Ухвала

від 29.01.2015 по справі 808/3360/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/34476/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Борисенко І. В. Степашка О. І.

секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

представник позивача Фролова-Гутарова І. А.

представник відповідача Українська Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ у м. Запоріжжі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року позов ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ у м. Запоріжжі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" у задоволенні позову.

ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ у м. Запоріжжі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ у м. Запоріжжі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами та податку на прибуток за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки складно акт №91/28-0/00130872 від 22 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, пп. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 758288, 00грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 104385, 00грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1311056, 00грн.

На підставі акта перевірки СДПІ у м. Запоріжжі прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року: форми "П" №0000052810, яким ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 104385, 00 грн.; форми "Р" №0000062810, яким ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1206871, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 331301, 25 грн.; форми "Р" №0000042810, яким ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 758288, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 179755, 25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" здійснювало господарські операції за договорами з контрагентами ТОВ "Оріондрайв", ТОВ "Інвест Консул", ТОВ "Олександрівськ-Пром", ТОВ "Нектон-Україна", ТОВ "Укрвогнетрив", ТОВ "Дніпроторгкомцентр", ТОВ "Укрпромізол". Реальність виконання договорів підтверджено первинними документами: договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, журналами реєстрації довіреностей, товарно-транспортними накладними, журналами ввозу товарно-матеріальних цінностей, паспортами якості товару, сертифікатами відповідності та податковими деклараціями із додатками, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ "ДТЕК Дніпроенерго" не порушено вимог податкового законодавства, так як суми віднесені до валових витрат та податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, а тому податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Запоріжжі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. В. Борисенко О.І. Степашко