Постанова

від 09.07.2013 по справі 915/115/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 915/115/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва на постанову та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року у справі господарського суду№ 915/115/13 Миколаївської області за заявою ПП "Мета-Ком" до ПП "Мета-Ком" про визнання банкрутом ліквідаторДубровний М.О. за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Мета-Ком" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 1).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року (суддя Міщенко В.І.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О., якого зобов'язано у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації надати суду, до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс з документами, передбаченими статтею 32 Закону, постановлено, що з моменту прийняття даної постанови припиняється підприємницька діяльність боржника, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається (а.с. 71, 71 - зворот).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Подільському районі міста Києва (далі - скаржник) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 17.01.2013 року, провадження у справі припинити, мотивуючи недодержанням боржником процедури самоліквідації в порядку, передбаченому статтями 105 - 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , на момент звернення до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, а зокрема, невчасним повідомленням податкового органу про ліквідацію підприємства як платника податків та не наданням суду доказів здійснення оцінки майна боржника.

При цьому, в обґрунтування порушення оскаржуваною постановою інтересів держави в особі ДПІ у Подільському районі міста Києва, заявник апеляційної скарги зазначав про те, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Мета-Ком" було встановлено, що між ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" (замовник) та ПП "Мета-Ком" (виконавець) було укладено договори на виконання робіт по наданню послуг з виготовлення сталевих металоконструкцій та складено акти виконаних робіт, однак ПП "Мета-Ком", яке визнано банкрутом оскаржуваною постановою, не було підтверджено факту надання послуг (виконання робіт), що, на думку податкового органу, свідчить про безтоварність господарської операції, тобто імітацію надання послуг з метою ухилення від сплати податків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Картере В.І., суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.) апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року у справі №915/115/13 - без змін. Апеляційний суд дійшов висновку про повноту здійснених ліквідаційною комісією дій з ліквідації боржника в добровільному порядку згідно ЦК України, що є обов'язковою передумовою для порушення справи про банкрутство за статтею 51 Закону, та спростував доводи податкового органу про порушення його права на проведення податкової перевірки на предмет додержання боржником приписів податкового законодавства у зв'язку з визнанням боржника банкрутом та пред'явлення кредиторських вимог до боржника (а.с. 117 - 121) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Подільському районі міста Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 17.01.2013 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 104, 105, 110, 111, 216 ЦК України, статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 78, 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі) , статті 20 Закону України "Про господарські товариства", статей 33, 34, 43, 80, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник зазначав про те, що оскаржувані судові рішення безпосередньо стосуються прав ДПІ у Подільському районі міста Києва, оскільки боржник, якого визнано банкрутом згідно зазначених судових актів, при укладенні договорів про надання послуг з ПАТ "Завод "Ленінська Кузня", який перебуває на податковому обліку у ДПІ у Подільському районі міста Києва, не виконав своїх зобов'язань з надання послуг, що свідчить про укладення спірних договорів без мети їх реального виконання та з метою ухилення від сплати податків до бюджету.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 17.01.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 17 ЦК України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи , фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі) , входять сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Згідно з частиною 1 статті 210 ГК України передбачено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Пунктами 1.3., 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року (далі - Порядку) , передбачено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб , відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Отже, податкова інспекція, на податковому обліку в якій перебуває боржник, є потенційним кредитором боржника, оскільки є компетентним державним органом до повноважень якого належить прийняття рішень про визначення податкових зобов'язань боржника, зокрема, в ході ліквідаційної процедури, яка проводиться згідно статті 51 Закону, тому вона вправі оскаржувати до апеляційного/касаційного суду постанову про визнання боржника банкрутом, яка, на її думку, обмежує її права як конкурсного або поточного кредитора боржника при здійсненні наданих їй державою проваджень.

Згідно з пунктами 10.1., 10.1.8 Порядку, підставою для переведення на обслуговування платника податків з одного органу державної податкової служби до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін. Платник податків, який перебуває у процесі припинення, не може бути переведений на обслуговування до іншого органу державної податкової служби за винятком випадків реорганізації або ліквідації органу державної податкової служби.

При цьому, виходячи з приписів статей 16, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", належним та допустимим доказом зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання, що є підставою для переведення його на обслуговування як платника податків з одного органу державної податкової служби до іншого є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг або довідка) про наявність або відсутність в ЄДР інформації, яка запитується, зокрема, щодо зміни місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими зокрема є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки .

Отже, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, яка не набрала законної сили, мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погоджуючись з винесеною постановою від 17.01.2013 року про визнання ПП "Мета-Ком", ДПІ у Подільському районі міста Києва звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, просила його скасувати, а провадження у справі припинити як таке, що порушене безпідставно з огляду на недодержання боржником процедури самоліквідації, як обов'язкової передумови для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що приймаючи до провадження апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва та призначаючи її до розгляду у судовому засіданні ухвалою від 01.03.2013 року, апеляційний суд запропонував скаржнику пунктом 3 ухвали надати до апеляційного суду докази наявності у податкового органу правових підстав для набуття статусу учасника процесу у даній справі (а.с. 78 - 79) .

Зазначених доказів апеляційному суду надано не було.

Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування порушення інтересів держави в особі ДПІ у Подільському районі міста Києва у зв'язку з прийняттям оскаржуваної постанови заявник зазначав про те, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Мета-Ком" було встановлено, що між ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" (замовник) та ПП "Мета-Ком" (виконавець) було укладено договори на виконання робіт №01-02 від 01.02.2012 року та №27-04 від 27.04.2012 року про надання послуг по виготовленню сталевих металоконструкцій та складено акти виконаних робіт, однак ПП "Мета-Ком" не було підтверджено факту відвантаження товарів та його реального транспортування, надання послуг або виконання робіт, що, на думку податкового органу, свідчить про безтоварність господарської операції, тобто імітацію надання послуг з метою ухилення від сплати податків.

Розглянувши апеляційну скаргу по суті у судовому засіданні з викликом учасників провадження у справі, апеляційний суд не знайшов правових підстав для її задоволення та скасування прийнятої у справі постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Пунктом 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Абзацом 5 пункту 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пункті 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) та пункті 6 частини першої статті 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Витягів з ЄДРПУО станом на 25.12.2012 року та станом на 08.02.2013 року, місцезнаходженням ПП "Мета-Ком" є: 54056, Миколаївська область, місто Миколаїв, Ленінський район, проспект Миру, буд. 27-А, кв. 1 (а.с. 5, 90 - 91) .

При цьому, апеляційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом було подано ДПІ у Подільському районі міста Києва, тобто податковим органом не за місцезнаходженням боржника.

Відтак, апеляційному суду під час апеляційного провадження у справі, відповідно до приписів статті 101 ГПК України, належало з'ясувати наявність у ДПІ у Подільському районі міста Києва права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року, як органу, уповноваженого державою контролювати сплату податків саме боржником.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова апеляційного суду від 27.03.2013 року підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, а апеляційна скарга ДПІ у Подільському районі міста Києва №934/9/10-39 від 13.02.2013 року на постанову господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року - переданню на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить дослідити правовий статус ДПІ у Подільському районі міста Києва на предмет набуття нею статусу учасника провадження у даній справі, з'ясувати в якому податковому органі боржник перебуває на податковому обліку та з огляду на встановлене дійти висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ДПІ у Подільському районі міста Києва на постанову про визнання боржника банкрутом по суті з прийняттям за результатами її розгляду рішення про її задоволення чи відмову у її задоволенні або припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою як такого, що порушене безпідставно згідно пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року у справі №915/115/13 скасувати.

Апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва №934/9/10-39 від 13.02.2013 року на постанову господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року з матеріалами справи №915/115/13 передати на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко