Постанова

від 09.07.2013 по справі 5027/885/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 5027/885/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 без номера від 30.04.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/843/13 від 17.05.2013р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 05.04.2013 р.

у справі № 5027/885/2012 (суддя - І.В. Скрипничук)

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Чернівці

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Топорівці Чернівецької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : ТОВ "Граніт 2000", с. Іспас Чернівецької області та Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про заборону у вчиненні певних дій

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Топорівці Чернівецької області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ченівці

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чернівецька міська рада, м. Чернівці

про встановлення земельного сервітуту

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явились;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 від 22.05.1996 р., виданий Новоселицьким РВ УМВС України в Чернівецькій області); ОСОБА_4 - представник;

від ТзОВ «Граніт»: Рожнов О.М. - представник (довіреність №3 від 04.01.2013 р.);

від Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради: не з'явились;

від Чернівецької міської ради: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.04.2013 р. у справі № 5027/885/2012 (суддя - Скрипничук І.В.) відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов, шляхом визнання за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 права користування чужою земельною ділянкою - постійний безоплатний сервітут відносно земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:38:002:0040 загальною площею 0,2330 га, цільове призначення - для обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення, яка розташована за адресою м.Чернівці, АДРЕСА_3, із правом проходу та правом проїзду транспортними засобами по наявному шляху, площею 39,10 м.кв. згідно плану меж земельного сервітуту, до сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:38:002:0031 за адресою: АДРЕСА_3, яка належить йому на праві власності.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги господарський суд, посилаючись на приписи частини 1 статті 98, частини 2 статті 100 Земельного кодексу України, статей 401 - 404 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що враховуючи розташування земельної ділянки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та належного Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 майна, нормальне господарське використання останнім земельної ділянки та належного йому нерухомого майна неможливо без встановлення земельного сервітуту, при цьому задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом. Щодо вимог за первісним позовом про заборону транспортним засобам Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та будь-яким іншим транспортним засобам, які виїжджають із належної йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_3 здійснювати проїзд земельною ділянкою, що знаходиться в оренді Приватного підприємця ОСОБА_2, то вони задоволенню не підлягають, оскільки це спричинить ускладнення виробничого процесу, а також господарської діяльності відповідача за первісним позовом.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду, оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вказує на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 неправомірно облаштував проїзд автомобілів клієнтів автомийки через орендовану ним земельну ділянку, межі якої погоджено з усіма сусідніми землекористувачами, в т.ч. із відповідачем за первісним позовом, про що підписано протокол погодження зовнішніх меж земельної ділянки, в якому даний проїзд відсутній. ПП ОСОБА_3 при складанні документації із землеустрою для оформлення державного акту на земельну ділянку, яка межує із ділянкою ПП ОСОБА_2 не погодив межі земельної ділянки з сусідніми землекористувачами, в т.ч. й з позивачем, що ускладнило здійснення підприємницької діяльності з суміжними землекористувачами. Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази, зокрема висновок експертизи, в якому зазначено про можливість проїзду транспортних засобів іншим способом, ніж через орендовану ПП ОСОБА_2 земельну ділянку. В той час, як право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/3540/13 від 27.06.2013 р.) заперечує доводи останньої та вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи надано належну оцінку усім доказам у справі з посиланням на норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. При цьому зазначив, що виїзд з автомийки існував ще задовго до того, як Чернівецька міська рада 13.07.2009 р. уклала із Приватним підприємцем ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,2330 га та яка раніше перебувала в загальному користуванні. Доводи апелянта про те, що при складанні документації із землеустрою для оформлення державного акту на земельну ділянку не погоджувались із ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки акт погодження меж підписується лише при первинному відведенні земельної ділянки та встановленні її меж, що було зроблено у 2008 р., а при наступних переоформленнях якщо не змінювались межі земельної ділянки складається акт приймання - передачі межових знаків. Крім того, позивачу за первісним позовом на момент укладення договору оренди землі з Чернівецькою міською радою (13.07.2009 р.) було відомо про наявність виїзду з автомийки, оскільки ОСОБА_2 27.11.2008 р. погодила межі із сусідніми землекористувачами, в т.ч. з ОСОБА_3 Також, потреба ПП ОСОБА_3 у виїзді автомобілів з автомийки не може бути задоволено іншим способом, як через надання йому права використання земельної ділянки ПП ОСОБА_2 площею 39,10 кв.м., по якій буде здійснюватись виїзд на дорогу (проїзд) загального користування, про що свідчать висновки експертиз, довідка Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу - без задоволення

Чернівецька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 0/102-18-3035 від 26.06.2013 р.) погоджується з рішенням місцевого господарського суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні первісного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що він необґрунтований належними та допустимими доказами та є таким, що суперечить вимогам діючого законодавства. Крім того зазначає, що при складанні документації з землеустрою для оформлення державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3, який був оформлений після договору оренди апелянта, відповідач не погоджував межі земельної ділянки з сусідніми землекористувачами, в тому числі й з Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт 2000", відповідний акт погодження в матеріалах справи відсутній. Звертає увагу також на те, що судом першої інстанції взагалі не досліджувався висновок експертизи щодо можливості виїзду транспортних засобів із земельної ділянки відповідача за первісним позовом по наявному заїзду і повністю проігноровані докази, що спростовують висновки експертизи щодо руху транспортних засобів на накопичувальній площадці, наданими Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернівецькій області. Вважає, що суд першої інстанції взагалі не досліджував питання щодо технічної можливості виїзду автотранспорту з мийки ОСОБА_3 через територію позивача, хоча як вбачається з висновку експертизи, відстань від будівлі до огорожі в місті виїзду автомийки через ділянку позивача менша 6,7 м., що свідчить про відсутність технічної можливості такого виїзду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5027/885/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 01.07.2013 р. (а.с. 186-187) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 р. у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. в склад колегії суддів для розгляду справи № 5027/885/2012 господарського суду Чернівецької області введено суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.

1 липня 2013 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2013 р.

В судовому засіданнні 09.07.2013 р. Фізична особа підприємець ОСОБА_3 заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт 2000» підтримав доводи апеляційної скарги. Апелянт та треті особи без самостійних вимог на предмет спору, участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, однак від Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради поступило клопотання (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/3892/13 від 09.07.2013 р.) про розгляд справи без участі представника.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про підставність доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

При прийнятті рішення, місцевим господарським судом вірно встановлено дійсні обставини справи, а саме, те, що 27 грудня 2007 р. на 23 сесії V скликання Чернівецькою міською радою прийнято рішення № 480 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняте рішення», вирішено надати підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_3 - А площею 0,0735 га в оренду до 24.06.2009 р. для обслуговування мийки автомобілів (підстава: заява ПП ОСОБА_3 від 07.02.2007 р. №Д-702, договір купівлі - продажу від 03.02.2007 р. № 1062) та зобов'язано укласти з Чернівецькою міською радою договір оренди земельної ділянки (а.с. 41, т.2 витяг з рішення).

На підставі вищеназваного рішення сесії, 21 березня 2008 р. Чернівецькою міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі №4621, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чернівці на АДРЕСА_3-А, загальною площею 0,0735 га. (п.п. 1,2,3 договору). Земельна ділянка надається в оренду терміном до 24 червня 2009 р. для обслуговування мийки автомобілів. У разі відсутності письмових заперечень з боку орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, договір оренди землі підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах (п. 4 договору).

Рішенням Чернівецької міської ради № 363/10 від 26.05.2009 будівлі мийки літ. Е, загальною площею 390,50 кв.м., огорожі №1-4 на АДРЕСА_3-А, власником яких є ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності від 28.05.2009 р., а.с. 72, т. 1) було присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_3-В (а.с. 76, т.1).

2 жовтня 2009 р. Приватний підприємець ОСОБА_3 придбав у Чернівецької міської ради земельну ділянку площею 0,0735 га у м. Чернівці, АДРЕСА_3 -В згідно договору купівлі - продажу. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування мийки автомобілів (п. 1.2 договору). Пунктом 6.1. договору сторони обумовили, що згідно чинного законодавства, право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,0735 га, виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права та отримання ним, покупцем, Державного акта на право власності на земельну ділянку, який посвідчуватиме таке право власності на неї (а.с. 78,т.1).

11 січня 2010 р. Управління Держкомзему у місті Чернівці підприємцю ОСОБА_3, видало Державний акт Серії ЯИ№233415 на право власності на земельну ділянку площею 0,0735 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7310136600:38:002:0031). Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011082200012 (а.с. 79, т.1).

Цільове призначення належної підприємцю ОСОБА_3 на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_3 - для обслуговування мийки автомобілів, для чого на територію організовано один заїзд та один виїзд.

Як вбачається із Генерального плану вказаної земельної ділянки за 2004 рік (а.с. 77, т.1), яка використовується в даний час Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, на ній уже на той час знаходилась автомийка автомобілів на два пости з виїздом. Заїзд на мийку здійснювався з вулиці Миколаївської, а виїзд здійснювався в проїзд загального користування (а.с., 11 12, 79, 81, т.1).

На підставі рішення 41 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 25.06.2009 р. № 969 з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено 13 липня 2009 р. договір оренди № 5976 земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель (виробничого призначення), яка знаходиться у м. Чернівцях, АДРЕСА_3, площею 0,2330 га, кадастровий № 7310136600:38:002:0040.

Договір укладено строком на сорок дев'ять років і діє по 13 липня 2058 р. включно. Згідно розділу 5 договору вказана земельна ділянка належить до земель підприємств іншої промисловості (код 1.10.5), надана для обслуговування нежитлових будівель (виробничого призначення). Обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням не існує (т.1, а.с. 83-84).

Таким чином, виникла ситуація, що в користуванні на підставі договору оренди у ФОП ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 39,1 кв.м (згідно схеми, а.с. 101, т.1), по якій здійснють виїзд автомобілі з автомийки, що належить ФОП ОСОБА_3

Оскільки, власником земельної ділянки площею 39,10 кв.м є Чернівецька міська рада, а користувачем на підставі договору оренди землі є ФОП ОСОБА_2 (відповідач за зустрічним позовом), ФОП ОСОБА_3 був запропонований до підписання договір про встановлення земельного сервітуту від 12.07.2012, який надісланий ФОП ОСОБА_2 і Депатраменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (а.с. 99-103, т.1).

Проте, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 листом від 18.07.2012 р. (а.с.104, т.1) відмовилась від підписання договору про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи відмову тим, що встановлення такого унеможливить використання орендованої нею земельної ділянки за цільовим призначенням і це спричинить перешкоду проїзду та розвороту великогабаритного вантажного транспорту, який використовується при здійсненні нею господарської діяльності з виробництва меблів.

3 серпня 2012 р. Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради у листі від № Д-3266/4 запропонував ФОП ОСОБА_3 вирішити дане питання у судовому порядку щодо встановлення земельного сервітуту на АДРЕСА_3 (а.с.105, т.1).

Суд першої інстанції визнав за ПП ОСОБА_3 право на користування чужою земельною ділянкою - постійний безоплатний сервітут відносно спірної земельної ділянки.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд прийшов до висновку про неможливість використання мийки автомобілів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 без забезпечення виїзду таких через земельну ділянку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

Свої доводи місцевий господарський суд обгрунтовує висновком № 282 судової будівельно - технічної експертизи та довідкою Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, вих. № Д-3266/3 від 20.07.2012 р.

З такими твердженнями місцевого господарського суду, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Дійсно, у висновку № 282 судової будівельно - технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Чернівецької області від 19 лютого 2013 р., вказано про те, що при існуючій довжині приміщення 14,57 м. - на однієї лінії можуть обслуговуватись одночасно 2 легкових автомобіля, довжина вантажівки, що обслуговується може становити 12 м. Якщо на пункті ТО обслуговується 2 автомобіля, виїзд першого автомобіля по наявному заїзду неможливий. Існуючий виїзд надає можливість маневру для вантажних машин.

Вищенаведене свідчить про те, що існуюча ситуація, яка склалась між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 щодо використання належної останній земельної ділянки , дійсно зручна для обслуговування мийки автомашин і надає можливість Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 обслуговувати на належній йому мийці кілька автомашин одночасно. Однак, саме такий порядок заїзду і виїзду автомашин не впливає на технологічний процес їх миття та обслуговуваня.

В цьому ж висновку судової будівельно - технічної експертизи, на питання: чи можливий виїзд із земельної ділянки площею 0,0735 га, розташованої в АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_3, через суміжну земельну ділянку площею 0,1489 га, по АДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_3, з врахуванням колодязя та необхідності його обслуговування та використання?, дано позитивну відповідь, а саме: що виїзд із земельної ділянки площею 0,0735 га, розташованої в АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_3, через суміжну земельну ділянку площею 0,1489 га, по АДРЕСА_4, яка також належить на праві власності ОСОБА_3 можливий для легкових автомобілів особливо малого, малого та середнього класу за умов відсутності бетонного кільця діаметром 1100 м.

Отже, проїзд транспортних засобів малого та середнього класу можливий іншим способом, ніж через орендовану земельну ділянку підприємця ОСОБА_2

Стосовно умови відсутності бетонного кільця, слід зазначити, що фото на аркуші справи 144 (том 2) з висновку експертизи фіксує, що влаштований люк на колодязі на рівні брущатки та на брущатку поставлено кільце, яке ніяк не зафіксовано та може демонтуватись. Окрім цього, ні експертизою, а ні підприємцем ОСОБА_3 необґрунтовано необхідності розміщення даного бетонного кільця саме на проїзді. Судова колегія з'ясувала, що в паспорті шахтного колодязя (а.с.122-132, т. 2) зазначено (а.с.124 т.2), що водозабірна споруда розташована на території підприємства, яка засфальтована. Про те, що зазначений колодязь знаходиться в землі і люк його влаштований на рівні брущатки свідчать і фото будівельно - технічної експертизи (а.с. 144, т.2). В судовому засіданні, крім того, з'ясовано, що зі схеми розташування земельних ділянок на вул. Миколаївській в м. Чернівці (а.с 14-15, т. 1) вбачається, що земельна ділянка, на якій розташована автомийка відповідача за первісним позовом межує з належною йому ж земельною ділянкою, вільною від забудови.

Згідно листа Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернівецькій області, вих. № 8/1162 від 02.04.2013 р. виїзд з земельної ділянки по АДРЕСА_3 (автомийка) являється виїздом з прилеглої теритрії, рух заднім ходом (виїзд та заїзд) на вказаній ділянці не суперечить вимогам п. 10.10 Правил дорожнього руху України (а.с. 156, т.2).

З наведеного вище вбачається, що виїзд автомобілів з мийки можливий через належну Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 територію, тобто у інший спосіб, ніж через орендовану Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, земельну ділянку, або заднім ходом по належній йому земельній ділянці, на якій і розташовано автомийки.

В пункті 2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. вказано, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

В даному випадку, приймаючи рішення місцевий господарський суд, прийшов до хибного висновку про необхідність встановлення земельного сервітуту, оскільки висновок експертизи свідчить про технічну можливість влаштування іншого виїзду з автомийки, не порушуючи, при цьому, прав Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, як користувача суміжної земельної ділянки.

За приписами ч.1 статті 404 Цивільного кодексу України , право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Земельний сервітут може бути встановлений тільки в інтересах позивача, а не в інтересах необмеженого кола юридичних або фізичних осіб (в даному випадку клієнтів автомийки).

Запропонований підприємцем ОСОБА_3 спосіб проїзду по території приватного підприємця ОСОБА_2 не є єдиним та безальтернативним. Не надає з цього приводу однозначного та об'єктивного висновку і судова експертиза, а наявність вільної території, належної ОСОБА_3 та прилеглої до його ж земельної ділянки, на якій розташована мийка, передбачає можливість влаштування іншого проїзду автотранспортних засобів.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України про те, що запропонований Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 шлях проїзду автотранспортних засобів є єдиним і безальтернативним та найменшобтяжливим для користувача суміжної земельної ділянки - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

Судова колегія вважає можливим, враховуючи розмір обох належних Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суміжних земельних ділянок облаштування ним іншого виїзду з мийки автомобілів.

Крім того, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 також не доведено належними та допустими доказами обов'язкового існування двох виїздів з мийки, а його покликання на ту обставину, що в такому стані автомийка існувала раніше (в 2004 р.) не позбавляло його права звернутись до Чернівецької міської ради про надання йому в користування тієї частини земельної ділянки, якою здійснюють проїзд автомобілі з належної йому мийки. Договір оренди вказаної земельної ділянки ОСОБА_2, укладено лише в 2009 році.

З огляду на встановленні обставини справи, судова колегія зазначає, що види права земельного сервітуту визначає ст. 99 Земельного кодексу України, положення якої встановлюють підстави за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту.

Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. ФОП ОСОБА_3 повинен довести, з яких причин він не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом встановлено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Позивач не довів в суді, з яких причин він не може для виїзду зі своєї земельної ділянки використовувати належну йому ж суміжну земельну ділянку.

З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що первісний позов підлягає задоволенню в частині: заборони транспортним засобам Приватного підприємця ОСОБА_3, а також будь - яким іншим засобам, які виїжджають із належної Приватному підприємцю ОСОБА_3 на праві приватної власності земельної ділянки по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7310136600:38:002:0031) здійснювати проїзд земельною ділянкою площею 0,0006, га (або 0,2330 га) по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7310136600:38:002:0040), що знаходиться в оренді Приватного підприємця ОСОБА_2 на підставі договору оренди.

Крім того, підприємець ОСОБА_2 у позовні заяві та в апеляційній скарзі ставила вимогу визнати відсутність у підприємця ОСОБА_3 прав на проїзд автотранспорту через орендовану позивачем земельну ділянку, визнавши такий проїзд незаконним, про що зазначила і в прохальній частині апеляційної скарги.

З даного приводу судова колегія зазначає, що вимога про визнання відсутності прав на проїзд автотранспорту не підлягає задоволенню, оскільки не передбачена нормами чинного законодавста та не відповідає способам захисту порушеного права, встановленим в ст. 16 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського осуду обставинам справи.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 без номера від 30.04.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/843/13 від 17.05.2013р.) - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.04.2013 р. у справі № 5027/885/2012 скасувати та прийняте нове рішення. Первісний позов задоволити частково. Заборонити транспортним засобам Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), а також будь - яким іншим транспортним засобам, які виїжджають із належної Приватному підприємцю ОСОБА_3 на праві приватної власності земельної ділянки по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7310136600:38:002:0031) здійснювати проїзд земельною ділянкою площею 0,0006, га (або 0,2330 га) по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7310136600:38:002:0040), що знаходиться в оренді Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на підставі договору оренди № 5976 від 13.07.2009 р. В задоволенні решти вимог первісного позову - відмовити.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача за первісним позовом та стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (с. Топорівці, Новоселицький район) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 1646,50 грн. судового збору.

5. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету 573,50 грн. зайво сплаченого судового збору.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

9. Справу № 5027/885/2012 повернути господарському суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2013 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.