Рішення

від 11.07.2013 по справі 908/1735/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/48/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

11.07.2013 Справа № 908/1735/13

за позовом Комунального підприємства «Водоканал», (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61)

до відповідача Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ, (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113)

про визнання кредитором в сумі 16512,32 грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Разуваєва К.М., довіреність № 93 від 16.11.2012 р.;

від відповідача - не з'явився;

21.05.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство «Водоканал», м. Запоріжжя (КП «Водоканал») з позовною заявою до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ, м. Запоріжжя (далі за текстом скорчено - ЗЮІ ДДУВС) про визнання КП «Водоканал» кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16512,32 грн. та включення вимог КП «Водоканал» в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.05.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1735/13, справі № 908/1735/13 присвоєно номер провадження справи 4/48/13, судове засідання призначено на 19.06.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 11.07.2013 р.

В судовому засіданні 11.07.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 21.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/1735/13 та від 19.06.2013 р. про відкладення розгляду справи № 908/1735/13 документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 931151 - 931152 станом на 09.07.2013 р. Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 24523731) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113, та знаходиться в стані припинення за рішенням засновника.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялися ухвала господарського суду Запорізької області по справі від 21.05.2013 р., яка повернулася на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку з відміткою: «Організація закрита», і ухвала господарського суду Запорізької області по справі від 19.06.2013 р., яка станом на час вирішення справи судом на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку не поверталася.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні та можливі заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1735/13.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 105, 107, 112 ЦК України і полягають в наступному. 01.12.2006 р. між КП «Водоканал» та ЗЮІ ДДУВС був укладений договір № 504 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. Відповідно до п. 1.1 договору позивач здійснює відповідачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод. Договір укладався на період з 01.12.2006 р. по 31.12.2012 р. 13.12.2012 р. листом № 142 на адресу позивача звернувся Голова комісії з припинення юридичної особи «ЗЮІ ДДУВС» Алфьоров С.М., яким повідомив про ліквідацію ЗЮІ ДДУВС згідно наказу МВС України від 27.07.2011 р. № 490 та про припинення дії договору від 01.12.2006 р. № 504 з 31.12.2012 р. Як зазначає позивач, в грудні 2012 року позивач надав ЗЮІ ДДУВС послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 18704,78 грн. Згідно з п. 5.1 договору № 504 від 01.12.2006 р. основним документом на оплату є акт на послуги водопостачання та водовідведення. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті. Відповідачу для підписання були надані акт № 504 від 20.12.2012 р. на суму 2117,80 грн. за період з 22.11.2012 р. по 30.11.2012 р. і акт № 504 від 31.12.2012 р. на суму 16586,98 грн. за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. Абонент з актом № 504 від 20.12.2012 р. ознайомився та підписав його, а з актом № 504 від 31.12.2012 р. ознайомився, але від підпису відмовився. У відповідності до п. 5.1 договору якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається Абоненту поштою. У зв'язку із цим, акт № 504 від 31.12.2012 р. був оформлений відповідним чином і направлений відповідачу поштою. ЗЮІ ДДУВС заборгованість перед КП «Водоканал» частково погасив в сумі 2192,46 грн. Таким чином, заборгованість ЗЮІ ДДУВС перед позивачем за договором № 504 від 01.12.2006 р. становить 16512,32 грн. Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Відповідно до ст. 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (ліквідується), не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. 15.03.2013 р. позивач надіслав Голові ліквідаційної комісії ЗЮІ ДДУВС Алфьорову С.М. заяву № 2952 про визнання КП «Водоканал» кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16512,32 грн. Згідно довідки Укрпошти від 18.04.2013 р. заява № 2952 від 15.03.2013 р. повернулася на адресу КП «Водоканал» без розгляду, оскільки «Адресат за отриманням не з'явився». Отже, ліквідаційна комісія ухилилася від розгляду вимог кредитора та не задовольнила їх. На підставі викладеного, посилаючись на ч. 3 ст. 112 ЦК України позивач вважає наявними підстави для задоволення судом позову про визнання КП «Водоканал» кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16512,32 грн. та включення вимог КП «Водоканал» в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи слідує, що 01.12.2006 р. між КП «Водоканал» (позивачем у справі) та ЗЮІ ДДУВС (відповідачем у справі) був укладений Договір № 504 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (Водоканал) забезпечує відповідачу (Абоненту) подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 7 - гуртожиток, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 13 - учбовий корпус.

Розділом 2 Договору передбачено, що Договір укладено з 01.12.2006 р. по 31.12.2012 р.

Згідно з п. 3.2.1 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативно-правовими актами, вказаними в п. 1.1 Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що основним документом на оплату є акт на послуги водопостачання та водовідведення. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, в грудні 2012 року позивачем на підставі Договору № 504 від 01.12.2006 р. були надані ЗЮІ ДДУВС послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 18704,78 грн.

Так, на виконання умов Договору відповідачу для підписання були надані Акт № 504 від 20.12.2012 р. на суму 2117,80 грн. за період з 22.11.2012 р. по 30.11.2012 р. і Акт № 504 від 31.12.2012 р. на суму 16586,98 грн. за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.

Матеріалами справи доведено, що відповідач (Абонент) з Актом № 504 від 20.12.2012 р. ознайомився та підписав його, а з Актом № 504 від 31.12.2012 р. ознайомився, але від підпису відмовився.

Разом із тим, у відповідності до п. 5.1 Договору якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається Абоненту поштою.

У зв'язку із цим, Акт № 504 від 31.12.2012 р. був оформлений відповідним чином і направлений відповідачу поштою, а, отже, є підставою для перерахування відповідних коштів.

Як зазначає позивач, відповідач заборгованість перед КП «Водоканал» частково погасив в сумі 2192,46 грн.

Таким чином, заборгованість ЗЮІ ДДУВС перед позивачем за Договором № 504 від 01.12.2006 р. становить 16512,32 грн.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними у цьому Договорі нормативними документами.

13.12.2012 р. на адресу КП «Водоканал» надійшов лист Голови комісії з припинення юридичної особи ЗЮІ ДДУВС Алфьорова С.М. № 142 «Про припинення договору», яким позивач повідомлявся про ліквідацію ЗЮІ ДДУВС згідно наказу МВС України від 27.07.2011 р. № 490 та про припинення дії Договору № 504 від 01.12.2006 р. з 31.12.2012 р.

15.03.2013 р. позивачем Голові ліквідаційної комісії ЗЮІ ДДУВС Алфьорову С.М. була надіслана заява № 2952 про визнання КП «Водоканал» кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16512,32 грн.

Згідно довідки Укрпошти від 18.04.2013 р. заява № 2952 від 15.03.2013 р. повернулася на адресу КП «Водоканал» без розгляду, оскільки «Адресат за отриманням не з'явився». (а.с. 16).

На підставі викладеного, посилаючись на ч. 3 ст. 112 ЦК України, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання КП «Водоканал» кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16 512,32 грн. та включення вимог КП «Водоканал» в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на зміст заявлених позивачем вимог у даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 931151 - 931152, що міститься в матеріалах справи, станом на 09.07.2013 р. Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 24523731) знаходиться в стані припинення за рішенням засновника.

Статтею 105 ЦК України унормовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З системного аналізу вище наведених норм законодавства, слідує, що з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з вимогою про визнання КП «Водоканал» кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16512,32 грн. та включення вимог КП «Водоканал» в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів позивач мав право звернутися саме до Ліквідаційної комісії ЗЮІ ДДУВС і, у разі ухилення від розгляду цих вимог, позивач повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Приписами ст., ст. 12, 13, 14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством.

На зазначених підставах суд вважає, що позовна вимога про визнання КП «Водоканал» кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16512,32 грн. та включення вимог КП «Водоканал» в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів у вибраний позивачем спосіб захисту права задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, в обґрунтування заявлених вимог, суд визнав необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати залишаються за позивачем та до відшкодування не присуджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 20 ГК України, ст., ст. 12 - 16, 20, 104, 105, 112 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ, м. Запоріжжя про визнання КП «Водоканал» кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16512,32 грн. та включення вимог КП «Водоканал» в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" липня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.