Постанова

від 10.06.2013 по справі 823/1358/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року справа № 823/1358/13-а

12год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представників позивача - Котляра В.М., Чуба В.Ю. (за довіреністю);

представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агенство «Консалт» до державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року до суду звернулось приватне підприємство «Агенство «Консалт» з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №49/17-508/35523319 від 14.03.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 81047 грн. 87 коп. основного боргу, 20771 грн. 97 коп. штрафних (фінансових) санкцій, всього на суму 101819 грн. 84 коп.

Обгрунтовуючи позов, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки, якою встановлено несплату позивачем податку з доходу фізичних осіб у сумі 81047 грн. 87 коп. із суми підзвітних коштів, виданих працівникам позивача на господарські потреби та відрядження, на загальну суму використання яких не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року, чим порушено підпункти 164.2.11 та 164.2.17 «г» пункту 164.2 статті 164 та підпункт 168.1.1 статті 168 Податкового кодексу України та донараховано податок у сумі 81047 грн.87 коп., та подання податкового розрахунку за формою №1-ДФ за 3 квартал 2012 року з порушенням встановлених строків, чим порушено пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що відповідач в порушення частини другої пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України не повідомив його про дату та час розгляду заперечень позивача на акт перевірки, внаслідок чого позивач не зміг надати документи, не надані під час перевірки, та відсутність яких стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення; форма податкового повідомлення-рішення не відповідає жодній із форм, передбачених Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012р.; в порушення пункту 2.3 цього Порядку у податковому повідомленні-рішенні не вказано назву податку чи збору, який є обов'язковим реквізитом податкового повідомлення-рішення; порядковий номер податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам пункту 3.3 цього Порядку; використання підзвітних готівкових коштів підтверджується первинними документами, а саме: відомостями видачі заробітної плати, авансовими звітами; відповідно до пунктів 5,7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, тому застосування за вказаний період штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України є незаконним.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, позов просили задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, у письмових запереченнях зазначив, що розгляд заперечень позивача на акт перевірки відбувся 13.03.2013р. об 11.00 в м.Черкаси, по вул. Шевченка, 117, кабінет 424, про що позивач був повідомлений листом від 11.03.2013р. за №9087/17-522, однак у призначений час не з'явився. Позивач під час перевірки не підтвердив документами первинного бухгалтерського обліку використання підзвітних грошових коштів на господарські потреби та відрядження і пояснення про причини їх відсутності, також не надав вказані документи разом із запереченнями на акт перевірки, чим порушив пункти 44.1 та 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відтак висновки акта перевірки про порушення вимог підпунктів 164.2.11 та 164.2.17 «г» пункту 164.2 статті 164 та підпункту 168.1.1 статті 168 Податкового кодексу України є правомірними.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що вони як посадові особи здійснювали позапланову виїзну документальну перевірку позивача, під час якої пропонували надати первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують використання грошових коштів, одержаних працівниками позивача під звіт для господарських потреб та на відрядження, однак такі документи не були їм надані.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.01.2013р. приватне підприємство «Агенство «Консалт» зареєстроване як юридична особа з 01.11.2007р. за ідентифікаційним кодом 35523319та перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах з 02.11.2007р. за №3234.

17.01.2013р. на адресу позивача відповідачем був направлений запит від 15.12.2012р. №1026/17-522 про надання обґрунтованих письмових пояснень щодо причин відсутності нарахування та виплати заробітної плати головному бухгалтеру та документів, що стосуються виплати заробітної плати, а саме: оборотно-сальдової відомості, помісячних карток рахунку 641 (розрахунки по податку на доходи фізичних осіб) рахунку 661 (розрахунки по заробітній платі з працівниками підприємства) та інші рахунки, по яких проводились нарахування доходів фізичним особам, касові книги, авансові звіти, банківські виписки та інші документи за 2011-2012р.р. Вказаний запит був одержаний позивачем 18.01.2013р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 179-180).

У зв'язку з відсутністю відповіді на вказаний запит згідно з наказом ДПІ у м. Черкасах від 05.02.2013р. №282 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була призначена позапланова виїзна перевірка позивача в період з 08.02.2013р. по 14.02.2013р.

На підставі направлень від 07.02.2013р. №81/17-0 та №82/17-0 посадовими особами відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 21.02.2013р. №801/17-508/35523319, яким встановлено, що директором позивача Кушніром О.А. за період з лютого 2011р. по грудень 2011р. одержано з розрахункового рахунку у банку та з каси позивача грошові кошти на загальну суму 425382 грн. 40 коп. для використання у господарській діяльності та на відрядження, однак на час перевірки у позивача відсутні документи, що підтверджують використання одержання грошових коштів.

За висновком перевірки відповідач як податковий агент не утримав податок на доходи фізичних осіб із грошових коштів, одержаних під звіт, чим порушив вимоги підпункту 164.2.11, підпункту 164.2.17 «г» пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України та внаслідок чого позивачу підлягає до нарахування податок на доходи фізичних осіб у сумі у сумі 81047 грн. 87 коп.

Крім цього, розрахунок за формою №1-ДФ за третій квартал 2012 року подано з порушенням встановленого строку, чим порушено пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого до позивача застосовано штраф у сумі 510 грн.

06.03.2013р. позивач подав відповідачу заперечення на акт перевірки від 06.03.2013р. за №4788/10-1, у яких зазначив, що під час проведення перевірки документи, які підтверджують використання грошових коштів, одержаних під звіт на господарські потреби та на відрядження, а саме: відомість видачі заробітної плати №12 від 22.02.2011р., авансові звіти №№ 2-23, 29-34, 37-45, 52-54, 58-66, 68, 71, 74-86 за 2011 рік та №№ 1-2, 4-9, 11-20, 25-29, 41, 43-44, 49-50, 57, 61-72, 79-123 за 2012 рік та видача згідно договору поворотної фінансової допомоги №1/ФД від 20.12.2012р. є у наявності, однак знаходяться у засновника підприємства ОСОБА_7, який перебував у м. Києві для звірки з підприємствами і будуть надані до податкового органу на встановлену дату розгляду цього заперечення (т. 2. а.с. 151-156).

Згідно електронного журналу обліку довідок, службових, доповідних та пояснювальних записок внутрішнього користування (т.2 а.с. 178) відповідач направив на адресу позивача повідомлення №9087/17-522 від 11.03.2013р., яким повідомив про розгляд заперечення до акту перевірки 13.03.2013р. об 11-00 год. За адресою:м. Черкаси. Бульвар, Шевченка, 117, кабінет 424.

13.03.2013р. відповідач розглянув заперечення позивача, та вирішив залишити висновок акта перевірки залишити без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №49/17-508/355223319, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 101819 грн. 84 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 81047 грн. 87 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20771 грн. 97 коп. При цьому згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до позивача застосовано штраф у сумі 25% від суми грошового зобов'язання 81047 грн. 87 коп. що складає 20261 грн. 97 коп., та штраф у сумі 510 грн. (т. 1 а.с. 52).

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи, суд виходить з того, що відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у подальшому - Кодекс) платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, та податковий агент, та відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом; загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Натомість відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Пунктом 170.9 статті 170 Кодексу передбачено порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Так, відповідно до підпункту 170.9.1 вказаного пункту податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відповідно до підпункту 170.9.2 вказаного пункту звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

З огляду на приписи підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Кодексу відсутність звітів свідчить, що кошти, видані на відрядження або під звіт, використані платником податків-фізичною особою надміру, тому повинні бути включені до складу місячного оподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також пунктом 85.2 статті 85 Кодексу передбачено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, який виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що позивач не надав відповідачу звіти про використання коштів, виданих для господарських потреб та на відрядження, ні у відповідь на запит від 15.12.2012р. №1026/17-522, ні під час перевірки, ні разом із запереченнями на акт перевірки від 06.03.2013р. за №4788/10-1, тому такі звіти вважаються відсутніми у позивача під час перевірки.

Посилання позивача на ту обставину, що він не одержав повідомлення про розгляд заперечення, призначений на 13.03.2013р., тому був позбавлений можливості надати звіти, суд вважає необґрунтованим, так як відповідно до пункту 44.6 статті 44 Кодексу він зобов'язаний був подати їх разом із запереченнями. Доказів поважності причин, з яких звіти не були надані відповідачу, позивач не надав.

Позивачем до суду подані копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом з копіями документів, на підставі яких ці звіти складені.

Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідно до пункту 44.6 статті 44 Кодексу ненадання платником податків документів, що підтверджують показники податкової звітності, вважається відсутністю таких документів на час її складання, надані позивачем докази не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, так як на час його прийняття вони вважаються такими, що були відсутні.

З огляду на зазначене суд вважає доведеним порушення позивачем вимог підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164 Кодексу, та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, який передбачає, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, відтак податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 81047 грн. 87 коп. є законним та обґрунтованим.

Щодо порушення позивачем підпункту 164.2.17 «г» пункту 164.2 статті 164 Кодексу суд зазначає, що вказана норма передбачає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми додаткового блага, що одержане як грошове або майнове відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом, тому спірні правовідносини не регулює і застосуванню не підлягає.

Щодо застосованих до позивача штрафних санкцій у сумі 20261 грн. 97 коп. суд зазначає, що відповідно до пункту 127.1 статті 127 Кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. При цьому відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента, платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З розрахунку штрафних санкцій (т. 1 а.с. 52) вбачається, що штрафна (фінансова) санкція у сумі 20261 грн. 97 коп. визначена у розмірі 25 відсотків від донарахованого податку на доходи фізичних осіб у сумі 81047 грн. 87 коп. за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року.

Разом з цим, відповідно до пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

В свою чергу, пунктом 7 цього підрозділу визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, штрафні санкції у сумі 4509 грн. 17 коп., що складає 25% від донарахованого грошового зобов'язання у сумі 18036 грн. 68 коп. за період з лютого 2011р. по червень 2011р. застосовані безпідставно.

Враховуючи, що відповідно до пункту 20.1.28 статті 20 Кодексу застосування до платників податків фінансових (штрафних) санкцій віднесено до компетенції податкових органів, тому суд не наділений правом застосовувати до позивача штрафні санкції, передбачені пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу, податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4509 грн. 17 коп. є незаконним та підлягає скасуванню.

За порушення пункту 176.2 статті 176 Кодексу, який передбачає обов'язок податкового агента подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування, до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 510 грн. Однак вказане порушення позивачем не заперечується та застосування штрафу не оспорюється, тому відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд розглядає адміністративні справи не інакше ніж за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог, судом не розглядається.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447 податковий орган за наслідками перевірок складає податкове повідомлення-рішення за формою "Р" згідно з додатком 2.

Судом встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення складено за формою «Р», передбаченою додатком 2 вказаного Порядку, відтак посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки в цій частині є безпідставними.

Згідно з формою «Р» реквізитом податкового повідомлення-рішення є назва податку, за яким здійснено нарахування грошового зобов'язання. Спірне податкове повідомлення-рішення не містить назву податку, а саме: податок з доходів фізичних осіб, однак суд вважає вказане порушення неістотним, тому таким, що не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання позивача на порушення пункту 3.3 вказаного Порядку, який передбачає порядок присвоєння номера податковому повідомленню-рішенню, суд вважає, що номер податкового повідомлення-рішення жодним чином не впливає на наявність чи відсутність порушення податкового законодавства, встановленого податковим органом, та суму визначеного грошового зобов'язання, тому у будь-якому випадку не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення та скасування податкового повідомлення-рішення у сумі 4509 грн. 17 коп. штрафних (фінансових) санкцій, решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах №49/17-508/35523319 від 14.03.2013р. в частині визначення приватному підприємству «Агенство «Консалт» грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4509 (чотири тисячі п'ятсот дев'ять) гривень 17 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Агенство «Консалт» (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 250, к. 2, ідентифікаційний код 35523319) 45 (сорок п'ять) гривень 09 копійок судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Агенство «Консалт» (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 250, к. 2, ідентифікаційний код 35523319) 1 (одну) гривню 80 копійок надлишково сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Руденко

Повний текст постанови виготовлений 1 липня 2013 року.