Постанова

від 10.07.2013 по справі 906/367/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 906/367/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Дужич С.П. ,

судді Гулова А.Г.

при секретарі Кнапець М.В.

за участю представників сторін:

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від органу прокуратури: Панчелюга К.М. (посвідчення №001244 від 22.08.2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 29.04.13 р. у справі № 906/367/13-г (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Прокурора Радомишльського району в інтересах держави в особі Радомишльської районної державної адміністрації (позивач 1) (м.Радомишль), Радомишльської райкіновідеомережі (позивач 2) (м.Радомишль)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Радомишль, Житомирська область)

про стягнення 27135,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Радомишльського району Житомирської області, 12201, м. Радомишль, вул.. Мала Житомирська, 54 (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі: Радомишльської районної державної адміністрації, 12201, м. Радомишль, Соборний м-н, 12 (надалі - позивач 1) та Радомишльської райкіновідеомережі, 12201, м. Радомишль, м-н Соборний, 16 (надалі - позивач 2) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-6) до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (надалі -відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 заборгованість в сумі 27135,19 грн. та зобов'язати відповідача повернути Радомишльській райкіновідеомережі частину приміщення кінотеатру.

16 квітня 2013 р. прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 27 286,37 грн. заборгованості та зобов'язати відповідача повернути позивачу 2 частину приміщення кінотеатру (а.с. 73).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.04.13 р. (а.с. 86-87) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Радомишльської райкіновідеомережі 1520 грн. орендної плати, 24648 грн. неустойки. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що за період з листопада 2011 р. по 21 лютого 2013 р., за який прокурором нараховано 10 % штрафу від суми заборгованості по орендній платі, відповідачу нараховувалась не орендна плата, а неустойка у розмірі подвійної плати за користуванням приміщенням, а тому відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 10% від суми заборгованості в сумі 1118,37 грн..

Крім того, суд зазначив, що акт приймання - передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, між сторонами підписаний 21.02.13 р., тобто до подачі позову до суду, тому суд відмовив в позові в цій частині.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 100-103) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить рішення господарського суду Житомирської області від 29.04.13 року у даній справі змінити в частині стягнення розміру неустойки, стягнути з відповідача 1520 грн. орендної плати, в решті в позові відмовити.

Апелянт зокрема зазначає, що він неодноразово звертався до Радомишльської райкіновідеомережі про внесення змін та про продовження терміну дії договору оренди. Крім того, відповідач зазначає, що до вимог про стягнення неустойки, застосовується позовна давність в 1 рік.

Скаржник наголошує на тому, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги, той факт, що відповідачем виконанні невід'ємні поліпшення орендованого приміщення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А..

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 08 липня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П., суддя Гулова А.Г..

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Радомишльська районна кіновідеомережа у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Позивач вважає, що орендар безпідставно вимагає повернення затрачених коштів на ремонт орендованого приміщення. Водночас, районна кіновідеомережа просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про дату, час та місце розгляду справи, сторони повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 138-142)

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008 р. між Радомишльською райкіновідеомережею (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди на частину приміщення кінотеатру площею 41.4 м.кв., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яке належить районній комунальній власності (а.с. 14-18).

Визначене договором приміщення було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 01.02.08р. (а.с. 22).

Пунктом 10.1 Договору визначений строк дії договору з 01.02.08 р. по 11.06.10 р. включно.

Додатковою угодою №1 від 12 червня 2010 р. (а.с. 23) продовжено терміну дії договору оренди до 30 червня 2011 року та визначено розмір орендної плати - 760,00 грн.

Крім того, 1 липня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 (а.с. 24), якою продовжено термін дії договору оренди до 30 вересня 2011 року включно.

Згідно умов договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі об'єкта оренди (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі в розмірі 100% шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, щомісячно у термін не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання - передачі включно.

У разі закінчення (припинення) строку дії договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього Договору в повному обсязі, враховуючи санкції (п. 3.7).

Орендар зобов'язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.

Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати орендованого майна, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з серпня 2011 року по вересень 2011 року у розмірі 1520 грн.

Крім того, договором передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем (п.5.5).

Пунктами 2.6 Договору передбачено, що об'єкт вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем акта приймання - передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі при передачі об'єкта в оренду покладається на орендодавця, а при поверненні - на орендаря.

У разі припинення цього договору, об'єкт оренди повертається Орендодавцю протягом 10 календарних днів з дати припинення цього договору. Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення (п. 2.7).

Водночас договором передбачено обов'язок орендодавця, не пізніше 30 діб повідомити орендаря про свій намір щодо припинення або розірвання цього договору (п. 7.10).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.11 р. Радомишльською райкіновідеомережою направлено приватному підприємцю ОСОБА_2 лист №17, в якому повідомляє про те, що договір оренди не буде продовжений, просить звільнити орендоване приміщення згідно строку вказано в договорі та зробити повний розрахунок по договору.

Аналогічного змісту листи були неодноразово направлені на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи, а саме: лист 68 від 26.09.11 р. (а.с. 46), № 11 від 18.05.11 р. (а.с. 47), лист № 3 від 18.06.12 р. (а.с. 39), лист № 4 від 25.06.12 р. (а.с. 45), лист № 11 від 10.08.12 р. (а.с. 43), лист № 8 від 14.08.12 р. (а.с. 42), лист № 19 від 11.09.12 р. (а.с. 41), лист № 6 від 17.01.13 р. (а.с. 40), лист № 8 від 28.01.13 р. (а.с. 38).

Однак, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення у строк, встановлений договором оренди.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу дії статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.3 ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови оскаржуваного договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь Радомишльської райкіновідеомережі заборгованості по орендній платі в сумі 1 520 грн. (за серпень-вересень 2011 р.).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовжений на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи, що орендодавець висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди, то колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди від 01.02.2008 р. припинив свою дію 30.09.2011 р. у зв'язку з закінченням строку.

Пунктом 1 частини 2 ст. 26 та частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; у разі закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252, ст. 253 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Пунктами 2.6, 5.5 договору визначено, що у разі припинення даного договору орендоване приміщення повертаються відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Об'єкт вважаються поверненим орендарю або його правонаступнику з моменту підписання балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем акту приймання-передачі, який складається стороною, яка передає нежитлові приміщення іншій стороні договору.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що оскільки дія договору оренди припинена 30.09.2011р., то перебіг строку виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення орендованого об'єкту почався з 01.10.2011р..

У зв'язку з тим, що відповідач повернув балансоутримувачу орендований об'єкт лише 21.02.2013р., про що свідчить акт приймання-передачі (а.с. 57) то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про правомірне нарахування орендодавцем, передбаченої ст.785 ЦК України та п. 2.7 Договору, неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди, що становить 24 648 грн.

Також, колегія суду погоджується з висновком господарського суду Житомирської області щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 10% від суми заборгованості в розмірі 1118,37 грн., за період листопад 2011 -21.02.2013 року, оскільки не відповідає вимогам закону нарахування штрафних санкцій на розмір неустойки.

Рівненський апеляційний господарський констатує, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї строків спеціальної позовної давності є неправильним (Інформаційний лист ВГС України від 17.05.12 р. № 01-06/658/2012), а тому суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо застосування строків позовної давності.

Під час розгляду даної справи встановлено, що 21.02.13 р. між відповідачем та Радомишльською кіновідеомережею підписано акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади району та знаходиться на балансі Райкіновідеомережі (а.с. 57), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність предмету спору щодо зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу орендоване приміщення та відмовив у позові в цій частині, оскільки предмет спору був відсутній до 13.03.2013 року (порушення провадження у справі) (п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції, направлених відповідачем листів позивачам №395 від 21.10.11 р. та № 15 від 20.06.12 р. про зарахування вартості невідокремлюваних ремонтних поліпшень на суму 15 700 грн. в рахунок орендної плати, апеляційний суд визнає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Пунктом 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 5 ст. 203 ГК України, не допускається зарахування вимог у випадках, передбачених законодавством.

Водночас, приписами ч. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Крім того, п. 5.12 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний не здійснювати без письмового погодження орендодавця, у вигляді додаткової угоди до Договору капітальний ремонт приміщень. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди власника, які неможливо відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують згоду орендодавця на проведення невід'ємних поліпшень орендованого приміщення.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що стосуються фактичної площі оренди судом не приймаються як необґрунтовані.

Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача на акти приймання-передачі нерухомого майна № 1 від 20.06.12 р. та № 1 від 07.10.11 р., оскільки вони не є належними доказами передачі орендованого майна, не були предметом дослідження у суді першої інстанції, носять односторонній характер, не містять підпису орендодавця, відсутні докази вручення (надіслання) даних актів позивачу (орендодавцю).

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст..ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 29.04.13 р. по справі № 906/367/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/367/13-г повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Гулова А.Г.