Постанова

від 04.07.2013 по справі 816/3501/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3501/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Грубчак Н.М.

за участю: представника позивача - Полив'яна Ю.М.

представника відповідача - Решетник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2013 року № 0000502310 та № 0000512310.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB "Пром-Альянс ЛТД" за період з 01 березня 2010 року по 01 березня 2013 року. За результатами перевірки був складений акт № 1394/22.4-12/300440 від 11 березня 2013 року. На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві були винесені податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року № 0000502310 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 635 925,00 грн., № 0000512310 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 4871965 грн. Позивачем оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстроване як юридична особа 14.07.1998 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний номер 30044094.

Позивач є платником податків на загальних підставах, взятий на податковий облік ДПІ у м. Полтаві 15.07.1998 року за № 4028.

Працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з з ПП "Енергосталь" (ЄДРПОУ 34059958), TOB "Залізмашбуд-торговий дім НЗЛ" (ЄДРПОУ 34594698), TOB "Пром-Альянс ЛТД" (ЄДРПОУ 34885500), TOB "Дніпро-Транс-Тревел-Лайн" (ЄДРПОУ 35740720), TOB "Веста Дніпро" (ЄДРПОУ 36366187), TOB "Регіонпромсервіс" (ЄДРПОУ 36639599), TOB "АПК-Співдружність" (ЄДРПОУ 37148610), TOB "2M Груп" (ЄДРПОУ 37276854) та TOB "Альфа-інвест Плюс" (ЄДРПОУ 33906304) за період з 01 березня 2010 року по 01 березня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

В ході проведеної перевірки встановлено наступні порушення :

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 635 925 грн., в т.ч. за 3 кв. 2011 року на суму 534 040 грн. та за 4 кв. 2011 року на суму 101 885 грн.;

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 487 195 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 398 600 грн. та за листопад 2011 року на суму 88 595 грн.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" № 1394/22.4-12/300440 від 11 березня 2013 року (а.с.23-64 т.1).

Не погодившись з висновками акту відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України ТОВ "Українське зерно" до акту перевірки подано заперечення за № 345 від 20 березня 2013 року.

ДПІ у м.Полтаві за результатами розгляду заперечень висновки вказаного вище акту перевірки залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 28 березня 2013 року № 0000502310 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 635 925,00 грн., № 0000512310 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 4871965 грн.

Згідно п. 56.3 ст. 56 ПК України ТОВ "Українське зерно" 09 квітня 2013 року подано скаргу № 487 про перегляд податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 28 березня 2013 року № 0000502310 та № 0000512310 Державною податковою службою у Полтавській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 78/10/10.2-07 від 05 червня 2013 року, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві залишені без змін, а скарга ТОВ "Українське зерно" без задоволення.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме на підставі актів Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська № 4952/23-3/34885500 від 08.12.2011 року та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 93/233-33885500 від 14.02.2012 року встановлено, що фінансово - господарські операції з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" не підтверджені документально, не мали реального характеру, а тому валові витрати та сформований податковий кредит не підтверджені відповідно до вимог Податкового кодексу України. Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем було втрачено первинні документи та не відновлено по взаємовідносинам з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" що мали місце у серпні - жовтні 2011 року.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно, в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Українське зерно" та TOB "Пром Альянс ЛТД" укладено договір поставки сої № 070 ВДс від 26.08.2011 року, № 084ВДс від 16.08.2011 року, № 092ВДс від 20.09.2011 року, № 101ВДс від 03.10.2013 року та № 112ВДс від 14.10.2011 року.

Відповідно до умов договорів постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити та передати у власність ТОВ "Українське зерно", а покупець зобов'язується в порядку визначеному договором, прийняти та оплатити товар на умовах СРТ - склад комбікормового заводу.

Так, ТОВ "Українське зерно" на виконання договору № 070ВДс від 26.08.2011 року поставило позивачу сою, що підтверджується накладними № 580 від 27.08. 2011 року на суму 135386,89 грн. та № 604 від 30.08.2011 року на суму 259 307,78 грн. За результатами здійснених господарських операцій постачальником виписані податкові накладні № 580 від 27.08.2011 року на суму 135 386,89 грн., в т.ч. ПДВ 22 564,48 грн. та № 604 від 30.08.2011 року на суму 259 307,78 грн., в т.ч. ПДВ 43 217,96 грн., які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 88- 99 т.1).

TOB "Пром Альянс ЛТД" на виконання договору № 084ВДс від 16.09.2011 року (а.с.100 - 101т.1) поставило позивачу сою, що підтверджується накладними № 380 від 17.09.2011 року на суму 102 212,39 грн., № 381 від 19.09.2011 року на суму 137 188,45 грн. та № 425 від 21.09.2011 року на суму 201 575,78 грн.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником виписані податкові накладні № 380 від 17.09.2011 року на суму 102 212,39 грн., в т.ч. ПДВ 17 035,40 грн., № 381 від 19.09.2011 року на суму 137 188,45 грн., в т.ч. ПДВ 22 864,74 грн. та № 425 від 21.09.2011 року на суму 201 575,78 грн., в т.ч. ПДВ 33 595,96 грн., які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 102 - 118 т.1).

На виконання договору № 092ВДс від 20.09.2011 року TOB "Пром Альянс ЛТД" поставило ТОВ "Українське зерно" сою, що підтверджується накладними № 426 від 21.09.2011 року на суму 288 846,00 грн., № 468 від 22.09.2011 року на суму 167 616,00 грн., № 520 від 23.09.2011 року на суму 205 020,00 грн., № 521 від 24.09.2011 року на суму 180 720,00 грн., № 543 від 27.09.2011 року на суму 84 492,00 грн., № 580 від 28.09.2011 року на суму 492 408,00 грн., № 601 від 29.09.2011 року на суму 344 142,00 грн. та № 630 від 30.09.2011 року на суму 187 380,00 грн.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником виписані податкові накладні № 426 від 21.09.2011 року на суму 288 846,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 141,00 грн., № 468 від 22.09.2011 року на суму 167 616,00 грн., в т.ч. ПДВ 27 936,00 грн., № 520 від 23.09.2011 рокуна суму 205 020,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 170,00 грн., № 521 від 24.09.2011 року на суму 180 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 120,00 грн., № 543 від 27.09.2011 року на суму 84 492,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 082,00 грн., № 580 від 28.09.2011 рокуна суму 492 408,00 грн., в т.ч. ПДВ 82 068,00 грн., № 601 від 29.09.2011 року на суму 344 142,00 грн., в т.ч. ПДВ 57 357,00 грн. та № 630 від 30.09.2011 року на суму 187 380,00 грн., в т.ч. ПДВ 31 230,00 грн., які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.121 - 172 т.1).

У відповідності до договору № 101ВДс від 03.10.2011 року TOB "Пром Альянс ЛТД" поставило товар, що підтверджується накладними № 20 від 03.10.2011 року на суму 126 360,00 грн., №110 від 05.10.2011 року на суму 96 660,00 грн. та № 150 від 07.10.2011 року на суму 107 730,00 грн.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником виписані податкові накладні № 20 від 03.10.2011 року на суму 126 360,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 060,00 грн., № 110 від 05.10.2011 року на суму 96 660,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 110,00 грн. та № 150 від 07.10.2011 року на суму 107 730,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 955,00 грн., які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.175 - 189 т.1).

На виконання договору № 112ВДс від 14.10.2011 року TOB "Пром Альянс ЛТД" поставило позивачу сою, що підтверджується накладними № 348 від 17.10.11 на суму 71175,90 грн., № 367 від 18.10.2011 року на суму 77 249,09 грн. та № 487 від 22.10.2011 року на суму 52 396,32 грн.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником виписані податкові накладні № 348 від 17.10.2011 року на суму 71175,90 грн., в т.ч. ПДВ 11 862,65 грн., № 367 від 18.10.2011 року на суму 77 249,09 грн., в т.ч. ПДВ 12 874,85 грн. та № 487 від 22.10.2011 року на суму 52 396,32 грн., в т.ч. ПДВ 8 732,72 грн., які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунок за придбаний товар здійснений у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур постачальника, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, що підтверджується платіжними документами (а.с.207 - 226 т.1).

Отримання придбаного товару здійснене представником позивача Василенко Д.І. відповідно довіреностей № 001943 від 26.08.2011 року, № 002155 від 16.09.2011 року, № 002257 від 27.09.2011 року, № 002347 від 07.10.2011 року та № 002433 від 17.10.2011 року, що підтверджується книгою обліку довіреностей за 2011 рік (а.с.236 - 244 т.1).

Реальність господарської операції з TOB "Пром Альянс ЛТД" підтверджується також товарно-транспортними накладними, які свідчать, що постачання придбаної ТОВ "Українське зерно" сої здійснювалось на склад TOB "Арго Ком", що повністю відповідає умовам договорів поставки.

Про фактичне надходження придбаної позивачем сої на комбікормовий завод також вказують реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (форма № ЗХС-3), в якому зазначені автомобілі, що здійснювали перевезення зерна, лабораторний аналіз зернових, грошовий розрахунок прийнятого товару (зерна). Дані реєстри завірені підписами головного бухгалтера та завідуючого складом підприємства, яке приймає сировину у ТОВ "Українське зерно" для виготовлення комбікорму.

Придбаний товар у подальшому не реалізовувався, а використаний для виготовлення комбікорму відповідно до договору № 30/12/10 від 30.12.10 та додаткових угод до останнього укладених ТОВ "Українське зерно" з TOB "Арго Ком" на виконання робіт по виготовленню продукції. Транспортування продукції в адресу TOB "Арго Ком" обумовлене необхідністю її переробки, і, як наслідок, отримання доходу від реалізації переробленої продукції (комбікорму).

Що стосується посилань ДПІ у м. Полтаві на нікчемність договорів суд вважає за необхідне зазначити наступне .

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб TOB "Пром Альянс ЛТД".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та TOB "Пром Альянс ЛТД" на підставі договорів поставки сої № 070 ВДс від 26.08.2011 року, № 084ВДс від 16.08.2011 року, № 092ВДс від 20.09.2011 року, № 101ВДс від 03.10.2013 року та № 112ВДс від 14.10.2011 року.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

З аналогічних підстав суд критично оцінює доводи податкової інспекції про порушення вимог законодавства контрагентами контрагента позивача (по ланцюгу постачання).

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що суми ПДВ та валові витрати підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку, що ТОВ "Українське зерно" правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та валові витрати, від придбаних у TOB "Пром Альянс ЛТД" товару (сої).

Також суд критично оцінює посилання представника відповідача на те. що позивачем не було надані первинні документи щодо підтвердження реальності взаємовідносин з TOB "Пром Альянс ЛТД", в матеріалах справи наявний лист ТОВ "Українське зерно" № 289 від 13 березня 2013 року щодо надання документів на запит ДПІ у м. Полтаві № 3211/10/22.1124 від 25 лютого 2013 року, з вхідним штампом ДПІ у м. Полтаві про отримання даних документів 14 березня 2013 року (т.2 а.с.48-50)

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 28 березня 2013 року № 0000502310 та № 0000512310.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000502310 та № 0000512310 від 28 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (ідентифікаційний номер 30044094) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 грн., (сплачений згідно платіжного доручення № 2182 від 13 червня 2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко