Рішення

від 01.07.2013 по справі 2-877/12

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-877/12

провадження № 2/753/224/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Цимбал І.К.

при секретарях: Шамрай І.В., Троян С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 (далі відповідач-1) було укладено кредитний договір № МL-019/086/2008, відповідно до умов якого позивач надав на основі платності, строковості відповідачу - 1 кредитні кошти в розмірі 161584,00 дол. США, під 5,99% річних з кінцевим терміном повернення 19.08.2028 року.

З метою забезпечення виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань між позивачем та ОСОБА_3 (далі - відповідач - 2) 19.08.2008 було укладено договір поруки № SR-019/086/2008, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

19.08.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (далі - відповідач-3) було укладено договір іпотеки від 19.08.2008 року за № РМL-019/086/2008, відповідно до умов якого іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210900000:01;069:0094.

В порушення умов своїх зобов'язань, відповідач - 1 не сплачує кошти та відсотки за користування кредитом, внаслідок чого станом на 15.03.2011 року у відповідача - 1 виникла заборгованість в розмірі 209503,11 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1662428, 13 грн. та 616030,77 грн., з яких: 1314343, 54 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 348084, 59 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом; 616030,71 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язань. Внаслідок чого позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення боргу в примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав просив позов задовольнити.

Відповідач - 1 та представник останнього позовні вимоги визнали частково, та просили зменшити розмір пені, посилаючись на те, що невиконання відповідачем - 1 зобов'язань за кредитним договором зумовила хвороба та тривале лікування останнього, у зв'язку з чим відповідач - 1 не міг працювати і тільки на даний час одужавши розпочинає спочатку господарську діяльність.

Відповідач - 2 та 3, в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином про поважність причин неявки суд не повідомляли та не просили розглянути справу у їх відсутність, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому суд вважає, можливим розглянути справу у відсутність відповідачів, проти чого не заперечували учасники процесу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.08.2008 року між позивачем та відповідачем - 1 було укладено кредитний договір № МL-019/086/2008, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 161584,00 дол. США./а.с. 13-14/.

20.02.2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-019/086/2008, відповідно до умов якого, відповідачу - 1 було змінено графік платежів за кредитним договором /а.с.31-33/.

13.03.2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № МL-019/086/2008 відповідно до умов якого було змінено відсоткову ставку за кредитним договором. /а.с. 44-46/.

10.08.2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № МL-019/086/2008, відповідно до умов якого відповідач - 1 отримав у позивача транш у розмірі 4848, 19 дол США /а.с. 57-58/.

14.09.2009 року між позивачем та відповідачем - 1 було укладено додатковий договір №3, відповідно до умов якого було внесено доповнення до кредитного договору /а.с. 59-60/.

Відповідач -1 свої зобов'язання належним чином не виконує, позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про погашення заборгованості, однак відповідач заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки /а.с.19/.

Згідно п. 4.1.3 кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу передбачених договором, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50 грн. /а.с. 19/.

Згідно п. 2.1.3.1 додаткового договору № 1 банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та третіми особами своїх зобов'язань /а.с. 31/.

Згідно п. 2.1.14 додаткового договору № 1 у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов щодо сплати прострочених боргових зобов'язань та нарахованих процентів, позичальник зобов'язаний негайно сплатити банку всі прострочені боргові зобов'язання та нараховані проценти одним платежем /а.с. 33/.

Згідно п. 2.1.7 додаткового договору № 2 у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань встановлених даним додатковим договором фіксована процента ставка підвищується на 4% річних /а.с.45/.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 15.03.2011 року у відповідача - 1 виникла заборгованість в розмірі 209503,11 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1662428, 13 грн. та 616 030,77 грн., з яких: 1314343, 54 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 348084, 59 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом; 616030,71 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язань /а.с. 147/.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань, між позивачем та ОСОБА_3 (відповідач-2) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі /а.с.67-68/.

Згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно /а.с. 67/.

Згідно п. 1.3 договору у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині /а.с. 67/.

20.02.2009 року між позивачем та відповідачем - 2 було укладено додатковий договір № 1 до договору поруки № SR-019/086/2008, відповідно до умов якого були внесені зміни /а.с.69/.

Згідно п. 2.2.1 додаткового договору в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення даного договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів /а.с. 69/.

Згідно ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

10.08.2009 між позивачем та відповідачем - 2 було укладено додатковий договір № 2 до договору поруки /а.с. 70/.

24.12.2008 року відповідачу - 2 була надіслана остання вимога про необхідність виконання зобов'язань по кредитному договору /а.с. 89/, проте як вбачається вище, майже через до договору поруки були внесені зміни і після цих змін будь яких вимог до відповідача - 2 від позивача не надходило, хоча відповідачем - 1 продовжувалися порушення умов кредитного договору.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи, що позивач не пред'явив вимоги до поручителя, після укладення доповнень до договору поруки, відповідачем - 1 продовжувалися порушення умов кредитного договору, остання вимога виконати кредитний договір була пред'явлена відповідачу - 1 - 17.06.2010 року і не була виконана, а відповідачу - 2 вимога пред'явлена не була, суд вважає, що порука є припиненою.

Суд вважає неспроможними доводи представника позивача про те, що згідно договору поруки, остання припиняється після повного виконання боржником своїх зобов'язань, оскільки згідно роз'яснень ППВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зокрема п. 24 пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та відповідачами 1 та 3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець надав іпотекодержателю нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 76-81/.

Згідно п. 6.1 договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотеко держателем у зв'язку з реалізацією його прав за даним договором /а.с.79/.

14.08.2009 року між позивачем та відповідачами -1 та 3 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, відповідно до умов якого 2.1.5 даного договору розмір боргових зобов'язань за іпотекою становить 165636,67 доларів США. Зазначений розмір може збільшуватися на суму невиконаних платіжних зобов'язань боржника /а.с.82-83/.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач ставить вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 42 ППВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Враховуючи, що особа позичальника та іпотекодавця збігається, відповідач -3 позичальником не є суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, без зазначення про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 591 ЦК України, початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З договору іпотеки вбачається, що останній не містить початкову ціну продажу предмета іпотеки, у договорі визначена вартість предмету іпотеки 1110760 грн. 04 коп. грн., (п. 4.4. договору іпотеки) /а.с. 78/, а тому така ціна підлягає встановленню судом.

Крім того, суд вважає, що розмір пені визначений позивачем підлягає зменшенню, виходячи з наступного.

Згідно з випискою з історії хвороби відповідача - 1 від 08.02.2011 року останній має незадовільний стан здоров'я продовжує хворіти /Т.І а.с. 185, 186/, у зв'язку з чим тільки зараз розпочинає власну справу /Т.ІІ а.с. 27/. На утриманні у відповідача - 1 знаходяться дві малолітні дитини, що не заперечувалося учасниками процесу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає наведені обставини наведені вище є істотними і пеня підлягає зменшенню до 1000 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, зменшення розміру пені, і відповідати за невиконання умов кредитного договору має відповідач - 1, оскільки порука є припиненою.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 232, 294 ЦПК України, ст. 525, 526, 533, 554, 591, 610, 611, 612, 624, 1054 ЦК України; ст. ст. 11, 12, 33, 35, 39, 43 Закону України «Про іпотеку» суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-019/086/2008 укладеного між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" між 19.08.2008 року, яка складається з 165636, 67 доларів США, що еквівалентно 1314 343 грн. 54 коп. залишку заборгованості; 43866,44 доларів США, що еквівалентно 348084 грн. 59 коп.; пені в розмірі 1000 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № PML - 019/086/2008 р.: земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210900000:01:069:0094, що належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 19.08.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 21512, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 19.08.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження із початковою ціною 1110760 /один мільйон сто десять тисяч сімсот шістдесят/ грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь "товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ, вул. фізкульиури, 28-Д, р/р 26507002333333 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, ЄДРПОУ 36789421 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: