Постанова

від 08.07.2013 по справі 29пн/5014/2794/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.07.2013р. справа №29пн/5014/2794/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Красовська Н.В. по дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явились

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. (повний текст від 15.04.2013р.) у справі №29пн/5014/2794/2012 (головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді Москаленко М.О., Сідляр О.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ

а також за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України, м. Київ

про визнання права власності на залізничну колію та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні залізничною колією

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ, про визнання за позивачем права власності на залізничну колію №2-1 загальною довжиною 188м, розташовану на території відповідача за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, а також про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні зазначеною залізничною колією шляхом допуску працівників позивача на територію для проведення її демонтажу.

Ухвалою від 05.11.2012р. господарський суд Луганської області порушив провадження у справі №29пн/5014/2794/2012, а ухвалами від 22.11.2012р. та від 20.12.2012р. в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Луганської обласної дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ, та Міністерство оборони України, м. Київ, відповідно.

В ході розгляду справи, заявою від 04.03.2013р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ТДВ «Транспорт-Сервіс» право власності на залізничну колію №2-1 загальною довжиною 182,5м, розташовану у м. Луганську по вул. Оборонній, 32, а також зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні зазначеною залізничною колією.

Рішенням від 08.04.2013р. у справі №29пн/5014/2794/2012 господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджена наявність у позивача законодавчо визначеного пакету документів, що підтверджують його право власності на, зокрема, спірні залізничні колії, а також прийняв до уваги висновки, викладені у рішенні господарського суду Луганської області від 22.04.2002р. у справі №5/62пн про визнання за позивачем права власності на залізничні колії довжиною 17 173м. Крім того, з огляду на встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись належним йому майном, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, м. Луганськ, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні рішення господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме - що спірна під'їзна колія №2-1 довжиною 182,5м розташована на земельній ділянці, наданій військовому містечку №40, м. Луганськ, 3км, та невідривно пов'язана з нею, у 1995 році відповідач проводив капітальний ремонт зазначеної колії, тобто зазначене майно набуло статусу військового майна, а у листі РВ ФДМУ по Луганській області №11-08-04193 від 29.08.2011р. не зазначено жодних даних про приватизацію майна Збройних сил України. Крім того, заявник апеляційної скарги не приймає в якості належного і допустимого доказу рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2002р. у справі №5/62пн, оскільки в ньому не конкретизовано, де саме знаходяться залізничні колії довжиною 17 173м, а також зазначає, що судом безпідставно було прийнято в якості належних доказів наданий позивачем пакет документів на підтвердження свого права власності на спірне майно, оскільки вони не відповідають низці законодавчо визначених вимог.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для відмови у задоволенні позову, а відтак - скасування спірного рішення господарського суду Луганської області.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 06.06.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №319 від 28.07.1993р. РВ ФДМУ по Луганській області було затверджено план приватизації ОП «Луганськспецбуд», серед майна якого обліковувались залізничні колії довжиною 19,7км, 1970 року будівництва, займана площа по місту - 3,8га, а 30.07.1993р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Орендним підприємством «Луганськспецбуд» було укладено договір купівлі-продажу державного майна цілого майнового комплексу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції Закону, що діяв на момент приватизації цілісного майнового комплексу) єдиним (цілісним) майновим комплексом є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства.

Листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 29.08.2011р. №11-08-04193 підтверджено той факт, що при здійсненні приватизації підприємства, 19,7км залізничних колій увійшли до складу цілісного майнового комплексу.

Крім того, згідно з матеріалами справи, до складу приватизованого майна цілісного майнового комплексу Колективного підприємства «Луганськспецбуд» увійшло Об'єднане господарство залізничного транспорту, на балансі якого знаходилась спірна залізнична колія.

Протоколом №2 засідання правління колективного підприємства «Трест Луганськспецбуд» від 20.03.1998р. було закріплено рішення про перетворення підрозділів, що входять до складу треста «Луганськспецбуд», у закриті акціонерні товариства, у зв'язку з чим Об'єднане господарство залізничного транспорту було перетворено в Закрите акціонерне товариство «Транспорт-Сервіс» з передачею основних фондів, оборотних і грошових засобів, які включають всі будівлі, інше нерухоме майно цілісного майнового комплексу, а також залізничну колію. Право власності ЗАТ «Транспорт-Сервіс» на 17 173м залізничних колій було визнано також рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002р. № 5/62пн.

Згідно п.1.1 Статуту в редакції 2010 року, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», Закрите акціонерне товариство «Транспорт-Сервіс» було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Транспорт-Сервіс».

В подальшому, у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення ПрАТ «Транспорт-Сервіс», було створено Товариство з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків зазначеного підприємства.

Таким чином позивач, ТДВ «Транспорт-Сервіс», є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків Колективного підприємства «Трест Луганськспецбуд» в частині Об'єднаного господарства залізничного транспорту, і до його складу увійшли залізничні колії, в тому числі залізнична колія №2-1 розвантажувальна від стрілки 2 до воріт довжиною 182,5м, яка розташована на території військового містечка №40 у місті Луганську (згідно акту обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 27.02.2013р.).

Водночас, у зв'язку з тим, що спірна під'їзна колія проходить на території КЕВ міста Луганська, а станом на 20.07.2011р. позивач не має змоги в повному обсязі здійснювати якісне обслуговування вказаного об'єкту, листом №675 від 25.07.2011р. ПрАТ «Транспорт-Сервіс» пропонувало відповідачу в термін до 01.08.2011р. визначити дату початку проведення робіт з демонтажу проїзних колій та надати письмовий дозвіл щодо допуску на територію КЕВ міста Луганська працівників позивача.

У відповідь листом №1520 від 27.07.2011р. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ пропонував надати копію технічного паспорту залізничних шляхів ЗАТ «Транспорт-Сервіс», який підтверджував би право власності позивача на під'їзні колії, розташовані на території КЕВ міста Луганська, для подальшого розгляду питання демонтажу вказаних під'їзних колій.

Проте, оскільки на даний час вищевказане питання не вирішено, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом (з урахуванням уточнення), посилаючись на те, що не допуск працівників позивача на територію відповідача є фактично невизнанням останнім права власності ТДВ «Транспорт-Сервіс» на зазначену залізничну колію №2-1, а також перешкоджанням законному власнику користуватись належним йому майном.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується із таким висновком з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на залізничну колію та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем зазначеним майном.

Згідно довідки позивача про балансову належність б/н та б/д, спірна залізнична колія №2-1 розвантажувальна від стрілки до воріт, що проходить через територію Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, є власністю ТДВ «Транспорт-Сервіс» та знаходиться на його балансі. Балансова вартість складає 21 714,00грн. Крім того, в плані приватизації Орендного підприємства «Луганськспецбуд» 1993 року вказано, що до складу майна Об'єднаного господарства залізничного транспорту, яке входить до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Луганськспецбуд», відносяться 19,7км. залізничних колій 1970 року будівництва, площею по місту 3,8га.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (зі змінами і доповненнями), до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

При цьому, відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічні положення містяться і у п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096, згідно з якими відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил).

На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (п.1.4. Правил).

Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, вищенаведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які також є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; технічний паспорт; поздовжний та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд.

До того ж, аналогічний перелік документів міститься і в ст.ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964р. № 270.

Матеріалами справи підтверджено, що ТДВ «Транспорт-Сервіс» в обгрунтування своїх позовних вимог було надано суду: паспорт залізничних колій ЗАТ «Транспорт-сервіс», датований 2005 роком, Інструкцію про порядок обслуговування під'їзної колії 2002 року, Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії ЗАТ «Транспорт-сервіс» та станції примикання Лутовиновське селище ДП «Донецька залізниця», погоджений Луганською дирекцією залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» від 2006 року, Акт огляду умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 27.02.2013р.

Крім того, наявні у справі матеріали по приватизації Орендного підприємства «Луганськспецбуд» свідчать про приватизацію цілісного майнового комплексу ОП «Луганськспецбуд» організацією орендарів, про що між Фондом державного майна України (продавець) і організацією орендарів (покупець) 30.07.1993 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, що діяла на момент приватизації) єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства, а отже до складу приватизованого організацією орендарів майна цілісного майнового комплексу ОП «Луганськспецбуд», в тому числі, увійшли і залізничні під'їзні колії, власником яких згідно з технічним паспортом на даний час є позивач.

Зазначена обставина підтверджується наявним в матеріалах справи передатним балансом підприємства станом на 01.01.1998р., актом звіряння основних фондів, переданих ЗАТ «Луганськспецбуд» (бувш. КП-трест «Луганськспецбуд») у власність ЗАТ «Транспорт-Сервіс» з 01.01.1998р., а також рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002р. у справі №5/62пн, згідно якого за ЗАТ «Транспорт-Сервіс» було визнано право власності на залізничні колії довжиною 17 173м, що розташовані в м. Луганську по вул. Челюскінців, 183.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача права власності на спірну залізничну колію №2-1 довжиною 182,5м, оскільки надані останнім до матеріалів справи акт на право користування землею №13 від 26.01.1977р., експлікація земельної ділянки, генеральний план паливного складу КЕВ м. Луганська, військове містечко №40, довідка б/н та б/д про знаходження на балансі відповідача 7 одиниць будівель військового містечка №40 у м. Луганськ, довідка №794 від 01.04.2013р., інвентаризаційна відомість, а також докази проведення у 1994-1995 роках ремонту бази КЕВ (в т.ч. залізничної колії) не підтверджують тверджень КЕВ міста Луганська про приналежність спірної колії до військового майна, яке входить до цілісного майнового комплексу на території військового містечка №40.

Приписами ст. 391 ЦК України передбачено, що власнику майна надане право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факту перешкоджання позивачу як власнику спірної залізничної колії користуватись та розпоряджатись своїм майном, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТДВ «Транспорт-Сервіс»в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, тому до уваги судовою колегією не приймаються.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. у справі №29пн/5014/2794/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. (повний текст від 15.04.2013р.) у справі №29пн/5014/2794/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. (повний текст від 15.04.2013р.) у справі №29пн/5014/2794/2012- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників-8

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

3-третім особам

1-господарському суду

1-ДАГС