Постанова

від 12.06.2013 по справі 808/3360/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року 13:51Справа № 808/3360/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.

за участю представників:

від позивача: Фролової - Гутарової І.А.

від відповідача: Харламової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби, в якій позивач просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі ДПІ від 15.03.2013 №0000052810, №0000062810, №0000042810.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач при перевірці невірно прийшов до висновку щодо визнання правочинів нікчемними та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що при проведені перевірки було встановлено неможливість здійснення поставки купленого позивачем товару, в зв'язку з відсутністю у останнього товаро-транспортних накладних, тощо. Таким чином, враховуючи зазначене, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 12.06.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відкрите акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (ЄДРПОУ 000130872), 08.04.1998 зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.07.1995 за №99 та перебуває на обліку в СДПІ у м.Запоріжжя.

На підставі наказу від 07.02.2013 №71 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Оріондрайв» (код за ЄДРПОУ 34640665) за період грудень 2009р., ТОВ «Інвест Консул» (код за ЄДРПОУ 30202152) за період травень 2010р., ТОВ «Олександрівськ - Пром» (код за ЄДРПОУ 34441120) за період жовтень 2011р., ТОВ «Нектон - Україна» (код за ЄДРПОУ 33606728) за період червень, серпень та вересень 2011р., ТОВ «Укрвогнетрив» (код за ЄДРПОУ 32723990) за період червень 2011р., ТОВ «Дніпроторгкомцентр» (код за ЄДРПОУ 20201835) за період січень та червень 2010р., ТОВ «Укрпромізол» (код за ЄДРПОУ 32685505) за період березень, квітень, липень, серпень 2010р. та березень 2011р. та податку на прибуток за період з 01.10.2009 по 30.09.2012р.

22.02.2013 за результатами перевірки працівниками СДПІ було складено акт №91/28-0/00130872. Перевіркою встановлено, що на порушення:

п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 т.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 758 288,00грн.;

п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 104 385,00грн.;

пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1.181 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 311 056,00грн.

На підставі акту №91/28-0/00130872 податкова інспекція винесла податкові повідомлення-рішення: форми «П» від 15.03.2013 №0000052810, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 104 385,00грн. (за 3 квартали 2012 року); форми «Р» від 15.03.2013 №0000062810 - збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 1 206 871,00грн. (за березень-серпень 2010 року, березень, червень, серпень, вересень, жовтень 2011 року) та нараховані штрафні санкції в розмірі 331 301,25грн.; форми «Р» від 15.03.2013 №0000042810 - збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 758 288,00грн. (за 2010-2011 роки) та нараховані штрафні санкції в розмірі 179 755,25грн.

Проведеною документальною перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідності первинних документів нормам законодавства, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з контрагентами ТОВ «Оріондрайв» за період грудень 2009р., ТОВ «Інвест Консул» за період травень 2010р., ТОВ «Олександрівськ - Пром» за період жовтень 2011р. (за ланцюгом постачання з ТОВ «Маркотрейд»), ТОВ «Нектон - Україна» за період червень, серпень та вересень 2011р. (за ланцюгом постачання ПП «Естакада-СВ - ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» - ТОВ «Агро - Синергетика» - ТОВ «Бізнес - Консалтинг Плюс»), ТОВ «Укрвогнетрив» за період червень 2011р., ТОВ «Дніпроторгкомцентр» за період січень та червень 2010р., ТОВ «Укрпромізол» за період березень, квітень, липень, серпень 2010р. та березень 2011р.

Проте, суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

В обґрунтування висновків акту перевірки податковим органом покладено обставини порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача, відсутність договорів по деяким поставкам, наявності факту банкрутства ТОВ «Оріондрайв», ТОВ «Інвест Консул», часткової відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, порушення порядку заповнення контрагентами позивача наявних товарно-транспортних накладних за перевіряємий період, а також причетність ланцюгів постачання з ТОВ «Маркотрейд», ПП «Естакада-СВ, ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», ТОВ «Агро - Синергетика», ТОВ «Бізнес - Консалтинг Плюс» у взаємовідносинах між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з ТОВ «Олександрівськ - Пром» та ТОВ «Нектон - Україна», що в сукупності свідчить про нереальність здійснення господарських операцій та не спричиняє реального настання правових наслідків.

Суд не погоджується з доводами податкового органу, покладеними в обґрунтування висновків акту перевірки, щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Олександрівськ - Пром» з ТОВ «Маркотрейд», ТОВ «Нектон - Україна» з ПП «Естакада-СВ, ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», ТОВ «Агро - Синергетика», ТОВ «Бізнес - Консалтинг Плюс» з наступних підстав.

Оглянувши надані позивачем договори поставок, видаткові та податкові накладні, приходні ордери, платіжні доручення, журнал реєстрації довіреностей на отримання товару, тощо. Вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що перелічені первинні документи оформлені належним чином та свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

У акті перевірки не наведено відомостей із посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які б свідчили про причетність ланцюга постачання ТОВ «Олександрівськ - Пром» з ТОВ «Маркотрейд», ТОВ «Нектон - Україна» з ПП «Естакада-СВ, ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», ТОВ «Агро - Синергетика», ТОВ «Бізнес - Консалтинг Плюс» до взаємовідносин між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з ТОВ «Олександрівськ - Пром» та ТОВ «Нектон - Україна».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) та витрат здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

У відповідності до листа від 02.06.2011 №742/11/13-11, складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини другої ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Також суд не погоджується з позицією податкового органу щодо відсутності правових наслідків господарських операцій позивача з ТОВ «Оріондрайв» та ТОВ «Інвест Консул», які визнані банкрутами, у зв'язку із нижчевикладеним.

Визнання ТОВ «Оріондрайв» банкрутом відбулося 12.12.2011 (Постанова Господарського суду Запорізької області справа № 19/5009/7611/11), а спірна накладна була виписана постачальником в грудні 2009р. На дату включення спірної податкової накладної до податкового кредиту та введення в експлуатацію кондиціонерів касетних MIDEA згідно первинних документів за ф. ОЗ-1 ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» діяло правомірно.

Визнання ТОВ «Інвест - Консул» банкрутом відбулося 09.11.2011 (Постанова Господарського суду Запорізької області справа № 26/5009/6674/11), а спірна накладна була виписана постачальником в травні 2010р. На дату включення спірної податкової накладної до податкового кредиту та оприбуткування на склад ТМЦ, придбаних у ТОВ «Інвест - Консул», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» діяло правомірно.

Таким чином, причинно-наслідкового зв'язку між банкрутством контрагентів позивача та поставкою спірного товару не вбачається.

Судом також, не приймаються твердження відповідача про відсутність у позивача укладених договорів з ТОВ «Оріондрайв» та ТОВ «Інвест Консул».

Договір - різновид правочину, і до його форми застосовуються правила щодо форми правочину, викладені у статті 205 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, не має жодних підстав стверджувати про відсутність укладених договорів між ТОВ «Оріондрайв» та ТОВ «Інвест - Консул», адже взаємовідносини між постачальниками оформлено правочинами у письмовій формі, що були укладені у спрощений спосіб.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надавались документи, які підтверджують походження товару (сертифікати відповідності, паспорти якості), придбаного ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у ТОВ «Оріондрайв» та ТОВ «Інвест - Консул».

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У зв'язку з чим сертифікат відповідності та паспорти якості не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Ненадання сертифікатів відповідності якості продукції, оформлених відповідальними за це органами та інших супроводжувальних документів, жодним чином не впливають на право формування податкового кредиту.

Отже, аргументи податкового органу про відсутність в деяких поставках паспортів якості та сертифікатів відповідності товару є юридично безпідставними, оскільки згадані документи не можуть підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару та його руху на підприємстві-зберігача.

Що стосується обставин невірно заповнених контрагентами позивача товарно-транспортних накладних, а також надання товарно-транспортних накладних не у повному обсязі, що на думку податкового органу свідчить про безтоварність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Поставка товарів за договорами з контрагентами позивача здійснювалась на умовах DDP (Інкотермс 2000), відповідно до яких зобов'язання по доставці товару на склад покупця несе продавець.

В обґрунтування необхідності отримання товарно-транспортної накладної та дотримання форми її складання відповідач в своєму акті перевірки посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Надавши правову оцінку даному нормативно-правовому акту, суд визначає його таким, що не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.

Часткова відсутність у позивача товарно-транспортних накладних у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Сама по собі відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, товарно-транспортна накладна не є єдиним доказом, що може свідчити про факт завезення на територію платника податку спірної продукції. Підтвердити даний факт платник податку може й іншими допустимими та належними доказами.

Крім того, наявними в матеріалах справи письмовими доказами - Журналами реєстрації матеріалів, які завозяться, - доведено факт завезення на територію позивача спірної продукції від постачальників.

Що стосується товарно-транспортних накладних, які, на думку податкового органу, оформлені контрагентом ТОВ «Олександрівськ Пром» з порушеннями, суд погоджується з доводами позивача з приводу відсутності будь-яких встановлених форм складання товарно-транспортних накладних.

Так, Наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29 грудня 1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного транспорту» не зареєстровано в Мінюсті, а тому він не є нормативно-правовим актом та не має загальнообов'язкової юридичної сили. Так, ст. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992р. №493/92 встановлено, що с 01.01.1993 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами та які впливають на права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. При цьому, згідно ст.3 цього Указу, нормативно-правовий акт вступає в силу через десять днів з моменту його державної реєстрації.

Тому, стверджувати про певні правила оформлення товарно-транспортних накладних не має жодних правових підстав.

При встановленні факту відсутності фактичного вчинення господарських операцій між ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та його контрагентами податковий орган посилається на встановлену в актах перевірки відповідних ДПІ нікчемність правочинів таких постачальників з їх контрагентами по ланцюгу.

Суд не може прийняти у якості належних доказів акти таких ДПІ про нікчемність правочинів.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Жодним законом не передбачене право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, вказані платником податків у податкових деклараціях». Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але ст.20 ПК України не надає органам ДПС повноважень по визнанню тих чи інших угод недійсними або нікчемними. А посилання на ч. 1, 5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.216 ЦК є безпідставними, оскільки вказані норми можуть застосовуватися тільки при визначенні угод недійсними в судовому порядку.

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину.

Матеріали справи не містять судових рішень, за якими будь-який договір, укладений позивачем з підприємствами постачальниками у спірних правовідносинах, був визнаний недійсним.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (підлягає застосування до 31.03.2011) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначаються види витрат, що можуть бути віднесені платником податків до валових витрат підприємства, серед яких виділяється: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону (пп.5.2.1, пп.5.2.10).

При цьому у п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказуються витрати, які не відносяться до валових витрат підприємства, тобто не можуть бути визнані такими, що використовуються в процесі ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу;

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.139.1.5. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу;

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (підлягає застосування до 31.12.2010 року) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до пп.14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Реальність господарських операцій, фактичне транспортування, передання, прийняття, оплата та оприбуткування товару підтверджується наданими суду відповідними договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, журналами реєстрації довіреностей, товарно-транспортними накладними, журналами ввозу товаро-матеріальних цінностей, паспортами якості товару, сертифікатами відповідності та податковими деклараціями із додатками.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами з ТОВ «Оріондрайв» (код за ЄДРПОУ 34640665), ТОВ «Інвест Консул» (код за ЄДРПОУ 30202152), ТОВ «Олександрівськ - Пром» (код за ЄДРПОУ 34441120), ТОВ «Нектон - Україна» (код за ЄДРПОУ 33606728), ТОВ «Укрвогнетрив» (код за ЄДРПОУ 32723990), ТОВ «Дніпроторгкомцентр» (код за ЄДРПОУ 20201835) за період січень та червень 2010р., ТОВ «Укрпромізол» відповідають вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вказане, суд вважає, що в матеріалах справи наявні докази того, що операції по придбанню товарів у контрагентів позивача є реальними, фактично відбулися, придбані товари використані позивачем в його господарської діяльності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби від 15.03.2013 №0000052810, №0000062810, №0000042810.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» сплачений судовий збір у сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова