Ухвала

від 09.07.2013 по справі 106/2349/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:106/2349/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Ружицька Т.В. № провадження:22-ц/190/4422/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В. суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О. при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Авто Транс» до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих працівником, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2013 року ТОВ «Еліт Авто Транс» звернулось з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування збитків завданих працівником в розмірі 26 830 грн. та судових витрат по справі.

Вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу №43-л від 01.04.2010 року ОСОБА_7 прийнятий на роботу до ТОВ «Еліт Авто Транс» на посаду водія, з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. 27 жовтня 2012 року під час здійснення рейсу «Сімферополь-Ялта-Сімеїз» на автобусі марки «Богдан», д/н НОМЕР_1 в районі Ангарського перевалу він почув сторонній шум у двигуні, про що сповістив керівництво. 28.10.2012 року після огляду автобусу механіком, слюсарем та мотористом підприємства, було виявлено поломку двигуна з вини відповідача, який допустив його експлуатацією при температурі, яка перевищує максимально допустиму. подальша експлуатація двигуна не можлива. Таким діями відповідача ТОВ «Еліт Авто Транс» завдано збитків на суму позову, які відповідач добровільно відшкодувати відмовився.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Еліт Авто Транс» задоволені; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Еліт Авто Транс» матеріальну шкоду в розмірі 26 830 грн. та судовий збір 268 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що суд надав переважну оцінку доказам, які надані позивачем під час розгляду справи. Не звернув уваги на те, що договір про повну матеріальну відповідальність укладений з іншою особою - ОСОБА_7, підпис на договорі апелянт ставить під сумнів. Розпорядження директора та акт комісії службового розслідування від 28.10.2012р. апелянт вважає підробленими та складеними пізніше зазначеної дати, вірогідно під час судового розгляду, оскільки вони не були своєчасно надані суду та в них є посилання на пояснення відповідача від 10.11.2012р. Апелянт також не згоден із сумою спричиненої шкоди, оскільки не був присутній під час огляду транспортного засобу спеціалістами підприємства. Суд прийняв до уваги рахунок-фактуру №78 від 25.11.2012 року на суму 26 830 грн., в якому немає необхідних реквізитів, а саме державного номеру транспортного засобу, що підлягає ремонту. При цьому суд, не з'ясував, чи має особа, яка видала вказаний рахунок ліцензію на оціночну діяльність.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Колегія погоджується з цим висновком, як таким, що відповідає фактичним обставинам, зібраним по справі доказам та не суперечить закону.

Відповідно до п.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо між ними відповідно до ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих його для зберігання або для інших цілей.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди, спричиненої підприємству під час виконання трудових обов'язків працівником, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Зазначені правовідносини регулюються правилами ст.134 КЗпП України.

Довід апеляційної скарги про те, що договір укладений з іншою особою, оскільки в ньому неправильно зазначені ініціали відповідача (замість ОСОБА_7 вказано ОСОБА_7) є неспроможними, оскільки відповідач визнавав, що дійсно працював водієм в ВАТ «ЄлітАвтоТранс» інших осіб, що знаходилися з позивачем у трудових відносинах з таким же прізвищам та іменем не встановлено. У договорі допущено описку, проте він підписаний відповідачем. Цей підпис він в суді першої інстанції не оспорював. Свої сумніви з цього приводу в апеляційній скарзі нічим не обґрунтував, провести експертне дослідження підпису не просив.

Згідно п.п. «е» п.1 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водій зобов'язаний забезпечити збереження переданого йому автомобіля, у разі його порчі або знищення з вини працівника відшкодувати власникові матеріальну шкоду.

З акту комісії за участю головного інженера, механіка та двох водіїв підприємства встановлено, що порча двигуна автобусу виникла через експлуатацію транспортного засобу без рідини, що охолоджує двигун. Втрата рідини сталася з причини розриву патрубку, що з'єднує двигун з термостатом. Проте за висновком комісії прилади, що відображують температурні показники були справними, тобто водій мав своєчасно побачити неполадки та не допустити роботи двигуна у технічно недопустимих умовах.

Зазначені висновки апелянтом не спростовані.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив з рахунку-фактури, складеному приватним підприємцем «ОСОБА_9», який має свідоцтво про державну реєстрацію та здійснює ремонт автотранспорту. Оскільки рахунок-фактура не є висновком експерта або спеціаліста, довід апелянта про відсутність у ОСОБА_9 ліцензії на оціночну діяльність, є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених в законі.

Позивач на підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди надав зазначену рахунок-фактуру, в якому визначена сума ремонту автомобілю. У разі незгоди з нею відповідач мав змогу надати свої заперечення по суті зазначених в неї відомостей або заявити клопотання про призначення експертизи. Але не скористався цим правом як в суді першої інстанції, так в апеляційному суді, власних розрахунків не представив, будь-якої критики вартості деталей та робіт не навів. За таких обставин припущення апелянта щодо можливості оцінки якогось іншого автомобілю, колегія не бере до уваги.

Доводи апелянта про можливу підробку наказу та висновку комісії також нічим не доведені. Відповідач не заявив клопотання щодо перевірки цих обставин, в тому числі шляхом допиту в судовому засіданні осіб, що складали акт.

Всі доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених будь-якими даними, тому вони не можуть бути підставою для скасування рішення.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: