Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-12567/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12567/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехресурс ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехресурс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.04.2011 року №02652308, №0002812302, №0002822302, від б/д та б/н, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 213286,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 22.02.2011 року по 16.03.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року; за результатами перевірки складено акт від 23.03.2011 року №275/23-2/33598885.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3230806 грн.;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1467619 грн.;

- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «С» №02652308 від 5 квітня 2011 року, яким за порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 35834,34 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002812302 від 5 квітня 2011 року, яким за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1834524,00 грн., у тому числі за основним платежем 1467619,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 366905,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002822302 від 5 квітня 2011 року, яким за порушення підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4038508,00 грн., у тому числі за основним платежем 3230806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 807702,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002832302 від 05 квітня 2011 року, яким за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 213286,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що в прохальній частині позову, позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» б/н та б/д, яким за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 213286,00 грн., яке відповідає податковому повідомленню - рішенню від 05 квітня 2011 року №0002832302. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, головним бухгалтером позивача було отримано корінець податкового повідомлення - рішення від 05 квітня 2011 року №0002832302, що спростовує посилання позивача на порушення порядку складання зазначеного податкового повідомлення - рішення (т. 3 а.с. 94).

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року, колегією суддів встановлено наступне.

Так, щодо податкових повідомлень - рішень від 05 квітня 2011 року №0002812302, №0002832302 якими за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Так, як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено наступне:

1. Невідповідність показника доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, вказаного в податковій декларації з податку на додану вартість та фактичними даними (даними бухгалтерського обліку). Проте, доказів, які б спростовували вищевказаний висновок відповідача, позивачем не надано;

2. У травні, червні, грудні 2009 року та червні 2010 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 751149,10 грн. по видатках, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства (не відносяться до складу валових витрат), по контрагентам: ЗАТ «Київстар Джи Ес Ем» (роумінг); ТОВ «Бізнес тур енд рест тревел» (послуги з організації конференції); ТОВ «Бліц Індастрі» (дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів); ТОВ КФ «Тріал альянс» (юридичні послуги), ТОВ «АРД Телеком» (інформаційно-консультаційне обслуговування з питань інсталяції), ТОВ «Динатос» (вид робіт/послуг невідомі).

В обґрунтування реальності господарських операцій по вищевказаним контрагентам позивачем надано:

- по ЗАТ «Київстар Джи Ес Ем» (роумінг) - доказів на підтвердження операцій з даним контрагентом Позивачем не надано;

- по ТОВ «Бізнес тур енд рест тревел» (послуги з організації конференції) надано наказ ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» №11 «Про проведення конференції». В той же час, документів на підтвердження витрат, пов'язаних з проведенням конференції, як і подальшого використання її результатів у власній господарській діяльності позивачем не надано;

- по ТОВ «Бліц Індастрі» (дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів) позивачем не надано договір щодо проведення дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів. Разом з тим, позивачем надано звіт ТОВ «Бліц Індастрі» про виконання Договору про проведення маркетингових досліджень від 2 квітня 2009 року №0204-09 «Проведення дослідження ринку засобів захисту рослин-гербіцидів та агрохімікатів станом на 2008 рік». Документи на підтвердження суми витрат, пов'язаних з дослідженням ринку гербіцидів та агрохімікатів в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження факту використання в подальшій господарській діяльності результатів дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів позивачем надано договір поставки від 17 квітня 2009 року №ЦХП-02-01409-01, укладений між ДП «Укрзалізничпостач» (Замовник) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (Постачальник) (поставка гербіциду системної дії «Раундап в.р.» та гербіциду ґрунтової дії «Харнес к.е.»).

- по ТОВ КФ «Тріал альянс» (юридичні послуги): звіт ТОВ «КФ «Тріал-Альянс» про надані юридичні послуги згідно договору № б/н від 30 квітня 2009 року за період з 30 квітня 2009 року по 30 червня 2009 року (додаток до акту приймання-передачі); договір щодо надання юридичних послуг від 30 квітня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «КФ «Тріал-Альянс»; акт № ОУ-0630/78 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2009 року; податкова накладна від 30 червня 2009 року на суму 1200000,00 грн.

- по ТОВ «АРД Телеком» (інформаційно-консультаційне обслуговування з питань інсталяції) - позивачем не надано договір щодо інформаційно-консультаційного обслуговування з питань інсталяції, як і не надано документів на підтвердження витрат, а також доказів подальшого використання у власній господарській діяльності. На підтвердження реальності операцій з даним контрагентом представником позивача надано суду звіт з питань інсталяції, експлуатації та технічного обслуговування систем радіорелейного зв'язку NEC та систем Pasolink.

- по ТОВ «Динатос» (вид робіт/послуг невідомі) -позивачем не надано актів приймання-передачі, доказів подальшого використання придбаних товарів (послуг). В обґрунтування факту реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом позивачем надано: видаткову накладну № 186 від 16 червня 2010 року, виписану ТОВ «Динатос» (головні станції передачі даних); податкову накладну № 142 від 21 травня 2010 року (головні станції передачі даних).

3. у травні, червні, грудні 2009 року та червні 2010 року до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 587881,00 грн. не підтверджені податковими накладними по контрагенту ТОВ «Слепт Фактура».

На підтвердження операцій з ТОВ «Слепт Фактура» позивачем надано:

- Договір купівлі-продажу № 1011-09 від 10 листопада 2009 року, укладений між ТОВ «Слепт Фактура» (Продавець) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (Покупець) (купівля-продаж товару: модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP; модем Thompson TCM 470);

- видаткові накладні, виписані ТОВ «Слепт Фактура»: № СЛ-0000470 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000474 від 31 травня 2010 року (порошок пральний), №СЛ-0000914 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000913 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000912 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000911 від 22 липня 2010 року (модем), № СЛ-0000910 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000909 від 20 липня 2010 року (порошок пральний).

- податкові накладні № 1119 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № 1118 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1117 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1116 від 22 липня 2010 року (модем), № 1115 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 1114 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 538 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № 542 від 31 травня 2010 року (порошок пральний).

В обґрунтування подальшого використання придбаних товарів представником позивача надано договір № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року, укладений між ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (продавець) та ТОВ «Інтернет Відео Комунікації» (покупець) (купівля-продаж товару модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP), додаток № 1 до договору № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року; акт приймання-передачі майна від 10 листопада 2009 року.

Проте, доказів використання придбаного модему Thompson TCM 470 позивачем надано не було, так само як не було надано докази на підтвердження того, що податкові накладні, виписані ТОВ «Слепт фактура», було надано перевіряючим.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 05 квітня 2011 року №0002822302, яким за порушення підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4038508,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначено на той час діючим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 4.1.1 та пп. 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону валовий доход включає:

- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону)

- доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу» (підпункти 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Тому, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем встановлено наступне:

1) невідповідність показника доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, вказаного в податковій декларації з податку на прибуток та фактичними даними (даними бухгалтерського обліку);

2) невідповідність показнику залишку товару на складі даним бухгалтерського обліку в результаті не оприбуткування товару;

3) у 4 кварталі 2010 року до складу позареалізаційних доходів не було включено суму доходу у розмірі 850000,00 грн. (непогашена кредиторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності), яка утворилася при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Бліц Індастрі»;

4) до складу валових витрат віднесено суму видатків у розмірі 7546,59 грн., не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, а саме: послуги роумінгу (ЗАТ «Київстар джи Ес Ем»), суборенда паркінгу (ТОВ «Мерк групп»);

5) до складу валових витрат віднесено суму видатків у розмірі 4508087,86 грн., не підтверджену оригіналами первинних бухгалтерських документів, а саме: мобільний зв'язок (ЗАТ «Київстар джи Ес Ем»), вид видатків «невідомі» (ОСОБА_3), оренда приміщення (ОСОБА_4), вид видатків «невідомо» (ФОП ОСОБА_5), вид видатків «невідомо» (ТОВ «Слепт Фактура»), вид видатків «невідомо» (ТОВ «Динатос»);

6) у 2 кварталі 2009 року встановлено невідповідність показнику валових витрат (вказаних в декларації з податку на прибуток) даним бухгалтерського обліку у сумі 6328850,00 грн.;

7) у 2, 3, 4 кварталах 2009 року до складу валових витрат підприємства було віднесено суму видатків у розмірі 1088615,16 грн., згідно первинних документів, оформлених з порушенням встановленого порядку, зокрема, при проведенні перевірки неможливо було визначити виробничу необхідність понесених витрат, а саме: технічне обслуговування (ФО-П ОСОБА_6), консультаційні послуги у бухгалтерському та податковому обліку (ПП АФ «Фінанси консалтінг Аудит»), послуги з організації конференції по договору (ТОВ «Бізнес тур енд рест тревел»), маркетингове дослідження ринку гербіцидів (ТОВ «Бліц Індастрі»), юридичні послуги («ТОВ «КФ «Тріал-Альянс»).

Для спростування вищевказаних висновків відповідача, позивачем було надано:

- повідомлення про відступлення права вимоги від 22 червня 2010 року (стосовно непогашеної кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності), яка утворилася при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Бліц Індастрі»;

- договір дарування квартири від 14 травня 1998 року, акт здачі-прийняття орендних робіт від 21 вересня 2009 року, договір оренди нерухомого майна від 15 квітня 2009 року (щодо оренди приміщення (контрагент ОСОБА_4);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 лютого 2010 року, 31 березня 2010 року, 30 квітня 2010 року, 31 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 31 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року, 31 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 31 грудня 2010 року (вид видатків «невідомо» (ФОП ОСОБА_5); при цьому самого договору з ФОП ОСОБА_5 позивачем надано не було.

- по контрагенту ТОВ «Слепт Фактура» (вид видатків «невідомо»): Договір купівлі-продажу № 1011-09 від 10 листопада 2009 року, укладений між ТОВ «Слепт Фактура» (Продавець) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (Покупець) (купівля-продаж товару: модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP; модем Thompson TCM 470); видаткові накладні, виписані ТОВ «Слепт Фактура»: №СЛ-0000470 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000474 від 31 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000914 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000913 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000912 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000911 від 22 липня 2010 року (модем), №СЛ-0000910 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000909 від 20 липня 2010 року (порошок пральний); податкові накладні № 1119 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № 1118 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1117 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1116 від 22 липня 2010 року (модем), № 1115 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 1114 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 538 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № 542 від 31 травня 2010 року (порошок пральний).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарів позивачем надано договір №3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року, укладений між ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (Продавець) та ТОВ «Інтернет відео комунікації» (Покупець) (купівля-продаж товару модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP), додаток № 1 до договору № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року; акт приймання-передачі майна від 10 листопада 2009 року.

Доказів на підтвердження подальшого використання модему Thompson TCM 470 позивачем не надано.

- по контрагенту ТОВ «Динатос» (вид видатків «невідомо»): видаткова накладна № 186 від 16 червня 2010 року, виписана ТОВ «Динатос» (головні станції передачі даних), податкова накладна № 142 від 21 травня 2010 року «головні станції передачі даних». Примірника договору, укладеного з ТОВ «Динатос», актів прийому-передачі, а також доказів подальшого використання не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що представником позивача не надано всіх доказів, які б спростовували висновки відповідача в повному обсязі.

Колегія суддів також вважає, що під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено реальності всіх господарських операцій, які були предметом перевірки відповідача, оскільки не надано всіх документів, які б підтверджували факт дотримання позивачем податкового законодавства.

Крім того, зазначене також підтверджується наступними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи, по справі призначено експертизу.

На вирішення експерта поставити наступне питання:

- чи підтверджуються документально висновки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо порушення ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637; порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення пп. 4.1.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, п. 5.2.9 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначені в акті перевірки від 23 березня 2011 року №275/23-2/33598885, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

17.10.2012 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання експерта щодо надання документів, що необхідні для проведення експертизи:

- первинні бухгалтерські документи (накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, договори та інші) на підставі яких формувалися валові витрати, що відображені у рядках 01.1 та 01.2 декларації з податку на прибуток та валові витрати, що відображені у рядках 04.1 та 04.13 декларації з податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року;

- зворотно - сальдові відомості та аналіз рахунків 361, 631, 371, 681, 685 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року в розрізі кварталів;

- відомості формування валових доходів та валових витрат за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року в розрізі кварталів.

У зв'язку із наведеним по справі було призначено засідання на 30 жовтня 2012 року.

Разом з тим, позивачем було надано клопотання про відмову у задоволенні клопотання експерта про витребування доказів, оскільки на його думку вони наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 10 ст. 66 Кодексу адміністративного судочинства України, експерт має право, зокрема, заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази, які витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність витребування вищенаведених доказів, про що було винесено ухвалу від 30 жовтня 2012 року.

Також, 17.10.2012 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду супровідним листом надійшов рахунок від 10.10.2012 року №101012 щодо сплати послуг за проведення судово - економічної експертизи у справі, яке в подальшому разом з ухвалою про витребування доказів було надіслано позивачу та отримано останнім 26.11.2012 року.

23 травня 2013 року від судового експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку від 15.05.2013 року №26/1 у зв'язку із ненаданням протягом 1 місяця від заявленого клопотання додаткових матеріалів.

Отже, зазначені вище обставини також підтверджують, що позивачем не надано документів, які б підтверджували факт дотримання позивачем податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкових повідомлень - рішень від 05 квітня 2011 року №0002812302, №0002832302, №0002822302.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 05 квітня 2011 року №02652308, яким за порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 35834,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» ліміт залишку в касі підприємства не встановлено, тобто вважається рівним нулю. Приймання готівки в касу підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача готівки проводиться за видатковими касовими ордерами та платіжними відомостями. У видаткових платіжних відомостях та видаткових касових ордерах від 24.06.2009 року, 24.07.2009 року, 02.11.2009 року, 11.06.2010 року та від 21.01.2010 року відсутні підписи одержувачів.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320) затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до пункту 2.8 зазначеного Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 3.5 вказаного Положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, в видаткових касових ордерах від 24.06.2009 року на суму 12,33 грн. (т. 3 а.с. 84); в відомості на виплату грошей за жовтень 2009 №НЗП-000010 від 21.01.2010 року на суму 3195,66 грн. (табельний номер 50, 51, 52, 54) (т. 3 .а.с 86); відомості на виплату грошей за листопад 2009 №НЗП-000011 на суму 1297,16 грн. (табельний номер 52, 54) (т. 3 .а.с 88), відомості на виплату грошей за вересень №ВЗП-000011 та серпень 2009 №ВЗП-000010 на суму 12797,47 грн. (т. 3 .а.с 90 - 91), відомості на виплату грошей за червень 2009 №ВЗП-000007 на суму 614,55 грн. (табельний номер 42) відсутні підписи одержувачів (т. 3 .а.с 93).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підтвердження висновків акту перевірки щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 17917,17 грн.

Відповідно, податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2011 року №02652308 є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехресурс ЛТД» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.07.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.