Постанова

від 13.11.2013 по справі 29пн/5014/2794/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 29пн/5014/2794/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Міністерства оборони України, м. Луганськ на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року у справі господарського суду Луганської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Міністерства оборони України, м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаМіністерства оборони України, м. Київ провизнання права власності на залізничну колію та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні залізничною колією за участю представників

позивача: Ямпольський Г.В.,

відповідача: Дудко Я.Є.,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача: Дудко Я.Є.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс" (далі за текстом - ТДВ "Транспорт-Сервіс") звернулось до господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська (далі за текстом - КЕВ міста Луганська) про визнання за ТДВ "Транспорт-Сервіс" права власності на залізничну колію № 2-1 загальною довжиною 182,5 м, розташовану у м. Луганську по вул. Оборонна, 32, а також про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні зазначеною залізничною колією.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.11.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень (далі за текстом - ДП "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.12.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Міністерство оборони України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.04.2013 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року позовні вимоги задоволено: визнано за ТДВ "Транспорт-Сервіс" право власності на залізничну колію № 2-1 загальною довжиною 182,5 м, розташовану у м. Луганську по вул. Оборонна, 32 та зобов'язано КЕВ міста Луганська усунути перешкоди у користуванні зазначеною залізничною колією.

Вищевказані судові акти мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджена наявність у позивача законодавчо визначеного пакету документів, що підтверджують його право власності на, зокрема, спірні залізничні колії, а також прийнято до уваги висновки, викладені у рішенні господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн про визнання за позивачем права власності на залізничні колії довжиною 17 173 м.; крім того, з огляду на встановлені обставини справи, суди дійшли висновку про наявність підстав вважати, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись належним йому майном, у зв'язку з чим визнали позовні вимоги обґрунтованими та доведеними в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, КЕВ міста Луганська звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ДП "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що вирішення даної справи ніяким чином не зачіпає його права та інтереси.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи на стороні відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу на стороні позивача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи на стороні відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.1993 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та орендним підприємством "Луганськспецбуд" (далі за текстом - ОП "Луганськспецбуд") було укладено договір купівлі-продажу державного майна цілого майнового комплексу.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції Закону, що діяв на момент приватизації цілісного майнового комплексу) єдиним (цілісним) майновим комплексом є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства.

Листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 29.08.2011 року № 11-08-04193 підтверджено той факт, що при здійсненні приватизації підприємства 19,7км залізничних колій увійшли до складу цілісного майнового комплексу.

Крім того, згідно з матеріалами справи до складу приватизованого майна цілісного майнового комплексу колективного підприємства "Луганськспецбуд" увійшло Об'єднане господарство залізничного транспорту, на балансі якого знаходилась спірна залізнична колія.

Відповідно до Протоколу № 2 засідання правління колективного підприємства "Трест Луганськспецбуд" від 20.03.1998 року було прийнято рішення про перетворення підрозділів, що входять до складу треста "Луганськспецбуд" у закриті акціонерні товариства, у зв'язку з чим Об'єднане господарство залізничного транспорту було перетворено в закрите акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс" з передачею основних фондів, оборотних і грошових засобів, які включають всі будівлі, інше нерухоме майно цілісного майнового комплексу, а також залізничну колію. Право власності ЗАТ "Транспорт-Сервіс" на 17 173 м залізничних колій було визнано також рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн.

Згідно з п.1.1 Статуту в редакції 2010 року у зв'язку з прийняттям Закону України "Про акціонерні товариства" закрите акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс" було перейменовано в приватне акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс" (далі за текстом - ПрАТ "Транспорт-Сервіс").

В подальшому, у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення ПрАТ "Транспорт-Сервіс" було створено ТДВ "Транспорт-Сервіс", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків зазначеного підприємства.

Таким чином, ТДВ "Транспорт-Сервіс" є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків колективного підприємства "Трест Луганськспецбуд" в частині Об'єднаного господарства залізничного транспорту і до його складу увійшли залізничні колії, в тому числі залізнична колія № 2-1 розвантажувальна від стрілки 2 до воріт довжиною 182,5 м, яка розташована на території військового містечка № 40 у місті Луганську (згідно Акту обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 27.02.2013 року).

У зв'язку з тим, що спірна під'їзна колія проходить на території КЕВ міста Луганська, а станом на 20.07.2011 року ТДВ "Транспорт-Сервіс" не мало змоги в повному обсязі здійснювати якісне обслуговування вказаного об'єкту, листом № 675 від 25.07.2011 року ПрАТ "Транспорт-Сервіс" пропонувало відповідачу в термін до 01.08.2011 року визначити дату початку проведення робіт з демонтажу проїзних колій та надати письмовий дозвіл щодо допуску на територію КЕВ міста Луганська своїх працівників.

У відповідь КЕВ міста Луганська листом № 1520 від 27.07.2011 року пропонував надати копію технічного паспорту залізничних шляхів ЗАТ "Транспорт-Сервіс", який підтверджував би право власності позивача на під'їзні колії, розташовані на території КЕВ міста Луганська, для подальшого розгляду питання демонтажу вказаних під'їзних колій.

Проте, оскільки вищевказане питання між сторонами вирішено не було, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що не допуск працівників позивача на територію відповідача є фактично невизнанням останнім права власності ТДВ "Транспорт-Сервіс" на зазначену залізничну колію № 2-1, а також перешкоджанням законному власнику користуватись належним йому майном.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 345 Цивільного кодексу України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на залізничну колію та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем зазначеним майном.

Згідно довідки позивача про балансову належність б/н та б/д, спірна залізнична колія № 2-1 розвантажувальна від стрілки до воріт, що проходить через територію КЕВ міста Луганськ за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, належить ТДВ "Транспорт-Сервіс" та знаходиться на його балансі. Балансова вартість складає 21 714,00 грн.

Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в плані приватизації ОП "Луганськспецбуд" 1993 року вказано, що до складу майна Об'єднаного господарства залізничного транспорту, яке входить до складу цілісного майнового комплексу ОП "Луганськспецбуд", відносяться 19,7 км. залізничних колій 1970 року будівництва, площею по місту 3,8га.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (зі змінами і доповненнями), до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

При цьому, відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічні положення містяться і у п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096, згідно з якими відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил).

На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (п.1.4. Правил).

Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил).

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вищенаведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які також є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; технічний паспорт; поздовжний та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд.

До того ж, аналогічний перелік документів міститься і в ст.ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 року № 270.

З огляду на приписи ст. 67 Статуту залізниць України та п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій матеріалами справи підтверджено, що ТДВ "Транспорт-Сервіс" в обгрунтування своїх позовних вимог було надано судам: Паспорт залізничних колій ЗАТ "Транспорт-сервіс", датований 2005 роком, Інструкцію про порядок обслуговування під'їзної колії 2002 року, Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії ЗАТ "Транспорт-сервіс" та станції примикання Лутовиновське селище ДП "Донецька залізниця", погоджений Луганською дирекцією залізничних перевезень ДП "Донецька залізниця" від 2006 року, Акт огляду умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 27.02.2013 року.

Крім того, наявні у справі матеріали по приватизації ОП "Луганськспецбуд" свідчать про приватизацію цілісного майнового комплексу ОП "Луганськспецбуд" організацією орендарів, про що між Фондом державного майна України (продавець) і організацією орендарів (покупець) 30.07.1993 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент приватизації) єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства, а відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що до складу приватизованого організацією орендарів майна цілісного майнового комплексу ОП "Луганськспецбуд", в тому числі, увійшли і залізничні під'їзні колії, власником яких згідно з технічним паспортом на даний час є позивач.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи передатним балансом підприємства станом на 01.01.1998 року, актом звіряння основних фондів, переданих ЗАТ "Луганськспецбуд" (колишній КП-трест "Луганськспецбуд") у власність ЗАТ "Транспорт-Сервіс" з 01.01.1998 року, а також рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн, згідно якого за ЗАТ "Транспорт-Сервіс" визнано право власності на залізничні колії довжиною 17 173 м, що розташовані в м. Луганську по вул. Челюскінців, 183.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача права власності на спірну залізничну колію № 2-1 довжиною 182,5м, оскільки надані останнім до матеріалів справи Акт на право користування землею № 012 від 26.01.1977 року, експлікація земельної ділянки, генеральний план паливного складу КЕВ міста Луганська, військове містечко № 40, довідка б/н та б/д про знаходження на балансі відповідача 7 одиниць будівель військового містечка № 40 у м. Луганськ, довідка № 794 від 01.04.2013 року, інвентаризаційна відомість, а також докази проведення у 1994 - 1995 роках ремонту бази КЕВ (в т.ч. залізничної колії) не підтверджують тверджень КЕВ міста Луганська про приналежність спірної колії до військового майна, яке входить до цілісного майнового комплексу на території військового містечка № 40.

Приписами ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власнику майна надано право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт перешкоджання позивачу як власнику спірної залізничної колії користуватись та розпоряджатись своїм майном, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТДВ "Транспорт-Сервіс" в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги щодо визнання права власності на під'їзну колію та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні зазначеною залізничною колією підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до положень ст. ст. 64, 67 Статуту залізниць України у ТДВ "Транспорт-Сервіс" є всі необхідні документи, яких вимагає закон для визнання права власності на колію і матеріалами справи підтверджено, що позивач позбавлений можливості користуватися спірними під'їзними коліями.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи КЕВ міста Луганська, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року у справі № 29пн/5014/2794/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга