Постанова

від 03.07.2013 по справі 918/17/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 918/17/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. у справі№ 918/17/13 господарського суду Рівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"; Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТБУДІНВЕСТ" про стягнення 16 218 810,74 грн.

За участю представників: позивача:Стецик Н.В.; відповідача-1:Боганос В.А.; відповідача-2:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 р. (суддя Горплюк А.М.) задоволено позов частково. Стягнуто з ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" на користь ТОВ "Золотий Екватор" 13190160,61 грн. заборгованості, 1429693,15 грн. пені, 565982,43 грн. штрафу, 955246,93 грн. 10% річних. Стягнуто з ТОВ "Профітбудінвест" на користь ТОВ "Золотий Екватор" 1000,00 грн. заборгованості. Припинено провадження по справі в частині стягнення з ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" на користь ТОВ "Золотий Екватор" 58400,00 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. (судді: Огороднік К.М., Демидюк О.О., Бригинець Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з несвоєчасної та неповної оплати боржником (відповідач-1) отриманих ним товарів (нафтопродуктів).

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами, 06.03.2012 р. між ТОВ "Золотий Екватор" (продавець) та ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" (покупець) було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 103 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору (в подальшому товар) а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та сплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору позивач у період березень-травень 2012 року здійснив поставку товарів (нафтопродуктів) відповідачу-1 на загальну суму 20319560,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до договору, актами приймання-передачі, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладним, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Відповідач-1, в порушення умов Договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 7070000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В підтвердження розміру заборгованості, між сторонами підписувався акт звірки взаєморозрахунків за період березень - квітень 2012 року, який був підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток. Сальдо розрахунків станом на 30.04.2012 р. на користь позивача на суму 13424104,91 грн.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, після порушення провадження по справі відповідачем-1 було сплачено позивачу 58400,00 грн. в рахунок погашення боргу за поставлений товар.

Відтак, суди підставно та правомірно дійшли висновку, що у відповідача-1 перед позивачем рахується заборгованість в сумі 13191160,61 грн., та прийняли рішення про задоволення позову в цій частині. Також правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача - 1 58400,00 грн.

У відповідності до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача з відповідача-2 заборгованості в сумі 1000,00 грн.

25.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача-1 спецзв'язком було надіслано претензію вих. № 1884 про сплату заборгованості згідно з генеральним договором поставки № 103 від 06.03.2012 р., в т.ч. 565982 грн. 43 коп. штрафу. Відповідачем-1 дана претензія отримана 26.09.2012 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Таким чином, висновки суддів щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1429693,15 грн. та штрафу в розмірі 565982,43 грн. є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам.

Пунктом 6.2.3. договору поставки передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 10% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 6.2.3. договору поставки позивач нарахував відповідачу-1 річні в розмірі 10% за період з 10.04.2012 р. по 03.01.2013 р. (з урахуванням кожної партії товару окремо) в сумі 961307,08 грн. Разом з тим, Вищий господарський суд України погоджується із висновком суддів, з урахуванням здійсненого ним перерахунку, що сума 10% річних, яка підлягає до стягнення становить 955246,93 грн.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. у справі № 918/17/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере