Ухвала

від 02.08.2013 по справі 805/3657/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року справа №805/3657/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі:Іллінові О.Є.,

за участю: прокурора Профатило О.П. (службове посвідчення від 20.08.2012 р.),

представника позивача Новожилова Є.О. (довіреність від 01.01.2013 р.),

представника відповідача Гой В.П. (довіреність від 26.07.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного підприємства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне підприємство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 01.10.2012р. №0000701510/20579/10/15-17/1 та № 0000711510/20580/10/15-17/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що первинні докумети, які фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТМЦ ТОВ «МКРК «Агентія Трейд» і ТОВ «Промоптторг-1» не відповідають дійсності, не фіксують фактів здійснення господарських операцій, тому позивач не мав права формувати на їх підставі валові витрати та податковий кредит з ПДВ. Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції, серед іншого, не надано належної оцінки вироку суду, яким визнано винним і засуджено директора ТОВ «Промторг-1» за фіктивне підприємництво.

В судовому засіданні предстаник відповідача та прокурор доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача ухвалою суду здійснено заміну відповідача, а саме: Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби замінено її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 34046713, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством "Укрстандарт-2009" (ЄДРПОУ 36887080), Товариством з обмеженою відповідальністю "Промоптторг-1" (ЄДРПОУ 36589133), Товариством з обмеженою відповідальністю "МКПК Агентія Трейд" (ЄДРПОУ 36418198) за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13 вересня 2012 року №365/15-17/1-34046713.

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п 5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "МКПК "АгентіяТрейд", ТОВ "Промоптторг-1" на загальну суму 64198095 грн., п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого віднесено у жовтні 2010 року до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 50029640 грн., які не підтверджено податковими накладними від ТОВ "МКПК Агентія Трейд", тому що податкові накладні надані до перевірки не відповідають дійсності та не підтверджують факту здійснення господарських операцій, а тому не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту; п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого віднесено до складу податкового кредиту у липні 2010 року ПДВ у сумі 1328836 грн., які не підтверджено податковими накладними від ТОВ "Промоптторг-1", тому що податкові накладні до перевірки не надані, ТОВ "Промоптторг-1" згідно вищенаведених відомостей має ознаки "фіктивності", а тому, правочини, укладені з ним не несуть правового характеру, а спрямовані лише на мінімізацію податкових зобов'язань, відповідно до суми ПДВ від таких правочинів не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

01 жовтня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме: №0000711510/20580/10/15-17/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 80247618,75грн., з якої основний платіж 64198095грн. та штрафна санкція у розмірі 16049523,75грн., та №0000701510/20579/10/15-17/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64198095грн., з якої основний платіж 51358476грн. та штрафна санкція у розмірі 12839619грн., які є предметом даного спору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, судом установлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Міжнародна комерційно-посередницька компанія "Агентія Трейд" та ТОВ "Промоптторг-1", з якими позивачем укладено ряд угод.

На виконання договорів позивачем на користь контрагентів перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні, які під час перевірки були оглянуті перевіряючими, про що зазначено в акті перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

На час здійснення господарських операцій між ТОВ "МКПК Агентія Трейд" та ТОВ "Промоптторг-1" останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "МКПК Агентія Трейд" та ТОВ "Промоптторг-1", які, в свою чергу, були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України "Про ПДВ", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Щодо належного оформлення первинних документів суд виходив з наступного.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Позивачем на виконання умов договорів були надані видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, відомості валових доходів, особливі рахунки банків, відомості операцій по статтям аналітичного обліку за 01.01.2006 року по 31 травня 2013 року, здійснення подальшої реалізації придбаного товару на експорт підтверджена відповідними ВМД.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наведені документи, які наявні в матеріалах справи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідноЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стосовно вироку суду щодо директора ТОВ "Промоптторг-1", якого визнано винним у здійсненні злочинів у сфері оподаткування, на який посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що наведене судове рішення у кримінальній справі не є доказом недійсності укладених угод між позивачем та його контрагентами з огляду на те, що вони не встановили недійсності господарських договорів, укладених даними підприємствами з іншими господарюючими суб'єктами, вони свідчать лише про те, чи мали місце в момент створення або придбання суб»єктів підприємницької діяльності протиправні дії, ким вони вчинені, проте, не встановлює наслідків цих дій.

Тобто, в силу формального складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, ним не може охоплюватись подальша діяльність створеного (придбаного) суб»єкта підприємницької діяльності.

Крім того, вирок не містить посилання на господарські взаємовідносини з позивачем та обставини, які б спростовували видання податкових накладних, до того ж, дана кримінальна справа була розглянута за правилами статті 299 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто, без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи (а.с.96-99 том 2).

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо підписання первинних документів неуповноваженою особою з посиланням на висновок почеркознавчої експертизи, оскільки вказану експертизу проведено в іншій (кримінальній) справі, тому вона не може вважатися належним доказом в даній справі, до того ж, як наголошувалось вище, кримінальна справа розглядалась за правилами статті 299 КПК, тому висновок почеркознавчої експертизи, як і інші докази, судом не досліджувались.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чибездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду правомірності своїх дій і приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в адміністративній справі№ 805/3657/13-а- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 02 серпня 2013 року.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко