Ухвала

від 04.03.2014 по справі 2а-2787/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2014 р. м. Київ К/800/38297/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року

по справі № 2а-2787/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудіоцентр»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Аудіоцентр» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправними наказів від 17.04.2012 року № 306 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та від 23.04.2012 року № 354 «Про продовження термінів перевірки», визнання протиправними та незаконними дій відповідача з організації та проведення перевірки та складання акту перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення № 0004912260 від 18.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2600000,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 650000,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства «Аудіоцентр» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правильності формування податкового кредиту з ПДВ в січні 2012 року від операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Сав Дістрібьюшин».

Однією з підстав для прийняття зазначеного рішення став висновок податкового органу про незаконне включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Сав Дістрібьюшин», у зв'язку з відсутністю реєстрації цих накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року в сумі 2600000,00 грн.

За висновками податкового органу, порушення позивача полягало в тому, що виправлення помилки було здійснено ним не в момент її виявлення (у лютому 2012 року), а лише у квітні 2012 року.

Крім цього, податковим органом зазначено, що первинні документи позивача оформлені з недоліками.

На думку податкового органу, позивачем документально не підтверджено факт транспортування товару від ТОВ «Сав Дістрібьюшин» до ТОВ «Аудіоцентр» та реальність операції отримання товару відповідно наданим до перевірки податковим та видатковим накладним, а також не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження відвантаження товару по кожній податковій накладній, отриманій від ТОВ «Сав Дістрібьюшин».

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вірно зазначено судами, факт здійснення позивачем коригування (виправлення) помилкових даних у реєстрі не зобов'язує останнього формувати новий уточнюючий електронний реєстр, який містить виправлені помилки, тому він правомірно не подавався до податкового органу під час подання податкової звітності за лютий 2012 року, отже, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за січень 2012 року є необґрунтованим.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Абзацом 2 пункту 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (далі - Порядок № 1002), передбачено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1002 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Тобто, до декларації з ПДВ включаються виключно суми податкового кредиту, які відображені в електронному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками здійснення фінансово-господарської діяльності позивач до електронного реєстру податкових накладних, наданому ним до податкової служби 22.02.2012 року в розділі «отримані накладні» включив податкові накладні, виписані ТОВ «Сав Дістрібьюшин».

23.02.2012 року позивачем складено бухгалтерську довідку № 3 про помилкове включення до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2012 року податкових накладних, виписаних ТОВ «Сав Дістрібьюшин» та проведено відповідне коригування помилкових записів у реєстрі.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1002 виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. При цьому, вказаним Порядком уточнено, що коригування помилкових записів у реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Згідно пункту 4.3 розділу 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спосіб виправлення помилок методом «сторно» передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або знаком «мінус», а правильний запис заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору.

Як вірно встановлено судами, позивач відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України та п. 3 Порядку № 1002, в електронному вигляді веде Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, у зв'язку з чим внесення виправлень до зазначеного електронного Реєстру чорнилом чи пастою кулькових ручок являється не можливим.

За таких обставин, зважаючи на відсутність законодавчо врегульованого порядку виправлення помилок в електронних реєстрах, допущені позивачем помилки під час формування Реєстру були правомірно виправлені 23.02.2012 року, у момент їх виявлення, шляхом складення бухгалтерської довідки, в якій відображено зворотний запис на величину помилки, а саме відображено помилково включені податкові накладні з знаком мінус «-», а правильні податкові накладні зі знаком плюс «+», що не суперечить порядку, встановленому діючим законодавством.

Крім того, судами в ході розгляду справи встановлено, що реальність виконання господарських операцій позивача з названим контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме - договором, специфікаціями до нього, видатковими накладними, платіжними дорученнями; перевезення товару було опосередковано складенням товарно-транспортних накладних, подорожніх листів.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року по справі № 2а-2787/12/1470 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 06.03.2014 р.