Рішення

від 04.07.2006 по справі 14/80

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/80

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"04" липня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/80

За позовом:         Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави

                            Міністерства оборони України в особі Державне підприємство МО

                            України “Львівське будівельне управління”

До відповідача:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська

                            холдингова компанія»                                                                                          

про                            стягнення в сумі 67000 грн. 00 коп.

                                                                                                                                          СУДДЯ   МАРАЧ В.В.

Секретар судового засідання Катеринчик А.І.

Представники:

від позивача:        Корчинський Б.П. (довіреність у справі)

від відповідача:    директор Мороз В.В.

від органу прокуратури: Ткачук М.В.

СУТЬ СПОРУ:  Військовий прокурор Західного регіону України просить стягнути з відповідача на користь державного підприємства МО України “Львівське будівельне управління” 67000 грн., сплачені останнім як аванс за виконання робіт по будівництву житлового будинку для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей у с.Липники Пустомитівського району Львівської області.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, представник його в судовому засіданні повідомив, що він перерахував ДП “Львівське будівельне управління” МО України 46 тис. грн., а на решту суми виконав будівельно монтажні роботи.

Розглянувши документи і матеріали, які надані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно розділу ІХ Декларації “Про державний суверенітет України”  та ст. 17 Конституції України, як незалежна і суверенна держава Україна будує свої власні Збройні Сили, які є її гарантом незалежності і суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, оскільки відповідно до ст.1 Закону України “Про Збройні Сили України”, вони є військовим формуванням, на яке покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Стаття 13 Закону України “Про оборону України” від 06.12.1991 року визначає, що Збройні Сили України –це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, а ст.15 Закону України “Про Збройні Сили України” визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство Оборони України, яке відповідно до ст.3 вказаного Закону, Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 року “Про затвердження Положення про Міністерство Оборони України”  та ст.1,6 вказаного “Положення про МО Ураїни” є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Згідно п.18,20 зазначеного положення, Міністерство Оборони України утворює, реорганізує, і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою в ЗС України.

Органом державної та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади.

Також, у відповідності до ст.34,37 Закону України “Про власність” від 07.02.1991 року загально-державну власність складають… майно ЗС України, оборонні об'єкти. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Статтями 3,5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням.

Державне підприємство Міністерства Оборони України “Львівське будівельне управління” створене і діє на підставі Статуту вказаного підприємства, який є додатком до наказу МО України № 192 від 6 червня 1997 року про створення даного підприємства. Зареєстровано воно у реєстраційній Палаті Департаменту економічної політики ресурсів Львівського міськвиконкому 25.06.1997 року за № 12475.

В статуті зазначено, що підприємство “Львівське будівельне управління” (далі –ДП МО України “ЛБУ”), є державним підприємством, яке засновано на державній власності і підпорядковане Міністерству Оборони України (далі –Орган управління майном), має права юридичної особи, здійснює виробничу, комерційну та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству та Статуту підприємства, з метою одержання прибутку.

Метою діяльності Державного підприємства є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонту казарменно-житлового фонду та капітальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів, інших пов'язаних з цим будівельних та ремонтних робіт на замовлення міністерства оборони України чи структур Збройних Сил України… Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Керівник підприємства несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, ефективне використання закріпленого за управлінням державного майна, витрачення грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань.

Таким чином, для захисту порушеного права ДП МО України “Львівське будівельне управління” уповноважене виступати стороною в господарському суді, оскільки згідно вимог ст.ст.58,59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, начальник є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому установи, а також зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій установі, для чого діяти у відповідності із законом.

Військовий прокурор Західного регіону України діє згідно п.2 ст.121 Конституції України –звернувся з позовом до господарського суду в інтересах Держави –Міністерства оборони України в особі ДП МО України “Львівське будівельне управління” як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних питаннях, оскільки невиконання зобов'язань щодо будівництва житла для військовослужбовців за надані для проведення будівельних робіт державні кошти, а також неповернення наданих з цією метою авансових коштів, призводить до порушення державних інтересів.

Так, згідно договору субпідряду  на будівництво житлового будинку (для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей) з мережами та благоустроєм у с.Липники Пустомитівського району Львівської області, укладеного 01.06.2005 року між директором ДП МО України “Львівське будівельне управління” (далі ДП МОУ “ЛБУ” – Генпідрядником) та директором ТзОВ “Західноукраїнська холдінгова компанія” (далі ТзОВ “ЗУХК” –Субпідрядником), підприємство “ЛБУ” зобов'язується за кошти замовника фінансувати дане будівництво шляхом їх перерахунку, а ТзОВ “ЗУХК” виконати в межах наданих коштів власними і залученими силами та засобами всі передбачені генпідрядником роботи та здати йому в експлуатацію об'єкт у зазначені у договорі терміни (початок будівництва –20.06.2005 року, закінчення будівництва –30.11.2006 року).

Відповідно до п.5.4 договору, генпідрядник для проведення будівництва має право перерахувати аванс в розмірі до 30 % від обсягу фінансування на 2005 рік, а субпідрядник щомісячно, не пізніше 1 числа, наступного за звітним, зобов'язаний подавати генпідряднику акти форми 2,3 –приймання виконаних будівельно-монтажних робіт. При цьому, підрядник взяв на себе зобов'язання використовувати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу, а по закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику через розрахунковий рахунок генпідрядника.

На виконання п.5.3 зазначеного договору, генпідрядником у жовтні 2005 року на рахунок відповідача було перераховано 67 000 грн. 00 коп. (шістдесят сім тисяч грн.), з них:

-  платіжним дорученням № 760 від 06.10.2005 року –65000 тис. грн.;

-          платіжним дорученням № 831 від 19.10.2005 року –2000 тис. грн..

Однак відповідач не використав вказані грошові кошти на придбання і постачання необхідних на вказаному будівництві для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, а також у відповідності до вимог п.5.4 договору, не повернув вказані кошти позивачу після трьох місяців з часу одержання даного авансу.

Враховуючи, що підрядник роботи на будівництві житлового будинку для військовослужбовців та членів їх сімей в с. Липники Пустомитівського району Львівської області, у встановлені відповідно до умов договору від 01.06.2006 року терміни, не розпочав та надані йому для цього авансові кошти в сумі 67000 грн. протягом 3-х місяців з часу їх отримання не використав, керівництвом ДП МО України “ЛБУ” в адресу відповідача 11.01.2006 року була направлена претензія про повернення вищевказаної суми, однак відповіді на неї відповідач не отримав.

Оскільки відповідач не повернув отримані в якості авансу 67 000 грн. 00 коп. та не розпочав будівельних робіт на зазначеному вище об'єкті, що створило реальну загрозу своєчасного вводу в експлуатацію даного будинку, позивач 16.03.2006 року за вих. № 97 звернувся до ТзОВ “ЗУХК” з пропозицією розірвати договір субпідряду від 01.06.2005 року,  на яку відповіді не отримав.

Після порушення провадження у справі відповідач по платіжному дорученню № 48 від 05.06.06 р. перерахував ДП “ЛБУ” –46 тис.грн.

Таким чином, на даний час відповідачем не повернуто перераховані ДП МО України “ЛБУ” як аванс грошові кошти в сумі 21000 грн. 00 коп. для будівництва зазначеного вище житла військовослужбовцям та членам їх сімей, які відповідачем не використані протягом трьох місяців після їх одержання.

Визнаючи Міністерство Оборони України в особі ДП МО України “Львівське будівельне управління” позивачем по справі, прокурор виходив із п.3 описової частини рішення Конституційного Суду України № 3 –рп/99 від 08.04.1999 року, де зазначено, що захист прав суб'єктів права власності та господарювання є загальнодержавним інтересом, оскільки відповідно інтереси держави  закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в основі яких лежить потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм), у тому числі –спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Зазначене підтверджується п.4 цього ж рішення, де сказано, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій і що держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

У даному позові мова йде саме про такий захист, оскільки невиконанням відповідачем договірних зобов'язань перед державним органом –Міністерством оборони України в особі ДП МО України “ЛБУ” щодо повернення державних коштів на будівництво житла для військовослужбовців ЗС України, порушуються саме державні інтереси.

Також прокурор наголошує, що невиконання відповідачем вищевказаних договірних зобов'язань порушує не тільки майнові інтереси держави в особі позивача, а й перешкоджає йому виконати вимоги Конституції України (ст.17) та Закону України “Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (ст.12) щодо забезпечення державою військовослужбовців та їх сімей житлом, що є вагомими підставами для порушення справи господарським судом за заявою прокурора, оскільки саме забезпечення військовослужбовців житлом є загальнодержавною соціальною програмою України, як незалежної та суверенної держави.

В таких випадках, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 13-РП/99, ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має всі підстави клопотати про порушення справи господарським судом, а суд на підставі вимог ст.ст.61,64 ГПК України –прийняти позов та порушити провадження у такій справі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Така ж норма встановлена і ст. 193 ГК України.

Таким чином вимоги військового прокурора в частині стягнення з відповідача 21 тис. грн. правомірні і підлягають задоволенню.

В решті вимог провадження у справі підлягає припиненню із-за відсутності предмету спору.

Заперечення відповідача про те, що ним на суму 21 тис. грн. виконані БМР не береться судом до уваги, так як всупереч ст.33 ГПК України відповідач не довів вказаної обставини, та не надав суду належних доказів, які б  підтверджували факт виконання БМР, як то акти виконаних робіт, акти прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, тощо.

На основі наведеного, керуючись статтями 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                             В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська холдингова компанія»(35400 Рівненська обл., смт Гоща, вул.Шевченка, 73, р/р 2600801530287 в АКБ Правекс-Банк м.Київ, ЗКПО 31710844, МФО 321983) на користь державного підприємства МО України “Львівське будівельне управління” (м.Львів, вул.Творча,11, код ЄДРПОУ 34298352) 21000 грн. боргу.

3.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська холдингова компанія»(35400 Рівненська обл., смт Гоща, вул.Шевченка, 73, р/р 2600801530287 в АКБ Правекс-Банк м.Київ, ЗКПО 31710844, МФО 321983) в дохід державного бюджету України 210 грн. витрат по держмиту  та на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову провадження у справі припинити.

   Суддя                                                                Марач В.В.