Рішення

від 11.07.2013 по справі 20/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2013р. Справа № 20/253

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі:

Головуючий суддя - Величко Н.В.

Судді - Бокова Ю.В., Говорун О.В.

при помічнику Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, в особі Макіївських електричних мереж, м. Макіївка

до відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

про: стягнення 3 860 125,98 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Пожидаєва В.В. - за довіреністю

від відповідача: Ластовенко Є.В. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

У липні 2003 року Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» в особі Макіївських електричних мереж звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» як правонаступника реорганізованого Державного Відкритого акціонерного товариства «Шахта Северная» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Макіїввугілля» про стягнення 3 860 125,98 грн. боргу за договором на користування електричною енергією № 30 від 24.08.2001р., з яких: 507 203,06 грн. - борг за фактично спожиту електроенергію, 101 440,61 грн. - 20% ПДВ за фактично спожиту електроенергію, 64 671,24 грн. - екологічна складова, 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, 2 063 822,80 грн. - перевищення ліміту споживання електроенергії, 1 085 188,31 грн. - борг з перетоків реактивної електроенергії, 2 133,09 грн. - ПДВ на перетоки реактивну електроенергію, 902 613,03 грн. - інфляційні за період з 01.04.1999р. по 01.04.2002р., 41 352,14 грн. - 3% річних за період з 01.10.2001р. по 01.04.2002р., 44 758,81 грн. - пеня за період з 01.12.2002р. по 01.06.2003р., 85,00 грн. - державне мито по справі про банкрутство № 18/38б, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по справі про банкрутство № 18/38б, 1700,00 грн. - державне мито, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підтвердження позову надано суду у копіях: наказ Міністерства палива та енергетики України № 22 від 23.01.2003р. «Про реорганізацію ВАТ ДХК Макіїввугілля», наказ Міністерства палива та енергетики України № 97 від 25.02.2003р. «Про внесення змін до деяких наказів Мінпаливенерго», розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.1997р. № 112-р, договір-доручення від 16.04.1998р., наказ ВАТ «Донецькобленерго» від 01.03.2001р. № 26 «Про зміну структури управління електропостачанням м.Макіївка», довідку ВАТ «Донецькобленерго» від 17.05.1999р. № 03-92 «Про структуру акціонерного капіталу ВАТ «Донецькобленерго» станом на 01.05.1999р.», лист ДП «Макіїввугілля» від 05.06.2003р. № 01-135/484 про правонаступництво, Свідоцтво про державну реєстрацію та Статут Державного підприємства «Макіїввугілля», виписки про рух коштів по кореспондентським рахункам ДП «Макіїввугілля», авізо, платіжні доручення, Акт № 8/23-1/01282503 від 30.04.2003р. «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Макіївських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго», розписки про отримання рахунків, рахунки, лист-повідомлення про перевищення ліміту споживання електроенергії у березні 2003 року, листування щодо розподілу обсягу електроспоживання по підприємствам ХК «Макіїввугілля», Перелік підприємств, що відносяться до ВАТ ДХК «Макіїввугілля», які допустили перевищення договірних величин електроспоживання, звіти про використану електроенергію та відомості показників електролічильників, ухвали господарського суду Донецької області по справі № 18/38Б від 12.08.2002р., від 15.04.2003р., договір на користування електричною енергією № 30 від 24.08.2001р. з додатками та додатковими угодами, договір на користування електричною енергією № 14а від 26.10.1998р., договір на користування електричною енергією № 30 від 16.11.1987р., Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441, розрахунок позовних вимог та статутні документи підприємства.

Відповідач у відзиві від 27.07.2003р. № 13-16/71 проти задоволення позову заперечував з наступних підстав. По-перше, постанова НКРЕ України від 28.08.1996р. № 61 про встановлення екологічної надбавки не відповідає нормам чинного законодавства, тому судом застосовуватись не може; по-друге, оскільки перевищення ліміту договірної величини споживання відповідач вважає штрафом, які нараховані позивачем до припинення провадження у справі про банкрутство, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; по-третє, позивач безпідставно пред'явив до стягнення судові витрати, які не пов'язані з розглядом цієї справи; по-четверте, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку стягуваних сум, у тому числі розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в межах строку позовної давності. Крім того відповідач посилається на незадовільний фінансовий стан підприємства, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити (т.2 а.с.92).

29.07.2003р. позивач уточнив позовні вимоги (т.2 а.с.119) та просив стягнути з відповідача 3 135 054,30 грн., у тому числі: 2 078 231,68 грн. - перевищення ліміту електроспоживання за березень та травень 2003 року, 64 671,24 грн. - екологічна складова, 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, 902 613,03 грн. - індекс інфляції, встановлений судом у справі № 18/38Б, 41 352,14 грн. - 3% річних, 12 519,34 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 15.04.03р., 1700,00 грн. - державне мито та 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 203,00 грн. - збитків, понесених внаслідок звернення до суду в межах справи № 18/38Б.

Суду надано у копіях: акти звірки розрахунків, платіжні доручення, листи ДП «Макіїввугілля» про розподілення перерахованих коштів на погашення заборгованості по підрозділам, пояснення до заяви про визнання кредитором по справі № 18/38Б, лист-повідомлення ДВАТ «Шахта «Північна» від 13.03.2003р. № 01-54/243 про списання заборгованості, розрахунок позовних вимог, довідка підприємства про рух коштів.

Заявою від 27.10.2003р. № 25/2402 позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги та просив поновити йому строк позовної давності для стягнення заборгованості, а також у зв'язку з частковим погашенням боргу просив стягнути з відповідача на його користь 2 290 224,68 грн., з яких: 64 671,24 грн. - борг по екологічній складовій за період з 01.08.1999р. по 01.01.2002р. та 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову; 2 078 231,68 грн. - перевищення ліміту енергоспоживання за березень та травень 2003 року; 70 505,75 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 41 352,14 грн., встановлених в межах справи про банкрутство ДВАТ «Шахта Северная» № 18/38Б; 1700,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.3 а.с.8-11)

Заявою від 20.11.2003р. позивач зменшив позовні вимоги (т.3 а.с.13) та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 211 993,00 грн., з яких: 64 671,24 грн. - борг по екологічній складовій за період з 01.08.1999р. по 01.01.2002р. та 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову; 70 505,75 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 41 352,14 грн., встановлених в межах справи про банкрутство ДВАТ «Шахта Северная» № 18/38Б; 1700,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявою від 23.12.2003р. № 25/2561 позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковим погашенням (т.4 а.с.2) та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 162 354,55 грн., з яких: 64 671,24 грн. - борг по екологічній складовій за період з 01.08.1999р. по 01.01.2002р. та 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову; 55 507,86 грн. інфляційних від простроченої суми, 6 711,58 грн. - 3% річних, 1700,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, розрахунку уточнених позовних вимог позивачем не надано.

Відповідач у додатковому відзиві від 19.11.2003р. № 13-8/163 підтримав заперечення, викладені у відзиві від 27.07.2003р. № 13-16/71, також просив відмовити у стягненні суми санкцій, нарахованих за період до 15.04.2003р. (т.3 а.с.16).

23.12.2003р. господарським судом зупинено провадження у справі до вирішення питання щодо дійсності постанови НКРЕ України № 61 від 28.08.1996р. «Про встановлення екологічної надбавки до тарифів на електроенергію для споживачів Донецької області» (т.3 а.с.43).

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 21.04.2009р. провадження у справі поновлено. (т.3 а.с.49)

Ухвалами суду від 27.10.2009р. (т.3 а.с.84), від 04.02.2011р., від 12.11.2012р. (т.4 а.с.35) провадження у справі № 24/227 зупинено у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської експертизи.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням від 05.10.2012р. справу передано на автоматичний розподіл між суддями, за результатами якого визначено головуючим суддею Величко Н.В. Розпорядженням від 17.10.2012р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Величко Н.В., судді Бокова Ю.В., Шилова О.М.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 15.04.2013р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду (т.4 а.с.58).

Згідно висновку № 168/24 від 29.03.2013р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 20/253 експертом встановлено, що наявність кредиторської заборгованості відповідача на користь позивача підтверджується документально.

Відповідно до проведеного експертом дослідження на підставі наявних в матеріалах справи документів та регістра бухгалтерського обліку Макіївських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» - Особового рахунку шахти «Північна» встановлено, що заборгованість за екологічну складову тарифу відповідача перед позивачем станом на 01.07.2003р. складає 64 671,24 грн., ПДВ - 33 645,87 грн., всього - 98 317,11 грн. з ПДВ. Ця заборгованість утворилась у період з 01.01.2000р. по 31.12.2001р. Станом на 29.11.2007р. заборгованість у сумі 98 317,11 грн. списана відповідачем у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

За висновком експерта, інфляційні, нараховані на суму боргу за екологічну складову тарифу, за період з 01.02.2011р. по 01.08.2002р. складають 1 081,49 грн., а 3% річних за період з 01.10.2001р. по 01.04.2002 р. - 1 478,80 грн. (т.4 а.с.42-57)

Ухвалою суду від 23.05.2013р. замінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (т.4 а.с.77)

У поясненнях від 02.07.2013р. № б/н позивач визначив остаточні позовні вимоги (т.4 а.с.93) та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 162 354,55 грн., з яких: 64 671,24 грн. - борг по екологічній складовій та 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову; 55 507,86 грн. інфляційних від простроченої суми, 6 711,58 грн. - 3% річних, 1700,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду від 11.07.2013р. змінено склад колегії суддів та призначено розгляд справи № 20/253 у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді - Бокова Ю.В., Говорун О.В.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2013р. позивач на задоволенні позовних вимог наполягав з урахуванням пояснень від 02.07.2013р., а відповідач підтримав заперечення проти позовних вимог, викладені у письмових поясненнях, наданих у попередніх судових засіданнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд виходить з наступного:

Після приведення статутних документів у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» позивач має назву Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», про що свідчать відповідні статутні документи підприємства (т.4 а.с.70-73).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з 16.11.1987р. між енергопостачальником та «Шахтою ім. 9-й П'ятилітки» Виробничого об'єднання «Соввугілля» діяв договір № 30 на користування електричною енергією державними установами, організаціями та іншими виробничими споживачами (т.2 а.с.63). 26.10.1998р. між енергопостачальником (правонаступником якого є позивач) та ДВАТ «Шахта «Північна» ДХК «Макіїввугілля» (який є правонаступником «Шахта ім.9-й П'ятилітки» ВО «Соввугілля»), як споживачем, укладено новий договір на користування електричною енергією за № 14а (т.2 а.с.61), за умовами якого для визначення величини відпущеної та спожитої електричної енергії та потужності, у тому числі реактивної, щомісячно 30-31 числа на 8-00 год. споживач зобов'язаний знімати і надавати енергопостачальнику покази автоматизованих систем обліку по всім розрахунковим точкам обліку, у тому числі субабонентів, а у разі відсутності автоматизованих систем обліку - щодоби здійснювати запис показів розрахункових лічильників у відповідному журналі (п.2.5 договору). Розрахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період здійснюються платіжною вимогою, шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку споживача по тарифним групам Прейскуранта № 09-01 і додатків до нього за кожною точкою обліку (п.4.1 договору). Плата за користування електричною енергією здійснюється двома плановими платежами - до 10 числа поточного розрахункового періоду перший плановий платіж у розмірі 50% вартості середньомісячного електроспоживання і остаточний розрахунок за попередній розрахунковий період та до 20 числа поточного розрахункового періоду другий плановий платіж у розмірі 50% вартості середньомісячного електроспоживання (п.4.1.3 договору). За перевищення споживачем договірних величин енергоспоживання та потужності споживач зобов'язався сплачувати енергопостачальнику понад договірне споживання у 10-кратній вартості середньо відпускного тарифу споживача (п.4.1.5 договору). У п.4.3 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,19% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу. Строк дії договору встановлено до 31.12.2000р. з можливістю пролонгації у разі відсутності від жодної зі сторін повідомлення про відмову від цього договору або про перегляд його умов (п.5 договору).

24.08.2001р. між позивачем, як постачальником, та ДВАТ «Шахта Північна» ДП ЖХК «Макіїввугілля», як споживачем, укладено новий договір про постачання електричної енергії № 30 (т.2 а.с.51-60). Відповідно до розділу 5 цього договору, укладення нового договору не зупиняє зобов'язань сторін за договором № 30 від 16.11.1998р. до повного їх виконання.

Відповідно до п.2.3 договору від 24.08.2001р., для визначення величини спожитої електричної енергії та потужності у тому числі реактивної, щомісячно до 30,31 числа споживач зобов'язаний знімати та передавати постачальнику показання автоматизованих систем обліку по всіх точках обліку (п.2.5 договору); проводити розрахунки за отриману активну та реактивну енергію у відповідності до чинного законодавства (п.4.1 договору). При перевищенні споживачем договірних величин електроспоживання та потужності останній сплачує понад договірне споживання електричної енергії у п'ятикратній вартості середньовідпускного тарифу споживача (п. 4.1.5 договору). Плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії проводиться споживачем у відповідності до діючої Методики в строки, що зазначені в п. 4.1.3 договору (п. 4.8 договору). Відповідно до п. 4.10 договору, споживач зобов'язаний сплачувати екологічну складову тарифу на електричну енергію у відповідності з Положенням про порядок створення, обліку та використання коштів цільового фонду фінансування екологічної реконструкції Міроновської ТЕС. Оплата проводиться виключно в грошовій формі.

У відповідності до п. 4.1.3 договору (в редакції додаткової угоди), плата за електроенергію проводиться споживачем до 5 числа поточного розрахункового періоду, що дорівнює календарному місяцю за рахунком-фактурою енергопостачальника чи в інші строки, за домовленістю сторін, згідно додатку «Порядок розрахунків».

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96 від 22.11.1996р., за кожний день просрочки платежу винна сторона платить на користь отримувача грошових коштів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 4 Цивільного кодексу України УРСР (1963 р.), якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають у тому числі з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Статтею 151 названого Кодексу встановлено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162 ЦК УРСР).

Згідно наявних у справі «Відомостей витрат електроенергії ДВАТ «Шахта Північна» ДХК «Макіїввугілля» (т.2 а.с.1-41) за період з квітня 2002р. по травень 2003р. позивач поставляв, а споживач отримував електричну енергію. Також позивач надавав споживачу відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії (т.1 а.с.100-148), а споживач їх отримував згідно розписок та витягу з журналу про вручення рахунків (т.1 а.с.64-85)

У матеріалах справи міститься копії листа №23/596 від 04.2003р. (т.1 а.с.86), адресованого керівнику споживача, з яких випливає, що підприємством у березні 2003р. недоплачено електроенергія обсягом 2897тис.кВт/год. Договірна величина коригується по фактичній оплате по ітогам місяця, як у бік збільшення, так і в бік зменшення, таким чином ліміт скореговано до фактично оплаченої електроенергії, тобто до 0 тис.кВт/год. На підставі ст.26 Закону України «Про електроенергетику, п.11 Порядка поставки електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ №475 від 09.04.2002р. і п.4.1.5 укладеного договору на право користування електроенергією позивач нарахував 5-тикратну вартість на понад договірне електроспоживання.

За поясненнями позивача, викладеними у позові, на порушення умов договору відповідач не у повному обсязі розраховувався за спожиту електроенергію, про що також свідчать наявні у справі платіжні доручення та виписки з особового рахунку споживача.

Матеріали справи свідчать, що 25.02.2002р. господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ДВАТ «Шахта Північна» (т.4 а.с.82).

Ухвалою суду від 12.08.2002р. у справі №18/38Б визнано кредитором Макіївські електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго» на суму 1 562 041 грн. та включено ці вимоги до четвертої черги реєстру (т.2 а.с.45-49)

За поясненнями позивача та наявних в матеріалах справи пояснень до заяви про визнання кредитором по справі про банкрутство (т.2 а.с.128) до реєстру вимог кредиторів були включені наступні вимоги: 274 281,46 грн. - заборгованість за фактично спожиту електричну енергію, включаючи ПДВ; 270 954,11 грн. - заборгованість по екологічній складовій; 902 613,03 грн. - інфляційні від простроченої суми боргу; 41 352,14 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу; 72 840,26 грн. - заборгованість по оплаті перетоків реактивної енергії.

У зв'язку з прийняттям 06.03.2003р. Закону України № 597-ІV «Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)», господарським судом Донецької області ухвалою від 15.04.2003р. припинено провадження по справі № 13/38Б про банкрутство ДВАТ «Шахта Північна» (т.2 а.с.50)

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 22 від 23.01.2003р. «Про реорганізацію ВАТ ДХК Макіїввугілля» прийнято рішення про реорганізацію ВАТ ДХК «Макіїввугілля» та державних відкритих акціонерних товариств - дочірніх підприємств ДХК «Макіїввугілля», в тому числі «Шахта Північна», шляхом злиття та створення на їх базі Державного підприємства (ДП) «Макіїввугілля» (т.1 а.с.24).

Пунктом 1.5 ч.1 наказу Міністерства палива та енергетики України № 97 від 25.02.2003р. «Про внесення змін до деяких наказів Мінпаливенерго» пункт 9 наказу № 22 від 23.01.2003р. було викладено в іншій редакції, яка встановила, що правонаступником ВАТ ДХК «Макіїввугілля» державних відкритих акціонерних товариств, в тому числі «Шахта Північна» є Державне підприємство «Макіїввугілля» (т.1 а.с.25).

Згідно статуту Державного підприємства «Макіїввугілля», зареєстрованого у виконавчому комітеті Макіївської міськради 29.04.2003р. (т.1 а.с.35-40), ДП «Макіїввугілля» є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих шляхом злиття ВАТ ДХК «Макіїввугілля» та ДВАТ «Шахта Північна».

Згідно листа Державного підприємства «Макіїввугілля» від 05.06.2003р. № 01-135/484, адресованого керівнику Макіївських електричних мереж (т.2 а.с.33), ДП «Макіїввугілля» є правонаступником прав та обов'язків за договорами, укладеними з дочірніми підприємствами ДХК «Макіїввугілля».

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості у сумі 162 354,55 грн., з яких: 64 671,24 грн. - борг по екологічній складовій та 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову; 55 507,86 грн. інфляційних від простроченої суми, 6 711,58 грн. - 3% річних, 1700,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно експертного висновку № 168/24 від 29.03.2013р. (т.4 а.с.42-57) експертом встановлено, що наявність кредиторської заборгованості відповідача на користь позивача підтверджується документально.

Відповідно до проведеного експертом дослідження встановлено, що заборгованість за екологічну складову тарифу відповідача перед позивачем станом на 01.07.2003р. складає 64 671,24 грн., ПДВ - 33 645,87 грн., всього - 98 317,11 грн. з ПДВ. Ця заборгованість утворилась у період з 01.01.2000р. по 31.12.2001р. Станом на 29.11.2007р. заборгованість у сумі 98 317,11 грн. списана відповідачем у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

За висновком експерта, інфляційні, нараховані на суму боргу за екологічну складову тарифу, за період з 01.02.2011р. по 01.08.2002р. складають 1 081,49 грн., а 3% річних за період з 01.10.2001р. по 01.04.2002 р. - 1 478,80 грн.

Суд, розглянувши висновок № 168/24 від 29.03.2013р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 20/253, в силу ст.43 ГПК України, приймає цей висновок у якості письмового доказу у справі.

Суд враховує, що Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28.08.1996р. N61 «Про визначення екологічної складової тарифу на електроенергію для споживачів Донецької області» (із змінами і доповненнями) з метою фінансування робіт із встановлення на Миронівській ДРЕС головного енергоблоку з експериментальним котлоагрегатом, на якому будуть відпрацьовані режими спалювання низькосортного палива із забезпеченням європейських екологічних норм викидів у атмосферу, встановлено, що тарифи на електроенергію для споживачів Донецької області включають екологічну складову у розмірі 3 %.

Зазначена постанова була скасована постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005 р. N 697 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕ від 28.08.96 N 61», тобто після порушення провадження у цій справі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невідповідності постанови НКРЕ від 28.08.1996р. N61 «Про визначення екологічної складової тарифу на електроенергію для споживачів Донецької області» нормам чинного на той час законодавства, оскільки відповідно до Указів Президента України від 8 грудня 1994 р. N 738 та від 14 березня 1995 р. N 213 одним із головних завдань НКРЕ визначено формування цінової політики встановлення тарифів на електроенергію. У межах повноважень, наданих зазначеними нормативними актами, Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України прийняла постанову від 28 серпня 1996 р. N 61, яка містить положення про встановлення екологічної надбавки до тарифу як його складової. Отже, на виконання доручення КМУ від 4 березня 1996 р. N 18153/59 наказом Міністерства енергетики було затверджено спірне Положення, яке відповідало чинному законодавству. Протилежного сторонами не доведено.

Враховуючи, що екологічна складова не є санкцією, а є складовою тарифу на електроенергію; експертним висновком встановлено розмір заборгованості з екологічної складової та період її виникнення; в матеріалах справи відсутні докази погашення цього боргу відповідачем, тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Суд вважає безпідставним списання відповідачем заборгованості з екологічної складової у розмірі 98 317,11 грн. за протоколом № 6 від 29.11.2007р. засідання комісії по невиробничим витратам ДП «Макіїввугілля» (т.4 а.с.4-5), оскільки ця заборгованість є спірною і перебувала на розгляді господарського суду з липня 2003 року.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по екологічній складовій у розмірі 98 317,11 грн. з ПДВ підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 55 507,86 грн. інфляційних від простроченої суми та 6 711,58 грн. - 3% річних суд виходить з наступного.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ст.212 ЦК УРСР).

Статтею 214 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2013р. по справі № 20/253 позивача було зобов'язано остаточно визначити позовні вимоги, зокрема склад, розмір, період виникнення та правові підстави вимог (т.4 а.с.91)

У поясненнях від 02.07.2013р. (т.4 а.с.93) позивач зазначив, що остаточні позовні вимоги викладено у клопотанні від 23.12.2003р. № 25/2561, тобто до стягнення пред'явлено 64 671,24 грн. боргу по екологічній складовій та 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову; 55 507,86 грн. інфляційних від простроченої суми, 6 711,58 грн. - 3% річних, 1700,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, розрахунок 3% річних та інфляційних (виходячи з якого боргу та за який період здійснено розрахунок) позивачем не наведено.

Такі обставини унеможливлюють перевірку правильності розрахунку позивача, тому в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних слід відмовити. Протилежного позивачем не доведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" до Державного підприємства "Макіїввугілля" про стягнення 160 536,55 грн. боргу, з яких: 64 671,24 грн. - екологічна складова, 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, 55 507,86 грн. - інфляційні та 6 711,58 грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, буд. 2, ЄДРПОУ 32442295) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр.-т Леніна, буд. 11, ЄДРПОУ 00131268) 64 671,24 грн. - екологічна складова, 33 645,87 грн. - 20% ПДВ на екологічну складову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито у загальній сумі 1108,98 грн., витрати на проведення судової експертизи - 7 320,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.07.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Величко

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.В. Говорун