Постанова

від 17.07.2013 по справі 15/219пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 15/219пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "САН ФАСОН" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року у справі господарського суду Луганської області за позовом ТОВ "Атріум ЛТД" до ТОВ "САН ФАСОН" про стягнення суми, розірвання договору та вилучення частини приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року ТОВ "Атріум ЛТД" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "САН ФАСОН" (далі - відповідач) з позовом про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 51755 гривень 35 копійок, розірвання договору суборенди № 9 від 3 квітня 2008 року та вилучення у відповідача частини приміщення Торгово-розважального центру "Атріум" площею 151, 2 кв.м., яка знаходиться у чужому незаконному володінні ТОВ "САН ФАСОН" та знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Будьонного, 138.

Позовні вимоги обгрунтовано істотним порушенням відповідачем умов договору суборенди щодо своєчасного та повного внесення орендної плати.

25 серпня 2009 року, до прийняття рішення по суті спору, позивач звернувся до суду з клопотанням, яким відмовився від частини заявлених вимог та просив стягнути з відповідача 51755 гривень 35 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17 грудня 2012 року позов задоволено частково.

З ТОВ "САН ФАСОН" на користь ТОВ "Атріум ЛТД" стягнуто відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 51755 гривень 35 коп.

У решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року рішення господарського суду Луганської області від 17 грудня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "САН ФАСОН" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року та рішення господарського суду Луганської області від 17 грудня 2012 року і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Посилається на порушення судами норм ст. 4-2, ч. 2 ст. 36, ст. 43, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 2 квітня 2008 року між ТОВ "АВТОДОН" (орендодавець) та ТОВ "Атріум ЛТД" (орендар) укладено договір № 1 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування будівлю Торгово-розважального центру "Атріум", за адресою: м. Луганськ, вул.Будьонного, 138, що належить орендодавцю на праві приватної власності. В договорі сторони обумовили, що орендар має право на передачу приміщення в суборенду за обов'язковим письмовим погодженням з орендодавцем (п. 4.12.6 договору).

Листом б/н від 2 квітня 2008 року ТОВ "АВТОДОН" погодило укладення договору суборенди приміщення у Торгово-розважальному центрі "Атріум" між ТОВ "Атріум ЛТД" та ТОВ "САН ФАСОН".

3 квітня 2008 року між ТОВ "Атріум ЛТД" та ТОВ "САН ФАСОН" укладено договір суборенди № 9, за умовами якого орендар зобов'язався передати суборендарю в тимчасове платне користування частину будинку Торгово-розважального центру.

Відповідно до п. 7.1 договору строк суборенди обчислюється з дати підписання даного договору та припиняється 28 лютого 2011 року.

Відповідно до п. 10.6 договору суборенди орендна плата оплачується щомісяця авансом до 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

На виконання умов вказаного договору за актом прийому-передачі від 19 квітня 2008 року ТОВ "Атріум ЛТД" передало ТОВ "САН ФАСОН" в оренду приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Будьонного, 138.

Відповідно до п. 10.6 договору суборенди орендна плата оплачується щомісяця авансом до 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

На підставі наданих сторонами доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач користувався зазначеним приміщенням з квітня 2008 року по липень 2009 року.

Докази на підтвердження доводів відповідача щодо невикористання вказаного приміщення з травня 2009 року суду не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "САН ФАСОН" несвоєчасно вносив передбачену договором суборенди плату за користування приміщенням, що і стало підставою звернення ТОВ "Атріум ЛТД" з даним позовом.

Так, позивач, посилаючись на несвоєчасність внесення платежів з орендної плати, просить стягнути з відповідача 51755 гривень 35 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожний день прострочення.

Пунктом 13.2 договору суборенди сторони погодили, що у випадку прострочення суборендарем перерахування будь-яких видів платежів за даним договором суборендар зобов'язаний сплачувати відсотки за користування чужими коштами в розмірі 1 (одного) відсотка від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Таким чином, сторонами у договорі передбачено стягнення 1 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій повно встановили істотні для справи обставини, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та прийшли до юридично вірного висновку щодо підставності вимоги про стягнення обумовленої договором суми процентів річних за користування чужими грошовими коштами.

Доводи касаційної скарги щодо необхідності додаткового встановлення обставин справи та переоцінки доказів у справі не може бути прийнято до уваги судом касаційної інстанції з урахуванням повноважень суду, встановлених ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Також Вищий господарський суд України погоджується з припиненням провадження у справі в частині заявлених вимог про розірвання договору суборенди № 9 від 3 квітня 2008 року та вилучення у відповідача частини приміщення Торгово-розважального центру "Атріум" площею 151, 2 кв.м на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що позивач відмовився від позову у цій частині.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Н. Губенко