Ухвала

від 18.06.2013 по справі 2а-28437/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/14550/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Лосєва А.М.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального лікувально-профілактичного закладу Міська дитяча лікарня №3 м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 року у справі № 2а-28437/10/0570 за позовом Комунального лікувально-профілактичного закладу Міська дитяча лікарня № 3 м.Донецька до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсною першої податкової вимоги, стягнення помилково сплаченого збору за водокористування, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Комунальний лікувально-профілактичний заклад Міська дитяча лікарня №3 м. Донецька звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсною першої податкової вимоги №1/628 від 23.11.2010 року, стягнення помилково сплаченого збору за водокористування у розмірі 424,31грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу були подані податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування, за якими здійснено сплату податкових зобов'язань за І півріччя 2010 року відповідно до платіжних доручень, наявних у матеріалах справи. Такий розрахунок за 9 місяців 2010 року позивачем був поданий 20.10.2010 року з пропущенням терміну сплати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 250,05 грн. (з урахуванням переплати), що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення.

23.11.2010 року відповідачем прийнято першу податкову вимогу №1/628, якою визначено, що сума податкового боргу за узгодженими податковими деклараціями становить 250,05 грн., у т.ч. 250,05 грн. - зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про систему оподаткування» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.3 «а» п. 6.2 ст. 6 даного закону перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, відповідачем вірно сформована та направлена позивачу перша податкова вимога 23.11.2010 року.

Спільним наказом №58/78/22 від 03.02.2005 року Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 року за №247/10527, затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку поверненню з бюджету підлягають: надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі); помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).

Вважаючи подання декларацій зі сплати збору за спеціальне водокористування помилковим, позивач мав би діяти у відповідності до абз.2 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач таким правом не скористався, внаслідок чого сформувався податковий борг, а тому правильними є висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального лікувально-профілактичного закладу Міська дитяча лікарня №3 м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписЛосєв А.М. підписРибченко А.О.