Постанова

від 11.07.2013 по справі 910/2511/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа№ 910/2511/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Карпін В.С. - дов. б/н від 14.01.2013р.

від відповідача: Дубей В.Ю. - дов. б/н від 23.01.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат» на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.)

у справі № 910/2511/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР»

про розірвання договору та стягнення 116 644, 50 грн.

В судовому засіданні 11.07.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасат» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» про розірвання договору та стягнення 116 644, 50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань згідно усної домовленості між сторонами, а саме щодо передачі оплаченого позивачем товару. Оскільки позивачем згідно усної домовленості та на підставі виставлених відповідачем рахунків було оплачено товар, який так і не був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР», позивач просив суд розірвати укладений між сторонами договір та стягнути з відповідача 116 644, 50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. у справі № 910/2511/13 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. для розгляду справи № 910/2511/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013р.

11.06.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу б/н від 10.06.2013р. (вх. № 09-11/9489), в яких останній заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.07.2013р.

11.07.2013р. до початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення з додатками б/н від 10.07.2013р. (вх. № 09-11/11025), а в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2013р. від представників відповідача та позивача надійшли клопотання про залучення додаткових документів б/н від 11.07.2013р. (вх. № 09-11/11051) та б/н від 11.07.2013р. (09-11/11052) відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2013р. заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасат» (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» (відповідач) досягли усної домовленості щодо поставки товару - дизельної електростанції (генератора).

На цій підставі, за твердженням позивача, відповідачем був виставлений позивачу до сплати рахунок-фактура № СФ-0000036 від 15.03.2012р.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду апеляційної інстанції надано належним чином завірену копію виставленого позивачеві рахунку-фактури за № СФ-0000035 від 13.03.2012р. на суму 160 000, 00 грн., який був направлений на адресу позивача 15.03.2012р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР».

На виконання домовленості та на підставі рахунку-фактури № СФ-0000035 від 13.03.2012р., позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано лише 116 644, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами платіжних доручень № 34 від 14.03.2012р. на суму 60 000, 00 грн., № 46 від 12.04.2012р. на суму 20 000, 00 грн. та № 59 від 17.05.2012р. на суму 36 644, 50 грн. з призначенням платежу «оплата за дизельну електростанцію згідно рах. № 35 від 13.03.2013» (а.с. 59-61).

Однак, за твердженням позивача, незважаючи на повну оплату вартості товару, відповідачем товар переданий не був.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, із вищенаведеного слідує, що кошти в сумі 116 644, 50 грн. були сплачені позивачем відповідно до домовленості сторін та прийняті відповідачем в якості попередньої часткової оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За твердженням позивача, він неодноразово в усній формі шляхом телефонних переговорів звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» з вимогою про поставку товару та надання пояснень щодо затримки такої поставки, а у відповідь отримало лист відповідача № 220612/1 від 22.06.2012р. з повідомленням про затримку поставки обладнання та зобов'язанням поставити товар до 07.07.2012р.

Однак, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що йому не відоме походження даного листа, оскільки в червні 2012р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» жодні листи адресовані позивачу не підписувались та не направлялись на адресу останнього, а у разі оплати замовленого товару в повному розмірі, відповідач готовий його поставити позивачеві.

Даний факт підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р., який наданий відповідачем суду апеляційної інстанції та прийнятий судом до уваги.

Надана позивачем до суду апеляційної інстанції довідка за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат», яка містить інформацію про те, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» № 220612/1 від 22.06.2012р. було отримано поштою, однак конверт, в якому він надійшов було втрачено, а журнал реєстрації кореспонденції на підприємстві відсутній, не спростовує той факт, що відповідачем вищезазначений лист на адресу позивача не направлявся.

Крім того, доводи апелянта щодо повного виконання ним своїх обов'язків щодо оплати товару не заслуговують на увагу, оскільки з наданої представником відповідача до суду апеляційної інстанції належним чином завіреної копії виставленого позивачеві рахунку-фактури № СФ-0000035 від 13.03.2012р. вбачається, що рахунок був виставлений на 160 000, 00 грн., а позивачем оплачено лише 116 644, 50 грн. Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження повної оплати товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000035 від 13.03.2012р. на суму 160 000, 00 грн. позивачем суду не надано, як не надано і рахунку № 35 від 13.03.2012р. на суму 116 664, 50 грн., отриманого, за твердженням позивача, електронною поштою у березні 2012р.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо строку передачі товару, позивачем не оплачено замовлений товар в повному розмірі, та те, що позивачем жодна вимога про поставку товару та/або повернення коштів на адресу відповідача направлена не була, тому у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання відповідачем щодо передачі товару або повернення коштів на момент звернення позивача з позовом до суду не настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 116 644, 50 грн. є передчасними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладені обставини, а саме те, що обов'язок щодо поставки товару у відповідача на дату звернення позивача до суду, не настав, позивачем не доведено порушення відповідачем істотних умов договору, укладеного між сторонами в усній формі, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про розірвання в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України договору, укладеного між сторонами у спрощеній формі.

Щодо обґрунтування позивачем вимог, заявлених в порядку ст. 224 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СТАР» грошові кошти в розмірі 116 644, 50 грн. не є збитками в розумінні ст. ст. 22, 224, 225 Господарського кодексу України.

Доводи позивача щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме не витребування оригіналу листа № 220612/1 від 22.06.2012р., не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013р. позивача було зобов'язано надати оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, зокрема, листа № 220612/1 від 22.06.2012р., копія якого була долучена до позовної заяви та вказана в додатках до неї, та оригінала рахунку-фактури № 35 від 13.03.2012р. для огляду (належним чином завірену копію до матеріалів справи). Однак позивач вимоги ухвали суду не виконав, оригінали зазначеного листа та рахунку-фактури (для огляду) та належним чином завірені копії (для залучення до матеріалів справи) суду першої інстанції не надав, у зв'язку з чим не засвідчена належним чином фотокопія листа № 220612/1 від 22.06.2012р. правомірно не була прийнята до уваги місцевим господарським судом як належний доказ у справі.

Надана представником позивача суду апеляційної інстанції належним чином завірена директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат» копія листа № 220612/1 від 22.06.2012р. колегією суддів не приймається до уваги, оскільки апелянтом (позивачем) не обґрунтовано неможливість її подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Посилання апелянта на неповідомлення його судом про розгляд справи 20.03.2013р. не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки ухвала суду від 04.03.2013р. про відкладення розгляду справи на 20.03.2013р. надіслана позивачеві за належною адресою, а 15.03.2013р. представником позивача надано суду пакет документів, в якому, зокрема, міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат» (а.с. 65).

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 20.03.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат» на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. у справі № 910/2511/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського міста Києва від 20.03.2013р. у справі № 910/2511/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2511/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 16.07.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Мальченко А.О.