Ухвала

від 20.06.2013 по справі 2а-2787/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 р.Справа № 2а-2787/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Аудіоцентр» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Аудіоцентр» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними накази ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 17.04.2012 року № 306 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та від 23.04.2012 року № 354 «Про продовження термінів перевірки», визнати протиправними та незаконними дії відповідача з організації та проведення перевірки Товариства та складання акту перевірки, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004912260 від 18.05.2012 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 600 000 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 650 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави на проведення документальної позапланової перевірки Товариства, саму перевірку проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не підтверджені належними доказами, є безпідставними, та такими, що зроблені лише на припущеннях посадових осіб відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в задоволенні решти вимог відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства«Аудіоцентр» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правильності формування податкового кредиту з ПДВ в січні 2012 року від операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Сав Дістрібьюшин», оформленої актом від 04.05.2012 № 289/22-600/35320136.

Однією з підстав для прийняття зазначеного рішення став висновок податкового органу про незаконне включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Сав Дістрібьюшин», у зв'язку з відсутністю реєстрації цих накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року в умі 2 600 000 грн.

За висновками податкового органу, порушення позивача полягало в тому, що виправлення помилки було здійснено ним не в момент її виявлення (у лютому 2012 р.), а лише у квітні 2012 року.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що в податкових накладних від 23.01.12 р. №№ 16406-16416, №№ 16419-№16644, № 16648-16682, наданих до перевірки позивачем, в графі: «вид цивільно-правового договору (вид договору)» вказано «договір поставки від 23.01.12 р.», «договір поставки від 24.01.12 р.», «договір поставки від 25.01.12 р.» без зазначення номеру договору, в графі № 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» вказано номенклатуру товару - «картки ДК».

На думку податкового органу, позивачем документально не підтверджено факт транспортування карток ДК від ТОВ «Сав Дістрібьюшин» до ТОВ «Аудіоцентр» та реальність операції отримання карток ДК відповідно наданим до перевірки податковим та видатковим накладним, а також не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження відвантаження карток ДК по кожній податковій накладній, отриманій від ТОВ «Сав Дістрібьюшин».

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем коригування (виправлення) помилкових даних у реєстрі не зобов'язує останнього формувати новий уточнюючий електронний реєстр, який містить виправлені помилки, тому він правомірно не подавався до податкового органу під час подання податкової звітності за лютий 2012 року, отже висновок податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за січень 2012 року є необгрунтованим.

Колегія суддів такий висновок вважає правильним, з огляду на наступне.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як встановив суд першої інстанції, за договором поставки від 18.01.2012 № 1801-01ПТ, укладеним між позивачем та ТОВ «Сав Дістрібьюшин», останне поставило ТОВ «Аудіоцентр» подарункові сертифікати (картки ДК) на загальну суму 15 600 000 грн.

Згідно умов договору ТОВ «Сав Дістрібьюшин» були виписані видатково - прибуткові накладні та податкові накладні, а відповідно до виставлених рахунків-фактур позивач здійснив оплату поставленого товару.

На підставі виданих контрагентом податкових накладних позивачем у січні 2012 року сформовано податковий кредит.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Абзацом 2 пункту 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 р. № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (далі - Порядок № 1002), передбачено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1002, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Тобто до декларації з ПДВ включаються виключно суми податкового кредиту, які відображені в електронному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками здійснення фінансово-господарської діяльності позивач до електронного реєстру податкових накладних, наданому ним до податкової служби 22.02.12 року в розділі «отримані накладні» включив податкові накладні, виписані ТОВ "Сав Дістрібьюшин" на загальну суму 18 703 164,46 грн., в тому числі ПДВ - 3 117 194,06 грн.

23.02.2012 року Товариством складено бухгалтерську довідку № 3 про помилкове включення до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2012 року податкових накладних, виписаних ТОВ «Сав Дістрібьюшин», за №№ 1590, 1591, 1591/1, 1591/2, 1591/3, 1591/4, 1591/5, 1591/6, 1591/7, 1592 та проведено відповідне коригування помилкових записів у реєстрі.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1002 виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. При цьому вказаним Порядком уточнено, що коригування помилкових записів у реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Згідно пункту 4.3 розділу 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, спосіб виправлення помилок методом "сторно" передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або знаком "мінус", а правильний запис заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України та п. 3 Порядку № 1002, в електронному вигляді веде Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, у зв'язку з чим внесення виправлень до зазначеного електронного Реєстру чорнилом чи пастою кулькових ручок являється не можливим.

За таких обставин, зважаючи на відсутність законодавчо врегульованого порядку виправлення помилок в електронних реєстрах, допущені позивачем помилки під час формування Реєстру були правомірно виправлені 23.02.12 р., у момент їх виявлення, шляхом складення бухгалтерської довідки, в якій відображено зворотний запис на величину помилки, а саме відображено помилково включені податкові накладні з знаком мінус «-», а правильні податкові накладні зі знаком плюс «+», що не суперечить порядку, встановленому діючим законодавством.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що реальність виконання господарських операцій з названим контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме - договором, специфікаціями до нього, видатковими накладними, платіжними дорученнями; перевезення товару було опосередковано складенням товарно-транспортних накладних, подорожніх листів.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки, а встановлені в ході судового розгляду обставини - як такі, що не можуть слугувати підставою для позбавлення платника права на податковий кредит. Адже такою підставою відповідно до абзацу дев'ятого пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України є відсутність реєстрації податкової накладної у Реєстрі взагалі. Наявність незначних неточностей у відомостях, що містяться у податковій накладній та подаються платником податковому органу для їх внесення до названого Реєстру, за умови, що такі відомості не перешкоджають встановленню змісту господарської операції, її обсягу та її учасників, не можуть бути кваліфіковані як невнесення податкової накладної до Реєстру.

Суд цілком обґрунтовано відхилив і доводи податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сав Дістрібьюшин».

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому допущені сторонами (господарюючими суб'єктами) при вчинення правочину порушення вимог цивільного законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зокрема невідповідність правочину певним вимогам цивільного та господарського законодавства, само по собі не може свідчити про наявність протиправної мети на настання відповідних протиправних наслідків, оскільки недотримання вимог такого законодавства є підставою для оспорювання таких правочинів їх сторонами чи іншою заінтересованою особою в суді і такі правочини не є нікчемними в силу вимог закону.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, також не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту в оспорюваній сумі та про відсутність у податкового органу підстав для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням відповідає наявним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги були розглянуті судом першої інстанції по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду апеляційної інстанції відсутні в силу статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІОЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.