Постанова

від 16.07.2013 по справі 8/181-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 8/181-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (позивач) на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. (змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 р.) у справі№ 8/181-10 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Відділення "Дніпропетровське РУ" АТ "Родовід Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Компані" простягнення заборгованості за кредитним договором № 22.1/01-КЛТ-10 від 14.01.2010 р. у загальному розмірі 245 797 180,12 грн., за участюПрокуратури Дніпропетровської області, за участю представників: від позивачаВовчук М.В. від відповідачане з'явились від Генеральної Прокуратури України Козакова І.М. від Прокуратури Дніпропетровської області не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") в особі Відділення "Дніпропетровське РУ" АТ "Родовід Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Компані" (далі - ТОВ "Індастріал Білдінг Компані") та просило суд: задовольнити позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та пені за кредитним договором № 22.1/01-КЛТ-10 від 14.01.2010 р. у розмірі 245 797 180,12 грн., у тому числі 197 163 500,00 грн. - основний борг, 14 912 000,00 грн. - прострочена заборгованість, 836 681,43 грн. - поточна заборгованість за нарахованими відсотками, 31 236 008,22 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, 321 578,30 грн. - пеня за порушення строків погашення заборгованості по основній сумі боргу, 1 327 412,17 грн. - пеня за порушення строків погашення заборгованості за нарахованими відсотками; у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Індастріал Білдінг Компані" за вказаним кредитним договором звернути стягнення на майно відповідача, передане в іпотеку ПАТ "Родовід Банк" згідно з договором іпотеки № 22.1/01-3.1-10 від 14.01.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 191, шляхом продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 22.1/01-КЛТ-10 від 14.01.2010 р. щодо повного та своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 р. у справі № 8/181-10 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Індастріал Білдінг Компані" на користь ПАТ "Родовід Банк" 197 163 500,00 грн. основного боргу, 14 912 000,00 грн. простроченої заборгованості, 836 681,43 грн. поточної заборгованості за нарахованими відсотками, 31 236 008,22 грн. простроченої заборгованості за нарахованими відсотками, 321 578,30 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по основній сумі боргу, 1 237 412,17 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по нарахованим відсоткам, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Звернуто стягнення на майно ТОВ "Індастріал Білдінг Компані", передане в іпотеку ПАТ "Родовід Банк" згідно з договором іпотеки № 22.1/01-3.1-10 від 14.01.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 191, шляхом продажу (із зазначенням переліку майна).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. (колегія суддів у складі: Науменка І.М. - головуючого, Павловського П.П., Швеця В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 р. у справі № 8/181-10 змінено: виключено абзац резолютивної частини рішення, відповідно до якого стягнуто з ТОВ "Індастріал Білдінг Компані" на користь ПАТ "Родовід Банк" в особі Відділення "Дніпропетровське РУ" АТ "Родовід Банк" 197 163 500,00 грн. основного боргу, 14 912 000,00 грн. простроченої заборгованості, 836 681,43 грн. поточної заборгованості за нарахованими відсотками, 31 236 008,22 грн. простроченої заборгованості за нарахованими відсотками, 321 578,30 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по основній сумі боргу, 1 237 412,17 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по нарахованим відсоткам, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; викладено абзац резолютивної частини рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у новій редакції, згідно з якою в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Індастріал Білдінг Компані" перед ПАТ "Родовід Банк" за кредитним договором № 22.1/01-КЛТ-10 від 14.01.2010 р. у загальному розмірі 245 797 180,12 грн., з яких 197 163 500,00 грн. основного боргу, 14 912 000,00 грн. простроченої заборгованості, 836 681,43 грн. поточної заборгованості за нарахованими відсотками, 31 236 008,22 грн. простроченої заборгованості за нарахованими відсотками, 321 578,30 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по основній сумі боргу, 327 412,17 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості за нарахованими відсотками, звернуто стягнення на майно ТОВ "Індастріал Білдінг Компані", передане в іпотеку ПАТ "Родовід Банк" згідно з договором іпотеки № 22.1/01-3.1-10 від 14.01.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 191 (із зазначенням переліку майна), шляхом застосування процедури продажу з наданням права Іпотекодержателю (ПАТ "Родовід Банк") на продаж предмета іпотеки для його подальшої реалізації; встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнуто з ТОВ "Індастріал Білдінг Компані" на користь ПАТ "Родовід Банк" 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 8/181-10, ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказану постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 8/181-10.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2013 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Євсікова О.О. відновлено ПАТ "Родовід Банк" строк для подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 8/181-10, прийнято касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.07.2013 р. о 10 год. 20 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 15.07.2013 р. № 02-05/588 для розгляду справи № 8/181-10 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача та Генеральної Прокуратури України, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 14.01.2010 р. між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) було укладено кредитний договір № 22.1/01-КЛТ-10 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надавати кредити (транші) в гривні в межах загальної суми 212 500 000,00 грн. (далі - ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до Кредитного договору, які є його невід'ємною частиною; кредитні зобов'язання Банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів (траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені Кредитним договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до нього, що є невід'ємними частинами Кредитного договору, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами; строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначається відповідним додатковим договором; заборгованість за кредитами, наданими за Кредитним договором, має погашатися згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, наведеної в додатку № 1 до Кредитного договору, в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 13.01.2011 р.

Відповідно до п. 2.10.4 Кредитного договору сплата нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього Договору здійснюється Позичальником щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

Згідно з п. 3.4.8 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами та/або комісіями, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню, за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування Банком.

На виконання умов Кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 1 від 14.01.2010 р. до Кредитного договору, згідно з яким Банком надано Позичальнику кредит (транш) у розмірі 211 926 000,00 грн., з процентною ставкою за користування кредитом - 24% річних.

Також, 15.01.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого Банком надано Позичальнику кредит (транш) у розмірі 149 500,00 грн., з процентною ставкою за користування кредитом - 24% річних.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 14.01.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № 22.1/01-3.1-10, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 191 (далі - Договір іпотеки), за умовами якого відповідачем, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором, додатковими договорами та можливими змінами і доповненнями до нього, щодо сплати процентів, комісійних винагород, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором передано в іпотеку Банку належне відповідачу на праві власності нерухоме майно - культурно-розважальний комплекс "Опера", що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 23, та нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 41.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевим господарським судом встановлено факт повного виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором, що підтверджується випискою з рахунку № 26002066000178.980 за відповідний період, тоді як Позичальником взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повного та своєчасного погашення заборгованості не виконуються, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу за вих. № 130-77.11-6.6/5880 від 02.09.2010 р., яка залишена відповідачем без виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, за твердженням позивача, станом на 02.09.2010 р. загальний розмір невиконаного відповідачем зобов'язання за Кредитним договором становить 245 797 180,12 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 197 163 500,00 грн.; прострочена заборгованість у розмірі 14 912 000,00 грн.; поточна заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 836 681,43 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 31 236 008,22 грн.; пеня за порушення строків погашення заборгованості по основній сумі боргу у розмірі 321 578,30 грн.; пеня за порушення строків погашення заборгованості по нарахованим відсоткам у розмірі 1 327 412,17 грн. (відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви).

Відповідачем доказів виконання зобов'язань за Кредитним договором в частині повного та своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами на момент розгляду спору не надано, доводів позивача, наведених в обґрунтування позову, не спростовано.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та є окремим видом застави.

Статтею першою Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, підставно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 р. у справі № 8/181-10, вказаним рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за Кредитним договором.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 07.10.2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)".

Крім того, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки мають міститись дані, визначені в ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Натомість, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та вбачається з рішення господарського суду першої інстанції, у вказаному рішенні не зазначені загальний розмір вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права Іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а також, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких обставин, колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок господарського суду апеляційної інстанції про необхідність зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 р. у даній справі шляхом виключення з його резолютивної частини абзацу про стягнення коштів та зазначення у резолютивній частині вказаного рішення загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, способу реалізації предмета іпотеки, передбаченого ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а також початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, суд апеляційної інстанції підставно зауважив, що господарським судом першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частинах рішення допущено описку, що підлягає виправленню, а саме: зазначено 1 237 412,17 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по нарахованих відсотках, тоді як правильною є сума 1 327 412,17 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають положенням чинного законодавства.

Твердження оскаржувача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 8/181-10 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук