Рішення

від 03.07.2013 по справі 5011-47/11944-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/11944-2012 03.07.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА», м.Київ, ЄДРПОУ 32659653

до відповідача 1: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача 2: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199097

про зобов'язання вчинити дії

Суддя (головуюча) Любченко М.О.

Суддя Гулевець О.В.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Карагезян Т.В. - дир., Куль В.С. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Темченко О.М. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1, Київської міської ради, м.Київ, відповідача 2, Виконавчого органу Київської міської ради Головного управління земельних ресурсів, м.Київ про продовження дії договору оренди земельної ділянки для будівництва житлових будинків на перетині вул.Кіото та вул.Братиславської у Деснянському районі м.Києва, загальною площею 0,4035 га, цільове призначення земельної ділянки - будівництво житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:62:033:0081, за договором оренди від 20.05.2005р. шляхом укладання додаткової угоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на закінчення строку дії договору від 20.05.2005р. та безпідставну відмову відповідача 1 від підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Згідно із заявою б/н від 29.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» заявлено позов про поновлення на п'ять років дії договору оренди земельної ділянки для будівництва житлових будинків за адресою: на перетині вул.Кіото та вул.Братиславської у Деснянському районі м.Києва, загальною площею 0,4035 га, цільове призначення земельної ділянки - будівництво житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:62:033:0081, за договором оренди від 20.05.2005р. шляхом укладання додаткової угоди.

В судовому засіданні 13.02.2013р. позивач позовні вимоги, викладені в заяві б/н від 29.10.2012р., підтримав у повному обсязі.

З огляду на приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» з урахуванням заяви б/н від 29.10.2012р.

Представник відповідача 1 в судове засідання 03.07.2013р., як і в попередні судові засідання, не з'явився. Відзив на позовну заяву відповідач 1 не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Одночасно, за висновками суду, відповідач 1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом направлення на його адресу ухвал суду, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103014677732, №0103023714314, №0103023885275, №0103025000831, №0103022016591.

Ухвалою від 13.02.2013р. господарського суду м.Києва найменування відповідача 2, Виконавчого органу Київської міської ради Головного управління земельних ресурсів, змінено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідач 2 надав заперечення по справі вих.№334-юр від 02.10.2012р., доповнення до заперечень вих.№401/12-юр від 09.11.2012р., №119/13-юр від 02.04.2013р., за змістом яких зазначив, що позивач неналежним чином виконував умови договору від 20.05.2005р., внаслідок чого, на думку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підстави для продовження строку договору оренди землі відсутні. Крім того, за твердженням відповідача 2, позивачем не виконано приписи ст.33 Закону України «Про оренду землі» щодо направлення проекту додаткової угоди на адресу відповідача 1.

Крім того, з огляду на неявку відповідача 1 в судове засідання судом прийнято до уваги, що згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач 1 в судове засідання не з'явився, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 23.12.2004р. Київською міською радою було прийнято рішення №979/2389 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» земельної ділянки для будівництва житлових будинків на перетині вулиць Кіото та Братиславської у Деснянському районі м.Києва».

На виконання вказаного рішення органу місцевого самворядування, приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі», 20.05.2005р., між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом п.п.1.1, 2.1 якого Київська міська рада за актом приймання-передачі передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» приймає в оренду (строкове платне користування) для будівництва житлового будинку земельну ділянку загальною площею 0,4035 га на перетині вул.Кіото та вул.Братиславської у Деснянському районі м.Києва.

Пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки від 20.05.2005р. сторони погодили однорічний строк його дії.

Пунктом 8.3 договору оренди земельної ділянки від 20.05.2005р. сторонами було погоджено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

За приписами ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, який затверджено постановою №671 від 26.05.2004р. Кабінету Міністрів України (яка була чинною на момент державної реєстрації договору), державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Як свідчать матеріали справи, 20.05.2005р. договір оренди земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №367.

Одночасно, ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, дійсній на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За приписами ст.202 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час проведення реєстрації права на землю) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

За змістом п.1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджено наказом №174 від 02.07.2003р. Держкомзему України, державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Виходячи зі змісту п.1.1 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено рішенням №182/342 від 19.12.2002р. відповідача 1 (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації договору від 04.04.2006р.), вказаний орган є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. На зазначене управління покладено обов'язок стосовно організації видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачі договорів оренди земельних ділянок та здійснення їх реєстрації .

За таких обставин, 27.05.2005р. договір від 20.05.2005р. було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №62-6-00232 у книзі записів державної реєстрації договорів, а земельну ділянку передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» за актом приймання-передачі від 27.05.2005р., підписаним між позивачем та відповідачем 1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди та проведення відповідних реєстраційних дій позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки площею 0,4035 га на перетині вул.Кіото та вул.Братиславської у Деснянському районі м.Києва, на умовах визначених спірним договором.

При цьому, з огляду на встановлений п.3.1 договору від 20.05.2005р. однорічний строк його дії, враховуючи, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладений позивачем та відповідачем 1 правочин було зареєстровано 27.05.2005р. за №62-6-00232, строк дії вказаної угоди мав закінчитися 29.05.2006р. (з урахуванням того, що 27.05.2006р. є вихідним днем).

Рішенням від 11.04.2007р. господарського суду м.Києва у справі №32/172 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення договору позов задоволено повністю: поновлено на п'ять років договір оренди земельної ділянки від 27.05.2005р. за №62-6-00232, вважаючи укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.05.2005р. за №62-6-00232 (про поновлення) в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА»; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.05.2005р. за №62-6-00232 між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА», у встановленому порядку. Докази скасування вказаного рішення суду в порядку апеляційного, касаційного провадження або ст.113 Господарського процесуального кодексу України в матеріалах справи відсутні.

На виконання вказаного рішення суду між позивачем та відповідачем 1 було підписано угоду до договору оренди земельної ділянки, яку було зареєстровано 18.05.2007р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №62-6-60407 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідачі вчинили дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідачів.

Позивач, звертаючись до суду з розглядуваним позовом посилається на ухилення Київської міської ради від поновлення дії договору оренди землі №62-6-00232 від 20.05.2005р., хоча, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» неодноразово зверталось до відповідача 1 з заявами про продовження строку дії договору.

Згідно з ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

За змістом п.2.17 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011р.). Господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка набула чинності 12.03.2011р., передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

За приписами ч.ч.2, 3 ст.33 вказаного Закону України орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи судом, прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

При цьому, частинами 3, 4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» встановлено певний порядок надсилання та погодження проекту додаткової угоди, перевірку його на відповідність вимогам закону, узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умови договору та залежно від наявності або відсутності заперечень до такого проекту - прийняття відповідного рішення. Частиною 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено не тільки «відсутність» заперечень орендодавця, а й необхідність укладення додаткової угоди між орендодавцем та орендарем. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

З огляду на таке, господарський суд повинен дослідити, чи укладалася така угода між орендарем та орендодавцем, чи звертався позивач до відповідача 1 із заявою про поновлення договору та укладення додаткової угоди, чи подавав текст додаткової угоди, чи оскаржував відповідач відмову позивача в поновленні договору оренди землі. Адже, предметом спору є не встановлення наявності чи відсутності переважного права позивача на поновлення договору, а встановлення факту наявності підстав для оренди спірної земельної ділянки позивачем.

Наразі, господарський суд враховує, що за приписами ст.33 Закону України «Про оренду землі» право орендаря на поновлення договору оренди землі реалізується шляхом направлення на адресу орендодавця лист-повідомлення про поновлення договору з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було дотримано вимог, які викладені в ст.33 Закону України «Про оренду землі» щодо повідомлення орендодавця про укладення договору оренди землі на новий строк. За висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» не доведено факту направлення орендодавцю належно оформленого листа-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди щодо поновлення договору №62-6-00232 від 20.05.2005р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача 1 з заявою вих.№12 від 18.05.2012р. про поновлення договору оренди, разом з тим, не додав до поданого документу необхідного проекту додаткової угоди до договору, що свідчить про те, що вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА», направлена відповідачу, вимогам ст.33 Закону України «Про оренду землі» не відповідає та не може бути підставою для поновлення спірного договору оренди землі.

Лист вих.№2/12-2011 від 29.12.2011р. позивача також не приймається судом як належний доказ вручення відповідачу 1 проекту угоди, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, з поданого позивачем документу не вбачається, що його було доведено до відома відповідача 1. Доказів направлення вказаного листа та його отримання орендодавцем суду не представлено. При цьому, відбиток штампу, який міститься на вказаному документі, було проставлено невстановленою особою, ім'я та посаду якої не зазначено. Також на вказаному штампі відсутній підпис уповноваженої особи відповідача 1, у зв'язку з чим неможливо встановити, що даний лист було вручено саме представнику Київської міської ради.

Наявний в матеріалах справи лист вих.№4/07 від 16.07.2012р. позивача також не приймається судом до уваги, оскільки за своїм змістом вказаний документ не є заявою про поновлення договору оренди землі, а лише письмовим підтвердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» свого наміру розпочати роботи по будівництву житлових будинків на орендованій земельній ділянці після поновлення договору оренди землі.

Таким чином, позивачем не було доведено суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» на виконання вимог ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» було представлено орендодавцю проект додаткової угоди до спірного договору оренди землі. Зазначений проект додаткової угоди також відсутній і в матеріалах розглядуваної справи.

Одночасно, виходячи зі змісту ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», обов'язок укласти договір оренди на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди землі виникає у орендодавця за результатами розгляду отриманого від орендаря листа-повідомлення з проектом відповідної додаткової угоди.

Викладене спростовує доводи позивача про порушення відповідачем 1 його права на поновлення договору. Зокрема, позивачем не було доведено суду, що відповідач 1 ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренду або відмовляється її підписувати. В матеріалах справи не міститься будь-яких заперечень з приводу поновлення договору шляхом укладення певної додаткової угоди, які були б висловлені Київською міською радою.

Наразі, за висновками суду, лист вих.№05-358/18250 від 03.07.2012р. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не свідчить про наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, а лише визначає намір відправника представити на розгляд Київської міської ради інформацію певного змісту.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, що виключає підстави для поновлення договору оренди на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі» в судовому порядку.

За таких обставин, за висновками суду, недотримання позивачем визначеного ст.33 Закону України «Про оренду землі» порядку звернення із заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки є підставою для відмови у його поновленні.

Враховуючи, що відповідно до ч.9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в суді може бути оскаржено виключно відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні докази надання позивачем орендодавцю проекту такої угоди, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення суб'єктивного права позивача з боку Київської міської ради.

Окрім того, за змістом положень ст.33 Закону України «Про оренду землі» переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) по закінченню строку, на який його було укладено, має орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За змістом п.8.4 договору оренди землі від 20.05.2005р. орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; письмово повідомити орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом 10 днів з моменту вчинення правочину, а також про наміри подальшого використання земельної ділянки; забезпечити вільний доступ до земельної ділянки представнику контролюючих органів; у строки, встановлені чинним законодавством звітувати перед податковими органами району за місцем розташування земельної ділянки про сплату орендної плати, вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення №271/431 від 27.02.2003 Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва» тощо.

Ухвалами суду від 13.02.2013р., від 20.03.2013р., від 03.04.2013р., від 17.04.2013р. та від 22.05.2013р. позивача було зобов'язано надати суду докази належного виконання ним умов договору оренди земельної ділянки на перетині вул.Кіото та вул.Братиславської у Деснянському районі м.Києва протягом строку його дії та станом на теперішній час.

Проте, позивач вимоги ухвал суду не виконав, доказів належного виконання умов договору на протязі його дії та станом на теперішній час не представив.

На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА» належним чином виконувало свої обов'язки за договором оренди від 20.05.2005р. посилаючись на своєчасне та в повному обсязі внесення ним орендної плати за користування земельною ділянкою.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами позивача, оскільки матеріалами справи, зокрема, листами та довідками державної податкової інспекції, які надані на виконання вимог ухвал суду, підтверджується оплата землекористування із значним порушенням встановлених договором строків сплати орендної плати та численні випадки внесення плати не в повному обсязі, як то передбачено п. 4.2, 4.5 договору.

Крім того, позивач не надав суду доказів на підтвердження виконання своїх основних зобов'язань, узгоджених сторонами у п.8.4 договору оренди від 20.05.2005р., а саме в порушення вказаного пункту договору не завершив будівництво, не вирішив питання пайової участі інвесторів у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва тощо.

Викладене свідчить про неналежне виконання з боку позивача умов договору оренди земельної ділянки 20.05.2005р., тоді як за умовами ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на поновлення договору оренди виникає лише за умов належного виконання орендарем своїх обов'язків.

Пунктом 8.3 договору оренди земельної ділянки від 20.05.2005р. сторонами також було погоджено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору за умови належного виконання своїх обов'язків.

Крім того, господарський суд зазначає, що перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 вказаного Кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За змістом ст.33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Одночасно, відповідно до ч.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Аналогічне положення міститься в п.9.8 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення», відповідно до якого у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

Попри викладене вище, позивачем, яким заявлено позов про поновлення дії договору шляхом укладення додаткової угоди, не було представлено до матеріалів справи тексту такої додаткової угоди, що виключає можливість суду надати її умовам правову оцінку та застосувати обраний позивачем спосіб захисту.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів порушень прав позивача з боку відповідачів, приймаючи до уваги наведені вище висновки суду щодо недотримання позивачем порядку повідомлення орендодавця про укладення договору на новий строк, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «НІКА», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про поновлення на п'ять років дію договору оренди земельної ділянки для будівництва житлових будинків за адресою: на перетині вул.Кіото та вул.Братиславської у Деснянському районі м.Києва, загальною площею 0,4035 га, цільове призначення земельної ділянки - будівництво житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:62:033:0081, за договором оренди від 20.05.2005р. шляхом укладення додаткової угоди.

У судовому засіданні 03.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя О.В. Гулевець

Суддя А.Б. Пригунова