Рішення

від 10.01.2014 по справі 106/2349/13-ц

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/2349/13-ц

провадження № 2/106/82/20214

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Коробчук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Авто Транс» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих працівником,

В С Т А Н О В И В :

5 квітня 2013 року ТОВ «Еліт Авто Транс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих працівником. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу №43-л від 1 квітня 2010 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу до ТОВ «Еліт Авто Транс» на посаду водія з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. 27 жовтня 2012 року під час здійснення рейсу «Сімферополь-Ялта-Сімеїз» на автобусі марки «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі Ангарського перевалу він почув сторонній шум у двигуні, про що сповістив керівництво. 28 жовтня 2012 року після огляду автобусу механіком, слюсарем та мотористом підприємства було виявлено поломку двигуна з вини відповідача, який допустив його експлуатацію при температурі, яка перевищує максимально допустиму, подальша експлуатація двигуна неможлива. Такими діями відповідача ТОВ «Еліт Авто Транс» завдано збитків на суму 26830 грн., яку відповідач добровільно відшкодовувати відмовився. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 26830 грн., а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача ТОВ «Еліт Авто Транс» позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, а також зазначили, що хоча посада водія і не міститься у переліку посад і робіт, які заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, проте такий договір було укладено з відповідачем ОСОБА_2, а посадовою інструкцією водія ТОВ «Еліт Авто Транс» не передбачено зберігання, обробка, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих цінностей. Крім того представники позивача пояснили, що доказів ознайомлення відповідача ОСОБА_3 з його посадовою інструкцією при прийнятті на роботу чи у подальшій його роботі на підприємстві не має, оскільки під підпис його з нею не ознайомлювали. Вважали, що представленим суду Дефектним актом від 28.10.2012 року повністю підтверджується факт того, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у неналежному виконанні його трудових обов'язків, підприємству завдано пряму дійсну шкоду, а розмір завданої шкоди підтверджується представленим суду рахунком-фактурою №78 від 25 листопада 2012 року. При таких обставинах наполягали на розгляді справи на підставі представлених позивачем доказів та задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, пояснивши, що договір про повну матеріальну відповідальність укладений позивачем з відповідачем усупереч діючому законодавству, а тому не може бути прийнятий судом до уваги при вирішенні даного спору. Крім того вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, а також наявність неправомірних дій відповідача, якими її було завдано, та що ці дії полягали у неналежному виконанні ОСОБА_2 своїх трудових обов'язків. Також зазначив, що поломка транспортного засобу полягала у пориві патрубку системи охолодження, внаслідок чого охолоджуюча рідина витекла та стався перегрів двигуна. При цьому звернув увагу, що діаметр пориву (дірки) був майже у 3 см, а отже рідина швидко витекла та відповідач не мав можливості це передбачити чи вжити заходів для усунення цієї поломки. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши доводи представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №43-л від 1 квітня 2010 року відповідач ОСОБА_2 прийнятий на роботу до ТОВ «Еліт Авто Транс» на посаду водія. 1 квітня 2010 року між ним та позивачем ТОВ «Еліт Авто Транс» укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника.

27 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_2 здійснював рейс «Сімферополь-Ялта-Сімеїз» на автобусі «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_1, належному ТОВ «Еліт Авто Транс», що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Під час рейсу у зворотному напрямку в районі Ангарського перевалу відповідач ОСОБА_2 почув сторонній шум у двигуні, після чого зупинив автобус та сповістив керівництво підприємства про це, що підтверджується його - відповідача ОСОБА_2 письмовими поясненнями від 8 листопада 2012 року, а також докладною запискою механіка підприємства ОСОБА_5, з якої вбачається, що на його - ОСОБА_5 мобільний телефон надійшов дзвінок ОСОБА_2, який повідомив про те, що автобус зламався у районі Ангарського перевалу, у зв'язку з чим для буксировки автобуса був направлений інших автобус, а при огляді зламаного автобусу, яким керував відповідач ОСОБА_2 було встановлено, що відбувся перегрів двигуна, що спричинило розрив шлангу та призвело до виходу з ладу циліндро-поршневої групи.

Згідно службової записки слюсарів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 28 жовтня 2012 року, 28 жовтня 2012 року у цех ремонту підприємства надійшов автобус марки «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_1 та при його дослідженні були виявлені пошкодження системи охолодження двигуна та відсутність охолоджувальної рідини.

Відповідно до Дефектного акту від 28 жовтня 2012 року, складеного механіком, слюсарем та мотористом ТОВ «Еліт Авто Транс», було виявлено, що в автобусі відбулася поломка двигуна, у зв'язку з експлуатацією двигуна при температурі, яка максимально перевищує допустиму температуру, у зв'язку з чим подальша експлуатація двигуна не допустима. За розрахунками позивача ТОВ «Еліт Авто Транс» розмір завданих збитків становить 26830 грн.

Згідно з нормами частини 1 статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (частина 2 статті 130 КЗпП України).

Відповідно до статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Положенням пункту 1 статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Проте відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Таким чином, письмові договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, посади або виконувана робота яких в цьому Переліку не містяться, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для повної матеріальної відповідальності працівника за завдану ними шкоду.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 був прийнятий та займав у ТОВ «Еліт Авто Транс» посаду водія, проте така посада не входить до вищезазначеного Переліку посад, а належних та допустимих у розумінні ст. ст. 57 - 59 ЦПК України доказів у підтвердження того, що посадова інструкція водія ТОВ «Еліт Авто Транс» передбачає безпосереднє зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому цінностей - суду не представлено. Більш того, в судовому засіданні представники позивача зазначили, що докази того, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку був ознайомлений з посадовою інструкцією водія - у позивача взагалі відсутні, оскільки з нею відповідача ОСОБА_2 під особистий підпис ніхто не ознайомлював.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, будучи водієм ТОВ «Еліт Авто Транс» не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, а отже укладений між сторонами договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 1 квітня 2010 року не має юридичної сили.

З урахуванням наведеного при вирішення даного спору підлягають застосуванню загальні положення про матеріальну відповідальність працівників.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Крім цього, відповідно до норми статті 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачено, що під час розгляду справи має бути з'ясовано: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; майновий стан працівника.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріального збитку в сумі 26830 грн., позивач ТОВ «Еліт Авто Транс» зазначає, що цей збиток завдано підприємству саме внаслідок винних дій відповідача, який допустив експлуатацію ввіреного йому автобусу з порушенням правил експлуатації, а саме при керуванні автобусом відповідач ОСОБА_2 не стежив за показниками приладів, зокрема показань приладу температури двигуна.

На думку позивача, підтвердженням спричинення матеріальної шкоди саме з вини ОСОБА_2 є Дефектний акт від 28 жовтня 2012 року, складений комісією у складі механіка, слюсаря та моториста Товариства, з якого вбачається, що в результаті огляду двигуна автобусу «Богдан» 6523 було виявлено наступні пошкодження та дефекти: пошкодження поршневої групи, з причини - експлуатації двигуна при температурі перевищуючій максимально допустиму, а також Акт від 28 жовтня 2012 року, складений комісією у складі головного інженера, механіка та водіїв Товариства, з якого вбачається, що при обстеженні системи охолодження двигуна автобусу марки Богдан реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що рівень масла у картері двигуна автобусу відповідає нормі, патрубок, що з'єднує блок двигуна з термостатами пошкоджено, має поперечний розрив 3 см, охолоджуюча рідина (тосол) у системі охолодження відсутня, температурний датчик системи охолодження двигуна автобуса у справному стані, датчик тиску масла у справному стані.

Разом з тим суд вважає, що вказані дефектний акт та акт не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 58,59 ЦПК України, якими підтверджені саме винні дії відповідача ОСОБА_2 у пориві патрубку, з'єднуючого блок двигуна з термостатами та виході внаслідок цього з ладу двигуна, оскільки не містять відомостей про те, в чому полягає порушенням їм посадових обов'язків водія , які пункти посадової Інструкції ним порушені, в чому полягає недбале ставлення до роботи, недотримання встановлених вимог технічної експлуатації.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 був взагалі ознайомлений, в тому числі і перед виїздом в рейс, з вимогами технічної експлуатації автобусу, встановлених заводом виробником.

Наведений акт та матеріали справи також не містять відомостей про те, у якому стані знаходилися двигун та система охолодження автобусу марки «Богдан», на якому ОСОБА_2 виїхав в рейс, загальний перебіг цього транспортного засобу з часу експлуатації, відомостей про те, чи перебувала система охолодження транспортного стану, зокрема патрубок та температурні датчики у справному стані перед рейсом та чи були вони перевірені механіком.

Проте, вказані обставини мають істотне значення для вирішення справи, оскільки ремонт двигуна та системи охолодження міг бути пов'язаний із звичайним зносом, а також впливають на вирішення питання щодо існування винних дій відповідача ОСОБА_2 при виконанні ним трудових обов'язків у завданні позивачу матеріальної шкоди.

Крім того, суд вважає необхідним прийняти до уваги те, що в судовому засіданні було встановлено, що механік ТОВ «Еліт Авто Транс» перевірив загальний технічний стан автобуса та допустив його на рейс, а водій ОСОБА_2 під час рейсу неодноразово перевіряв його технічний стан, а після виявлення технічних несправностей одразу припинив експлуатацію автобусу, повідомив про це керівництво і здійснив висадку пасажирів (а.с. 10). Зазначені обставини не спростовані позивачем у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України, тягар доказування в суді наявності умов, передбачених ст. 130 КЗпП України, покладається на роботодавця, власника підприємства.

Аналогічні положення передбачені ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Для сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, судом було роз'яснено позивачу, зокрема його представникам їх права та обов'язки, та неодноразово попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте жодних клопотань представниками позивача заявлено не було, в тому числі і про призначення у справі експертизи, більш того, представники позивача у судовому засіданні визначилися з колом представлених суду доказів, та наполягали на розгляді справи за доказами, які містяться у матеріалах справи.

Виходячи з аналізу представлених доказів суд вважає, позивачем не доведені належним чином винні дії ОСОБА_2 та причинний зв'язок між його винними діями, як водія, та спричиненою ТОВ «Еліт Авто Транс», як власнику автобусу «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріальної шкоди, що виключає можливість покладення на відповідача ОСОБА_2 обов'язку з відшкодування будь-яких збитків.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ТОВ «Еліт Авто Транс» в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

На підставі ст. ст. 130, 132, 134, 135-1, 137, 138 Кодексу Законів про працю України, постанови Державного комітету ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №447/24, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Авто Транс» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих працівником - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець