Постанова

від 08.08.2019 по справі 823/1358/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №823/1358/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року (колегія у складі суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Федотова І.В.) у справі № 823/1358/13-а за позовом Приватного підприємства Агентство Консалт до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Агентство Консалт (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач в порушення частини другої пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України не повідомив його про дату та час розгляду заперечень позивача на акт перевірки, внаслідок чого позивач не зміг надати документи, не надані під час перевірки, та відсутність яких стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення; форма податкового повідомлення-рішення не відповідає жодній із форм, передбачених Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень; в порушення пункту 2.3 цього Порядку у податковому повідомленні-рішенні не вказано назву податку чи збору, який є обов`язковим реквізитом податкового повідомлення-рішення; порядковий номер податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам пункту 3.3 цього Порядку; використання підзвітних готівкових коштів підтверджується первинними документами, а саме: відомостями видачі заробітної плати, авансовими звітами; відповідно до пунктів 5,7 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, тому застосування за вказаний період штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України є незаконним.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 49/17-508/35523319 від 14 березня 2013 року в частині визначення приватному підприємству Агентство Консалт грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4509 (чотири тисячі п`ятсот дев`ять) гривень 17 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведені порушення позивачем вимог підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а штрафні санкції у сумі 4 509 грн 17 коп., що складає 25% від донарахованого грошового зобов`язання у сумі 18 036 грн 68 коп. за період з лютого 2011 року по червень 2011 року застосовані безпідставно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено по справі нову постанову, якою адміністративний позов Підприємства задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 49/17-508/35523319 від 14 березня 2013 року про збільшення суми грошового зобов`язання на суму 81 047 грн 87 коп. основного боргу, 20 771 грн 97 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що позивачем підтверджено вимоги, викладені у позові та апеляційній скарзі.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 21 лютого 2013 року №801/17-508/35523319, яким встановлено, що директором позивача ОСОБА_1 за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року одержано з розрахункового рахунку у банку та з каси позивача грошові кошти на загальну суму 425 382 грн 40 коп. для використання у господарській діяльності та на відрядження, однак на час перевірки у позивача відсутні документи, що підтверджують використання одержаних грошових коштів.

Висновком акта перевірки встановлено порушення вимоги:

- підпункту 164.2.11, підпункту 164.2.17 г пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України та донараховано податок у сумі 81 047 грн. 87 коп.

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого застосовано штраф у сумі 510 грн.

6 березня 2013 року позивач подав заперечення на акт перевірки у яких зазначив, що під час проведення перевірки документи, які підтверджують використання грошових коштів, одержаних під звіт на господарські потреби та на відрядження, а саме: відомість видачі заробітної плати, авансові звіти за 2011 рік та за 2012 рік, та видача згідно договору поворотної фінансової допомоги №1/ФД від 20.12.2012 рік є у наявності, однак знаходяться у засновника підприємства ОСОБА_2 , який перебував у м. Києві для звірки з підприємствами і будуть надані до податкового органу на встановлену дату розгляду цього заперечення.

Згідно електронного журналу обліку довідок, службових, доповідних та пояснювальних записок внутрішнього користування податковий орган направив на адресу позивача повідомлення №9087/17-522 від 11 березня 2013 року, яким повідомив про розгляд заперечення до акту перевірки 13 березня 2013 року. 13 березня 2013 року податковий орган розглянув заперечення позивача, та вирішив залишити висновок акта перевірки без змін.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року №49/17-508/355223319, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 101 819 грн 84 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 81 047 грн 87 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 771 грн. 97 коп. При цьому згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до позивача застосовано штраф у сумі 25% від суми грошового зобов`язання 81 047 грн 87 коп. що складає 20 261 грн. 97 коп., та штраф у сумі 510 грн.

Пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) передбачено порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Так, відповідно до підпункту 170.9.1 вказаного пункту податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відповідно до підпункту 170.9.2 вказаного пункту звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

З огляду на приписи підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України відсутність звітів свідчить, що кошти, видані на відрядження або під звіт, використані платником податків-фізичною особою надміру, тому повинні бути включені до складу місячного оподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що позивач надав до суду належним чином оформлені відомість видачі заробітної плати №12 від 22.02.2011р., авансові звіти №№ 2-23, 29-34, 37-45, 52-54, 58-66, 68, 71, 74-86 за 2011 рік та №№ 1-2, 4-9, 11-20, 25-29, 41, 43-44, 49-50, 57, 61-72, 79-123 за 2012 рік та видача згідно договору поворотної фінансової допомоги №1/ФД від 20.12.2012 року. Позивач надав всі підтверджуючі документи, які засвідчують факт службового відрядження, а також безпосередній зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю позивача.

Крім того, не є спірним між сторонами, що 6 березня 2013 року позивач подав відповідачу заперечення на акт перевірки, у яких зазначив, що під час проведення перевірки документи, які підтверджують використання грошових коштів, одержаних під звіт на господарські потреби та на відрядження, а є у наявності, однак знаходяться у засновника підприємства ОСОБА_2 , який перебував у м. Києві для звірки з підприємствами і будуть надані до податкового органу на встановлену дату розгляду цього заперечення.

Однак відповідач позбавив позивача такого права, визначивши, що вказані документи не надано до заперечення.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вище зазначена норма не зобов`язує платника податку надавати документи тільки до письмових заперечень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 823/1358/13-а залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду