Ухвала

від 27.06.2013 по справі 10/386

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К-36796/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мосійчук І.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 10/386

за позовом Страхового товариство з додатковою відповідальністю ,,Авіва"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

за участю Прокуратури м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Авіва" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнати нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000272201/0 від 30.07.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2006, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та складено акт № 288/1-22-01-30518702 від 18.07.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272201/0 від 30.07.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 7154758 грн. в тому числі 3577379 грн. основного платежу та 3577379 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 та пп. 11.3.2. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого останнім занижено скоригований валовий дохід страховика за перевірений період на загальну суму 119837265, 19 грн.

09.07.2001 між позивачем та Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю „РСТ" було укладено Договір про співробітництво у сфері перестрахування (ретроцесіях) № 03-КЕ, відповідно до умов якого позивач ("Перестрахувальник") передав ризик (частку ризику), а ("Перестраховик") прийняв ризик (частку ризику) за відповідними договорами страхування.

Згідно п. З вказаного договору позивач зобов'язався перерахувати УА СТДВ „РСТ" протягом трьох банківських днів після підписання ковер-нота (договору перестрахування) перестраховочну премію.

04.01.2005 між позивачем та УА СТДВ „РСТ" було укладено Договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11, на підставі якого здійснювалися взаєморозрахунки, починаючи з першого кварталу 2005 року.

28.07.2005 між позивачем та УА СТДВ „РСТ" було укладено Додаток № 1 до Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, у відповідності до якого сторони дійшли згоди про те, що позивач буде перераховувати належні УА СТДВ „РСТ" кошти на рахунок Благодійної установи „РСТД".

Відповідність договору від 04.01.2005 № 11 та додаткової угоди від 28.07.2005 № 1 чинному законодавству була предметом судового розгляду у справі № 46/284-А господарського суду м. Києва за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до СТДВ „АВІВА", УА СТДВ „РСТ" та БУ „РСТ" про визнання недійсним договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005 та стягнення коштів, отриманих за даними угодами на користь держави.

Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі № 46/284-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007, встановлено законність та правомірність дій позивача та його контрагентів щодо укладання вказаного договору та додаткової угоди до нього, а також відповідність договору від 04.01.2005 № 11 та додаткової угоди від 28.07.2005 № 1 вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

28.07.2005 на виконання договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, укладеного між позивачем та УА СТДВ „РСТ" та додатку № 1 від 28.07.2005 до даного договору, позивач перерахував кошти на рахунок благодійної установи „РСТД".

Факт перерахування позивачем коштів у сумі 119837265,19 грн. на розрахунковий рахунок БУ „РСТД" підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у Київській філії АКБ „Укрсоцбанк" та відповідними договорами перестрахування (ковер-нотами).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду м. Києва від 02.02.2007 у справі № 11/629-а за позовом СТДВ „Авіва" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.06.2006 № 0000242201/1, від 08.09.2006 № 0000242201/2 та від 20.11.2006 № 0000242201/3, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007, встановлено, що кошти, які перераховувалися позивачем починаючи з 28.07.2005 на рахунок благодійної установи „РСТД" є коштами, які перераховувалися на виконання договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005. укладених між позивачем та УА СТДВ „РСТ", та є у розумінні пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Законність договору № 11 від 04.01.2005, та додаткової угоди №1 від 28.07.2005 також підтверджується: рішенням господарського суду м. Києва від 07.02.2006 у справі № 2/67, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог СТДВ „Авіва" № до УА СТАВ „РСТ" про визнання договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005 недійсним; ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2007 у справі № 22а-7233/2007, якою залишено без змін постанову господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі № 46/284-А, якою в свою чергу відмовлено в задоволенні позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до страхового товариства з додатковою відповідальністю „Авіва", Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю „РСТ", Благодійної установи „РСТ" про визнання договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005 недійсним.

Рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за № 212-л від 14.04.2006 дію ліцензій позивача на здійснення страхової діяльності було зупинено, а рішенням за № 385-л від 31.07.2006 дані ліцензії були анульовані.

Однак, рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України були визнані нечинними та скасовані постановою господарського суду м. Києва від 08.11.2006 у справі № 39/286-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007.

Також, як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої був складений акт перевірки від 18.07.2008 №288/1-22-01-30518702, була постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, винесена в рамках кримінальної справи № 71-00163.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2010 скасовано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.09.2008 про порушення кримінальної справи за ч. З ст. 212 КК України відносно ОСОБА_3

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 6/152(2а-1 1694/08) залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2010 у справі № 6/152(2а-11694/08), якою зобов'язано ДНІ у Голосіївському районі м. Києва внести зміни до назви актів перевірки № 185/1-22-10-30518702 від 15.05.2008 року та № 288/1-22-01-30518702 від 18 липня 2008 року відповідно до фактичної форми їх проведення, вказавши в обох назвах "невиїзна документальна перевірка", замість "невиїзна позапланова перевірка" в акті від 15 травня 2008 року та "виїзна позапланова перевірка" в акті від 18 липня 2008 року.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт № 288/1-22-01-30518702 від 18.07.2008 не містить жодних посилань на відсутність ліцензії у УА СТДВ ..РСТ" та даний факт не досліджувався відповідачем під час перевірки, не був підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що сума фактично сплачених позивачем страхових внесків (премій) за договорами перестрахування за перевірений період у розмірі 119837265.19 грн. співпадає з сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених позивачем за договорами перестрахування, яка була вказана позивачем в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за цей період.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 10/386 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 10/386 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко