Рішення

від 20.06.2013 по справі 39/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2013р. Справа № 39/178

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл», Київська область, смт. Коцюбинське,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк,

про: стягнення 230'471грн.38коп.

За участю представників сторін

від позивача: Шевчук В.В. - за довіреністю від 05.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дивалл» Київська область, смт. Коцюбинське, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 230471грн.38коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 213571грн. 03коп., 3% річних у сумі 2427грн. 82коп., пені в сумі 10451грн. 88коп. та інфляційних втрат у сумі 4020грн. 65коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 646 від 04.11.2008р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

03.10.2011р. позивач керуючись ст. 22 ГПК України звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 213571грн.03коп., пеню в сумі 9846грн.48коп., 3% річних у сумі 2310грн.64коп. та інфляційні збитки у сумі 3882грн.30коп., всього 229610грн.45коп. Заява подана внаслідок допущення помилки при підрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат, а саме позивачем двічі здійснено розрахунок по видатковим накладним №ДЛ-0001587, № ДЛ-1591, № ДЛ-1592, що вказано безпосередньо у самій заяві.

Господарський виходячи з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами, дійшов до висновку що позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних збитків.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

Ухвалою від 18.10.2011р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ТС Обжора» до Товариства з обмеженогю відповідальністю «Дивалл» про визнання договору № 646 від 04.11.2008р. недійсним.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 20.10.2011р. справа №39/178 у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. передана для розгляду судді Подколзіній Л.Д.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 20.10.2011р. зупинив провадження по справі.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 17.02.2012р. справа №39/178 у зв'язку з виходом з відпустки судді Морщагіної Н.С. передана для розгляду судді Морщагіної Н.С.

Після усунення обставин що зумовили зупинення провадження по справі ухвалою від 27.04.2012р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 08.05.2012р.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.10.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 07.05.2012р. зупинив провадження по справі.

Після усунення обставин що зумовили зупинення провадження по справі ухвалою від 04.12.2012р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 13.12.2012р.

19.12.2012р. відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог, а саме посилається на те, що постачання товару за представленими позивачем суду видатковими накладними здійснювалось не на підставі договору № 646 від 04.11.2008р., оскільки в накладних відсутнє посилання на вказаний договір, як і відсутній номер замовлення на поставку, наразі позивачем не надані суду передбачені вказаним договором замовлення та графіки поставок. Крім того відповідач вказує на те, що накладні не підписані уповноваженими особами відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду від 20.12.2012р. у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. справа №39/178 передана для розгляду судді Макарової Ю.В.

Ухвалою від 15.01.2013р. суд відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «ТС Обжора» до ТОВ «Дивалл» про визнання видаткової накладної №ДП-0000913 від 08.02.2011р. недійсною.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 16.01.2012р. зупинив провадження по справі.

17.01.2013р. позивач надав заперечення на відзив відповідача, за змістом яких стверджує що зазначення у накладній номеру договору не є обов'язковим реквізитом накладної. Також зазначає, що відповідачем не надавалось жодних претензій щодо здійснених продавцем поставок та оформлення будь-яких документів. Позивач також звертає увагу на те, що сторонами були підписані специфікації та графіки поставок товару, які наявні в матеріалах справи.

Після усунення обставин що зумовили зупинення провадження по справі ухвалою від 30.05.2013р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 20.06.2013р.

20.06.2013р. від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, за якими позивач повідомив суд, що між сторонами було укладено два договори - договір поставки № б/н від 27.01.2004р, який припинив свою дію та знищений, оплата товару за останнім здійснена в повному обсязі та договір № 646 від 04.11.2008р., саме на підставі якого і виникла заявлена сума боргу.

У вказаній заяві позивач також підтвердив, що відповідачем не булі оплачені видаткові накладні, які зазначені в додатку № 1 до позову - том 1, а.с.13, заявлена сума боргу виникла починаючи з 29.03.2011р. по 12.05.2011р., а саме ТОВ «ТС Обжора» залишилися неоплаченими видаткові накладні за лютий та березень 2011 року.

В судовому засіданні 20.06.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтвердив, що заявлена до стягнення сума боргу виникла за видатковими накладними з 08.02.2011р. по 22.03.2011р., які вказані у доданому до позову розрахунку вимог (том 1, а.с. 13), повідомив про відсутність інших доказів в обґрунтування позиції зі спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач жодного разу не забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції, вимог ухвали суду від 30.05.2013р. не виконав. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 30.05.2013р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

04.11.2008р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) з протоколом розбіжностей був укладений договір купівлі-продажу на умовах з відстроченням платежу № 646 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2 «Специфікація»).

Пунктом 2.5.1. договору сторони погодили, що право власності переходить від продавця до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, котра підтверджує, що товари були прийняті покупцем.

У відповідності із п. 5.2 договору продавець зобов'язаний поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації, що затверджена сторонами («Додаток 2).

Пунктом 5.3. договору визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, поставленого продавцем товару, не пізніше 33 банківських днів з моменту передання такої партії товару.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2010р.

Згідно із п. 8.2 договору якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Протоколом розбіжностей від 04.11.2008р. до договору №646 від 04.11.2008р. сторони погодили п.п. 2.2.2., 2.4.4., 2.6.2., 3.2., 5.5., 5.6., 5.7., 5.8.,6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 6.9., 6.10., 7.2. у іншій, ніж у спірному договорі, редакції.

Сторони у виконання п.1.1. договору №646 від 04.11.2008р. уклали Додаток № 1 до вказаного договору, яким визначили форму замовлення на поставку товару.

На виконання п. 1.2. договору № 646 від 04.11.2008р. сторони у якості Додатку № 2 до договору №646 від 04.11.2008р. уклали Специфікацію від 03.03.2011р., якою визначили найменування товару, товарну групу, штрих-код, одиницю виміру, ціну нову для ТОВ «ТС Обжора» товару за одиницю товару з ПДВ, ціну нову базову за одиницю товару з ПДВ, ціну поточну для ТОВ «ТС Обжора» товару за одиницю товару з ПДВ, % знижки від ціни нової базової, % зміни ціни.

Уклавши Додаток № 3 до договору № 646 від 04.11.2008р. сторони погодили графік поставок, який вступає у дію з 04.11.2008р., за змістом якого визначили магазин, адресу поставки, день неділі поставки та час.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання умов договору №646 від 04.11.2008р. за замовленнями покупця здійснив поставку товару відповідачу, однак отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та остаточного розрахунку за товар не виконав, внаслідок чого у ТОВ «ТС Обжора» станом на 29.08.2011р. виникла заборгованість у розмірі 213571грн. 03коп.

Викладені обставини призвели до звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Предметом позову, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 213571грн.03коп., пені в сумі 9846грн.48коп., 3% річних у сумі 2310грн.64коп. та втрат від інфляції у сумі 3882грн. 30коп.

Відповідно до позовної заяви підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 646 від 04.11.2008р. (купівля-продаж на умовах оплати з відстроченням платежу) щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого за видатковими накладними.

20.06.2013р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення від 20.06.2013р. за змістом яких підтвердив, що несплаченими залишилися накладні, які зазначені у додатку до позову №1 (том 1 а.с.13), тобто спір між сторонами виник у зв'язку з несплатою відповідачем товару, поставка якого здійснювалася за конкретно визначеними накладними.

Враховуючи викладене, розглянувши вказаний позивачем розрахунок суд встановив, що спірними є видаткові накладні поставка за якими здійснювалася за період з 08.02.2011р. по 22.03.2011р.

Посилання відповідач у відзиві на те, що надані позивачем первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару відповідачу в межах умов договору № 646 від 04.11.2008р., оскільки у видаткових накладних не міститься посилання на вищезазначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

На спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ".

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

За змістом ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що зазначені приписи не визначають в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції - дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Судом встановлено, що товар, переданий за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, відповідає виду продукції, обумовленої у Специфікації від 03.03.2011р. до договору №646 від 04.11.2008р., яка є його невід'ємною частиною, так предметом поставки є приправи за переліком. Суд також приймає до уваги, що позивач в якості підстави декларування своїх податкових зобов'язань за проведену господарську операцію у податкових накладних вказує договір №646 від 04.11.2008р.

Матеріали справи містять письмові пояснення позивача від 20.06.2013р. за змістом яких позивач зазначає, що між сторонами крім договору № 646 від 04.11.2008р. був укладений лише договір №б/н від 27.01.2004р., за яким розрахунки між сторонами здійснені в повному обсязі, через що наполягає на тому, що заявлена сума боргу виникла саме у зв'язку з поставкою товару за договором № 646 від 04.11.2008р.

Наразі матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що поставка спірного товару відбувалася саме на підставі договору №646 від 04.11.2008р., протилежне не доведено відповідачем.

Таким чином, договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 646 від 04.11.2008р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову, та фактів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, тобто на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт виникнення заборгованості у відповідача із зазначенням підстав її утворення.

Тобто, на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт купівлі-продажу, тобто отримання товару відповідачем у означеній позовній заяві кількості та за вказаною ціною.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні (первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту - здійснення господарської операції).

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Таким чином, вищевикладеними приписами законодавства регламентований порядок документального підтвердження факту виконання зобов`язання з поставки товару між боржником та кредитором.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 зазначеного Кодексу встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вже зазначалося позивач визначив, що несплаченими залишилися накладні, які зазначені у додатку до позову №1 (том 1 а.с.13), а саме поставка за якими здійснювалася за період з 08.02.2011р. по 22.03.2011р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у виконання договору № 646 від 04.11.2008р. поставив, а відповідач за видатковими накладними:

- №ДЛ-0000913, №ДЛ-0000914, №ДЛ-0000916, №ДЛ-0000917, №ДЛ-0000919, №ДЛ-0000921, №ДЛ-0000923, №ДЛ0000924, №ДЛ-0000927, №ДЛ-0000926, №ДЛ-0000926, №ДЛ-0000928, №ДЛ-0000930 від 08.02.2011р.,

- №ДЛ-0001384, №ДЛ-0001385, №ДЛ-0001386, №ДЛ-0001388, №ДЛ-0001389, №ДЛ-0001390, №ДЛ-0001391, №ДЛ-0001392, №ДЛ-0001393, №ДЛ-0001394, №ДЛ-0001396, №ДЛ-0001397 від 01.03.2011р.,

- №ДЛ-0001587, №ДЛ-0001591, №ДЛ-0001592, №ДЛ-0001594, №ДЛ-0001596, №ДЛ-0001597 від 09.03.2011р.,

- №ДЛ-0001900, №ДЛ-0001899, №ДЛ-0001901, №ДЛ-0001902, №ДЛ-0001903, №ДЛ-0001904, №ДЛ-0001905, №ДЛ-0001906, №ДЛ-0001907, №ДЛ-0001908, №ДЛ-0001909, №ДЛ-0001911, №ДЛ-0001912, №ДЛ-0001913, №ДЛ-0001914, №ДЛ-0001915, №ДЛ-0001916, №ДЛ-0001917, №ДЛ-0001918, №ДЛ-0001919, №ДЛ-0001922 від 22.03.2011р.,

отримав товар загальною вартістю 206180грн.70коп.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк. Факт оприбуткування товару за вказаними накладними у бухгалтерському обліку відповідача підтверджується двустронніми актами звірки розрахунків між сторонами, скріпленими в тому числі печаткою відповідача (а.с.24-25, т. 3). Докази втрати, крадіжки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» матеріали справи не містять, як і доказів звернення відповідача з цього приводу до правоохоронних органів. У зв'язку з чим судом не приймаються до уваги заперечення відповідача відносно того, що спірні накладні не підписані уповноваженими особами відповідача, адже факт отримання товару відповідачем не спростований.

Отже, як свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, позивачем у спірний період з 08.02.2011р. по 22.03.2011р. доведений лише факт поставки товару відповідачу на загальну суму 206180грн. 70коп.

Пунктом 5.5 в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та розходження не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати прийматися не будуть. Покупець зобов'язаний довести до відома постачальника про наявність таких помилок та розходжень у супровідних документах до нього, а постачальник зобов'язаний замінити необхідні документи протягом 7 календарних днів.

Відповідно до п. 5.6 договору в редакції протоколу розбіжностей якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні протягом 7 календарних днів. Покупець має право затримати розрахунок за товар до усунення помилок або розходжень.

Спірні видаткові накладні містять посилання на замовлення, зокрема у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.3. договору визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, поставленого продавцем товару, не пізніше 33 банківських днів з моменту передання такої партії товару.

Пунктом 2.5.1. договору сторони погодили, що право власності переходить від продавця до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, котра підтверджує, що товари були прийняті покупцем.

Враховуючи, що за накладними №ДЛ-0000913, №ДЛ-0000914, №ДЛ-0000916, №ДЛ-0000917, №ДЛ-0000919, №ДЛ-0000921, №ДЛ-0000923, №ДЛ0000924, №ДЛ-0000927, №ДЛ-0000926, №ДЛ-0000926, №ДЛ-0000928, №ДЛ-0000930 від 08.02.2011р. товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 08.02.2011р., то з урахуванням умов п. 5.3 договору № 646 від 04.11.2008р., граничний строк оплати товару наступив для відповідача 29.03.2011р., а вже з 30.03.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання; товар, поставлений за накладними №ДЛ-0001384, №ДЛ-0001385, №ДЛ-0001386, №ДЛ-0001388, №ДЛ-0001389, №ДЛ-0001390, №ДЛ-0001391, №ДЛ-0001392, №ДЛ-0001393, №ДЛ-0001394, №ДЛ-0001396, №ДЛ-0001397 від 01.03.2011р. повинен бути сплачений відповідачем до 19.04.2011р. включно, а вже з 20.04.2011р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; товар, поставлений за накладними №ДЛ-0001587, №ДЛ-0001591, №ДЛ-0001592, №ДЛ-0001594, №ДЛ-0001596, №ДЛ-0001597 від 09.03.2011р. повинен бути сплачений відповідачем до 25.04.2011р. включно, а вже з 26.04.2011р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; товар, поставлений за накладними №ДЛ-0001900, №ДЛ-0001899, №ДЛ-0001901, №ДЛ-0001902, №ДЛ-0001903, №ДЛ-0001904, №ДЛ-0001905, №ДЛ-0001906, №ДЛ-0001907, №ДЛ-0001908, №ДЛ-0001909, №ДЛ-0001911, №ДЛ-0001912, №ДЛ-0001913, №ДЛ-0001914, №ДЛ-0001915, №ДЛ-0001916, №ДЛ-0001917, №ДЛ-0001918, №ДЛ-0001919, №ДЛ-0001922 від 22.03.2011р. повинен бути сплачений відповідачем до 12.05.2011р. включно, а вже з 13.05.2011р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, накладна ДЛ-0000913 від 08.02.2011р. на суму 11977грн.80коп. є спірною у сумі 11958грн.01коп.

Таким чином за арифметичним підрахунком суду загальна сума боргу за накладними з 08.02.2011р. по 22.03.2011р. складає 206160грн. 91коп. (враховуючи вказану позивачем суму боргу за накладною ДЛ-0000913 від 08.02.2011р. у розмірі 11958грн. 01коп.), а не 213571грн. 03коп. як підраховано позивачем.

Представлений позивачем в обґрунтування заявленої суми боргу у розмірі 213571грн. 03коп. акт звірки розрахунків за період з 01.05.2011р. по 01.06.2011р. (а.с. 26, т. 3) суд не приймає до уваги як доказ виникнення вказаної заборгованості саме за спірними поставками (з 08.02.2011р. по 22.03.2011р.), так як вказана у ньому сума у розмірі 213571грн. 03коп. є загальною залишковою сумою сальдо за довготривалими правовідносинами сторін з постачання товару. Всі представлені позивачем акти звірки розрахунків місять початкове залишкове сальдо, так починаючи з акту звірки розрахунків № 105 залишкове сальдо на 01.01.2010р. складає у графі «дебет» суму у розмірі 126149грн. 79коп.

У даному випадку позивач визначив виникнення заявленої до стягнення заборгованості за накладними у період з 08.02.2011р. по 22.03.2011р., відповідно на позивача покладений обов'язок довести господарськими документами, тобто первинними бухгалтерськими документами факт виникнення заборгованості у розмірі 213571грн. 03коп. саме за накладними, визначеними як спірні.

Оскільки позивач не довів суду що сума боргу за видатковими накладними з 08.02.2011р. по 22.03.2011р. складає суму у розмірі 213571грн. 03коп., наразі суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу лише в розмірі 206160грн. 91коп., у зв'язку з чим відмовляє позивачу в частині стягнення суми основного боргу в сумі 7410грн.12коп. за недоведеністю позовних вимог в цій частині.

Докази погашення боргу в сумі 206160грн.91коп. суду не представлені, розмір боргу не спростований відповідачем.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача остаточно 3% річних у сумі 2310грн.64коп. та інфляційні втрати в сумі 3882грн.30коп., які нараховані за кожною накладною окремо, відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво", з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума індексу інфляції у розмірі 3849грн.91коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення індексу інфляції в сумі 32грн.39коп.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 2310грн.64коп. підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем, щодо оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 6.10 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 9846грн.48коп., яка нарахована за кожною накладною окремо, відповідно до розрахунку наявному у матеріалах справи.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, сторони у п. 6.10 договору в редакції протоколу розбіжностей дійшли згоди, що за порушення строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, котра діяла на момент заборгованості, від суми заборгованості, за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог суд дійшов висновків, що обраний позивачем початок періоду нарахування пені не суперечить моменту настання прострочення з оплати товару, обораний період нарахування не перевищує передбачені законодавством обмеження щодо нарахування пені.

Суд, зробивши власний розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраних позивачем періодів нарахування, встановив, що заявлений розмір пені не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 9846грн.48коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2,4-3, 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл» Київська область, смт. Коцюбинське до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 213571грн.03коп., пені в сумі 9846грн.48коп., 3% річних у сумі 2310грн.64коп. та інфляційних втрат у сумі 3882грн.30коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30, ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл» (юридична адреса: 08298, Київська область, смт.Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 20574967) суму основного боргу 206160грн.91коп., 3% річних у сумі 2310грн.64коп., пеню в сумі 9846грн.48коп., інфляційні витрати у сумі 3849грн.91коп., витрати на оплату державного мита в сумі 2221грн.69коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 227грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 20.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова