Рішення

від 11.07.2013 по справі 914/2266/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 р. Справа № 914/2266/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волід», м.Львів,

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Телюк Г.В. (посвідчення №005502);

Від позивача: Поліщук О.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волід» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.06.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 27.06.2013 року відкладено на 11.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Прокурор в судове засідання 11.07.2013 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Як вбачається із інформаційної довідки УДППЗ «Укрпошта» (ф. 20) від 04.07.2013 року №7901708182894, поштова кореспонденція з процесуальними документами, яка направлялась на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за зазначеною адресою не перебуває» (оригінал інформаційної довідки в матеріалах справи).

Згідно пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20, що відповідає адресі відповідача, вказаній у позовній заяві, є належним доказом надсилання відповідачеві процесуальних документів.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівська міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 04055896, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м.Львів, пл. Ринок, буд. 1 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волід» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32182416, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 24.05.2013 року №16514411 (докази в матеріалах справи).

07.06.2006 року між Львівською міською радою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волід» (надалі - відповідач, орендар) на підставі Ухвали Львівської міської ради від 23.02.2006 року №3318 «Про користування ТзОВ «Волід» земельною ділянкою по вул. Джерельній у місті Львові» укладено договір оренди землі №Г-270 площею 0,1073 га. для обслуговування офісної нежилої, адміністративно-побутової будівлі комерційного призначення (надалі - договір).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору оренди землі від 07.06.2006 року №Г-270 станом на час розгляду справи прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено терміном на десять років до 23.02.2016 року.

Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 969 734 грн. 48 коп.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 17 457 грн. 71 коп. в рік.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. в) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Відповідно до пп.1 п. а. частини першої статті 33 Земельного кодексу України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб землі, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках ,встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим .розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 15.1. Ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 року №1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та у разі встановлення Верховною Радою України ставок земельного податку.

Згідно п.15.8 вказаної ухвали розмір орендної плати не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі і внесенням змін на підставі чинного законодавства України та інших нормативних документів.

18.06.2009 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова, яка містить схему оціночних районів міста, коефіцієнти нормативно грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон, коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Станом на момент розгляду справи по суті доказів визнання незаконною чи скасування ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року №2712 прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Згідно довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 31.01.2011 року №40/01-15/566, нормативно грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки станом на 28.01.2011 року складає 3 419 339 грн. 83 коп.

Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку проведено на підставі ухвали Львівської міської ради №37 від 16.12.2010 року, який становить розмір орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,1073 га по вул. Джерельній, 20 у місті Львові становить 102 580 грн. 19 коп. за рік.

З метою внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2006 року №Г-270 позивач звертався до відповідача Листами від 06.12.2012 року вих. №2403-вих.-1390 та від 04.03.2013 року вих. №2403-вих.-253 звертався до відповідача із вимогою про підписання та повернення направленого вказаними листами проекту договору про внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2006 року №Г-270 (належним чином завірена копія листів та доказів їх скерування відповідач в матеріалах справи.)

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У визначених законом випадках застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

Визначені законами України у формі фіксованих цін ціни на продукцію, роботи, послуги є обов'язковою умовою договору, незалежно від внесення змін до останнього, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 пункту 13 договору розмір орендної плати може переглядатися у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Львівська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (стаття 188 ГК України).

Таким чином, судом встановлено, що Львівською міською радою вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів досудового розв'язання спору.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Галицького району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Неправомірні дії відповідача щодо ухилення від переоформлення орендної плати і невнесення змін до договору оренди земельної ділянки призводить до несвоєчасної та неповної сплати орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в користуванні відповідача.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» встановлено, що із позовних заяв немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 1 147 грн. 00 коп. слід покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в користь Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від укладення змін до договору оренди землі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волід» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20; код ЄДРПОУ 32182416) Договору оренди землі від 07 червня 2006 року, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 06 березня 2007 року за №04.07.438.0040 шляхом викладення пункту 5 Договору у наступній редакції: «п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 419 339 грн. 83 коп.».

3. Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волід» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20; код ЄДРПОУ 32182416) Договору оренди землі від 07 червня 2006 року, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 06 березня 2007 року за №04.07.438.0040 шляхом викладення пункту 9 Договору в наступній редакції: «п.9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 102 580 грн. 19 коп. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та ворситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок 33217812700004 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007573, код платежу: 13050200 для юридичних осіб, отримувач: міський бюджет для Галицького району».

4. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волід» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20; код ЄДРПОУ 32182416) в дохід Державного бюджету України 1 147 грн. судового збору.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 12.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.