Постанова

від 16.07.2013 по справі 5017/3001/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 5017/3001/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівДунаєвської Н.Г., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі№ 5017/3001/2012 господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Болградського району Одеської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області та Державної екологічної інспекції в Одеській області дотовариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" простягнення 151 286 грн. за участю представників сторін:

від позивачів: не з'явилися

від відповідача: Маленков О.М. - директор

від прокуратури (ГПУ): Баклан Н.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Прокурор Болградського району Одеської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області та Державної екологічної інспекції в Одеській області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" про стягнення 151 286 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України протягом періоду з 01.04.2011р. по 29.05.2012р. здійснював спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 151 286 грн., які відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" має відшкодувати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2013р. (колегія суддів у складі: Фаєр Ю.Г. - головуючий, Гут С.Ф., Малярчук І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" на користь Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (на р/р 33117331700165, банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач - УК у Болградському районі, с. Дмитрівка, код бюджетної класифікації 24062100) збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного забору води з артезіанської свердловини у розмірі 121 554, 02 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 2431,08 грн. В решті позову відмовлено.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування є доведеним. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру збитків за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області неправомірно застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783, оскільки Інспекцією при проведенні перевірки відповідача не було виявлено факту забруднення відповідачем поверхневих та підземних вод при самовільному водокористуванні без спеціального дозволу, що є необхідною передумовою для застосування вказаної Методики.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. (колегія суддів у складі: Воронюк О.Л. - головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.05.2012р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області № 550 від 28.05.2012р., була проведена позапланова перевірка дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" вимог природоохоронного законодавства при видобутку води та законності використання артезіанських свердловин на території Дмитрівської сільської ради Болградського району, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.05.2012р.

Зазначеним актом встановлено, що 04.09.2009р. між Дмитрівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "МОНЕЛІТ" в особі директора Малєнкова О.М. (орендар) укладено договір оренди чотирьох артезіанських свердловин, які належить комунальній власності територіальної громади с. Дмитрівка Болградського району Одеської області, терміном на 49 років, розташованих на землях Дмитрівської сільської ради, за межами населеного пункту. На час здійснення перевірки, водозабір здійснювався з двох артезіанських свердловин, які розташовані за межами населеного пункту, землі Дмитрівської сільської ради, а саме: з артезіанських свердловин № 3366, глибиною згідно паспорту 338 м, що розташована у північно-східному краю села Дмитрівка та № 4239, глибиною згідно паспорту 315 м, що розташована у південно-східному краю села. Інші дві артезіанські свердловини не введені в експлуатацію. Водозабір здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" на господарсько-побутові потреби мешканців села Дмитрівка Болградського району. На час здійснення перевірки дозвіл на спецводокористування відсутній, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. Підприємство ніколи дозволу на спецводокористування не отримувало.

Згідно наданих Державних статистичних звітів за формою 2-ТП водгосп, об'єм забраної води за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. склав 1,7тис.м 3 (в тому числі за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. об'єм забраної води склав 0,566тис.м 3 ; за період з 08.08.2011р. по 31.12.2011р. об'єм забраної води склав 1,134тис.м 3 ). Згідно наданого Державного статистичного звіту за І кв. 2012р. за формою 2-ТП водгосп та наданої довідки об'єм забраної води за період з 01.01.2012р. по 29.05.2012р. склав 1,18тис.м 3 . Під час здійснення перевірки також встановлено, що журнал первинного обліку забраної води за формою ПОД 12 відсутній, зони санітарної охорони артезіанських свердловин відсутні, що є порушенням ст.ст.44, 48 Водного кодексу України.

Зазначений акт перевірки був підписаний директором ТОВ "МОНЕЛІТ" - Малєнковим О.М. без зауважень та заперечень та отриманий останнім.

За результатами перевірки, 29.05.2012р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області складено протокол № 000263 про адміністративне правопорушення та 29.05.2012р. винесено постанову № 000263 про накладення адміністративного стягнення на директора Малєнкова О.М. у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., який було сплачено останнім згідно квитанції № 7996021 від 21.06.2012р.

На підставі зазначеного акту перевірки, державним інспектором з ОНПС ДЕІ в Одеській області здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування:

- за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року за № 767/16783 (далі - Методика № 389);

- за період з 08.08.2011р. по 29.05.2012р. згідно зазначеної Методики № 389 в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011р.

Згідно з проведеними розрахунками сума збитків за період самовільного водокористування з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. склала 29 731,98 грн.; за період з 08.08.2011р. по 29.05.2012р. - 121 554,42 грн. Загальний розмір збитків, завданих відповідачем державі внаслідок самовільного використання, за розрахунками Державної екологічної інспекції у Одеській області, склав 151 286, 40 грн., стягнення яких і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 2 ст.2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідач протягом періоду з 01.04.2011р. по 29.05.2012р. здійснював самовільне використання водних ресурсів (здійснював забір води з артезіанських свердловин №№ 3366 та 4239) при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України Факт вчинення відповідачем правопорушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.05.2012р. та відповідачем не заперечується.

При цьому судами також встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування ТОВ "МОНЕЛІТ" ніколи не отримувало, а згідно довідки Держуправління з охорони навколишнього природного середовища № 4719/05-07/01 від 25.05.2012р. документи для отримання дозволу на спецводокористування від товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" до Держуправління не надходили. Відповідно до листа Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства від № 02/599 18.06.2012р. в базі даних державного водного кадастру водокористувач - ТОВ "МОНЕЛІТ" на обліку не перебуває.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При цьому необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у вчиненні вказаного правопорушення. Посилання заявника касаційної скарги на те, що село Дмитрівка Болградського району Одеської області, жителям якого подається вода з орендованих відповідачем артезіанських свердловин, відноситься до маловодного регіону не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. та зареєстрованою в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків у розмірі 151 286 грн., заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного водокористуванням, розрахована Інспекцію на підставі вказаної Методики за формулою 23: за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. на підставі Методики в редакції наказу № 389 та за період з 08.08.2011р. по 29.05.2012р. на підставі Методики в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011р., що набув чинності 08.08.2011р.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області при розрахунку розміру збитків за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. неправомірно застосовано вказану Методику в редакції наказу № 389, чинного до внесення змін наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2011р., з огляду на наступне.

Пунктом 1.2. Методики в редакції наказу Мінохорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009р., що був чинний в період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р., визначено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені , зокрема, самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Водночас, згідно з п. 4.1. Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

При цьому, пунктом 9.1. Методики передбачено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м ) здійснюється за формулою (23): 3 сам = 100 *W * Тар.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень Методики обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено встановленні державними інспекторами факти забруднення водокористувачем підземних вод та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності, а також передбачено виняток для застосування формули 23 для розрахунку розміру відшкодування збитків, а саме: в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20м.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанції, Державною екологічною інспекцією в Одеській області не виявлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування без відповідного на те дозволу, а відповідач здійснював забір води з двох артезіанських свердловин, глибина яких відповідно до їх паспортів перевищує 20 м, а саме: свердловину № 3366, глибиною 338 м та свердловину № 4239, глибиною 315 м, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою 23, визначеною пунктом 9.1. Методики та взагалі виключає застосування вказаної Методики для розрахунку розміру збитків за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру збитків за період з 01.04.2011р. по 08.08.2011р. Методика № 389 (в редакції чинній до внесення змін наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220) не підлягає застосуванню, оскільки виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування (здійснення відповідачем забору підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика № 389, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач використовував артезіанські свердловини, глибина яких відповідно до їх паспортів перевищує 20 м.

Разом з цим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2011р. затверджено зміни до Методики № 389. Наказ № 220 набрав чинності 08.08.2011р. Відповідно до п. 1.2. Методики, з урахуванням внесених наказом № 220 змін, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Крім того наказом № 220 внесено зміни і до п. 9.1. Методики, а саме: виключено передбачений попередньою редакцією виняток для застосування формули 23 для розрахунку розміру відшкодування збитків щодо обмеження глибини видобутих підземних вод.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що за період з 08.08.2011р. по 29.05.2012р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області вірно розраховано розмір збитків на підставі Методики № 389 в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2011р. з урахуванням внесених змін; проведений розрахунок є правильним, відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З огляду на викладене, відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу в порушення вимог ст.ст.44, 48 Водного кодексу України діяв неправомірно, а відтак на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОНЕЛІТ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі № 5017/3001/2012 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

С. Самусенко