Ухвала

від 08.07.2013 по справі 16/014-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"08" липня 2013 р. Справа № 16/014-11

Суддя господарського суду Київської області Саванчук С.О., розглянувши заяву Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області від 18.06.2013 № 01-13/1462 про роз'яснення рішення господарського суду Київської області у справі № 16/014-11

за позовом Колективного виробничо-комерційного підприємства "Узинсервіс",

09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Заводська, 7

до Відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління

юстиції,

08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Захарченка, 56

про стягнення 2 999,86 грн.

за участю представників:

позивача - Ібрагімова Н.В. (довіреність від 08.07.2013 № 39);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

заявника - Дрига С.О. (довіреність від 05.07.2013 № 01-13/1629).

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011 у справі № 16/014-11 за позовом Колективного виробничо-комерційного підприємства "Узинсервіс" (далі - позивач) до Відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції (далі - відповідач) про стягнення 2 999,86 грн., позов задоволено повністю і стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції на користь Колективного виробничо-комерційного підприємства "Узинсервіс" 2 299,86 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2011 рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 залишено без змін.

13.07.2011 у справі № 16/014-11 господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання постанови (судового рішення).

25.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14023 від 25.06.2013) надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області від 18.06.2013 № 01-13/1462 про роз'яснення рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 у справі № 16/014-11.

У зв'язку з виходом судді Христенко О.О. у довготривалу відпустку, за результатами автоматизованого розподілу заяви, її передано до розгляду судді Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2013 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2013.

У судовому засіданні 08.07.2013 суд, зважаючи на матеріали заяви та пояснення присутніх представників, дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Про роз'яснення рішення, ухвали виноситься ухвала. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Як вбачається зі змісту даної статті, роз'яснюючи рішення, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення, тобто, не має права змінювати відомостей, викладених у рішенні відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Тож, у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення рішення, слід виходити з приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення.

Статтею 34 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Пунктом 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 „Про судове рішення" передбачено, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Як вбачається зі змісту заяви Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області від 18.06.2013 № 01-13/1462 про роз'яснення рішення у справі № 16/014-11, заявник, в порядку статті 34 Господарського процесуального кодексу України, просить суд роз'яснити можливий спосіб стягнення коштів, у зв'язку з тим, що стягнення коштів з того рахунку відповідача, що зазначений у резолютивній частині рішення, неможливе, з огляду на обмеження, що передбачені у чинному законодавстві.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України, а отже, є органом державної влади.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

Отже, виконання рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 у справі № 16/014-11 згідно виданого наказу має здійснюватись Державною казначейською службою України у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 №845.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про державну виконавчу службу", районні, міські, районні в містах відділи ДВС є юридичними особами, мають поточні та депозитні рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.

Розглядаючи подану заяву, суд встановив, що на ім'я боржника, на час виконання судового рішення в Управлінні Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області відкрито лише один рахунок, який відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119 призначений для обліку руху депозитних сум, що підтверджується довідкою відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 17.06.2013 № 5087/0371.

Відповідно до зазначеної довідки, за кредитом такого рахунку проводяться суми отриманих депозитних коштів, за дебетом - суми депозитних коштів, перерахованих за призначенням. Інших рахунків на ім'я боржника, на час розгляду даної скарги та на час її подання, не відкривалось.

Відповідно до статті 44-1 Закону України "Про виконавче провадження", грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Депозитний рахунок, який відкритий боржнику в Управлінні Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області, не є тим рахунком, на якому обліковуються кошти на утримання державного органу.

Відповідно до статті 44-1 Закону України "Про виконавче провадження", забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією статтею, цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, при примусовому виконанні яких ці суми стягнуто.

Пунктом 40 Порядку встановлено, що у разі відсутності коштів на рахунках боржника, необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з таких рахунків, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, яке не використовується ним для провадження основної діяльності. Арешт, вилучення та примусова реалізація такого майна здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В силу вимог абзаців 1, 2 частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Отже, зазначеною статтею не встановлено обов'язку суду зазначати номери рахунків боржника та стягувача, а тому зазначення номерів поточних рахунків разом з іншими відомостями, вказаними позивачем у позовній заяві, не потрібно вважати способом виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

Враховуючи вищевикладене, порядок виконання рішення чи ухвали суду регулюється Законом України "Про виконавче провадження", тому питання, в якому порядку і з яких рахунків стягуються кошти вирішуються державним виконавцем, а в даному випадку - Управлінням Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області відповідно до положень вказаного Закону, і яке не обмежене в діях, встановлених законодавством щодо примусового виконання судового рішення, зокрема, номером рахунку боржника, що зазначений у резолютивній частині рішення.

Керуючись статтями 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд ?

ухвалив:

1. Заяву Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області про роз'яснення рішення від 15.03.2011 у справі № 16/014-11 задовольнити.

2. Роз'яснити, що відомості про депозитний рахунок боржника, які зазначені у резолютивній частині рішення суду, не потрібно вважати визначенням способу виконання рішення суду, стягнення коштів за рішенням суду можливе з будь-якого рахунку боржника, в разі відсутності коштів на рахунках або заборони стягнення коштів з них - можливе звернення стягнення на майно боржника, яке не використовується ним для провадження основної діяльності.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

Суддя С.О. Саванчук