Рішення

від 08.07.2013 по справі 0501/2754/2012

АВДІЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/217/33/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Грищенко В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Богуславця С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Авдіївка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної громадської організації «Футбольний клуб Славутич» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, про припинення дії контракту, про визнання дій щодо умов контракту незаконними, стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації, вартості харчування, проживання, заборгованість з відпускних, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним звільнення, припинення дії контракту, стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальної та моральної шкоди. Посилався на те, що 20.07.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений контракт, який було зареєстровано 22.07.2011 року в Професійній лізі України (далі ПФЛ) і згідно якого у сторін виникли певні права і обов'язки. З 22.07.2011 року ПФЛ було допущено позивача до участі в змаганнях професійних футбольних клубів у 2 лізі групи А за команду клубу ФК «Славутич» м.Черкаси. Позивач в повній мірі виконував обов'язки професійного футболіста, які передбачені контрактом, жодних зауважень до позивача не надходило. 06.08.2011 року приблизно за 40 хвилин до початку гри, позивач був видалений з роздягальні команди відповідача, навіть без будь-яких пояснень з боку тренерського штабу, що спричинило позивачу душевних страждань. Після гри 06.08.2011 року між позивачем та керівництвом відповідача, відбулася розмова, про нібито те, що позивач зганьбив честь Клубу, а тому з ним розривається контракт від 20.07.2011 року. Окрім того при розмові в сторону позивача висловлювалися неприємні слова, чим ганьбили честь та гідність позивача, чим завдали моральну шкоду позивачу.

Після цього довіреною особою позивача було направлено претензію від 07.08.2011 року з метою вирішення трудового спору. Однак 12.08.2011 року від відповідача надійшла офіційна відмова від вирішення даного трудового спору, у зв'язку з чим позивач звернувся до апеляційного комітету Федерації футболу України, які рішенням від 09.04.2012 року наказ від 17.11.2011 року «Про звільнення» визнано таким, що не відповідає закону; зобов'язано ФК Славутич скасувати незаконний наказ від 17.11.2011 року «Про звільнення», що був начебто прийнятий відповідачем; позивача було зобов'язано повернутися до команди відповідача та продовжити виконання начебто діючого контракту від 22.07.2011 року; відповідача було зобов'язано здійснити виплату позивачу заробітної плати з серпня 2011 року по день фактичної виплати; зобов'язано відповідача здійснити виправлення в трудовій книжці.

Позивач 10.04.2012 року вже бажав прибути до розташування футбольного клубу відповідача, але спортивний директор відповідача в телефонній розмові обґрунтував, що вони згодні виконати рішення, однак з 18.04.2012 року, про що позивачем було відразу повідомлено окремих відповідальних членів органів футбольного правосуддя Федерації України та ПФЛ України. 12.04.2012 року директор спортивного клубу повідомив позивачу щодо прибуття до розташування команди відповідача, тобто у м.Черкаси саме 13.04.2012 року, що позивачем було і виконано. 14.04.2012 року позивача було безпідставно позбавлено навчально-тренувального процесу, що звичайно було перешкодою до виконання позивачем своїх трудових обов'язків згідно контракту від 20.07.2011 року. 15.04.2012 року позивача знов таки не було забезпечено навчально-тренувальним процесом, а також не було виконано рішення АК ФФУ від 09.04.2012 року.

01.06.2012 року позивач отримав листа від04.05.2012 року за №66 про розірвання Контракту від 20.07.2011 року за ст..40 КЗпП України, прогул без поважних причин, разом з копією наказу про його звільнення від 04.05.2012 року.

05.06.2012 року позивач оскаржив наказ про звільнення до органу футбольного правосуддя ПФЛ України. ПФЛ України перенаправив заяву позивача з додатками до іншого органу футбольного правосуддя КДК ФФУ. 12.07.2012 року орган футбольного правосуддя КДК ФФУ відмовився розглядати питання незаконності наказу про звільнення, мотивуючи тим, що це справа органу футбольного правосуддя ПФЛ України.

Станом на 03.08.2012 року відповідач має заборгованість з виплати позивачу заробітної плати, відпускних, компенсації харчування та проживання та ще без індексації і компенсації, становить в розмірі 95230,00 гривень, яку він просить стягнути з відповідача. Крім того позивачу через нелюдське поводження відповідача було завдано значної матеріальної шкоди, що становить суму в розмірі 42369,07 гривен, що складається з витрат на білети, відправлення поштової кореспонденції, вимушеного займу коштів та пошук роботи, оплати послуг представника під час досудового врегулювання трудового спору та яку він просить стягнути з відповідача на його користь. Також позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Богусловець С.С., який діє на підставі довіреності позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, яким пояснив, що 20.07.2011 року між позивачем ОСОБА_1 футболістом-професіоналом та відповідачем Обласною громадською організацією «Футбольний клуб «Славутич» був укладений контракт, який було зареєстровано 22.07.2011 року в Професійній лізі України (далі ПФЛ) і згідно якого у сторін виникли певні права і обов'язки. З 22.07.2011 року ПФЛ було допущено позивача до участі в змаганнях професійних футбольних клубів у 2 лізі групи А за команду клубу ФК «Славутич» м.Черкаси.

08.08.2011 року, тобто через сімнадцять днів, ОСОБА_1 без поважних причин покинув Клуб та не виконував свої зобов'язання до 13.04.2012 року, що й підтверджується матеріалами справи. Формальним приводом до цього стала його розмова з головним тренером Клубу та спортивним директором.

З пояснень представника відповідача, вбачається що у розмові тренер Клубу вказав ОСОБА_1 на те, що він не виконує передостанній підпункт пункту 3.1 Контракту - не допускати порушень норм моралі під час роботи та відпустки, тренер не довіряє ОСОБА_1, тому вони будуть клопотати перед Президентом про розірвання Контракту. Спортивним директором у особистій розмові з ОСОБА_1 було запропоновано йому самому розірвати Контрактом за пунктом 6.7 - за погодженням сторін.

ОСОБА_1 на це спочатку погодився, але потім змінив свою думку, покинув Клуб та почав скаржитися до органів футбольного правосуддя, що підтверджується матеріалами справи.

Первинним вимогами ОСОБА_1 згідно претензії від 07.08.2011 року було наступне: щиросердечне вибачення Клубу за всі неправдиві звинувачення, надіслання інформації про ініціатора звинувачень, надання статусу вільного агента, розірвання Клубом у односторонньому порядку Контракту. Після того як Клуб не погодився з цими вимогами, ОСОБА_1 знову звернувся до органів футбольного правосуддя.

Увесь цей час ОСОБА_1 судився з Клубом та неодноразово змінював та збільшував свої вимоги.

17.11.2011 року Клуб звільнив ОСОБА_1 за пунктом 6.8 Контракту - за невиконання зобов'язань, обумовлених контрактом, з попередженням за два тижні. Підставою такого звільнення стало не порушення трудової дисципліни, а невиконання ОСОБА_1 самого Контракту. Вказане звільнення також було оскаржено позивачем. Дисциплінарний комітет ПФЛ України та Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ підтримали вказане рішення Клубу. Але згідно рішення Апеляційного Комітету ФФУ від 09.04.2012 року наказ про звільнення позивача було визнано таким, що не відповідає закону.

Клуб зобов'язано поновити ОСОБА_1 на роботі, а ОСОБА_1 зобов'язано негайно повернутися до трудових обов'язків. На думку АК ФФУ Клуб міг звільнити позивача лише за прогул. Рішення АК ФФУ щодо ОСОБА_1 було виконано.

В той же час до моменту отримання рішення АК ФФУ - 17.04.2012 року Клуб не мав чіткої уяви про прийняте 09.04.2012 року рішення та процедуру його виконання, було зрозуміло лише те, що Клуб та ОСОБА_1 повинні продовжувати виконувати Контракт.

13.04.2012 року ОСОБА_1 прибув у Клуб та був забезпечений житлом та харчуванням.

14.04.2012 року у Клубі був вихідним днем, ОСОБА_1 покинув Клуб та більше у ньому не з'являвся, в черговий раз почав судитися в органах футбольного правосуддя.

04.05.2012 року Клуб звільнив позивача за прогул. саме це звільнення позивач, з порушенням своїх зобов'язань перед Клубом та Статутом ФФУ, оскаржує у суді.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторын, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОГО ФК Славутич є членом ПФЛ України, Клуб приймає участь у футбольних змаганнях 2 ліги ПФЛ.

Відповідно до ч.3 ст.21 Кодексу про працю України (далі КЗпПУ), особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно до п.1.2 Контракту від є трудовим договором, укладеним на один рік.

Згідно п.3.1 Контракту від 20.07.2011 року Громадянин взявся виконувати відповідні зобов'язання перед Клубом.

Оскільки згідно п.2.3 Контракту ОСОБА_1 підпорядковується керівництву та тренерам Клубу, виконує їх розпорядження і рішення Ради Клубу, визнає Статут, інші нормативні документи Клубу, Статути і Регламенти ФФУ та рішення юридичних органів ФФУ, УЕФА, ФІФА.

Згідно до п.4.1, 4.10 Статуту клубу вищим керівним органом клубу є загальні збори, які обирають Президента.

Президент клубу здійснює керівництво діяльністю клубу, у тому числі приймає оператвині рішення з питань повсякденної діяльності клубу.

Тобто позивач одночасно підпорядковувався Президенту, тренерам і був зобов'язаний виконувати їх розпорядження.

В той же час укладати договори, приймати на роботу та звільняти з роботи ОСОБА_1 має лише Президент Клубу.

Згідно п.5.2 Контракту всі суперечки та неузгодженості, що можуть виникнути у процессі виконання зобов'язань за даним Контрактом, Сторони зобов'язуються узгоджувати шляхом переговорів і домовленостей.

У разі недосягнення згоди між Футболістом та Клубом остаточне рішення приймає Рада Клубу, яке може бути оскаржене в ДК, КДК, АК ФФУ.

Позивачем порушено вказаний пункт Контракту, він не звертався за остаточним рішенням Ради клубу, а звернувся відразу зі скаргою до органів футбольного правосуддя.

Крім того, згідно п.5.3 Контракту Сторони повинні утримуватися від вирішення спорів між собою в судах загальної юрисдикції.

Для цієї мети необхідно використовувати відповідні органи ФФУ, УЕФА, ФІФА.

ОСОБА_1 звертався лише до органів ФФУ, однак до інших органів не звертався. Про те, що позивач знайомий з цими обов'язками та повинен діяти лише в такому порядку він вказує в позовній заяві до суду.

Згідно п.3.3 Контракту Клуб зобов'язується створити необхідні умови для підготовки футболіста, включаючи здійснення навчально-тренувального процесу під керівництвом кваліфікованих спеціалістів у приміщеннях, майданчиках, на базах, обладнаних належним спортивним спорядженням і устаткуванням для проведення в безпечних умовах ефективної підготовки, забезпечення якісною спортивною екіпіровкою, клубним одягом встановленого зразку, проживанням та кісним харчуванням в період проведення навчально-тренувальних занять та участі в змаганнях.

ОСОБА_1 не надано підтвердження фактів не надання йому місця проживання та якісного харчування саме в період проведення навчально-тренувальних занять та участі в змаганнях.

ОСОБА_1 взагалі не вказуються періоди проведення навчально-тренувальних занять, змагань до яких він залучався.

Згідно п.4.1 Контракту за виконання своїх обов'язків, передбачених цим Контрактом, футболісту сплачується заробітна плата, яка складається з посадового окладу в гривнях в сумі 1000,00 гривень, премії згідно Угоди Про умови та порядок преміювання та соціального забезпечення футболіста (Додаток №1 до Контракту), укладеної на підставі Положення Про умови та порядок преміювання та соціального забезпечення футболіста, яке затверджується Радою Клубу на кожний змагальний сезон.

Клуб не укладав з ОСОБА_1 додаток №1 щодо виплати йому премії згідно Умови, він у Клубі відсутній.

Крім того позивачем не доведено та не надано доказів щодо вимушеності ОСОБА_1 повернутися додому 07.08.2011 року, про офіційну відмову Клубу від мирного вирішення спору, про необхідність відкласти до 18.04.2012 року виконання рішення АК ФФУ, про повідомлення відповідальних членів ФФУ, про позбавлення навчально-тренувального процесу та інше.

Крім того позивачем не доведено та не надано доказів щодо образ, які надходили в процесі розмов ОСОБА_1 з тренером та іншими керівниками Клубу, про фактичне відсторонення від роботи, про ігнорування рішення АК ФФУ від 09.04.2012 року.

Усі спори між ОСОБА_1 та Клубом мають розглядатися органами футбольного правосуддя до їх вирішення у Спортивному арбітражному суді як останній інстанції.

До такого суду ОСОБА_1 не звертався, тим самим порушив порядок оскарження свого звільнення.

Тому враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст..ст.21, 36, 40, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст..ст.10, 11, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Обласної громадської організації «Футбольний клуб Славутич» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, про припинення дії контракту, про визнання дій щодо умов контракту незаконними, стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації, вартості харчування, проживання, заборгованість з відпускних, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 08 липня 2013 року, повне рішення складено 12 липня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: