Постанова

від 21.06.2013 по справі 805/3657/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 р. Справа №805/3657/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:26

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьова І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариство «Науково - виробнича компанія «Гірничі машини» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби за участю прокуратури про визнання недійсними податкові повідомлень - рішень

за участю представників сторін

від позивача: Дюмина А.О.

від відповідача: Гой В.П., Переєдін В.Є.

від прокуратури: Вартанова О.М.

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Донецьку Державної податкової служби за Прокуратури Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року №0000701510/20579/10/15-17/1, №0000711510/20580/10/15-17/1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акт перевірки №365/15-17/1-34046713 від 13 вересня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені взаємовідносин з Приватним підприємством «Укрстандарт-2009» (код за ЄДРПОУ 36887080), Товариством з обмеженою відповідальністю «Промоптторг-1» (код за ЄДРПОУ 36589133) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКПК Агентія Трейд» (код за ЄДРПОУ 36418198) за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 рік. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства: занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «МКПК «Агентія Трейд», ТОВ «Промоптторг-1» на загальну суму 64198095 грн., віднесено у жовтні 2010 року до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 50029640 грн., які не підтверджено податковими накладними, віднесено до складу податкового кредиту у липні 2010 року ПДВ у сумі 1328836 грн., які не підтверджено податковими накладними. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року №0000701510/20579/10/15-17/1, №0000711510/20580/10/15-17/1.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000701510/20579/10/15-17/1 та №0000711510/20580/10/15-17/1 від 01 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» за основним платежем 64198095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16049523,75 грн. та про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за основним платежем 51358476,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12839619,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.2, а.с.53), у яких зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено укладання «нікчемних» правочинів по взаємодії з підприємствами ТОВ «МКПК «Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1». Також, була встановлена схема ухиляння від сплати податків. Вивченням наданих до перевірки бухгалтерських документів встановлено, що громадянин Муравьов В.Г., заступник начальника відділу металів ПрАТ «НВК Гірничі машини» у період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року у відрядження не виїжджав, таким чином, він не знаходився у місті Запоріжжя, а видаткові накладні, згідно яких він отримував зазначений товар, виписані за місцем вчинення правочину, то такі накладні не засвідчують факт здійснення правочину. Також, відповідно до матеріалів акту перевірки господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, та зроблено висновок, що спірні угоди мають ознаки нікчемності. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Промоптторг-1», окрім вищевикладеного, відповідач зазначає, що первинні бухгалтерські документи підприємством до перевірки не надані. Відповідно до отриманої відповіді ВПМ Новомосковської ОДПІ на запит відповідача, встановлено, що відповідно до пояснень, посадова особа гр.ОСОБА_6 до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промоптторг-1» ніякого відношення не мав та не має. Відповідачем отримано висновок спеціаліста, в якому зазначено, що на наданих для дослідження документах (податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, тощо) підписи виконані не гр.ОСОБА_6, а іншою особою.

Таким чином, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно вищенаведених підстав, угоди позивача з ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1» мають ознаки «фіктивності», не несуть правовий характер, спрямовані лише на мінімізацію податкових зобов'язань. Правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, суми ПДВ від таких правочинів не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» є юридичною особою, зареєстровано 03 лютого 2006 року під записом №10701020000017497, ідентифікацій код юридичної особи 34046713, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.230).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством «Укрстандарт-2009» (ЄДРПОУ 36887080), Товариством з обмеженою відповідальністю «Промоптторг-1» (ЄДРПОУ 36589133), Товариством з обмеженою відповідальністю «МКПК Агентія Трейд» (ЄДРПОУ 36418198) за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 13 вересня 2012 року №365/15-17/1-34046713 (т.1, а.с.13).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення

п.5.1, п.п 5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивачем занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «МКПК «Агентія Трейд», ТОВ «Промоптторг-1» на загальну суму 64198095 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму - 1661045 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 62537050 грн.;

п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - позивачем віднесено у жовтні 2010 року до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 50029640 грн., які не підтверджено податковими накладними від ТОВ «МКПК Агентія Трейд», тому що податкові накладні надані до перевірки не відповідають дійсності та не підтверджують факту здійснення господарських операцій, а тому не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту;

п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - позивачем віднесено до складу податкового кредиту у липні 2010 року ПДВ у сумі 1328836 грн., які не підтверджено податковими накладними від ТОВ «Промоптторг-1», тому що податкові накладні до перевірки не надані, ТОВ «Промоптторг-1» згідно вищенаведених відомостей має ознаки «фіктивності», а тому, правочини, укладені з ним не несуть правовий характер, а спрямовані лише на мінімізацію податкових зобов'язань, відповідно до суми ПДВ від таких правочинів не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

01 жовтня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення

- №0000711510/20580/10/15-17/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 80247618,75грн., з якої основний платіж 64198095грн. та штрафна санкція у розмірі 16049523,75грн. (т.1, а.с.11);

- №0000701510/20579/10/15-17/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 64198095грн., з якої основний платіж 51358476грн. та штрафна санкція у розмірі 12839619грн. (т.1, а.с.12).

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1», через суперечність інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1», з якими уклало ряд угод.

На виконання договорів, що не заперечується відповідачем, позивачем на користь контрагентів перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні, які під час перевірки були оглянуті перевіряючими про що зазначено в акті перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (т.2, а.с.167).

Що стосується посилання відповідача на непідтвердженість проведення операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Промоптторг-1» у зв'язку з ненаданням первинних бухгалтерських документів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу виїмки та огляду СВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва всі оригінали фінансово-господарських документів та бухгалтерських документів по взаємовідносинам ТОВ «Промоптторг-1» було вилучено у підприємства без надання копій (т.1, а.с.209). Вилучені документи описані в протоколі виїмки. Цей факт підтверджується й актом перевірки (т.1, а.с.42). Копії вилучених первинних документів по спірним угодам були залучені до матеріалів справи (т.2, а.с. 190-235).

Оскільки відповідачем не були проаналізовані вищевказані первинні документи, суд спростовує твердження відповідача, щодо навмисного їх ненадання позивачем до перевірки.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1» останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1», які в свою чергу були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Судом також встановлено, що на момент виписки податкових накладних ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.250, 252), а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.2, а.с.100, 152). За таких обставин, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірних відомостей про них.

Що стосується посилання відповідача на те, що податкові накладні від ТОВ «МКПК Агентія Трейд», які надані до перевірки не відповідають дійсності та не підтверджують факту здійснення господарських операцій, а тому суми ПДВ, зазначені в цих податкових накладних не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКПК Агентія Трейд» (Продавець) укладено договір №01/10/10-П/357-10 від 01 жовтня 2010 року (т.2, а.с.68), додаток №1 від 01 жовтня 2010 року, якою встановлені кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі та оплати, місце та умови постачання (т.2, а.с.64).

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані:

1. Видаткова накладна №19 від 15 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості430,000 тон вартістю 101755200,00 грн., в тому числі ПДВ 16959200,00 грн. (т.2, а.с.70)

Акт прийому-передачі товару №1 від 15 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості430,000 тон вартістю 101755200,00 грн., в тому числі ПДВ 16959200,00 грн. (т.2, а.с.65)

Податкова накладна №98 від 15 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості430,000 тон вартістю 101755200,00 грн., в тому числі ПДВ 16959200,00 грн. (т.2, а.с.71).

2. Видаткова накладна №20 від 18 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості 387,000 тон вартістю 91579680,00 грн., в тому числі ПДВ 15263280,00 грн. (т.2, а.с.72)

Акт прийому-передачі товару №2 від 18 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості 387,000 тон вартістю 91579680,00 грн., в тому числі ПДВ 15263280,00 грн. (т.2, а.с.66)

Податкова накладна №99 від 18 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості 387,000 тон вартістю 91579680,00 грн., в тому числі ПДВ 15263280,00 грн. (т.2, а.с.73)

3. Видаткова накладна №21 від 19 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості 451,500 тон вартістю 106842960,00 грн., в тому числі ПДВ 17807160,00 грн. (т.2, а.с.74)

Акт прийому-передачі товару №3 від 19 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості 451,500 тон вартістю 106842960,00 грн., в тому числі ПДВ 17807160,00 грн. (т.2, а.с.67)

Податкова накладна №101 від 19 жовтня 2010 року на леговану (швидкоріжучу) сталь у зливках Р18К5Ф2 у кількості 451,500 тон вартістю 106842960,00 грн., в тому числі ПДВ 17807160,00 грн. (т.2, а.с.75)

Будь-яких зауважень щодо оформлення первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «МКПК Агентія Трейд» у податкового органу не було.

Так, судом встановлено, що податкові накладні складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Суд звертає увагу, що відсутність оформленого відрядження робітника позивача, який підписав накладні на отримання товару не може свідчити про фіктивність здійснення правочину.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Реальне настання правових наслідків укладання спірних договорів підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.2 а.с.231-235, т.3 а.с.43-87), відомостями валових доходів (т.3, а.с.88-214), особливими рахунками банків (т.3 а.с.24-41), відомостями операцій по статтям аналітичного обліку за 01.01.2006 року по 31 травня 2013 року (т.3 а.с.42,74). Подальша реалізація придбаного товару здійснювалась на експорт, що підтверджується відповідними ВМД (т.1 а.с.56-196).

Що стосується посилання відповідача щодо незнаходження ТОВ «Промоптторг-1» за місцем реєстрації, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Відповідно до наданого акту Миргородської ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби №174/23-410/36589133/23 від 08 лютого 2012 року, 13 січня 2011 року до Єдиного державного реєстру була внесена інформація щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Правовідносини позивача з ТОВ «Промоптторг-1» виникли протягом липня 2010 року.

Тобто, відомості про відсутність юридичної особи за адресою реєстрації були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вже після виникнення господарських відносин з вищевказаним контрагентом.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у контрагентів необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів, суд зазначає, що недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Що стосується посилань відповідача на укладання фіктивних, нікчемних угод по взаємовідносинам з ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1», суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідач в акті перевірки та у своїх запереченнях вказує, що вироком Печерського районного суду м.Києва від 21 червня 2010 року посадову особу ТОВ «Промоптторг-1» притягнуто до кримінальної відповідальності за статтями 205 ч.1, 358 ч.2 Кримінального кодексу України. Вироком встановлено, що в період з 17 липня 2009 року по 19 січня 2010 року невстановлені слідством особи використовували реквізити та банківські рахунки ТОВ «Промоптторг-1» від імені посадової особи для прикриття незаконної діяльності здійснення «безтоварних» операцій. Посадова особа вийшла зі складу учасників товариства.

Як зазначалось раніше, правовідносини позивача з ТОВ «Промоптторг-1» виникли в липні 2010 року, вже після виходу посадової особи, яка визнана винною, зі складу учасників товариства та після встановленого строку незаконного використання реквізитів та банківських розрахунків ТОВ «Промоптторг-1».

У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Промоптторг-1» на момент вчинення правовідносин з позивачем.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на сумнівність проведення операцій між контрагентами контрагентів ТОВ «МКПК Агентія Трейд» та ТОВ «Промоптторг-1», та між позивачем, оскільки відповідачем не доведено їх взаємозв'язок із спірними договорами.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу складу валових витрат та формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "фіктивність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню., податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 №0000711510/20580/10/15-17/1 та №0000701510/20579/10/15-17/1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, 11020300» за основним платежем 64198095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16049523,75 грн. та про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100» за основним платежем 51358476,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12839619,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Приватного акціонерного товариства «Науково - виробнича компанія «Гірничі машини» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби за участю прокуратури про визнання недійсними податкові повідомлень - рішень від 01.10.12 №0000711510/20580/10/15-17/1 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 80 247 618,75 грн., з яких основний платіж 64 198 095 грн., штрафні фінансові санкції 16 049 523,75 грн. та №0000701510/20579/10/15-17/1 яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64 198 095 грн., з яких основний платіж 51 358 476 грн., штрафні (фінансові) санкції 12 839 619 грн. - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 01.10.12 №0000701510/20579/10/15-17/1 яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64 198 095 грн., з яких основний платіж 51 358 476 грн., штрафні (фінансові) санкції 12 839 619 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 01.10.12 №0000711510/20580/10/15-17/1 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 80 247 618,75 грн., з яких основний платіж 64 198 095 грн., штрафні фінансові санкції 16 049 523,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Науково - виробнича компанія «Гірничі машини» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 21 червня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 26 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.