Постанова

від 10.07.2013 по справі 11/86

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.07.2013р. справа №11/86

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі№11/86 (суддя Мартюхіна Н.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Азмар», м. Донецьк доПриватного підприємства «Каверін», м. Донецьк простягнення 38297,20грн. заборгованості, 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азмар», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк про стягнення 38297,20грн. заборгованості, 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №11/86 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП «Каверін» на користь ТОВ «Азмар» заборгованість в розмірі 38297,20грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 382,97грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 94,84грн. Стягнуто з ПП «Каверін» на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення судової експертизи в розмірі 919,20грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач прийняв роботи з виготовлення та монтажу металоконструкцій на об'єкті: літній майданчик ресторану «Маріо» адміністративної будівлі «Донецьк Сіті», які були виконані позивачем за договором №3/04-08 від 01.04.2008р., про що свідчать підписані сторонами акти прийомки виконаних будівельних робіт №1 за травень 2008 року у сумі 81344,40грн. та №1 за червень 2008 року у сумі 81952,80грн., а також висновок судово-економічної експертизи №2267/24 від 04.08.2009р. Заперечень щодо об'ємів, якості та вартості роботи у розмірі 163297,20грн. від відповідача не надходило, однак він розрахувався з позивачем частково у сумі 125000грн., тому заявлена до стягнення заборгованість у сумі 38297,20грн. задоволена повністю. В позовних вимогах про стягнення 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних відмовлено у зв'язку з не доведенням прострочення виконання зобов'язання відповідачем у період заявлений позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №11/86 в частині стягнення з ПП «Каверін» на користь ТОВ «Азмар» заборгованості в розмірі 38297,20грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 382,97грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 94,84грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмір 38297,20грн. В решті рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №11/86 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заявник зазначив, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача суму заборгованості у розмірі 38297,20грн., оскільки з наданих позивачем актів виконаних підрядних робіт за травень та червень 2008 року не вбачається конкретної дати їх підписання і, як наслідок, моменту з якого виникає обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості за даним договором.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2011р. відновлено строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у справі №11/86.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2011р. на підставі відповідного клопотання ПП «Каверін» було зупинено апеляційне провадження у справі №11/86 до вирішення господарським судом Донецької області справи №2/29пд за позовом ПП «Каверін» до ТОВ «Азмар» про визнання недійсним договору підряду №3/04-08 від 01.04.2008р.

За розпорядженням Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. №26 у зв'язку з обранням судді Приходько І.В. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, проведено повторний автоматичний розподіл справи №11/86 та автоматизованою системою суддею-доповідачем призначена Зубченко І.В.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. сформовано склад колегії суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

15 травня 2013 року через канцелярію апеляційного суду від ПП «Каверін» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №11/86 у зв'язку з прийняттям господарським судом Донецької області у справі №2/29пд рішення від 13.05.2013р., яким відмовлено у задоволені позову ПП «Каверін» до ТОВ «Азмар» про визнання недійсним договору підряду №3/04-08 від 01.04.2008р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2013р. поновлено апеляційне провадження у справі №11/86, призначено розгляд скарги на 10.07.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 20.05.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Представники сторін у судове засідання 10.07.2013р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників сторін. Також, сторони не посилалися на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01 квітня 2008 року між ПП «Каверін» (замовник) та ТОВ «Азмар» (підрядник) був укладений договір №3/04-08, згідно п.п.1.1., 1.2. якого підрядник зобов'язався виконати роботи з виготовлення та монтажу металоконструкцій по об'єкту «Навіс над літнім майданчиком ресторану «Маріо» адміністративної будівлі «Донецьк Сіті».

Відповідно до п.п.2.1., 2.3. замовник зобов'язався до початку виконання робіт надати підряднику повну і достовірну технічну документацію та передати підготовлений об'єкт для подальшого виробництва робіт, а також перерахувати підряднику аванс у сумі 65000грн. У разі якщо замовник не передасть підряднику підготовлений об'єкт для виробництва робіт, останній вправі не розпочинати виконання робіт, про що направити відповідне письмове повідомлення замовнику з вказанням причин, що не дозволяють розпочати виконання робіт.

У пункті п.2.7. договору передбачено, що сторони підписують акт по формі №КБ-2 та довідку по формі №КБ-3, які свідчать про об'єми та вартість виконаних підрядником робіт. Вказані акт та довідка готуються підрядником та передаються на підпис замовнику. Замовник зобов'язаний в продовж трьох днів з моменту отримання акту його підписати та повернути підряднику. В разі наявності у замовника достатніх підстав для відмови підписати акт №КБ-2В він в той же строк повертає підряднику акт з доданням письмових аргументів по суті акту. В даному випадку сторони в продовж п'яти днів усувають конфліктну ситуацію та підписують акт (в первинній або новій редакції).

Згідно п.3.1. договору загальна сума договору, яка визначена на підставі динамічної договірної ціни, складає 122400грн., у т.ч. ПДВ - 20400грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюється в продовж 5-ти днів після підписання 2-х стороннього акту виконаних робіт, шляхом перерахування замовником відповідної суми на розрахунковий рахунок підрядника (п.3.3. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у разі затримки замовником оплати робіт більше ніж на п'ять робочих днів, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості прийнятих по акту і несплачених робіт за кожний календарний день прострочки. При цьому загальна сума пені не може перевищувати 50% вартості договору.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до моменту закінчення всіх робіт, підписання актів та здійснення всіх платежів (п.7.1. договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. у справі №2/29пд відмовлено у задоволені позову ПП «Каверін» до ТОВ «Азмар» про визнання недійсним договору підряду №3/04-08 від 01.04.2008р., заявленого з мотивів відсутності погодження між сторонами істотних умов договору.

Проаналізувавши умови спірного договору, суд у справі №2/29пд встановив, що при укладенні спірного договору сторонами дотримано вимоги законодавства щодо визначення обов'язкових істотних умов, передбачених для договору підряду.

Відповідно до положень Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України; для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. у справі №2/29пд не було оскаржено в порядку, передбаченому розділами ХІІ, ХІІІ ГПК України, а отже набрало законної сили.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно частин 1 та 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (частини 3, 4 ст.853 ЦК України).

Таким чином, якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт. В свою чергу, приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату. Замовник зобов'язаний у такому випадку негайно повідомити про це підрядника. Виконання цього обов'язку дозволить підряднику спільно з замовником зафіксувати виявлені приховані недоліки та вирішити самостійно на принципах добросовісності та розумності пов'язані з цим спірні питання. Якщо підрядник відмовляється спільно з замовником зафіксувати їх, останній може це зробити із залученням третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи з виготовлення та монтажу дрібних металоконструкцій на об'єкті: «Сіті-центр в м. Донецьку» були прийняті відповідачем за актами виконаних підрядних робіт № 1 за травень 2008р. на суму 81344,40грн. та червень 2008р. на суму 81952,80грн.

Вищевказані акти ф.КБ-2в підписані відповідачем та посвідчені його печаткою без зауважень. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю у сумі 163297,20грн.

У пункті 3.1. договору визначено, що договірна ціна є динамічною, а згідно приписів ст.843 ЦК України приблизна договірна ціна дає змогу сторонам в ході виконання робіт відступити від визначених в договорі цін без додаткових погоджень і скоригувати їх автоматично, залежно від фактичних витрат підрядника як в бік зменшення так в бік збільшення.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про збільшення вартості робіт внаслідок відступу підрядника від умов договору, про виявлення допущених підрядником у роботі відступів або інших недоліків. Підтвердження двостороннім дефектним актом або висновком незалежної експертизи факту прихованих недоліків у роботі відповідача в матеріалах справи відсутнє.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав умов договору №3/04-08 від 01.04.2008р. в частині повного розрахунку за виконані підрядні роботи, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 38297,20грн. заборгованості, 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних.

Відповідач проти наявності заборгованості за договором підряду №3/04-08 від 01.04.2008р. заперечив, посилаючись на те, що із наданих позивачем актів не вбачається, що вони були складені в рамках дії цього договору.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу. Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок експерта судово-економічної експертизи №2267/24 від 04.08.2009р. базується на дослідженої експертом документації, перелік якої зазначений у висновку експерта та наявної в матеріалах справи. Експертний висновок виконаний згідно ухвали господарського суду Донецької від 18.05.2009р. особою, яка є судовим експертом та була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Таким чином, вказаний висновок може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки виконаний з дотриманням положень Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5, зареєстрованого 03.11.1998р. №705/3145 та відповідає положенням ст.42 ГПК України.

Із висновку експерта судово-економічної експертизи №2267/24 від 04.08.2009р. вбачається, що:

У зв'язку з тим, що наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт, оформлені між ТОВ «Азмар» та ПП «Каверін» не містять посилання на конкретний договір, в рамках якого були проведені роботи, також з огляду на невиконання ПП «Каверін» клопотання - експерт не має можливості документально обґрунтувати, встановити чи виконані роботи, які вказані в актах приймання виконаних робіт №1 за травень 2008 року та за червень 2008 року на суму 163297,20грн., саме по договору підряду №3/04-08 від 01.04.2008р.

Проте при проведенні експертом дослідження акту звірки взаємних розрахунків між сторонами встановлено, що сторонами погоджена сума заборгованості ПП «Каверін» перед ТОВ «Азмар» в сумі 38297,20грн., яка утворилася в результаті проведення часткової оплати ПП «Каверін» вартості монтажних робіт, проведених ТОВ «Азмар» у відповідності з актами виконаних робіт №1 за травень та червень 2008 року.

Приймаючи до уваги призначення платежу, вказане у платіжних дорученнях, сторонами значиться погодженим, що сума заборгованості в розмірі 38297,20грн. значиться такою, що утворилася в рамках взаємовідносин по договору №3/04-08 від 01.04.2008р.

Тобто, матеріалами справи, серед яких: копії податкових накладних №41 від 10.04.2008р., №42 від 25.04.2008р., №55 від 31.05.2008р., №65 від 30.06.2008р., рахунків №55 від 31.05.2008р., №65 від 30.06.2008р., платіжних доручень №7078 від 10.04.2008р. у сумі 20000грн., №7355 від 25.04.2008р. у сумі 30000грн., №7359 від 25.04.2008р. у сумі 30000грн., №745 від 18.07.2008р. у сумі 10000грн., №054 від 07.08.2008р. у сумі 10000грн., №164 від 12.08.2008р. у сумі 10000грн., №415 від 05.09.2008р. у сумі 5000грн., №214 від 21.08.2008р. у сумі 10000грн., акту звірки взаємних розрахунків за виконані будівельно монтажні роботи між ТОВ «Азмар» та ПП «Каверін» за період з 01.01.2008р. по 11.02.2009р., підписаного обома сторонами, а також висновок судового експерта, встановлено, що заборгованість в розмірі 38297,20грн. значиться такою, що утворилася в рамках взаємовідносин по договору підряду №3/04-08 від 01.04.2008р.

В актах приймання виконаних робіт №1 за травень 2008 року та за червень 2008 року відповідачем не проставлено дату їх підписання. Однак оскільки, в актах зазначено місяці виконання робіт - травень та червень 2008 року, а також згідно положень п.п.7.2.3., 7.3. Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час виникнення свірних відносин) позивачем в день оформлення цих актів було виписано податкові накладні №55 від 31.05.2008р. та №65 від 30.06.2008р., датою підписання актів сторонами слід вважати 31.05.2008р. та 30.06.2008р. відповідно, тобто останні дні місяців.

На погодження вказаних актів відповідачем саме 31.05.2008р. та 30.06.2008р. також вказує акт звірки взаємних розрахунків за виконані будівельно монтажні роботи між ТОВ «Азмар» та ПП «Каверін» за період з 01.01.2008р. по 11.02.2009р.

З огляду на викладене, враховуючи положення пункту 3.3. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи у сумі 81344,40грн. до 05.06.2008р. та у сумі 81952,80грн. до 07.07.2008р. (перший робочий день).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання щодо повної оплати грошових коштів всупереч наведеним нормам, умовам договору відповідач не виконав, у зв'язку з чим у нього на час подачі позову виникла заборгованість у сумі 38297,20грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 38297,20грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт, наявні правові підстави для стягнення з нього передбачених пунктом 6.2. договору та ч.2 ст.625 ЦК України фінансових санкцій.

У зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3692,84грн. інфляційних витрат, обчислених за період з 08.07.2008р. по 16.02.2009р. та 731,89грн. - 3% річних за період з 08.07.2008р. по 25.02.2009р., розрахунок яких перевірений судом апеляційної інстанції та відповідає положенням законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, судова колегія врахувала вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог.

У пункті 6.2. договору сторонами визначено, що пеня нараховується у розмірі 0,5% від вартості прийнятих по акту і несплачених робіт за кожний календарний день прострочки.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Укладеним сторонами договором (п.6.2.) передбачено більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст. 232 ГК України, строк для нарахування штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач застосував більш тривалий строк, встановлений договором та нарахував пеню у сумі 4925,99грн. за період з 15.07.2008р. по 25.02.2009р., що не суперечить чинному законодавству. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у заявленому розмірі. При цьому, судова колегія врахувала вимоги статті 83 ГПК України.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення 38297,20грн. заборгованості не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду в цій частині колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Поряд з цим, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме встановлення моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати робіт, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в скасованій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №11/86 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №11/86 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азмар», м. Донецьк до Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк про стягнення 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних.

Стягнути з Приватного підприємства «Каверін» (83037, м. Донецьк, вул. Газети «Комсомолець Донбасу», 43А, код ЄДРПОУ 31272550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азмар» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80, код ЄДРПОУ 32496314) 4925,99грн. пені, 731,89грн. 3% річних, 3692,84грн. інфляційних, 93,51грн. витрат по сплаті державного мита, 23,16грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. у справі №11/86 залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - АГС, 1 - ГС