Постанова

від 05.02.2014 по справі 914/2266/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 914/2266/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волід", б/н від 18.11.2013 р. (вх. № 05-05/2617/13 від 26.11.2013 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 11 липня 2013 року

у справі № 914/2266/13 (суддя І.Б. Козак),

порушеній за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волід", м. Львів,

про: внесення змін до договору оренди землі від 07 червня 2006 року, укладеного між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волід", який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 06 березня 2007 року за №04.07.438.0040 шляхом викладення пункту 5 Договору у наступній редакції: "п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3419 339 грн. 83 коп." та пункту 9 Договору в наступній редакції: "п.9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 102580 грн. 19 коп. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок 33217812700004 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007573, код платежу: 13050200 для юридичних осіб, отримувач: міський бюджет для Галицького району" та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Попадюк С.С. - п/к за довіреністю б/н від 04.12.2013 р.,

від позивача: Поліщук О.С. - п/к за довіреністю № 1.7вих-1 від 09.01.2014 р.,

від прокуратури: прокурор Макогон Ю.І. (посвідчення № 020325).

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники апелянта/відповідача та позивача, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 26.11.2013р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.О. ( Розпорядження Голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. (а.с. 74).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. апелянту відновлено строк встановлений для апеляційного оскарження (а.с. 75).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. апеляційну скаргу апелянта прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 11.12.2013р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Апелянт/відповідач - 02.12.2013р. рекомендованою поштою № 79010 06978269, прокурор - 02.12.2013р. рекомендованою поштою № 79010 06978285, позивач - 02.12.2013р. рекомендованою поштою № 79010 06978277 (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а. с. 77-79).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 05.02.2014р., про що сторони були належним чином повідомлені.

Від апелянта/відповідача представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури прибув, проти апеляційної скарги скаржника/відповідача заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача прибув, подав через канцелярію суду пояснення на апеляційну скаргу № 1104-вих.-122 від 03.02.2014р. (вх. № ЛАГС 01-04/615/14 від 03.02.2014 р.) з додатками, копії: Ухвали Львівської міської ради № 37 від 16.12.2010 року; Ухвали Львівської міської ради № 2103 від 07.02.2013р.; Ухвали № 1675 від 26.07.2012р.; Рішення Львівської міської ради № 997 від 25.11.2011р.; Рішення №198 від 13.04.2007р.; Рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2014р. по справі № 914/1919/13. Представник позивача проти апеляційної скарги скаржника/відповідача заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія прийшла до висновку, подані позивачем офіційні документи органу місцевого самоврядування, які досліджувалися у суді першої інстанції, долучити до матеріалів справи та не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/2266/13.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2013 року у справі № 914/2266/13 (суддя І.Б. Козак) вирішено: позов задоволити повністю (пункт перший резолютивної частини ). Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волід" (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20; код ЄДРПОУ 32182416) Договору оренди землі від 07 червня 2006 року, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 06 березня 2007 року за № 04.07.438.0040 шляхом викладення пункту 5 Договору у наступній редакції: "п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 419 339 грн. 83 коп." (пункт другий резолютивної частини). Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волід" (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 20; код ЄДРПОУ 32182416) Договору оренди землі від 07 червня 2006 року, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 06 березня 2007 року за № 04.07.438.0040 шляхом викладення пункту 9 Договору в наступній редакції: "п. 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 102 580 грн. 19 коп. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок 33217812700004 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007573, код платежу: 13050200 для юридичних осіб, отримувач: міський бюджет для Галицького району" (пункт третій резолютивної частини рішення ) (а. с. 58-66).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Волід») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі № 914/2266/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради до ТзОВ «Волід» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки відмовити повністю (а. с. 80-84).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду спору, порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Так, апелянт/відповідач зазначає, що ТзОВ «Волід» не отримано ні ухвали господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі № 914/2266/13, ні самого судового рішення по даній справі, не зважаючи на те, що адреса апелянта не змінювалася, що підтверджує доданим до апеляційної скарги Витягом з ДРЮО та ФОП від 13.11.2013 р. Вважає зазначене порушенням процесуального права сторони і безумовною підставою для скасування судового рішення.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що Договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 р. було укладено між Львівською міською радою та ТзОВ «Волід» на підставі Ухвали Львівської міської ради від 23.02.2006р. № 3318 «Про користування ТзОВ «Волід» земельною ділянкою по вул. Джерельній, 20 у Львові». Статус орендодавця під час виконання спірного Договору оренди не змінився, однак відповідного рішення міськради щодо приведення раніше укладених договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення змін до цих договорів позивачем не приймалося.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що нормативні документи, зокрема Податковий кодекс України та Закон України «Про оренду землі» обов'язкової норми щодо приведення раніше укладених договорів оренди до вимог законодавства не містять. Не містять такого застереження і Ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009р. № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» та від 26.07.2012р. № 1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові», на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог про внесення змін у договір оренди землі та які судом покладені в основу рішення.

Більш того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 15.7 наведеного Положення, рішення про зміну розміру орендної плати за земельну ділянку приймає міська рада відповідною ухвалою за попереднім погодженням з постійною комісією фінансів та планування бюджету. Однак, як зазначає апелянт/відповідач, відповідного рішення міськради щодо раніше укладених договорів оренди позивачем суду не надано і обставини його існування судом не досліджувались, а отже висновок господарського суду Львівської області про задоволення позову є безпідставним.

Крім того, апелянт стверджує, що у матеріалах справи не міститься належних доказів отримання Листів від 06.12.2012р. вих. № 240-вих.-130 та від 04.03.2013р. вих. № 2403-вих.-253 ТзОв «Волід», а відтак спростовуються доводи позивача про ухилення ТзОВ «Волід» від прийняття пропозицій щодо внесення змін до Договору оренди.

Як встановлено колегією суддів, апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волід" є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 32182416, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79007, м. Львів, Галицький район, вул. Джерельна, будинок, 20, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданих станом на 24.05.2013 р. та станом на 13.11.2013 р. (а. с. 28-30, 85-86).

Позивач: Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи № 04055896, місцезнаходження: п. і. 79006, м. Львів, площа Ринок, 1.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.06.2006 р. між Львівською міською радою (Позивач - у справі, Орендодавець - за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волід» (Орендар - за Договором, Відповідач - у справі) на підставі Ухвали Львівської міської ради № 3318 від 23.02.2006 року було укладено Договір оренди землі. Договір зареєстрований у Львівській міській раді 07 червня 2006 р. за № Г-270, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі Г-1 вчинено запис. Договір також зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 березня 2007 р. за № 04:07:438:0040 кн.04-1 (далі за текстом - Договір)(а. с. 12-13/зворот).

Зазначений Договір оренди землі укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін Договору, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, державна реєстрація Договору проведена Львівським міським відділом Львівської регіональної філії Центр державного земельного кадастру (ДЗК) - 06 березня 2007 року за № 04:07:438:00404 кн. 04-1, що відповідає приписам ст.ст. 210 ЦК України, відтак зазначений Договір є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, з моменту державної реєстрації (ст. 210 ЦК України).

Відповідно до п. 43 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За своїми основними та другорядними ознаками зазначений Договір відповідно до ст. 792 ЦК України, є договором найму (оренди) земельної ділянки.

Згідно п.1 Договору, Орендодавець, на підставі діючого Положення "Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" та ухвали Львівської міської ради № 3318 від 23.02.2006 р. "Про користування ТзОВ "Волід" земельною ділянкою на вул. Джерельній, 20 у Львові" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львів, вул. Джерельна, 20, цільове призначення об'єкта оренди: для обслуговування офісної нежитлової адміністративно-побутової будівлі комерційного призначення.

Відповідно до п. 2 даного Договору, в оренду передається земельна ділянка, кадастровий № 4610136600:03:004:0003, загальною площею 0,1073 га, у тому числі під будівлею - 0,0683 га, під твердим покриттям - 0,0390 га.

Договір укладено строком на 10 (десять) років до 23.02.2016 р.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 969734,48 грн.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 17457,71 грн. в рік та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 3211812600003 УДК в Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389398, отримувач: місцевий бюджет для Залізничного району, код платежу 13050200 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю э земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

"Положенням про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", яке затверджено ухвалою Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 07.06.2007 р. за № 899 передбачено, зокрема, порядок продажу та відведення земельних ділянок у власність та для укладення договорів оренди, порядок розгляду та підготовки документів для продажу земель у власність (розділ 2 Положення); порядок проведення земельних торгів (аукціону) (розділи 4, 5, 6, 7, 8 Положення); порядок укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок без проведення земельних торгів (розділ 9) на земельних торгах (розділ 10 Положення); порядок розгляду та підготовки документів для надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та власність для обслуговування об'єктів нерухомого майна (розділ 11 Положення); порядок розгляду та підготовки документів для надання в оренду, постійне користування земельних ділянок (у т.ч. земельних ділянок вільних від забудови) або зміни цільового призначення (розділ 12 Положення); порядок укладення договорів оренди земельних ділянок (розділ 13 Положення).

Розділом 14 Положення передбачено порядок визначення розміру орендної плати за землю. Так, п. 14.3 зазначеного Положення передбачено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок та на підставі ухвали міської ради про надання в оренду земельної ділянки …, підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про передачу земельної ділянки в оренду з обов'язковим визначенням категорії земель за основним цільовим призначенням і категорії земель за функцією використання та нормативно грошова оцінка земельної ділянки за поточний рік (п. 14.4. Положення).

Пунктом 14.5. Положення передбачено, що річний розмір орендної плати залежно від функціонального призначення земельної ділянки встановлюється у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки незалежно від терміну оренди (крім ділянок, вказаних у п.п. 15.6, 15.7 Положення). Так, п.п. 14.6.1. передбачено річний розмір орендної плати за земельні ділянки комерційного використання; під автозаправні станції (п. 14.6.2.), для обслуговування ринків (п. 14.6.3), для продовольчих, промислових ринків, ринків змішаного використання (п. 14.6.3.1. - 14.6.3.3.). Пунктом 14.7 Положення встановлено, що орендна плата встановлюється у трикратному розмірі земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1 статті 276 Податкового кодексу України для категорій земель визначених у п.п. 14.7.1. - 14.7.3. Положення.

Розділом 15 Положення передбачено випадки зміни розміру орендної плати за земельні ділянки.

Так, п. 15.1. Положення встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та у разі встановлення Верховною Радою України нових ставок земельного податку. Відповідно до п. 15.2. Положення, у разі прийняття нормативно-правових актів щодо зміни розмірів орендної плати за землю фізичні та юридичні особи зобов'язані у встановленому порядку переукласти договори оренди землі з врахуванням змін що відбулись. Відмова юридичних чи фізичних осіб-орендарів (чи зволікання з підписанням) від переукладення (внесення змін до) діючих договорів оренди землі є підставою для розірвання договору оренди землі та звільнення орендованої земельної ділянки за рішенням суду (п. 15.3. Положення).

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 18.06.2009 р. за № 2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" було затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова (пункт 1 ухвали), яка містить схему оціночних районів міста (додаток 1)(а. с. 166), коефіцієнти нормативно грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон (у гривнях за 1 кв.м.) (додаток 2)(а. с. 167-171), коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 3)(а. с. 172-176).

Колегією суддів встановлено, що станом на момент розгляду справи в місцевому господарському суді доказів про те, що ухвала Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" визнана незаконною чи скасована відсутні, таких доказів сторонами в т.ч. апелянтом/відповідачем не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення й перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Так, ухвалою Львівської міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" від 18.06.2009 р. за № 2712, затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Львова, із урахуванням районів міста (додаток 1), коефіцієнтів нормативної грошової оцінки земель, різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон (додаток 2); встановлено середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста з врахуванням регіональних факторів, яка становить 470,29 грн. (п. 2.1. ухвали) станом на 01.10.2009 року (п. 2.4. ухвали). Пунктом 3 Ухвали від 18.06.2009 р. за № 2712 визнано такою, що втратила з 01.10.2009 року чинність ухвалу міської ради від 29.04.1999 № 210 "Про затвердження відкорегованої грошової оцінки земель міста Львова".

Таким чином, нормативно грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі № 5009/3430/12, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року № 3-21гс13. Таку ж правову позицію зайняв Вищий господарський суд України у постановах від 23.01.2014 р. по справі № 914/3190/13, від 14 січня 2014 р. у справі № 5027/643/2012, від 03.12.2013 р. у справі № 914/2487/13, від 27 серпня 2013 року у справі № 014/738/13-г, від 18 квітня 2013 року у справі № 5015/4198/12, від 21 травня 2013 року у справі № 5015/4331/12 та інших.

Відтак, підставою для внесення змін до Договору оренди землі слугує ухвала Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 18.06.2009 р. за № 2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова", якою затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова з урахуванням грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон та коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф).

У зв'язку з викладеним, Управлінням Держкомзему у м. Львові 31.01.2011р. за № 40/01-15/566 на адресу начальника Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин п. М. Бокало, надано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває в оренді ТзОВ «Волід», яка становить 3419339,89 грн.(а. с. 27)

Згідно з проведеним Департаментом містобудування Львівської міської ради розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності для Товариства з обмеженою відповідальністю «Волід», нормативна грошова оцінка орендованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Волід» земельної ділянки станом на 31.01.2011 р. становить 3419339,83 грн., розмір орендної плати в рік становить 102580,19 грн. (а. с. 26).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено Лист від 06.12.2012 року за № 2403-вих-1390 у якій, повідомлено Відповідача про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває в оренді Відповідача та з вимогою терміново, впродовж 10 днів з часу отримання зазначеної вимоги, у встановленому порядку надати необхідні документи для внесення змін до існуючого договору оренди землі (а.с. 17)

Також Листом від 04.03.2013 року вих. № 2403-вих.-253 Позивач звернувся до відповідача з вимогою про підписання та повернення направленого вказаними листами проекту договору про внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2006 року № Г-270 (а.с.18-25).

Однак, листи позивача відповідачем були залишені без реагування.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що між сторонами не було досягнуто згоди, щодо встановлення нового розміру орендної плати відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712, яка станом на час винесення місцевим судом рішення є чинною та не скасованою.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави та у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Заявлений прокурором Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради позов відповідає вимогам Законів України "Про прокуратуру", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Податкового кодексу України і підлягає до розгляду по суті.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з п.14.1.125 ст.14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Львівською міською радою 18.06.2009 р. було прийнято ухвалу № 2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова", яке у відповідності до п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України набрало чинності та підлягає застосуванню до бюджетного періоду, в межах якого спір розглядається судом.

Пунктом 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. № 6 роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лиш у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, Позивач звертався до Відповідача з пропозицією про внесення відповідних змін до Договору (листи від 06.12.2012 року вих. № 2403-вих.-1390, від 04.03.2013 року вих. № 2403-вих.-253 (а. с. 17-18), однак у позасудовому порядку сторони не досягли згоди щодо внесення змін до умов Договору.

Відповідно до ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп-2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

В постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. (справа № 28/5005/640/2012) наголошується, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічна правова позиція про те, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 17/5005/8502/2011 та у постанові від 10.04.2013 р. по справі № 31/5005/4031/2012.

В нашому випадку Позивач, неодноразово, надсилав Відповідачу повідомлення з вимогою внести зміни до існуючого договору оренди землі та про підстави внесення таких змін.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Щодо твердження апелянта, що статус орендодавця під час виконання спірного Договору оренди не змінився, однак відповідного рішення міськради щодо приведення раніше укладених договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення змін до цих договорів позивачем не приймалося, згідно пункту 15.2 Ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012р. № 1675 "Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові" у разі прийняття нормативно-правових актів щодо зміни розмірів орендної плати за землю фізичні та юридичні особи зобов'язані у встановленому порядку переукласти договори оренди землі з урахуванням змін, що відбулися.

Відповідно до п. 1.7 Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові дія останнього поширюється на всі землі за винятком тих, що не можуть бути передані у власність або оренду відповідно до чинного законодавства України.

Отже, Ухвала Львівської міської ради від 26.07.2012р. № 1675 передбачає обов'язок орендаря переукласти договори оренди землі у разі прийняття нормативно-правових актів щодо зміни розмірів орендної плати за землю.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Львівська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Як стверджує апелянт, у матеріалах справи не міститься належних доказів такої вимоги від орендаря привести цей договір у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін. Так відповідач заперечує отримання Листів від 06.12.2012р. вих. № 240-вих.-130 та від 04.03.2013р. вих. № 2403-вих.-253 Товариством з обмеженою відповідальністю «Волід», а відтак спростовує доводи позивача про ухилення ТзОВ «Волід» від прийняття пропозицій щодо внесення змін до Договору оренди.

Проте, як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено Лист від 06.12.2012 року за № 2403-вих-1390 у якій, повідомлено Відповідача про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває в оренді Відповідача та з вимогою терміново, впродовж 10 днів з часу отримання зазначеної вимоги, у встановленому порядку надати необхідні документи для внесення змін до існуючого договору оренди землі (а. с. 17). Також Листом від 04.03.2013 року вих. № 2403-вих.-253 Позивач звернувся до відповідача з вимогою про підписання та повернення направленого вказаними листами проекту договору про внесення змін до Договору оренди землі від 07.06.2006 року № Г-270 (а.с.18-25). Як зазначено вище у цій постанові, листи позивача відповідачем були залишені без реагування.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що ухвала Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 18.06.2009 р. за № 2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" було затверджено нову (базову) нормативно грошову оцінку земель міста Львова (пункт 1), яка містить схему оціночних районів міста (додаток 1)(а. с. 166), коефіцієнти нормативно грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон (у гривнях за 1 кв.м.) (додаток 2)(а. с. 167-171), , коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 3)(а. с. 172-176), станом на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, є чинною та обов'язковою до виконання (Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009), відтак, місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги прокуратури Галицького району міста Львова в особі позивача (Львівської міської ради - органу місцевого самоврядування) та внесено зміни до договору оренди земельної ділянки у зв'язку із затвердженням нової нормативної грошової оцінки земель м. Львова.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, скаржник стверджує, що місцевим судом не надсилалися за місцезнаходженням ТзОВ «Волід»: 79007, м. Львів, вул. Джерельна, 20, ні ухвали суду про призначення даної справи до розгляду, ні самого рішення у справі, відтак відповідач/апелянт не знав про день, час та місце розгляду даної справи, що на його думку, є підставою для скасування судового рішення.

Однак зазначені твердження апелянта є недоведеними, оскільки відповідач знаходиться за адресою: 79007, м. Львів, вул. Джерельна, 20, що передбачено у Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданий станом на 24.05.13 р. (а.с. 28-30) і, безпідставно, не отримував кореспонденції, яка йому надсилалася за вказаною адресою місцевим господарським судом по-пошті, що підтверджується рекомендованою кореспонденцією, яка поверталася на адресу господарського суду Львівської області без вручення адресату з написом працівника пошти про причини повернення: «За зазначеною адресою не проживає» (а.с. 38), «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 56 та а.с. 68).

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму ВГС України від 23 березня 2012 року № 3, від 17 жовтня 2012 року № 10) визначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Пунктом 3.9.1. зазначеної постанови передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Неотримання відповідачем/апелянтом поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79007, м. Львів, вул. Джерельна, 20, що відповідає вказаним адресам у позовній заяві, витязі з ЄДРЮО та ФОП виданого станом на 24.05.2013р. (а.с. 28-30) та Витязі з ЄДРЮО та ФОП серії АГ № 896016, виданий станом на 13.11.2013р. та долучений апелянтом до апеляційної скарги (а.с. 85-86) є належним доказом надсилання відповідачеві вказаних документів.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом не дотримано норм матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду спору, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Однак колегія суддів вважає, що такі твердження апелянта безпідставними, оскільки господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інші твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі № 914/2266/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013 року у справі № 914/2266/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 05.02.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.02.2014 року.