач направлений для підписання Договір №07-10 від 01.07.2010р. не підписав, послуги не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями від 09.01.2012р. та від 01.05.12р. з вимогою повернути перераховані позивачем грошові кошти в розмірі 205 000,00 грн.

Повторно позивач 12.06.13р. направляв відповідачу претензію від 11.06.13р. про повернення перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 205 000,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист №04741548 та фіскальним чеком №3156 від 12.06.13р.

Як зазначає позивач, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді, грошові кошти в розмірі 205 000,00 грн. повернуті не були.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа , підписаного сторонами та скріпленого печатками . Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом оглянуто примірник Договору про надання послуг №07-10 від 01.07.2010р. та встановлено, що вказаний Договір підписаний позивачем та скріплений його печаткою. Відповідачем Договір №07-10 від 01.07.2010р. не підписаний, доказів його підписання відповідачем не надано.

Матеріали справи, також, не містять доказів того, що відповідачем було вчинено дії, які, в розумінні ч.2 ст.642 ЦК України, свідчили б про прийняття відповідачем пропозиції позивача укласти Договір про надання послуг №07-10 від 01.07.2010р.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не прийнято пропозицію позивача укласти Договір про надання послуг №07-10 від 01.07.2010р., на умовах запропонованих позивачем, сторонами не досягнути згоди щодо усіх істотних умов Договору.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що Договір про надання послуг №07-10 від 01.07.2010р. не є укладеним та не може вважатися підставою для виникнення господарських зобов'язань сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивачем 13.07.2010р. перераховано відповідачу 205 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за послуги згідно Договору №07-10 від 01.07.2010р.» , що підтверджується банківською випискою, засвідченою Печерською філією Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», копію якої долучено до матеріалів справи.

Доказів надання відповідачем позивачу послуг по встановленню та обслуговуванню 17 платіжних терміналів відповідачем суду не надано.

За таких підстав, оскільки Договір про надання послуг №07-10 від 01.07.2010р. є неукладеним, а відповідачем не доведено правомірність утримання спірних коштів, суд приходить до висновку, що підстава отримання відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів у розмірі 205 000,00 грн. відсутня.

Згідно з ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на те, що обов'язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти виникає у відповідача з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна, в силу норм ст.1212 ЦК України, грошові кошти в розмірі 205 000,00 грн. отримані відповідачем підлягають поверненню відповідачу, у зв'язку з чим, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 205 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в свої Постанові від 11.05.2011р. у справі №17/81-НМ

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 205 000,00 грн. було заявлено про застосування заходів забезпечення позову та згідно квитанції №QS17689052 від 17.03.13р. сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 720,50 грн. З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про застосування заходів забезпечення позову, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійник Володимира Анатолійовича (04107, м.Київ, вул.Пугачова, буд.11/15, кв.67, ідентифікаційний код 3037820735, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР 20008727480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП ТАУН" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.15/14, код ЄДРПОУ 33881175) 205 000 (двісті п'ять тисяч) грн. 00 коп. - суми боргу та 4100 (чотири тисячі сто) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.07.13 р.

Головуючий суддя Капцова Т.П.

судді Ониськів О.М.

Марченко О.В.