Рішення

від 04.07.2013 по справі 5011-11/7815-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/7815-2012 04.07.13

За позовом Поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент»

Про стягнення 535,09 грн. та звільнення приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явились

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» 5 305,48 грн. заборгованості, яка складається з 3 235,96 грн. боргу по орендній платі, 1 843,62 грн. боргу за комунальні послуги, 73,45 грн. земельного податку та 152,45 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 28.08.2008; про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» звільнити займане ним орендоване приміщення та передати його за актом прийому-передачі Поліклініці № 3 Шевченківського району м. Києва.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 535,09 грн. заборгованості, яка складається з 440,82 грн. боргу за комунальні послуги та 94,27 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 5011-11/7815-2012 від 09.08.2012 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» 535,09 грн. заборгованості та зобов'язано останнього звільнити займане ним орендоване приміщення загальною площею 65 кв. м. розташоване за адресою: вул. Ризька, 1 корп. 1, поверх 3 та передати його за актом прийому-передачі Поліклініці № 3 Шевченківського району м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 5011-11/7815-2012 від 17.01.2013 рішення Господарського суду міста Києва № 5011-11/7815-2012 від 09.08.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 5011-11/7815-2012 від 24.04.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі № 5011-11/7815-2012 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 5011-11/7815-2012 були отримані Господарським судом міста Києва 30.04.2013 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-11/7815-2012 від 08.05.2013 справу призначено до розгляду на 30.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 справу № 5011-11/7815-2012 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-11/7815-2012 від 30.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 25.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 5011-11/7815-2012 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-11/7815-2012 від 25.06.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог суду, розгляд справи був відкладений на 04.07.2013.

Позивач в судове засідання 04.07.2013 не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 25.06.2013 свідчить про те, що представник позивача Косенко Н.Ю. згідно довіреності № 289 від 30.05.2013 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 04.07.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 25.06.2013 представника позивача Косенко Н.Ю. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 5011-11/7815-2012.

Відповідач в судове засідання 04.07.2013 не з'явився, вимог ухвал суду від 08.05.2013, від 30.05.2013, від 25.06.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, пров. Нестерівський, 7, яка згідно інформації на веб-сайті Єдиного державного реєстру є місцезнаходженням відповідача.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засідання 04.07.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2008 між Поліклінікою № 3 Шевченківського району (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медургент» (орендар) був укладений попередній договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 92/92 від 28.08.2008 передає, а орендар приймає нерухоме майно за адресою : вул. Ризька, 1, корп. 1 для надання медичних послуг хірургічного профілю, лікування патології хребта (далі - об'єкт оренди).

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є приміщення площею 65 кв. м., що розташовано на 3 поверсі будівлі.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем не сплачено отримані комунальні послуги, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 440,82 грн. та за неналежне виконання зобов'язань по сплаті комунальних послуг позивачем нарахована пеня в сумі 94,27 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 182 Господарського кодексу України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Згідно з п. 5 ст. 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Суд дослідивши умови договору дійшов висновку, що в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, він не містить умов щодо наміру укладення основного договору.

Документ, названий сторонами попереднім договором, не відповідає вимогам частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України, частин 1 та 2 статті 182 Господарського кодексу України, а отже не є попереднім договором.

За своїм змістом та правовою природою договір є договором оренди, який містить істотні умови договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування нежитлові приміщення площею 65 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Ризька, 1, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання договору становить 30,00 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 1 950,00 грн.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.8. договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню, інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п. 4.9. договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

Відповідачем договори з постачальниками відповідних послуг укладено не було, оскільки доказів в підтвердження цього сторонами не подано.

Разом з цим, сторонами підписано та скріплено печатками додаток до договору (розрахунок розміру витрат по експлуатації та утриманню орендованого приміщення), відповідно до якого сторони узгодили перелік комунальних та експлуатаційних послуг та їх вартість на місяць, які має сплачувати відповідач, до якого входять послуги з електропостачання, теплопостачання, водопостачання, за зв'язок, ліфти та інше.

Зазначений додаток укладено до договору, а отже є його невід'ємною частиною та обов'язковим до виконання відповідачем.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за надані комунальні послуги за липень 2012 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, становить 440,82 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 440,82 грн. боргу за комунальні послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 94,27 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Отже, умови договору встановлюють, що пеня нараховуються за несвоєчасно виконане зобов'язання по сплаті орендної плати.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних послуг.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 94,27 грн. нарахованої на суму боргу за комунальні послуги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 28.08.2008 до дати затвердження незалежної оцінки.

Пунктом 9.3. договору визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення.

Відповідно до п. 9.5. договору його дія припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Київради від 28.08.2008 № 92/92 (на підставі якого було укладено договір) було погоджено питання щодо укладення Поліклінікою № 3 Шевченківського району м. Києва з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медургент» договору оренди нежитлового приміщення площею 65 кв. м. за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1 строком на 2 роки 364 дні, тобто до 27.08.2011 (і в будь-якому випадку термін дії договору не може перевищувати цей строк).

Разом з цим, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 579 від 01.09.2011, відповідно до якого позивач просить відповідача в строк до 27.09.2011 повернути приміщення по акту приймання-передачі. В даному листі позивач посилається на те, що позивач листом № 481 від 27.07.2011 вже повідомляв відповідача про закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем доказів в підтвердження надіслання або вручення вказаних листів відповідачу не надано, а отже не доведено належними засобами доказування про припинення дії договору 27.08.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до п. 4.14. договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

За відсутності доказів в підтвердження припинення дії договору, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити займане ним орендоване приміщення є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» (м. Київ, пров. Нестерівський, 7, код ЄДРПОУ 24258358) на користь Поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва (м. Київ, вул. Ризька, 1, код ЄДРПОУ 01993894) 440 (чотириста сорок) грн. 82 коп. боргу за комунальні послуги, 1 325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.07.2013.

СуддяВ.В.Сівакова