Постанова

від 11.07.2013 по справі 5006/3/121/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2013 р. справа №5006/3/121/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 року у справі№ 5006/3/121/2012 (суддя Гассій О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 37 711 грн. 26 коп., з яких: 30 506 грн. 00 коп. - борг, 6 036 грн. 84 коп. - пеня, та 3% річних - 1 168 грн. 42 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк про стягнення 55 144грн. 52 коп.

Позивач 12.02.2013 року на виконання вимог ухвали господарського суду Донецької області уточнив свої позовні вимоги в зв»язку з помилкою. Зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду, у зв'язку з чим остаточно заявлені до стягнення з відповідача наступні суми: борг у розмірі 30506,00 грн., пеня у розмірі 6036,84 грн., та 3% річних у розмірі 1168,42 грн., всього - 37 711 грн. 26 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.13 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків заборгованість в сумі 34 043, грн. 97 коп, з яких: 30 506 грн. 00 коп. - борг, 2 369 грн. 55 коп. - пеня, та 1 168 грн. 42 коп. - 3% річних. У частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк пені в сумі 3 667 грн. 29 коп. позивачу було відмовлено.

Відповідач з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 03.04.13 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 05.06.13 р. уповноваженій особі підприємства позивача поштового відправлення - ухвали суду про порушення від 27.05.13 р. та неотриманням заявником апеляційної скарги ухвали суду і поверненням поштової кореспонденції по закінченню її місячного терміну зберігання, що свідчить про недбале і недобросовісне відношення відповідача до дотримання своїх процесуальних прав. Сторони про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 27.05.2013 року не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/3/121/2012.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк (Генпідрядник) був укладений договір субпідряду № 14 від 03.02.2011 р., за умовами якого Субпідрядник зобов'язався за завданням Генпідрядника виконати будівельні роботи: облаштування пальової основи на об'єкті будівництва: « 9-ти поверховий гуртожиток на 260 місць по вулиці Будівельників в м. Ладижин, Вінницької області» та здати їх у встановленому порядку Генпідряднику, а Генпідрядник зобов'язався надати Субпідряднику необхідну проектну документацію, будівельний майданчик, прийняти виконані будівельні роботи і здійснити оплату на умовах і в порядку, визначених даним Договором (п.1.1 договору).

Даний договір відповідно до п. 10.1 вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов»язань, враховуючи взаєморозрахунки.

Загальна ціна предмету договору є комерційною і складає 286 196 грн. 00 коп. з ПДВ, у тому числі:

· вартість перебазування обладнання - 7000 грн. 00 коп. з ПДВ;

· занурення паль методом вдавлювання - 502,6 м3 х 460,00 грн. = 231 196 грн. 00 коп. з ПДВ;

· вартість статичних випробувань - 4 шт. х 12000,00 грн. = 48 000 грн.00 коп. з ПДВ (п. 3.1. Договору).

Точна ціна дорівнює сумі всіх актів виконаних робіт (п. 3.2. договору).

На підставі п. 3.3. Договору субпідряду № 14 від 03.02.2011 р. комерційна ціна є твердою та підлягає корегуванню лише при внесенні змін до обсягів та складу робіт.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що Генпідрядник до початку робіт перераховує аванс у сумі 50 000 грн. 00 коп. з ПДВ на перебазування обладнання, відрядження та проживання робітників.

Згідно п.п. 4.3., 4.4. Договору оплата актів виконаних Субпідрядником робіт здійснюється Генпідрядником - у 10-денний термін з моменту підписання Акту; сума оплати складає 95% вартості Акту виконаних обсягів робіт. Остаточний та повний розрахунок за виконані Субпідрядником роботи здійснюється після підписання «Акту засвідчення та приймання пальового фундаменту» і передання виконавчої документації - у 10-денний термін.

У п. 7.1. договору сторонами узгоджено, що при несвоєчасній оплаті будівельних робіт або окремих етапів, Генпідрядник виплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплачених Актів виконаних робіт за кожен прострочений день, але не більше 10% від суми Договору.

На підтвердження виконання прийнятих на себе зобов»язань за Договором субпідряду № 14 від 03.02.2011 р. позивачем до матеріалів справи долучені акти приймання виконаних будівельних робіт на суму 280 506 грн. 00 коп., а саме: № 1 за травень 2011 року на суму 231 138 грн. 00 коп. (підписаний 31.05.2011 р.), № 2 за липень 2011 року на суму 49 368 грн. 00 коп. (підписаний 22.07.2011 р.), які підписані сторонами належним чином, в добровільному порядку, без зауважень та заперечень, підписи уповноважених осіб підприємств скріплені їх печатками.

В порушення умов договору відповідач здійснив оплату виконаних робіт лише частково в сумі 250 506 грн. 00 коп., що підтверджується копіями банківських виписок №БВ-0000072 від 09.03.11р., №БВ-0000087 від 18.03.11р., №БВ-0000099 від 28.03.11р., №БВ-0000162 від 17.05.11р., №БВ-0000197 від 15.06.11р., №БВ-0000260 від 29.07.11 р., №БВ-0000278 від 15.08.11р., №БВ-0000350 від 30.09.11р., №БВ-0000398 від 02.11.11р., №БВ-0000452 від 12.12.11р., №БВ-0000464 від 20.12.11р., №БВ-0000479 від 29.12.11р., доданих до матеріалів справи, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 30 506 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату виконаних за договором робіт, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк заборгованості за Договором субпідряду № 14 від 03.02.2011 р. у сумі 30 506 грн. 00 коп., пені за 466 днів (період 02.08.11р.-10.11.12 р.) в сумі 6 036 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 1 168 грн. 42 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно вимог ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, виконав роботи відповідачу на загальну суму 280 506 грн. 00 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, однак відповідач, у передбачені умовами договору строки виконані роботи не оплатив, здійснивши при цьому розрахунки з позивачем не в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу залишку заборгованості за виконані роботи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 30 506 грн. 00 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1 168 грн. 42 коп. за період з 02.08.2011 р. по 10.11.2012 р.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 02.08.2011 р. по 10.11.2012 р. за прострочення відповідачем сплати вартості виконаних позивачем робіт у сумі 30 506 грн. 00 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 7.1. договору за період з 02.08.2011 р. по 10.11.2012 р., тобто за 466 днів, у сумі 6 036 грн. 84 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. договору субпідряду № 14 від 03.02.2011 р. передбачено, що при несвоєчасній оплаті будівельних робіт або окремих етапів, Генпідрядник виплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплачених Актів виконаних робіт за кожен прострочений день, але не більше 10% від суми Договору.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 2 369 грн. 55 коп. за період з 02.08.2011 р. по 01.02.2012 р. (за 183 дні) з відмовою в іншій частині в зв'язку з невірним розрахунком позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», м. Харків заборгованість за договором субпідряду № 14 від 03.02.2011 р. у сумі 37 711 грн. 26 коп., з яких: 30 506 грн. 00 коп. - борг, 6 036 грн. 84 коп. - пеня, та 3% річних - 1 168 грн. 42 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 р. у справі № 5006/3/121/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Локос», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 р. у справі 5006/3/121/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 р. у справі № 5006/3/121/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Вик.Гриньова О.В.